Справа №636/5524/15-ц

Провадження №2/636/48/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2017 року Чугуївський міський суд Харківської області у складі: головуючого – судді Слурденко О.І., при секретарі Шиловій І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чугуєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільно нажитого майна подружжя та визнання права власності на половину квартири; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відмову в задоволені основного позову та про розподіл спільно нажитого майна подружжя та визнання права власності на половину іншої квартири, що знаходиться у власності позивача; за позовом ОСОБА_3, як третьої особи, що заявляє самостійні вимоги про визнання права власності на частку квартири в порядку спільної сумісної власності; -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до відповідачки про розподіл спільно нажитого майна подружжя – квартири АДРЕСА_1, яку вони придбали у 1996 році в період шлюбу. Обґрунтовуючи позовні вимоги, він та його представник вказували на те, що шлюб між сторонами був укладений 31.08.1983 року, а розірваний за рішенням суду 04.09.2015 року. В період шлюбу у 1996 році ними була придбана за договором купівлі-продажу квартира і хоча договір був оформлений на ім’я відповідачки, фактично вона куплена на спільні кошти сім’ї, є спільно нажитим майном подружжя і тому у відповідності до положень ст.60 Сімейного Кодексу України розподіляється у рівних частках. Просили визнати за позивачем право власності на половину спірної квартири, як спільно нажитого майна подружжя в період шлюбу.

Заперечуючи проти позову ОСОБА_3, його дочки, щодо визнання спірної квартири спільною власністю з ОСОБА_2 та проти зустрічного позову відповідачки в остаточній редакції, за яким вона просила визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в рівних частках, а квартиру АДРЕСА_2, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1, спільною сумісною власністю в рівних частках ОСОБА_2 і ОСОБА_1, позивач посилався на ті обставини, що їх дочка ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, у 1996 році була малолітньою дитиною і в силу цих обставин, не якого відношення до купівлі-продажу спірної квартири не мала. Що стосується однокімнатної квартири АДРЕСА_2, яку від отримав у власність в 1999 році в порядку приватизації державного житлового фонду, то за приписами Закону України «Про приватизацію державного жилого фонду» власниками приватизованого житла стають тільки ті особи, які приймали участь в його приватизації і тому його тодішня дружина немає будь-якого права на отримання її частки. У позові ОСОБА_3 та у зустрічному позові ОСОБА_2, просив відмовити.

Відповідачка та її представник заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи зустрічний позов вказували та те, що до придбання спірної квартири вона разом з дочкою отримала у власність квартиру АДРЕСА_3 в порядку приватизації державного житлового фонду в рівних частках. В наступному з дозволу органу опіки та піклування вони продали цю квартиру та вклавши виручені кошти купили квартиру АДРЕСА_1, яка є предметом спору. Вона погоджується, що квартира придбана в період шлюбу з позивачем, в той час у них був спільний сімейний бюджет і тому вважає квартиру спільною сумісною власністю їх усіх трьох в рівних частках. Крім цього позивач в 1999 році отримав у власність в порядку приватизації однокімнатну квартиру АДРЕСА_2, яка на її думку також є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки на той момент діяв Закону України «Про власність», за нормами якого, нажите подружжям у шлюбі майно належить їм на праві спільної сумісної власності. За таким просить відмовити в задоволені первісного позову та задовольнити її зустрічний позов та позов її дочки.

Заслухавши сторони та їх представників, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд приходить до наступного.

Між сторонами виник спір щодо нерухомого майна, а саме двокімнатної квартири АДРЕСА_1 та однокімнатної №5 будинку №11 по вулиці Гвардійській міста Чугуєва. Квартира АДРЕСА_1 була придбана за договором купівлі-продажу від 27.08.1996 року, посвідченого державним нотаріусом Чугуївської держнотконтори за реєстровим №1833, на ім’я ОСОБА_2 і зареєстрованого в Чугуївському МБТІ 12.10.1996 року за реєстровим №4461/28 за нею, як за власником нерухомого майна. В цей час ОСОБА_2 знаходилася в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1, мала з ним спільну дитину – дочку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, проживала однією сім’єю та мала з ним спільний сімейний бюджет і ці обставини сторони підтвердили у судовому засіданні. Тобто правовідносини між сторонами щодо набуття права власності на спірну квартиру виникли у 1996 році в момент її купівлі. В той час діяв Кодекс «Про шлюб та сім’ю України» за правилам ст.22 якого було визначено, що майно нажите подружжям під час шлюбу, є його спільною сумісною власністю, кожен з подружжя має рівні права володіння, користування розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку. В разі поділу майна (за нормою ст.28 цього Кодексу), яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговує на увагу.

