ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 жовтня 2017 року № 826/27930/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Малтюроп Юкрейн»

до

Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Малтюроп Юкрейн» (надалі - Позивач) звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: від 22.07.2015 року №0005552202, від 25.11.2015 року №0010032202, від 22.07.2015 року №000557204.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені Контролюючим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому, підлягають скасуванню.

Представник Відповідача проти позовних вимог заперечує в повному обсязі з підстав викладених в запереченнях на позовну заяву, які аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки.

У відповідності до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Співробітниками Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку TOB «МАЛТЮРОП Юкрейн» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р.

За результатами перевірки складено Акт перевірки від 30.06.2015 р. №297/26-59-22-02/30861821 (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлені наступні порушення: п.п.14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового 02 грудня 2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями (далі - ПКУ), в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1774259,00 грн.

На підставі Акту перевірки Контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення: від 22.07.2015 р. №0005552202 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1774259 грн. та штрафних санкцій у розмірі 887 130 грн.; від 22.07.2015 р. №0005572204 про визначення податкового зобов'язання з на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 78605 грн. та штрафних санкцій у розмірі 19651 грн.

Не погоджуючись з прийнятим Контролюючим органом податковими повідомлення-рішенням Позивачем подано скарги до Головного Управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі - ГУ ДФС у м. Києві), за результатом розгляду скарги ГУ ДФС у м. Києві 01.10.2015 р. прийнято рішення № 15064/10/26-15-10-05-35, яким податкове повідомлення-рішення від 22.07.2015 р. №0005552202 скасовано в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 443565 грн., а податкове повідомлення-рішення від 22.07.2015 №0005572204 залишено без змін.

Контролюючим органом з урахування рішення ГУ ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 25.11.2015 р. №0010032202 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 774 259 грн. та штрафних санкцій у розмірі 443565 грн.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 11.12.2015 р. №26368/6/99-99-10-01-01-25, винесеним за наслідками розгляду скарги позивача, вказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, з урахуванням рішення ГУ ДФС у м. Києві від 01.10.2015 № 15064/10/26-15-10-05-35.

Позивач вважає спірні податкові повідомлення-рішення Відповідача протиправними та звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про часткове обґрунтування позовних вимог, виходячи з наступного.

В частині щодо визнання протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення від 22.07.2015 року №0005552202, Суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи Позивачем подано скаргу до Головного Управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі - ГУ ДФС у м. Києві), за результатом розгляду скарги ГУ ДФС у м. Києві 01.10.2015 р. прийнято рішення № 15064/10/26-15-10-05-35, яким податкове повідомлення-рішення від 22.07.2015 р. №0005552202 скасовано в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 443565 грн.

У відповідності до положень пункту 55.1 статті 55 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Стаття 56 Податкового кодексу України регулює питання оскарження рішень контролюючих органів.

Так, вказаною статтею встановлено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Пунктом 56.6 статті 56 Податкового кодексу України закріплено, що у разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.

Відповідно до підпунктів 60.1.2, 60.1.3 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу; контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

Згідно з пунктами 60.3, 60.4 статті 60 Податкового кодексу України, у випадках, визначених підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги. У випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Тобто податкове повідомлення-рішення визнається відкликаним у разі прийняття контролюючим органом рішення, яким задовольняється скарга на користь платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, Контролюючим органом з урахування рішення ГУ ДФС у м. Києві винесено (нове) податкове повідомлення-рішення від 25.11.2015 р. №0010032202 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 774259 грн. та штрафних санкцій у розмірі 443565 грн.

Суд звертає увагу Позивача, що спірне податкове повідомлення-рішення є відкликаним, а тому не підлягає скасуванню в розумінні вищезазначених норм права.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача в частині щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.07.2015 року №0005552202 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: від 25.11.2015 року №0010032202, від 22.07.2015 року №000557204, Суд зазначає наступне.

