Справа № 357/12119/17

2-з/357/88/17

У Х В А Л А

11.10.2017 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Бондаренко О. В. оглянувши заяву ОСОБА_1, про забезпечення позову, –

В С Т А Н О В И В:

Заявник звернувся до суду з даною заявою 10.10.2017 року та просив вжити заходів, щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, який належить на праві власності ОСОБА_2, мотивуючи тим, що ним заявлено позов до ОСОБА_2, про стягнення боргу за договором позики в сумі 1 331 771,00 грн., відповідач не повертає йому позичені кошти, тому виконання рішення суду може стати неможливим.

Відповідно до ст.151 ЦПК України, забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, а якщо невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Заява про забезпечення позову повинна відповідати вимогам ст. 151 ЦПК України, а саме повинно бути зазначено: причини, у зв’язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову з обґрунтуванням його необхідності та інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

В ч. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» зазначено, що відповідно до частини першої статті 153 ЦПК заява про забезпечення позову розглядається судом у день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі. У зв’язку з цим вжиття заходів забезпечення позову можливе не лише при проведенні попереднього судового засідання, здійсненні процесуальних дій з підготовки справи до судового розгляду чи під час судового розгляду, а й одночасно з відкриттям провадження у справі чи після постановлення такої ухвали. Винятком є заява про забезпечення позову з метою запобігання порушення права інтелектуальної власності, яка може бути подана та підлягає розгляду до подання позовної заяви (частина четверта статті 151 ЦПК). Заява про забезпечення позову за змістом повинна відповідати вимогам частини другої статті 151 ЦПК.

10.10.2017 року до суду подано позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про стягнення боргу за договором позики в розмірі 1 331 771,00 грн.

11.10.2017 року, в порядку ч. 3 ст. 122 ЦПК України, судом направлено запит щодо отримання інформації з відділу адресно – довідкової роботи ГУ ДМС України в м. Києві щодо зареєстрованого місця проживання ( перебування) відповідача у справі.

Отже, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про стягнення боргу за договором позики, не відкрито в зв’язку з виконанням вимог ЦПК України.

Крім того, встановлено, що заява, про забезпечення позову, не відповідає вимогам ч.2 ст. 151 ЦПК України.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в постанові «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову: з’ясувати обсяг позовних вимог; дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Так, в заяві не назначено обставин, які підтверджують те, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Також, в заяві не зазначено відомості: щодо відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, та заявляючи спосіб забезпечення позову щодо накладення арешту на житлову квартиру, не додано відомостей про інших осіб зареєстрованих у даному будинку, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Враховуючи вищевикладене та на підставі п. 8 ст.153 ЦПК України суд повертає заяву ОСОБА_1, про забезпечення позову та роз’яснює, що забезпечення позову допускається на будь – якій стадії розгляду справи, після відкриття провадження у справі, а повернення заяви про забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з даною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду вразі повернення заяви або скарги.

Тому, суд роз’яснює, що заявник має право звернутись до суду з заявою про повернення судового збору.

Керуючись ст. ст. 151 – 153 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1, про забезпечення позову, повернути заявнику.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя

ОСОБА_3