В даний час поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами встановленими ст.ст.69-72 СК України. Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об’єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК України.

За наведеним придбана у 1996 році подружжям спірна квартира АДРЕСА_1 в період шлюбу - є їх спільною сумісною власністю в рівних частках.

За правилами ст.60 ЦПК України, кожна сторона у цивільному процесі зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, ці докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі , доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір , доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, шлюб між сторонами був розірваний за рішенням суду 04.09.2015 року і в грудні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом про розподіл спірної квартири та визнанням за ним права власності на половину квартири, посилаючись на вказані вище обставини. Відповідачка заперечуючи проти позову вказувала та те, що до придбання спірної квартири, нею разом з малолітньою дочкою була приватизована квартира АДРЕСА_3. У 1996 році вони, за згодою органа опіки та піклування, продали цю квартиру, а за виручені гроші купили квартиру АДРЕСА_1, що є предметом даного спору. Оскільки в купівлю була вкладена і частка дочки, то вона вважає, що спірна квартира є спільною власністю всіх трьох в рівних частках.

Такі ж вимоги заявила і ОСОБА_3, як третя особа.

Відповідачка та третя особа не надали суду жодного доказу на підтвердження цих обставин. Крім цього, майже протягом двадцяти років ніхто з них не оспорював факт придбання квартири на ім’я одного власника – ОСОБА_2, тобто подружжям в період шлюбу. Не оспорювала права власності на квартиру і ОСОБА_3, і тільки при виникненні спору між батьками і розгляді справи у суді, вона заявила свої вимоги фактично в підтримку позиції матері.

За таким, суд не вбачає будь-яких підтверджених доказами обставин для врахування інтересів третьої особи для відступу від начала рівності часток подружжя у власності нерухомого майна, а саме спірної квартири АДРЕСА_1.

Відповідачкою заявлені зустрічні вимоги про визнання також спільно нажитим майном подружжя однокімнатної квартири АДРЕСА_2, яка була приватизована позивачем одноособово у 1999 році в період шлюбу, розподілу її в рівних частка та визнання за нею права власності на половину цієї квартири.

Згідно свідоцтва про право власності на житло від 02.07.1999 року, виданого Харківською квартирно-експлутаційною частиною району, ОСОБА_1 належить на праві приватної власності квартири АДРЕСА_2, яку він отримав у власність згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», інших осіб або членів його сім’ї в свідоцтві не вказано. За положеннями ст.ст.3,6 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі квартир(будинків) з розрахунку санітарної норми 21 кв. метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім’ї та додатково 10 кв. метрів на сім’ю; незалежно від розміру загальної площі безоплатно передаються у власність громадян займані ними однокімнатні квартири. За правилами ст.7 цього Закону громадяни вільні обирати право приватизувати чи ні - житло. Тобто ОСОБА_1 отримавши одноособово у приватну власність вказану квартиру від держави без будь яких порушень закону, є її особистим власником і в даному випадку до цих об’єктів житла норми Сімейного Кодексу або ЦК України не застосовуються, оскільки ці правовідносини врегульовані спеціальним законом і це нерухоме майне не може розглядатися як спільно нажите майно подружжя.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.88,209,212,214,215,218 ЦПК України, ст.ст.22,28 Кодексу «Про шлюб та сім’ю України» , ст.ст.63,65,69-72 Сімейного Кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільно нажитого майна подружжя та визнання права власності на половину квартири, - задовольнити.

Визнати спільно нажитим майном подружжя, що підлягає розподілу в рівних частках: квартиру №64 в будинку №27А розташованого по вулиці Харківській міста Чугуєва Харківської області, що належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 27.08.1996 року посвідченого нотаріусом Чугуївської державної нотаріальної контори за реєстровим №1833.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири №64 в будинку №27А розташованого по вулиці Харківській міста Чугуєва Харківської області.

У зустрічному позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відмову в задоволені основного позову та про розподіл спільно нажитого майна подружжя і визнання права власності на половину квартири АДРЕСА_4, що знаходиться у власності позивача, - відмовити.

У позові ОСОБА_3, як третьої особи, що заявляє самостійні вимоги про визнання права власності на частку квартири №64 в будинку №27А розташованого по вулиці Харківській міста Чугуєва, в порядку спільної сумісної власності – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення – апеляції.

Суддя: підпис.

Згідно оригіналу, що знаходиться в матеріалах справи.

Суддя: