ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2017 року

№ 876/9621/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Ільчишин Н.В., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Дідик Н.С.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби в Тернопільській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _3 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Тернопільській області, яким просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неповернення вилученого майна та зобов'язати відповідача повернути йому напої в кількості 384 пляшки, вилучені згідно з протоколом від 28.04.2016 року.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року позов задоволено.

Постанова мотивована тим, що, постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05.07.2016 року у справі № 607/5805/16-п, яка набрала законної сили, було встановлено, що гаражне приміщення, в якому проводилась перевірка, на момент її проведення знаходилась на праві користування у ОСОБА_3 згідно з договором від 01.03.2016 року. Також даною постановою було встановлено відсутність будь-яких відомостей про те, що ОСОБА_4 здійснював підприємницьку діяльність в цьому приміщенні і те, що позивач не перебував в трудових відносинах з ОСОБА_4 та жодних доручень щодо продажу алкогольних напоїв ОСОБА_4 позивачу не давав. Крім того, факт зберігання алкогольних напоїв ОСОБА_4 не підтверджено. На думку суду, вищевказані обставини не підлягають доказуванню відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України. Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що напої в кількості 384 пляшки, які були вилучені із приміщення гаражу № 56, що знаходиться по вул. 15 квітня, 1 гаражного кооперативу «Гарант» в с. Байківці Тернопільського району Тернопільської області, вилучені згідно з протоколом від 28.04.2016 року, належать ОСОБА_3, а тому повинні бути повернуті позивачу.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає її незаконною та необґрунтованою, оскільки суд неповно з'ясував обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також суд порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що працівники Головного управління ДФС у Тернопільській області провели фактичну перевірку торгового об’єкту (гаража) № 56, що знаходиться за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, с. Байківці, вул. 15 Квітня та належить ФОП ОСОБА_4 За результатами перевірки, результати якої оформлені актом від 28.04.2016 року, встановлено факт роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензії та без марок акцизного податку, чим було порушено вимоги Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів». Також працівники оперативного управління склали на ОСОБА_4 протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення та виявлені алкогольні напої в кількості 384 пляшки згідно з протоколом вилучення речей були вилучені. Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05.07.2016 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 було закрито за відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень та зобов’язано вилучені вищевказані алкогольні напої повернути особі, у якої вони були вилучені. Однак постановою Апеляційного суду Тернопільської області від 19.08.2016 року дану постанову було скасовано в частині повернення алкогольних напоїв в кількості 384 штук у зв’язку з тим, що судом першої інстанції допущено протиріччя в рішенні, вказавши, що вилучені алкогольні напої повернути особі, в якої вони були вилучені без зазначення кому саме. Тому, на думку апелянта, апеляційний суд не встановив факту належності вказаних напоїв ОСОБА_3, отже, вимога позивача про повернення йому цього майна є безпідставною.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Як встановив суд, 28.04.2016 року працівники Головного управління ДФС у Тернопільській області провели фактичну перевірку торгового об’єкту (гаража) № 56, що знаходиться за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, с. Байківці, вул. 15 Квітня, який належить ФОП ОСОБА_4, за результатами якої був складений акт № 182/40-00/НОМЕР_1, у якому вказано про порушення ОСОБА_4 ст. ст. 15, 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів», а саме реалізацію двох пляшок вина «Фраголіно Россо» (виробник Італія), місткістю 0,75 дм³, міцністю 10% об., за ціною 65,00 грн. за пляшку на загальну суму 130,00 грн., без марок акцизного податку встановленого зразка та без розрахункового документа (чеку). Також було встановлено, що в торговому приміщенні зберігаються з метою реалізації алкогольні напої різного асортименту та найменування на загальну суму 33073,50 грн.

Також 28.04.2016 року оперуповноважений Головного управління ДФС в Тернопільській області з метою забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), згідно з протоколом вилучення речей вилучив із вказаного приміщення 384 пляшки алкогольних напоїв.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05.07.2016 року у справі № 607/5802/16-п, винесеною за результатами розгляду зазначених вище матеріалів, було закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП в зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

А постановою Апеляційного суду Тернопільської області від 19.08.2016 року дану постанову було змінено, а саме скасовано її в частині повернення алкогольних напоїв особі, в якої вони були вилучені; в решіт постанову залишено без змін. В частині скасування (зміни) постанови суду першої інстанції апеляційний суд мотивував тим, що суд допустив протиріччя, вказавши, що вилучені алкогольні напої повернути особі, в якої вони були вилучені, однак не зазначив кому саме. Зокрема, апеляційний суд вказав, що згідно з протоколом вони були вилучені у ОСОБА_3 та ОСОБА_4, при цьому останній заявив, що не має жодного відношення до них, а ОСОБА_3 відмовився підписувати протокол про вилучення речей, тобто, на думку апеляційного суду, їх власник невідомий. Тому апеляційний суд дійшов висновку, що рішення в цій частині слід скасувати як неконкретне, суперечливе, а також у зв’язку з тим, що відсутні достовірні докази кому ці речі належать.

При цьому, колегія суддів враховує, що вказана справа про адміністративне правопорушення стосувалась ОСОБА_4, а не ОСОБА_3,а тому щодо позивача суд не досліджував і не встановлював жодних обставин.

Проте після набрання зазначеними вище судовими рішеннями законної сили ОСОБА_3 звернувся до Головного управління Державної фіскальної служби в Тернопільській області із заявою про повернення йому 384 пляшок алкогольних напоїв, які були вилучені згідно із зазначеним вище протоколом від 28.04.2016 року.

