ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД _{79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10}

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2017 року № 813/2215/17

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді Сакалоша В.М.,

судді Брильовського Р.М.,

судді Гулика А.Г.,

за участю секретаря судового засідання Магиревич Ю.Д.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Кіх О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання незаконним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, позивач) до Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України (надалі - відповідач) за участю третьої особи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державної фіскальної служби України (надалі - третя особа), в якому просить суд:

-визнати незаконним та скасувати рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України від 28.04.2017 року №5948/Б/99-99-04-04-01-14 про відмову у наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій;

-зобов'язати Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України повторно розглянути надані ОСОБА_1 документи та прийняти рішення про надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.

Ухвалою судді від 22.06.2017 року було відкрито провадження у даній адміністративній справі.

13.07.2017 року протокольною ухвалою суду проведено заміну відповідача з Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України на Державну фіскальну службу України (надалі - відповідач).

Ухвалою суду від 03.08.2017 року задоволено клопотання позивача та зупинено провадження у справі №813/2215/17 до отримання, надання Державною фіскальною службою України додаткових доказів у справі.

Ухвалою суду від 10.10.2017 року поновлено провадження у справі.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 28.04.2017 року Комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України прийнято рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій. На переконання позивача вказане рішення є протиправним і підлягає скасуванню з огляду на те, що орган державної влади не діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; рішення прийнято необгрунтовано, без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; рішення прийнято без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення; рішення прийнято з порушенням принципу рівності перед законом, без запобігання несправедливій дискримінації; рішення прийнято у порушення відомчих наказів. Відтак, просить адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та просив позов задовольнити повністю.

На заперечення позовних вимог представником відповідача було подано до суду письмові заперечення проти позову, у яких він зазначив, що оскаржуване рішення прийняте, з дотриманням вимог чинного законодавства, а відтак, підстави для його скасування відсутні. Зокрема, зазначає, що позивач є співробітником податкової міліції у званні майора податкової міліції, який обіймає посаду старшого слідчого другого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Львівській області, на підставі наказів ДФС від 01.09.2015 року № 2794-0, від 28.09.2015 року № 3040-о, від 27.10.2015 року № 3462-0, 27.11.2015 року №3751-о, 08.12.2015 року №3902-о та від 13.01.2016 року №26-о перебував у відрядженні в Головному управлінні ДФС у Донецькій області та Головному управлінні ДФС у Луганській області, до Головного міжрегіонального управління оперативного забезпечення зони проведення АТО (м. Київ, м. Краматорськ, м. Слов'янськ) ДФС не відряджався, а отже службу в підрозділі оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції не проходив. Зазначене також підтверджується метою відрядження, зазначеною у вказаних вище наказах: з метою реалізації Тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів вздовж лінії зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, затвердженого наказом першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) від 12.06.2015 року № 415ог.

Окрім цього, зазначає, що з огляду на неодноразові звернення до Комісії працівників слідчих підрозділів фінансових розслідувань ДФС на засіданні Комісії 28.03.2017 року прийнято рішення щодо направлення запиту до Міжвідомчої комісії щодо можливості надання статусу учасника бойових дій зазначеній категорії працівників. У листі Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції від 21.04.2017 року, проінформовано ДФС про те, що надання статусу учасника бойових дій іншим працівникам ДФС окрім осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції без внесення змін до чинного законодавства України не вбачається можливим. Враховуючи вказаний вище лист, Комісією прийнято рішення щодо відмови в наданні статусу учасника бойових дій працівникам слідчих підрозділів фінансових розслідувань ДФС, які відряджались до Головних управлінь ДФС у Донецькій та/чи Луганській областях, у тому числі ОСОБА_1 З огляду на викладене вище, правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відсутні.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечила, надала пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях на позов та просила суд у позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що у відповідності до Закону України "Про боротьбу з тероризмом" від 20 березня 2003 року №638-IV (із змінами та доповненнями), з метою реалізації Тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів вздовж лінії зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, затвердженого наказом першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівником Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) від 12.06.2015 року №415ог (із змінами та доповненнями) для безпосереднього залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення залучені працівники податкової міліції ГУ ДФС областей.

