Справа

№592/2396/17

Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1

Номер провадження 22-ц/788/1569/17

Суддя-доповідач - ОСОБА_2

Категорія - 59

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Левченко Т. А.,

суддів - Криворотенка В. І. , Собини О. І.

з участю секретаря судового засідання – Новікової А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Сумигаз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумигаззбут»

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 серпня 2017 року

у справі за позовом Сумської міської ради в особі відділу торгівлі, побуту та захисту прав споживачів Сумської міської ради в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до Публічного акціонерного товариства «Сумигаз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумигаззбут», третя особа: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання недійсним рішення, визнання права на споживання природного газу за діючими нормами споживання природного газу, зобов’язання здійснити перерахунок спожитого природного газу,-

В С Т А Н О В И Л А :

28 лютого 2017 року позивачі звернулись до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги там, що 29 серпня 2016 року та 05 вересня 2016 року представником ПАТ «Сумигаз» були складені акти про порушення на об’єкті – житловий будинок №3 по вул. Металургів в м. Суми по факту відмови споживачів від встановлення лічильника, що здійснюється за ініціативи та за кошти оператора ГРМ. 24 листопада 2016 року постійно діючою комісією ПАТ «Сумигаз» з розгляду актів про порушення прийнято рішення про визначення фактичного об’єму спожитого природного газу мешканцям даного будинку, як побутовим споживачам, у яких не установлені індивідуальні лічильники газу, з 01 листопада 2016 року за граничними об’ємами споживання природного газу населенням. Вважають це рішення незаконним, так як акти про порушення відносно конкретних побутових споживачів, які відмовилися від встановлення лічильника не складались. Чинним законодавством не передбачено відповідальності окремого побутового споживача за відсутність загальнобудинкового облікового приладу газу.

Остаточно уточнивши свої позовні вимоги (т.2, а. с. 30-32), просять: визнати недійсним рішення Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» від 24 листопада 2016 року, протокол №20 щодо визначення мешканцям будинку №3 по вул. Металургів у м. Суми, в тому числі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, з 01 листопада 2016 року режиму споживання, за яким фактичний об’єм спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу визначається за граничними об’ємами споживання природного газу населенням, згідно Додатку № 10 до Кодексу газорозподільних систем; визнати за споживачами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які є мешканцями будинку №3 по вул. Металургів у м. Суми, право на споживання природного газу за діючими нормами споживання природного газу; зобов’язати Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумигаззбут» здійснити перерахунок спожитого природного газу починаючи з 01 листопада 2016 року із застосуванням норми споживання природного газу за вищевказаний період, а саме: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9; стягнути з відповідачів в дольовому порядку на користь Сумської міської ради сплачений судовий збір.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 серпня 2017 року позовні вимоги Сумської міської ради в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, задоволено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Сумигаз», посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. При цьому вказує на те, що судом при ухваленні оскаржуваного рішення не взято до уваги те, що факт відмови позивачів від встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу встановлено зібраними по справі доказами. Вважає, що Відділ торгівлі, побуту та захисту прав споживачів Сумської міської ради, який не являється юридичною особою, не може бути стороною в справі та представляти інтереси фізичних осіб, а до позовної заяви не додано документів, які підтверджують наявність поважних причин, що унеможливлюють самостійне звернення до суду осіб, в інтересах яких звернувся позивач.

В апеляційній скарзі ТОВ «Сумигаззбут», посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що нарахування споживачу за надану послугу з газопостачання здійснюється ТОВ на підставі даних Оператора ГВМ – ПАТ «Сумигаз», тому питання щодо обсягу спожитого газу споживачами не відноситься до їх компетенції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника ПАТ «Сумигаз» ОСОБА_10, представника ТОВ «Сумигаззбут» ОСОБА_11, які підтримали апеляційні скарги, представника Сумської міської ради ОСОБА_12 та представника ОСОБА_9 – ОСОБА_13, які заперечують проти апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справ та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 мешкають в багатоквартирному будинку №3 по вул. Металургів в м. Суми.

Згідно з ліцензією, виданою Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) на підставі рішення №929 від 26 березня 2015 року (переоформлена рішенням від 01 вересня 2015 року №2248), ПАТ «Сумигаз» є газорозподільною організацією (т. 1, а. с. 162).

Постановою НКРЕКП №549 від 31 березня 2016 року, з наступними змінами від 15 грудня 2016 року, затверджено План розвиту газорозподільної системи ПАТ «Сумигаз» на 2016-2025 роки, яким передбачено витрати на встановлення будинкових приладів обліку (т. 1, а. с. 164-167).