Між Компанією «Малтюроп груп» (Провайдер), з однієї сторони, та Позивачем (Компанія Груп), з іншої сторони, укладено Договір про надання послуг від 01.07.2008 року (надалі - Договір від 01.07.2008 р, стор. 14-31 Том І).

У відповідності до ст. 1 розділу ІV Договору від 01.07.2008 р, провайдер (Команія «Малтюроп груп») зобов'язується надавати групі компаній (ТОВ «Східноукраїнська компанія «Малтюроп») послуги, зазначені в статті 3.

Відповідно до ст. 3 розділу ІV Договору від 01.07.2008 р, провайдер зобов'язується надавати компанії групи належні послуги, які відповідають потребам останнього і її інтересам, включаючи, серед іншого, консультаційні послуги і послуги з надання операційної підтримки, зокрема у сферах управління грошовими коштами і фінансування, бухгалтерського обліку і оподаткування, продажів, закупівель, операцій із забезпечення, оптимізації виробництва, організації внутрішнього обміну інформацією, а також інформаційних технологій та систем.

На виконання досягнутої домовленості Провайдером надавались, а Позивачем - приймались та оплачувались консалтингові послуги, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії актів здачі-прийняття послуг від 31.12.2014 року про отримання комплексу консалтингових послуг на загальну суму 512506,63 євро (стор. 31 том І).

На підтвердження оплати отриманих від контрагента послуг Позивача надано до матеріалів справи копії платіжних доручень: №3 від 19.03.2015 року на суму 22919,63 євро; №4 від 19.03.2015 року на суму 40000,00 євро; №5 від 27.03.2015 року на суму 40000,00 євро; №6 від 30.03.2015 року на суму 40000,00 євро; №7 від 07.04.2015 року на суму 42000,00 євро; №8 від 09.04.2015 року на суму 40000,00 євро; №9 від 15.04.2015 року на суму 42000,00 євро; №10 від 23.04.2015 року на суму 43000,00 євро; №12 від 08.05.2015 року на суму 42587,00 євро; №15 від 19.05.2015 року на суму 40000,00 євро; №16 від 19.05.2015 року на суму 40000,00 євро; №17 від 21.05.2015 року на суму 40000,00 євро; №18 від 22.05.2015 року на суму 40000,00 євро (стор. 133-145 том І).

Судом встановлено, що зазначені акти містять усі необхідні реквізити: назву документа, дату і місце його складання, назву підприємств, від імені яких складено документ, зміст господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, тобто, складені у відповідності до ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно п. 8 ст. 19 Господарського кодексу України, забороняється вимагати від суб'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом.

Враховуючи викладене, обов'язкова наявність інших документів, окрім тих, які засвідчують факти здійснення господарських операцій, чинним законодавством не передбачена.

Суд звертає увагу, що Позивачем надано до матеріалів справи, крім актів прийому-передачі послуг, копії додатків до актів приймання-передачі послуг, які деталізують зміст наданих послуг, вказаних в актах (в оригіналі та в перекладі на українську мову), копію посібника щодо політики та загальних процедур «Фінансовий посібник та облікові політики групи» (том ІІІ), а також «знімки екранів» поштової програми» з переліками листування між керівниками Позивача та провайдера (т.4, стор. 45-93 том IV), які, разом з обов'язковими первинними документами, підтверджують факт отримання консалтингових послуг ТОВ «Малтюроп Юкрейн» від Компанії «Малтюроп Груп».

Слід зауважити, що детальні переліки послуг, що надавались, наведені у Додатку 1 до договору «Описання діяльності, послуг та принципів розподілу стосовно кожного виду послуг" (стор. 19-30 том І).

Вартість кожної з наданих послуг у євро/годинах наведена у додатках до актів прийому-передачі.

Враховуючи викладене, беручи до уваги правовий характер послуг, що надавались (консалтингові послуги), Суд вважає обґрунтованим відображення наданих послуг в актах прийому передачі у грошовому виразі.