Зокрема, відповідно до ч.9 ст.5 вказаного Закону працівники фіскальної служби під час виконання завдань АТО уповноважені здійснювати: контрольно-дозвільні процедури з переміщення товарів (вантажів) у районі проведення антитерористичної операції; вживати заходи для виявлення, аналізу та перевірки фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з фінансуванням тероризму; здійснювати інші заходи із запобігання та припинення злочинів у сфері оподаткування, митній та бюджетній сферах, злочинів, пов'язаних з відмиванням, легалізацією, розкраданням коштів та іншими незаконними фінансовими операціями.

Крім того, загальні повноваження працівників фіскальної служби під час виконання завдань АТО передбачені Тимчасовим порядком контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів вздовж лінії зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, затвердженого наказом першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівником Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) від 12.06.2015 року №415ог (із змінами та доповненнями).

Враховуючи ситуацію, яка склалась на території Донецької та Луганської областей, керівництвом ДФС прийнято рішення про неможливість залучення місцевих слідчих фінансових розслідувань до виконання вказаних завдань. У той же час, з метою належної безпосередньої участі у виконанні завдань АТО на території її проведення, прийнято рішення про залучення слідчих фінансових розслідувань ГУ ДФС областей, м. Києва, МГУ ДФС - ЦО з обслуговування великих платників та ГСУ.

Таким чином, з 03 вересня 2015 року по 07 лютого 2016 року на підставі наказів ДФС України позивач був відряджений до зони проведення АТО на території Донецької та Луганської областей для безпосередньої участі в її проведенні та виконанні завдань, що покладені на підрозділи ДФС згідно з наказом № 415ог від 12.06.2015 року Першого заступника керівника АТЦ.

У свою чергу, на підставі абз.2 п.2 розділу 2 "Положення про Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України", затвердженого Наказом Мінфіну 14.11.2016 року №957 та зареєстрованого в Мінюсті 30.11.2016 року №1553/29683, позивачем було направлено на адресу Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України документи, що відповідно до абз.1 п.4 "Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення" (із змінами та доповненнями), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 20.08.2014 року №413 є підставою для надання статусу учасника бойових дій та підтверджували безпосередню участь позивача в антитерористичній операції (АТО).

28 квітня 2017 року за вих.№5948/Б/99-99-04-04-01-14 позивачем отримано лист про те, що Комісією розглянуті подані документи, однак в наданні статусу учасника бойових дій було відмовлено.

Вважаючи вищевказане рішення протиправним та такими, що було прийнято з порушенням норм діючого законодавства, ОСОБА_1 звернувся з відповідним позовом до суду.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

У відповідності до вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України №3551-XII від 22.10.1993 року "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (із змінами та доповненнями), визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Відповідно до ч.1 Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом:

-створення належних умов для підтримання здоров'я та активного довголіття;

-організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально- технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів;

-виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни;

-надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.

Відповідно до ст.4 Закону ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війні, учасники війни.

Таким чином, даний Закон є визначальним нормативно-правовим актом, який покликаний здійснити соціальний захист ветеранів війни, до яких належать учасники бойових дій, шляхом надання пільг, гарантій соціального захисту, тощо. При цьому, даний Закон не покликаний на встановлення порядку безпосереднього визнання осіб учасниками бойових дій.

Додатково необхідно зазначити, що зміни до п.19 ст.6 Закону щодо введення до категорії суб'єктів осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, внесені у березні 2016 року.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який забезпечує порядок визнання осіб учасниками бойових дій є "Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення" (із змінами та доповненнями), затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №413 (надалі - Порядок).

Відповідно до п.1 Порядку, цей Порядок визначає процедуру надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, та категорії таких осіб.

Відповідно до п.2 Порядку статус учасника бойових дій надається:

-військовослужбовцям (резервістам, військовозобов'язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрасслужби, особам рядового і начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, ДСНС, ДПтС, військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції;

-працівникам підприємств, установ та організацій, які залучалися і брали безпосередню участь в антитерористичній операції в районах її проведення.

Згідно з Постановами Кабінету Міністрів України №313 від 20.04.2016 року, №527 від 23.08.2016 року, №294 від 26.04.2016 року пункт 2 Порядку доповнено, що статус учасника бойових дій надається особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС.

ОСОБА_1, як працівник Державної фіскальної служби, яка є центральним органом виконавчої влади, що реалізовує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, упродовж часу з 03 вересня 2015 року по 07 лютого 2016 року був залучений та брав безпосередню участь в проведенні антитерористичної операції, з метою захистунезалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, шляхом виконання бойових завдань, передбачених наказом Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України №415ог (Тимчасовий порядок контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей).

За таких обставин позивач повністю підпадає під п.2 Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення.

Зокрема, відповідно до наказів наказів ДФС України "Про відрядження працівників податкової міліції" №2794-о від 01 вересня 2015 року, №3040-о від 28 вересня 2015 року, №3462-о від 27 жовтня 2015 року, №3751-о від 27 листопада 2015 року, №3902-о від 08 грудня 2015 року, №26-о від 13 січня 2016 року, Закону України "Про боротьбу з тероризмом" від 20 березня 2003 року №638-ІV та з метою реалізації тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів вздовж лінії зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, затвердженого наказом першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) від 12 червня 2015 року №415ог позивача було відряджено до Головного управління ДФС у Донецькій області та Головного управління ДФС у Луганській області.

У подальшому, на підставі наказу Першого заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) від 29 грудня 2015 року №0207, наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ від 29 січня 2016 року №07, наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ від 15 лютого 2016 року №010 ОСОБА_1 вважався залученим до проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей та відрядженим в район її проведення з підпорядкуванням керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в Донецькій та Луганській областях.

Судом встановлено, що фактом, який підтверджує безпосередню участь в проведенні антитерористичної операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення цієї операції на території Донецької та Луганської областей є довідка про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 10 лютого 2017 року №377/99-99-21-10-01-18д видана керівником підрозділу Головного міжрегіонального управління оперативного забезпечення зони проведення АТО (м. Київ, м.Краматорськ, м. Слов'янськ) Державної фіскальної служби України, тобто підрозділу, де позивач упродовж п'яти місяців проходив службу та приймав участь у виконанні бойових завдань.

Водночас, як стверджує сам позивач під час перебування на території проведення АТО місцем його дислокації був підрозділ оперативного забезпечення окремих територій зон проведення АТО ГУ ДФС Донецькій області, який розташований в населених пунктах м.Слов'янськ та м.Курахово. Несення служби відбувалось на рівні з оперативними працівниками даного підрозділу: у складі добових нарядів на контрольних пунктах в'їзду/виїзду (КПВВ) та на стаціонарних КрП, розташованих на першій лінії оборони; у складі зведених мобільних груп, які пересувались вздовж лінії розмежування з метою недопущення незаконного переміщення вантажів. Разом із тим, на території проведення АТО місцем дислокації позивача був підрозділ оперативного забезпечення окремих територій зон проведення АТО ТУ ДФС Луганській області, які розташований в населених пунктах м.Щастя та смт.Станиця Луганська. Несення служби відбувалось на рівні з оперативними працівниками даного підрозділу: у складі добових нарядів на контрольних пунктах в'їзду/виїзду (КПВВ) та на стаціонарних КрП, розташованих на першій лінії оборони; у складі зведених мобільних груп, які пересувались вздовж лінії розмежування з метою недопущення незаконного переміщення вантажів. Факт несення служби на КПВВ зафіксовано в журналах чергування на КПВВ, де є відмітка про видачу/здачу позивачем штампу з особистим номером для фіксування у талонах огляду проведення огляду транспортних засобів. Крім того, під час несення служби неодноразово здійснював бойові виїзди на підставі бойових розпоряджень штаба антитерористичної операції. Враховуючи особливий процесуальний статус слідчого, а також вимоги чинного КПК, єдиною слідчою дією, яку можливо провести до внесення відомостей до ЄРДР є огляд місця події, що передбачено вимогами ч.3 ст.214 КПК України. У той же час, порядок проведення огляду передбачено ст.237 КПК України, а саме те, що огляд проводиться слідчим або прокурором, з дотриманням вимог ст.233 КПК України, що виключає можливість його проведення оперативними працівниками до внесення відомостей до ЄРДР. За результатами проведення огляду тільки слідчий, діючи в порядку ст.214 КПК України може прийняти рішення про реєстрацію злочину в Єдиному реєстру досудових розслідувань. Зважаючи на процесуальний статус слідчого, наділення його процесуальними правами відповідно до чинного КПК, процесуальну незалежність, можливість оперативного та своєчасного викриття, якісного документування злочинів, які виявляються в ході виконання завдань АТО, слідчі фінансових розслідувань ГУ ДФС областей згідно з наказами ДФС України відряджаються в розпорядження ГУ ДФС Луганської та Донецької областей. Наявність такого наказу дає можливість: керівникам територіальних слідчих підрозділів Донецької та Луганської областей включати слідчих до групи слідчих у кримінальних провадженнях, що перебувають в їх провадженні; обґрунтовує законність перебування та проведення невідкладних слідчих дій на території зазначених областей слідчими з інших регіонів.

Відтак, враховуючи розташування місця дислокації підрозділу, місця та умови несення служби, позивач фактично брав безпосередню участь в антитерористичній операції, виконанні бойових (службових) завдань в умовах безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з противником. Даний факт підтверджено листом Першого заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) №2859ато від 13.04.2017 року на адресу ДФС України.

У свою чергу, абз.1 п.4 Порядку передбачено, що підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є: "документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, направлення (прибуття) у відрядження до районів проведення антитерористичної операцій їх перебування в таких районах з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, книг нарядів, графіків несення служби, а також інші офіційні документи, видані державними органами, що місять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення).

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем до заяви про надання статусу учасника бойових дій наданні всі документи, які надають підставу на отримання позивачем статусу учасника бойових дій, у т.ч.:

-накази ДФС України "Про відрядження працівників податкової міліції" від №2794-о від 01 вересня 2015 року, №3040-о від 28 вересня 2015 року, №3462-о від 27 жовтня 2015 року, №3751-о від 27 листопада 2015 року, №3902-о від 08 грудня 2015 року, №26-о від 13 січня 2016 року;

-витяги із наказів Першого заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) від №0207 від 29.01.2015 року, №07 від 29.01.2016 року №010 від 15.02.2016 року;

-витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ від 27 січня 2016 року №27, 15 лютого 2016 року №46;

-довідка про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 10 лютого 2017 року №377/99-99-21-10-01-18д;

-довідка ГУ ДФС у Луганській області від 03 березня 2017 року №Б-340/14/12-32-41;

-інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення - розпорядження голови Донецької обласної військово-цивільної адміністрації №183 від 12.03.2016 року про нагородження відзнаками облдержадміністрації, яким висловлено Подяку, нагородна книжка про нагородження відзнакою "За захист екомонічних інтересів України в зоні проведення АТО" №275 від 30.01.2016 року нагородна книжка про нагородження орденом "Хрест Слави" №180 від 20.01.2017, грамота про нагородження головою Станично - Луганської районної військово - цивільної адміністрації, грамота про нагородження Новоайдарівської військово - цивільної адміністрації, грамота про нагородження головою Щастинської міської ради, подяка голови Донецької обласної військово - цивільної адміністрації, грамота про нагородження головою Львівської обласної ради.

Крім того, абз.2 п.2-1 Порядку особам, які брали участь у виконанні бойових (службових) завдань в умовах безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з противником, що підтверджено оперативним штабом з управління антитерористичною операцією статус учасника бойових дій надається незалежно від кількості днів залучення їх до проведення антитерористичної операції.

Порядок розгляду матеріалів та надання статусу учасника бойових дій у Державній фіскальній службі передбачено "Положенням про Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2016 року №957, зареєстрованого в Мінюсті 30.11.2016 року №1553/29683. (надалі - Положення).

Відповідно до пункту першого розділу II Положення про Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2016 року №957 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30.11.2016 року за №1553/29683, комісія з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України призначена для прийняття рішень про надання (позбавлення) статусу учасника бойових дій, розгляду та вивчення поданих заяв та інших матеріалів, які є підставою для надання статусу учасника бойових дій особам рядового та начальницького складу підрозділі оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції

Відповідно до п.1 Положення Комісія з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України утворюється відповідно до пункту 5 Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 (із змінами).

Згідно з пунктом 2 розділу II Положення комісія має право:

-розглядати та вивчати подані керівниками підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС (далі - підрозділи АТО) довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, форма яких встановлена додатком 1 до Порядку, та інші документи, визначені пунктом 4 Порядку, які є підставою для надання громадянам статусу учасника бойових дій (далі - документи);

-розглядати та вивчати звернення, документи та матеріали, надані особами рядового та начальницького складу підрозділів АТО, іншими співробітниками ДФС, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції в районах її проведення, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, в разі неподання до Комісії документів, необхідних для надання статусу учасника бойових дій, керівниками таких підрозділів;

-у разі потреби заслуховувати пояснення осіб, стосовно яких подані документи, та свідків;

-повертати документи керівникам підрозділів АТО для подальшого доопрацювання;

-відмовляти в наданні статусу учасника бойових дій у разі відсутності підстав;

-приймати рішення про надання (позбавлення) статусу учасника бойових дій особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС.

Комісія подає на розгляд міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб, відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - міжвідомча комісія) документи із спірних питань, які потребують міжвідомчого врегулювання (пункт 5 Положення).

Аналогічне положення міститься у пункті 6 Порядку.

Пунктом 6 Положення передбачено, що у разі відмови в наданні статусу учасника бойових дій питання надання особі зазначеного статусу може повторно виноситися на розгляд Комісії за рішенням Голови ДФС.

Відповідно до абз.5 п 2 Положення, Комісія має право відмовляти в наданні статусу учасника бойових дій у разі відсутності підстав.

Відповідно до п.7 Положення, Комісія відмовляє в наданні статусу учасника бойових дій у разі:

-відсутності документів, що містять достатні докази безпосередньої участі особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення;

-надання недостовірних даних про особу;

-виявлення факту підроблення документів про участь в антитерористичній операції, у забезпеченні її проведення;

-наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період участі в антитерористичній операції.

Відмовляючи у наданні позивачу статусу учасника бойових дій Комісією жодної з цих підстав не наведено, що також підтверджує необґрунтованість та незаконність такого рішення.

З огляду на викладене рішення про відмову у наданні позивачу статусу учасника бойових дій прийнято Комісією в порушення абз.5 п.2, п.7 Положення про Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України та абз.2 п.2-1 Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасувати рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України від 28.04.2017 року №5948/Б/99-99-04-04-01-14 про відмову у наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій є підставними та обґрунтованими, а тому рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальні службі України від 28 квітня 2017 року про відмову у наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій є незаконним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України повторно розглянути надані ОСОБА_1 документи та прийняти рішення про надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, суд зазначає наступне.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Так, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибори на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Згідно Рекомендацій Комітету Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Так, відповідно до пункту 10.3 Постанови Пленуму ВАСУ від 20.05.2013 року у разі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльності відповідача суд може зобов'язати його вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право. Резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє. Суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Таким чином, вказана позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Водночас, суд зазначає, що при розгляді справи за адміністративним позов про зобов'язання Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України повторно розглянути надані ОСОБА_1 документи та прийняти рішення про надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, суд вправі зобов'язати відповідний орган розглянути зазначене питання, а не приймати рішення про надання такого дозволу, що не належить до компетенції суду.

Відтак, суд вважає за необхідне зобов'язати Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України повторно розглянути надані ОСОБА_1 документи про надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом. Відмова від права на звернення до суду є недійсною.

Частиною 1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч.2 цієї ж статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися й позиції, висловленої у рішенні Європейського Суду з прав людини у п.53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом".

Враховуючи вищевикладене, повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства України, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст.2, 7-14, 18, 19, 69-71, 72, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України від 28.04.2017 року №5948/Б/99-99-04-04-01-14 про відмову у наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій;

Зобов 'язати Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України повторно розглянути надані ОСОБА_1 документи про надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Державної фіскальної служби України за рахунок бюджетних асигнувань частину судового збору у розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя Сакалош В.М.

Суддя Брильовський Р.М.

Суддя Гулик А.Г.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 12 жовтня 2017 року.