П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" жовтня 2017 р. Справа № 596/605/17

Суддя Гусятинського районного суду Тернопільської області Лисюк І.О., розглянувши матеріали справи, які надійшли з управління Укртрансбезпеки у Хмельницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

До Гусятинського районного суду Тернопільської області з управління Укртрансбезпеки у Хмельницькій області надійшли матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з протоколу про адміністративне правопорушення серії ІІ № 0003929 від 04.04.2017 року – 04.04.2017 року приблизно о 12 год. 10 хв. в с. Гусятин, по вул. Героїв Небесної Сотні, 76 водій автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність, а саме надавав послуги з перевезення пасажирів на таксі без оформлення ліцензії.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення за яке настає адміністративна відповідальність, передбачена ч.1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постановами Гусятинського районного суду Тернопільської області від 05.05.2017 року, від 27.07.2017 року, від 15.08.2017 року та від 18.09.2017 року матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення поверталися до управління Укртрансбезпеки у Хмельницькій області для належного дооформлення.

Однак, після повторних надсилань до суду (після дооформлення), згаданих матеріалів адміністративної справи, посадовою особою так і не було усунуто зазначені недоліки, а саме відсутні відомості, отримані з управління Державної фіскальної служби в Тернопільській області та органу уповноваженого на видачу ліцензії на послуги передбачені в протоколі про факт наявності чи відсутності у особи відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення документів на підтвердження: державної реєстрації як суб’єкта господарювання та одержання ліцензії на провадження вказаного вище виду господарської діяльності; у вказаному вище протоколі про адміністративне правопорушення повинно бути посилання на відповідний нормативний документ, яким передбачено обов’язок одержання дозволу для провадження господарської діяльності, та якої саме; та в протоколі відсутні відомості про місце проживання свідка.

Згідно ч.1 ст.164 КУпАП провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди) тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої.

Згідно положень ст.1 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" визначено, зокрема, що ліцензія це документ, що надається органом ліцензування, на право провадження субєктом господарювання визначеного ним виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, в електронному вигляді (запис про наявність ліцензії у такого субєкта господарювання в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) або на паперовому носії.

Відповідно до ч.1,2 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судами при розгляді справ як джерело права, а Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини від 21.07.2011 року у справі "Коробов проти України", п.65), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18.01.1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства", п.161, Series A заява № 25).

Відповідно до положень ч.1,2 ст.6 Конвенції 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення; кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Наведене кореспондується із правилами ст.7 КУпАП, в силу якої ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року у справі №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, в тому числі і закріпленій в ст.62 Конституції України презумпції невинуватості.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про недоведеність в даному конкретному випадку належними та допустимим доказами наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП за ознаками провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, оскільки відповідальність за дії, передбачені даною статтею, може нести тільки суб’єкт господарювання зареєстрований в передбаченому законом порядку або без такої реєстрації, однак в матеріалах справи відсутні жодні докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 здійснював вказану діяльність без документів на підтвердження: державної реєстрації як суб’єкта господарювання та одержання ліцензії на провадження вказаного вище виду господарської діяльності; що визначає недоведення у встановленому порядку загалом складу даного правопорушення.

З врахуванням наведених підстав, у звязку з недоведенням наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, провадження в даній справі підлягає закриттю.

Керуючись ст.62 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст.1 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності", ст.3 ГК України, ст.221, 247, 252, 280, 283, 284 КпАП України, -

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження в справі за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КпАП України.

Постанова може бути оскаржена потягом десяти днів з моменту її оголошення до апеляційного суду Тернопільської області.

Суддя: підпис

З оригіналом вірно

Суддя Гусятинського районного суду І.О. Лисюк