З огляду на зазначене, Судом встановлено, що факт надання послуг повністю підтверджено наявними в матеріалах справи первинними документами та документами, створеними в процесі надання цих послуг.

Так, відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2. статті 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 цього ж Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що на підтвердження використання наданих Компанією «Малтюроп Груп» консалтингових послуг Позивачем надано до матеріалів справи: копія листа ПАТ «УкрСиббанк» №06-52/14673/1 від 12.04.2016 рок, що засвідчує укладання договору про надання кредитних послуг №11440180000 від 03.10.2011 року, укладеного між ПАТ "УкрСиббанк", з однієї сторони, та ТОВ "Малтюроп Юкрейн", ТОВ "Східноукраїнська компанія "Малтюроп", з другої сторони (стор. 35 том IV); копію листа №150-2/465 від 12.04.2016 року, зі місту якого вбачається укладання генерального кредитного договору №010/42/175 від 17.12.2009 року, який укладений між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", з однієї сторони, та ТОВ "Малтюроп Юкрейн", Позивачем, з другої сторони (стор. 36 том IV).

З огляду на види діяльності Позивача, зазначені у статуті (вирощування та комерціалізація ячменю для виробництва пива; організація і проведення семінарів, симпозіумів, презентацій, виставок, ярмарків, аукціонів тощо), зміст послуг, що надавались Позивачеві Компанією «Малтюроп Груп», та предмет вищезазначених договорів поставки, Суд вважає, що спірні послуги безпосередньо пов'язані із господарською діяльністю ТОВ «Малтюроп Юкрейн».

Крім того, використання наданих послуг у господарській діяльності Позивача підтверджується наявними в матеріалах справи копіями наказів, паспортів з відбитками про перетин кордону, квитків, оглядово-аналітичні матеріали з питань ринку зернових культур.

За таких обставин, Суд вважає хибним висновок Відповідача про відсутність зв'язку послуг, наданих Компанією «Малтюроп Груп», із господарською діяльністю Позивача.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до пп.20.1.27 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право, зокрема, визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків.

Підпунктом 14.1.156 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання визначено як сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

У податковому повідомленні-рішенні від 22.07.2015 року № 0005572204 позивачеві збільшено податкове зобов'язання за платежем «Податок на прибуток іноземних юридичних осіб».

Відповідно до п.6.1 ст.6 6.1. Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Вичерпний перелік податків та зборів наведено у ст.ст.9, 10 ПК України, серед яких такий платіж як «Податок на прибуток іноземних юридичних осіб» відсутній.

Пунктом 9.4 статті 9, пунктом 10.5 статті 10 Податкового кодексу України заборонено установлення загальнодержавних та місцевих податків та зборів, не передбачених цим Кодексом.

Крім того, як вбачається з наявної в матеріалах справи копії статуту, ТОВ «Малтюроп Юкрейн» не є іноземною юридичною особою.

За таких обставин, визначення у спірному податковому повідомленні-рішення назви податку, грошове зобов'язання за яким збільшено, як «Податок на прибуток іноземних юридичних осіб», є помилковим.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 22.07.2015 року №0005572204 та від 25.11.2015 року №0010032202, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з порушенням вимог ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірності винесених податкових повідомлень-рішень належним чином не довів.

З аналізу матеріалів справи та норм права, Суд приходить до висновку, що висновки викладені в Акті перевірки, слід вважати недоведеними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 25.11.2015 року №0010032202, від 22.07.2015 року №000557204 є протиправним та підлягають скасуванню.

Згідно із приписами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення.

З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог частково.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення 25.11.2015 року №0010032202, від 22.07.2015 року №000557204, видані ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Малтюроп Юкрейн» (код ЄДРПОУ 30861821) судові витрати в сумі 34741,20 грн. (тридцять чотири тисячі сімсот сорок одна гривня 20 коп.).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук