-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.07.2010 року Балаклійський районний суд Харківської області в складі:
головуючого - судді Тімонової В.М.,
при секретарі - Василенко О.І.
позивача - ОСОБА_1,
відповідача - Управління пенсійного фонду України у Балаклійському районі Харківської області,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Балаклійському районі Харківської області про зобов»язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
14.06.2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, в якому просить зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року та провести відповідні виплати; а також стягнути із відповідача судові витрати.
В обгрунтування своїх вимог позивачка посилається на те, що вона є пенсіонером, має статус «дитина війни», у зв'язку з чим відповідно до ст. 6 закону України «Про соціальний захист дітей війни» вона має право на доплату до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Незважаючи на викладені вимоги діючого законодавства відповідач здійснював виплату підвищення до пенсії в меншому розмірі.
В судове засідання позивачка не з'явилася, надала заяву, в якій підтримала позовні вимоги, просила розглянути справу без її участі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав заяву, в якій просить розглянути справу без його участі.
В своїй письмових запереченнях відповідач просить суд відмовити задоволенні позову, посилаючись на те, що управління Пенсійного фонду України у Балаклійському районі діяло згідно діючого законодавства, не порушуючи норм пенсійного права, а отже вимоги позивачки є безпідставними. Відповідач вказує на те, що органи Пенсійного фонду мають використовувати кошти тільки на виплати, вичерпний перелік яких визначений діючим законодавством, до яких виплати підвишення пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не відносяться.
Відповідач вважає свої дії правомірними також через невизначеність на законодавчому рівні за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат. При цьому зазначає про необгрунтованість доводів позову щодо застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом.
Враховуючи наявність відповідних заяв від позивачки та представника відповідача суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року /а.с.5/. Позивачка має статус «дитини війни» і перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області, отримує пенсію за віком /пенсійне посвідчення НОМЕР_1 від 31.03.2004 року /а.с.7/.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Виходячи з того, що позивачка є дитиною війни, суд вважає, що на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року. Згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Із заперечень відповідача встановлено, що з 01.01.2008 року позивачці встановлено підвищення до пенсії як особі, яка має статус «дитина війни» в сумі 47 грн. щомісячно, з 01.04.2008 року - 48,10 грн. щомісячно, з 22.05.2008 року - 48,10 грн. щомісячно, з 01.07.2008 року - 48,20 грн. щомісячно, з 01.10.2008 року - 49,80 грн. щомісячно. З 01.01.2009 року позивачка отримує підвищення до пенсії в розмірі 49,80 грн. щомісячно. Всього за період 2008-2009 років позивачці виплачено підвищення до пенсії в розмірі 1176,90 грн. При цьому, з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року відповідач здійснював нарахування на підставі п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, а з 22.05.2008 року - на підставі Постанови КМУ «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» №530 від 28.05.2008 року.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції.: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту " дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за №10-рп\2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачці підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.
Проте з 22.05.2008 року відповідач повинен був нараховувати та сплачувати позивачці підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп..41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.
Оскільки в 2009 році ніяких змін до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не вносилось, позивачка в 2009 році мала право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Судом встановлено, що нарахування та виплата позивачці підвищення до пенсії як дитині війни здійснювалось відповідачем в розмірі нижчому, ніж передбачено діючим законодавством.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача про відсутність бюджетного фінансування в обсязі, передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни» для здійснення соціальних виплат, оскільки відповідно до вимог ст. 3 Конституції України права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, головним обов'язком якої є утвердження і забезпечення прав і свобод людини.
Постановляючи рішення у даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав та свобод людини і громадянина України, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачене Конституцією України та іншими Законами України, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно ч. 1 та ч. 9 ст. 8 ЦПК України суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов»язковість яких надана Верховною Радою України. Забороняється відмова в розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.
Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-ІV, суд зазначає наступне.
Сторонами по справі не заперечується, що позивачка відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни".
Суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Крім того, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.
Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.
Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
Враховуючи те, що позивач є дитиною війни, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії.
Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни.
Тобто, між позивачкою і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.
Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.
Виходячи з принципу верховенства права, закріпленого ст. 8 Конституції України, принципу пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, у зв'язку з чим Закони України мають вищу юридичну силу, суд вважає, що при вирішенні даного спору, підлягає застосуванню саме ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції, яка діє після прийняття рішень Конституційним Судом України, з урахуванням вимог ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка визначає мінімальну пенсію за віком на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а не вищезазначена постанова Кабінету Міністрів України, на підставі якої позивачці здійснювалось нарахування та виплата підвищення до пенсії як дитині війни.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про незаконність дій Управління пенсійного фонду України у Балаклійському районі у Харківській області щодо нарахування і виплати позивачці підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі нижчому, ніж це передбачено діючим законодавством.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.
Згідно з ч.2 ст. 1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному чи іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи наявність спеціальних законодавчих актів, які підлягають застосуванню у справах із соціальних правовідносин, що носять публічно-правовий характер, для захисту прав ОСОБА_1 суд вважає за необхідне прийняти рішення про зобов'язання відповідача здійснити позивачці перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року.
Посилання відповідача на ст.257 ЦК України суд не приймає до уваги, оскільки позовні вимоги заявлені в межах строку позовної давності.
Розподіл судових витрат суд здійснює згідно вимог ст.88 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 22, 46, ч.2 ст.152 Конституції України, ст.ст.6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.2006 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року № 489-V, Рішенням Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року №107-VI, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп/2008 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008, Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009 року, ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. ст.1, 10, 11, 60, 88, 213-215 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року, з урахуванням виплачених в зазначені періоди сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України 8 грн. 50 коп., та з управління Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області 37 грн.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Балаклійськиий районний суд. Заява про оскарження рішення може бути подана протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга - протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або протягом 10-ти днів без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст рішення виготовлено 08.07.2010 року.
СУДДЯ
скопійовано
-
скопійовано
-