Будинок №3 по вул. Металургів в м. Суми включено в План розвитку газопостачальної системи на 2016-2025 роки Інвестиційної програми ПАТ «Сумигаз» на 2016 рік, якою передбачені витрати на встановлення будинкових приладів обліку (т. 1, а. с. 200-202).

Мешканці даного будинку звернулись до голови правління ПАТ «Сумигаз» з письмовим зверненням, в якому вони повідомили, що відмовляються від встановлення загальнобудинкового лічильника газу. Просили забезпечити їх індивідуальними приладами обліку природного газу (том 1 а. с. 203-208).

29 серпня 2016 року складено акт про порушення №64/122, яким встановлено, що споживачі відмовилися від встановлення лічильника газу в житловому будинку №3 по вул. Металургів в м. Суми, що здійснюється з ініціативи та за кошти ПАТ «Сумигаз». Недопуск представників оператора ГРМ для проведення ремонтних, монтажних робіт. В акті маються підписи із зазначенням номерів квартир (т. 1, а. с. 41).

05 вересня 2017 року складено акт про порушення №04/158 аналогічного змісту (т. 1, а. с. 42). В акті зазначено, що від підпису відмовились.

Згідно витягу з протоколу №20 засідання постійно діючої комісії ПАТ з розгляду актів про порушення в частині прийнятого рішення від 24 листопада 2016 року, комісією вирішено з 01 листопада 2016 року фактичний об’єм спожитого природного газу по побутовим споживачам будинку №3 за вказаною адресою, у яких не встановлено індивідуальних лічильників газу, визначати за граничними об’ємами споживання природного газу населенням, визначеними у Додатку №10 до Кодексу газорозподільних систем (т. 1, а. с. 45 ).

Порядок та підстави забезпечення населення приладами обліку природного газу врегульований Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», Законом України «Про ринок природного газу», Главою 5 розділу XI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2494 (далі – Кодекс), Тимчасовим положенням про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року №620 (далі – Тимчасове положення), Типовим договором розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2498 та Типовим договором постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2500.

Ухвалюючи оскаржуване рішення та задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсним рішення ПАТ «Сумигаз» від 24 листопада 2016 року, суд першої інстанції виходив з того, що по справі не зібрано доказів, які б підтверджували факт відмови позивачів від встановлення за рахунок Оператора ГРМ лічильника природного газу – індивідуального чи загальнобудинкового. Акти про порушення не містять відомостей щодо вчинення правопорушення саме позивачами. Отже, прийняття рішення про відповідальність позивачів є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як вони відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно п. 4 Тимчасового положення, ініціювати встановлення будинкового вузла обліку на багатоквартирний будинок, групу багатоквартирних будинків, групу споживачів можуть як власник (власники) такого будинку (таких будинків) (квартир), так і оператор газорозподільної системи. Встановлення будинкового вузла обліку здійснюється згідно з Кодексом газорозподільних систем.

У разі незгоди власника квартири (будинку) розраховуватися за спожитий газ за показаннями будинкового вузла обліку на будинок (групу будинків) він може встановити квартирний лічильник газу (вузол обліку) окремо на квартиру (будинок) за власні кошти.

У відповідності до приписів ст.ст. 2-6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», постачання природного газу здійснюється за умови його комерційного обліку, зокрема для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується тільки для приготування їжі - з 1 січня 2018 року.

Виконавцями робіт із встановлення вузлів обліку природного газу є суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території та отримали відповідні дозволи для виконання робіт із встановлення вузлів обліку природного газу.

Суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 1 січня 2018 року.

У разі відмови населення від встановлення суб'єктами господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, лічильників газу розподіл природного газу припиняється населенню, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - з 1 січня 2018 року.

Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги ПАТ «Сумигаз» щодо правомірності встановлення позивачам граничних норм споживання газу, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3, глави 4, розділу IX Кодексу (в редакції, яка діяла станом на 24 листопада 2016 року), якщо побутовий споживач, який не забезпечений лічильником газу, відмовляється від його встановлення за рахунок Оператора ГРМ (що підтверджується актом про порушення, складеним відповідно до вимог глави 5 розділу XI цього Кодексу), фактичний об'єм спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу по побутовому споживачу за відповідний календарний місяць визначається за граничними об'ємами споживання природного газу населенням, визначеними у додатку 10 до цього Кодексу.

Згідно до приписів глави 5 розділу XI Кодексу (в редакція, яка діяла на час складання актів про порушення – 29 серпня 2016 року, 05 вересня 2016 року), у разі виявлення у споживача або несанкціонованого споживача порушень, визначених у главі 2 цього розділу, на місці їх виявлення представником Оператора ГРМ складається акт про порушення за формою, наведеною в додатку 11 до цього Кодексу.