Однак за результатами розгляду даної заяви Головне управління Державної фіскальної служби в Тернопільській області листом від 29.09.2016 року № 327/6/1900-21-06-11/8952 відмовило у повернені вказаний алкогольних напоїв, мотивуючи відмову тим, що у постанові Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05.07.2016 року у справі № 607/5802/16-п не вирішено повернути йому дані алкогольні напої.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних дій відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 265 КУпАП речі і документи, що є знаряддям або безпосереднім об'єктом правопорушення, виявлені під час затримання, особистого огляду або огляду речей, вилучаються посадовими особами органів, зазначених у статтях 234-1, 234-2, 244-4, 262 і 264 цього Кодексу. Вилучені речі і документи зберігаються до розгляду справи про адміністративне правопорушення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням із Державною судовою адміністрацією України, а після розгляду справи, залежно від результатів її розгляду, їх у встановленому порядку конфіскують, або повертають володільцеві, або знищують, а при оплатному вилученні речей – реалізують.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 КУпАП оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в його примусовому вилученні за рішенням суду і наступній реалізації з передачею вирученої суми колишньому власникові з відрахуванням витрат по реалізації вилученого предмета.

Згідно з ч. 1 ст. 29 КУпАП конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду. Конфісковано може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законами України.

А згідно з ч. 1 ст. 296 КУпАП скасування постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення тягне за собою повернення стягнених грошових сум, оплатно вилучених і конфіскованих предметів, а також скасування інших обмежень, зв’язаних з цією постановою. У разі неможливості повернення предмета повертається його вартість.

Таким чином, відповідно до змісту наведених норм залежно від результатів розгляду справи про адміністративне правопорушення вилучені речі і документи можуть бути: конфісковані, знищені, реалізовані (при оплатному вилученні), повертаються володільцеві.

Як зазначено вище, постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05.07.2016 року було закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності в зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення і дана постанова була залишена в силі у вказаній частині постановою Апеляційного суду Тернопільської області від 19.08.2016 року, що є безумовною підставою для повернення вилучених предметів їх володільцеві.

Крім того, розглядаючи зазначену справу про адміністративне правопорушення, суди першої та апеляційної інстанцій не приймали рішення про конфіскацію, знищення чи реалізацію вилучених речей.

Разом з тим, колегія судів вважає, що для вирішення даної справи необхідно встановити власника чи законного володільця вказаних напоїв, оскільки зазначеним вище рішенням у справі про адміністративне правопорушення апеляційний суд не вирішив питання про повернення вказаних напоїв, мотивуючи своє рішення в цій частині тим, що відсутні достовірні докази того, кому вони належать.

Щодо даної обставини колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з протоколу вилучення речей (документів) при вчиненні адміністративного правопорушення від 28.04.2016 року та мотивувальної частини постанови Апеляційного суду Тернопільської області від 19.08.2016 року, напої в кількості 384 пляшки були вилучені у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із приміщення гаражу № 56 гаражного кооперативу «Гарант», що знаходиться по вул. 15 квітня, 1, в с. Байківці Тернопільського району Тернопільської області.

Як встановив суд, гаражне приміщення, в якому проводилась перевірка, на момент її проведення належало ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 14.07.2011 року № 1037.

Проте, як вбачається з наданого позивачем договору оренди від 01.03.2016 року, укладеного між ОСОБА_6 (орендодавець) та ОСОБА_3 (орендар), дане приміщення було передане у безоплатне користування (оренду) позивачу строком на 1 рік, починаючи з дня укладення договору. Також позивач стверджує, що зазначені напої належать йому.

Однак крім самого твердження позивач всупереч вимогам ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надав належних та достатніх доказів того, що вилучені напої належали саме йому, а не іншій особі, та були придбані для власного використання.

Зокрема, колегія суддів зазначає, що саме по собі користування ОСОБА_3 даним приміщення не є достатнім і беззаперечним доказом належності йому всіх речей і предметів, які там знаходяться, а також позивач не надав жодних доказів придбання ним чи іншими особами для передачі йому зазначених алкогольних напоїв (квитанції, чеки).

Додатково колегія суддів враховує наявний в матеріалах справи лист Гаражного кооперативу «Гарант» від 23.05.2016 року № 3/2016, наданий на запит Головного управління Державної фіскальної служби в Тернопільській області, в якому вказано, що гаражне приміщення № 56 належить ОСОБА_5 і протягом 2016 року його використовувала сім’я ОСОБА_5, а відомості про його передачу іншим особам відсутні.

При цьому, колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що законами не встановлено обов'язку фізичних осіб зберігати документи на підтвердження придбання ними товарів для власного споживання, однак необхідно зазначити, що у спірному випадку відповідач чи інші органи державної влади не ставлять у вину ОСОБА_3 незбереження цих документів, а такі документи, як зазначено вище, можуть бути доказом придбання ним чи отримання в інший законний спосіб вказаних напоїв.

Враховуючи наведені вище обставини та норми законодавства, колегія суддів вважає помилковим та необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позивач довів, а відповідач не спростував, що алкогольні напої в кількості 384 пляшки, які були вилучені із приміщення гаражу № 56 гаражного кооперативу «Гарант» згідно з протоколом від 28.04.2016 року, належали ОСОБА_3

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки вона прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також висновки суду не відповідають обставинам справи.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Тернопільській області задовольнити.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року у справі № 819/1168/16 за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби в Тернопільській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії – скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

ОСОБА_7

судді

ОСОБА_8

ОСОБА_9

Постанова складена в повному обсязі 11.10.2017 року