Акт про порушення після пред'явлення представником Оператора ГРМ службового посвідчення складається в присутності споживача / несанкціонованого споживача та/або незаінтересованої особи (представника власника/користувача, на території чи об'єкті якого сталося порушення, або органу місцевого самоврядування) за умови посвідчення його особи та засвідчується їх особистими підписами. У разі якщо комерційний вузол обліку, на якому сталося порушення, знаходиться на території (в приміщенні) Оператора ГРМ, останній повинен завчасно попередити споживача про час і місце складання акта про порушення.

Акт про порушення складається в двох примірниках, один з яких залишається у споживача (несанкціонованого споживача), який має право внести до акта про порушення свої зауваження та заперечення.

Представник Оператора ГРМ перед складанням акта про порушення зобов'язаний повідомити споживача (несанкціонованого споживача) про його право внести зауваження та заперечення до акта про порушення, викласти мотиви своєї відмови від його підписання або підписати його без зауважень.

У разі відмови споживача (несанкціонованого споживача) від підписання акта про порушення він вважається дійсним, якщо його підписали: або більше одного представника Оператора ГРМ, а відмова споживача (несанкціонованого споживача) від підпису акта про порушення підтверджується відеозйомкою; або представник Оператора ГРМ та одна незаінтересована особа (представника власника/користувача, на території чи об'єкті якого сталося порушення, або органу місцевого самоврядування) за умови посвідчення цієї особи.

Акт про порушення щодо відмови побутового споживача (фізичної особи) в доступі до власного об'єкта вважається дійсним, якщо його підписали представник Оператора ГРМ та одна незаінтересована особа (представник житлово-експлуатаційної організації, балансоутримувач або управитель будинку, виборна особа будинкового, вуличного, квартального чи іншого органу самоорганізації населення або представник органу місцевого самоврядування) за умови посвідчення їх осіб.

У разі відмови споживача (несанкціонованого споживача) від підписання акта про порушення про це робиться відмітка в обох примірниках акта про порушення, один з яких надсилається споживачу (несанкціонованому споживачу) рекомендованим поштовим відправленням.

Споживач (несанкціонований споживач) та представники Оператора ГРМ під час виявлення порушення та складання акта про порушення мають право здійснювати фото- та відеозйомку для фіксації виявленого порушення чи інших дій та фактів, про що зазначається в акті про порушення.

До акта про порушення сторонами можуть бути додані пояснення, зауваження, заперечення та докази, перелік яких (за наявності) зазначається в акті про порушення.

На дату складання акта про порушення представник Оператора ГРМ забезпечує усунення виявленого порушення, про що в акті про порушення робиться відповідний запис. У разі неможливості усунути порушення на дату складання акта про порушення (відсутні відповідні засоби чи повноваження) представник Оператора ГРМ робить відповідний запис в акті про порушення та надалі забезпечує контроль за усуненням порушення, що підтверджується окремо складеним актом про усунення порушення.

Під час складання акта про порушення, акта про усунення порушення, акта про припинення/відновлення газопостачання тощо представниками Оператора ГРМ обов'язково фіксуються та зазначаються у вищезазначених актах показання лічильника газу (ЗВТ), за винятком випадків відмови у доступі до об'єкта споживача, де розташований лічильник газу (ЗВТ).

Акт про порушення має бути розглянутим комісією з розгляду актів про порушення Оператора ГРМ, яка визначає його правомірність та приймає щодо них відповідне рішення.

При складанні акта про порушення представник Оператора ГРМ зазначає в ньому про необхідність споживача (несанкціонованого споживача) бути присутнім на засіданні комісії, на якому буде розглянуто складений акт про порушення, та визначає: 1) місцезнаходження комісії з розгляду актів про порушення; 2) дату та орієнтовний час проведення засідання комісії, на якому буде розглядатися складений акт про порушення; 3) контактний телефон особи Оператора ГРМ (для уточнення інформації щодо часу та місця засідання комісії).

ПАТ, в порушення приписів ст.ст. 10, 60 ЦПК України, доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 29 серпня 2016 року чи 05 вересня 2016 року вчиняли дії, які свідчать про їх відмову від встановлення загальнобудинкового приладу обліку газу, суду надано не було. Відповідних актів про порушення відносно позивачів не складалось.

В актах про порушення від 29 серпня 2016 року та від 05 вересня 2016 року не зазначено конкретного споживача за участю якого вони складені. Він лише містить підписи певних мешканців будинку № 3 по вул. Металургів в м. Суми про ознайомлення з атом, навіть без зазначення прізвищ осіб, які його підписували.

Звернення мешканців будинку №3 по вул. Металургів в м. Суми, адресоване ПАТ «Сумигаз», в якому вони заперечують проти встановлення загальнобудинкового лічильника обліку та просять встановити індивідуальні лічильники в кожну квартиру не є підставою для визначення цим мешканцям фактичного об'єму спожитого природного газу за граничними об'ємами споживання природного газу населення, так як такою підставою є відповідний акт про порушення, складений відповідно до вимог глави 5 розділу XI Кодексу.

Під час розгляду актів про порушення від 29 серпня 2016 року та від 05 вересня 2016 року, постійно діючою комісією ПАТ «Сумигаз» не встановлювалось коло осіб, які саме здійснили вказані в даних актах порушення. Оскаржуваним рішенням від 24 листопада 2016 року застосована відповідальність відносно усіх мешканців будинку №3 по вул. Металургів в м. Суми, у яких не встановлені індивідуальні газові лічильники та не за відповідний календарний місяць, в якому малося порушення, а саме серпень, вересень 2016 року, а з 01 листопада 2016 року та на не визначений строк.

Крім того у п. 3, глави 4, розділу IX Кодексу (в редакції, яка діяла на час винесення оскаржуваного рішення постійно діючої комісії ПАТ «Сумигаз») не йдеться про відмову споживача від встановлення саме загальнобудинкового лічильника. Відповідні зміни до цього пункту, які передбачають визначення фактичного об'єму спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу по побутовому споживачу, який відмовився від встановлення загальнобудинкового лічильника газу, за граничними об'ємами споживання природного газу населенням, набрали чинності 29 листопада 2016 року.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що рішення постійно діючої комісії ПАТ «Сумигаз» з розгляду актів про порушення про визначення ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 фактичного об’єму споживання природного газу за граничним об’ємам споживання природного газу населенням прийнято з порушення норм чинного законодавства.

Не можна погодитись і з доводами апеляційних скарг про те, що з даним позовом звернувся відділ торгівлі, побуту та захисту прав споживачів Сумської міської ради, який не є юридичною особою та суду не надано доказів, які б підтвердили наявність поважних причин, що унеможливили ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 самостійно звернутися до суду.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про захист прав споживачів» органи місцевого самоврядування, з метою захисту прав споживачів, мають право створювати при їх виконавчих органах структурні підрозділи з питань захисту прав споживачів, до повноважень яких належить право звертатись до суду з позовами щодо захисту прав споживачів.

Підпунктом 6 пункту 3.2.8 пункту 3.2. Положення про відділ торгівлі, побуту та захисту прав споживачів Сумської міської ради, затв. рішенням Сумської міської ради від 27.04.2016 року № 664-МР, відділ уповноважений подавати до суду позови щодо захисту прав споживачів. Відділ торгівлі, побуту та захисту прав споживачів Сумської міської ради не є юридичною особою, підзвітний, підпорядкований та підконтрольний виконавчому комітету Сумської міської ради.

З матеріалів справи вбачається, що уточнений позов в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 (т.1, а. с. 115-125) підписано начальником відділу торгівлі, побуту та захисту прав споживачів Сумської міської ради, який діяв на підставі доручення Сумської міської ради. Тобто позов подано саме юридичною особою Сумською міською радою. Представник Сумської міської ради брав участь у судових засіданнях на протязі всього розгляду даної справи. Крім того позивач ОСОБА_7 являється інвалідом 2 групи, а позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 є особами похилого віку, пенсіонерами, які мають невеликий розмір пенсії, а тому Сумська міська рада в особі відділу торгівлі, побуту та захисту прав споживачів Сумської міської ради обґрунтовано звернулась в їх інтересах до суду з даним позовом.

Водночас, колегія суддів не може погодитися з рішенням суду в частині зобов’язання ТОВ «Сумигаззбут» здійснити позивачам перерахунок об’ємів природного газу з 01 листопада 2016 року, виходячи з наступного.

Згідно ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу», постачальник природного газу (далі – постачальник) – суб’єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу (п. 27), а оператор газорозподільної системи – суб’єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників) (п. 17).

Отже, по відношенню до побутового споживача ТОВ «Сумигаззбут» є постачальником, а ПАТ «Сумигаз» - оператором газорозподільної мережі.

Відповідно до глави 4 розділу ОСОБА_14 газорозподільних систем, об’єми та обсяги споживання природного газу побутовими споживачами визначаються оператором газорозподільної мережі (в даному випадку – ПАТ «Сумигаз»). Зокрема, в абзаці 3 п. 5 глави 4 розділу ІХ Кодексу вказано, що оператор ГРМ в установленому законодавством порядку передає інформацію про об’єм та обсяг розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за відповідний період до Оператора ГТС з метою її використання суб’єктами ринку природного газу, у тому числі постачальником споживача. Визначені за умовами цієї глави та договору розподілу природного газу об’єми та обсяги розподілу та споживання природного газу є обов’язковими для їх використання у взаємовідносинах між побутовим споживачем та його постачальником.

З огляду на викладене, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині зобов’язання ТОВ «Сумигаззбут» здійснити позивачам перерахунок об’ємів природного газу не врахував тієї обставини, що дії по розрахунку вартості газу, які здійснює ТОВ «Сумигаззбут» нерозривно пов’язані з діями ПАТ «Сумигаз» щодо визначення обсягу спожитого газу.

Окрім того, колегія суддів вважає не конкретними та зайвими висновки суду про необхідність визнання за ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 права на споживання природного газу за діючими нормами споживання природного газу. У даному випадку скасування рішення постійно діючої комісії ПАТ «Сумигаз» про встановлення фактичного об’єму спожитого газу за граничними об’ємами споживання природного газу населенням є достатнім та належним способом захисту для відновлення порушеного права позивачів.

З урахуванням викладеного, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення суду в частині вирішення позовних вимог про визнання права на споживання природного газу за діючими нормами споживання природного газу та зобов’язання ТОВ «Сумигаззбут» здійснити перерахунок спожитого природного газу підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в їх задоволенні.

Колегія суддів не може погодитись з рішенням суду і в частині вирішення питання щодо розподілу судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що судовий збір при подачі позовної заяви до суду в сумі 4 800 грн. 00 коп. та за апеляційне оскарження ухвали про повернення позовної заяви в сумі 1 600 грн. 00 коп. сплачено виконавчим комітетом Сумської міської ради (т. 1, а.с. 3, 68). Уточнена позовна заява була подана Сумською міською радою в особі відділу торгівлі, побуту та захисту прав споживачів Сумської міської ради.

Ухвалою судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 14 квітня 2017 року провадження було відкрито саме за позовною заявою Сумської міської ради (а. с. 128).

Отже, вирішуючи питання розподілу судових витрат між сторонами, судом першої інстанції не було враховано те, що оскаржуваним рішення були вирішені позовні вимоги Сумської міської ради, а не виконавчого комітету Сумської міської ради, який є окремою юридичною особою та не є стороною в даній справі. За таких обставин, відсутні підстави, передбачені ст. 88 ЦПК України для відшкодування виконавчому комітету Сумської міської ради сплаченого судового збору.

Колегія суддів вважає за необхідне також зазначити, що виконавчий комітет Сумської міської ради не позбавлений можливості звернутись до суду першої інстанції з відповідним клопотанням про повернення сплаченого ними судового збору на підставі ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

У відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України, враховуючи часткове задоволення позовних вимог (1 вимога немайнового характеру), з ПАТ «Сумигаз» на користь держави підлягає стягненню 1 600 грн. 00 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

Окрім того, враховуючи часткове задоволення апеляційних скарг ПАТ «Сумигаз», ТОВ «Сумигаззбут», їм належить компенсувати судовий збір за рахунок держави за апеляційне оскарження рішення суду, кожному по 1760 грн. 00 коп., так як позивачі звільнені від сплати судового збору згідно Закону України «Про захист прав споживачів».

Керуючись ст. ст. 303; 307 ч. 1 п. 3; 309 ч. 1 п.4; 313-314; 316 ЦПК України, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Сумигаз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумигаззбут» задовольнити частково.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 серпня 2017 року скасувати в частині: визнання за споживачами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які є мешканцями будинку №3 по вул. Металургів у м. Суми, права на споживання природного газу за діючими нормами споживання природного газу; зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумигаззбут» здійснити перерахунок спожитого природного газу починаючи з 01 листопада 2016 р. із застосуванням норми споживання природного газу за вищевказаний період, а саме: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та відмовити у задоволенні цих позовних вимог.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 серпня 2017 року в частині вирішення питання щодо розподілу судових витрат скасувати.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумигаз» на користь держави судовий збір в розмірі 1 600 гривень 00 копійок за розгляд справи в суді першої інстанції.

В іншій частині рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 серпня 2017 року залишити без змін.

Компенсувати Публічному акціонерному товариству «Сумигаз» та Товариству з обмеженою відповідальністю «Сумигаззбут» судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 1760 гривень 00 копійок кожному за рахунок держави.

Рішення апеляційного суду набрало законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -