Провадження №22-ц/784/1860/17

Категорія 53 Єдиний унікальний номер 469/95/17

Номер провадження № 22-ц/784/1860/17

Головуючий у І інстанції Гапоненко Н.О

Доповідач в апеляційній інстанції Прокопчук Л.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2017 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

Головуючого - Прокопчук Л.М.,

Суддів - Лисенка П.П., Самчишиної Н.В.

Із секретарем судового засідання - Тищенко Л.С.

за участю представників відповідача - Заїки Г.В., Матвієнко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства «Березань» Березанської селищної ради Березанського району Миколаївської області на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 13 липня 2017 року, ухваленого у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Комунального підприємства «Березань», третя особа без самостійних вимог Березанська селищна рада Березанського району Миколаївської області, про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства «Березань» (далі КП «Березань»), третя особа без самостійних вимог Березанська селищна рада Березанського району Миколаївської області, про стягнення коштів.

В обґрунтування позову зазначала, що з 06 червня 2013 року вона працювала на посаді директора КП "Березань" відповідно до укладеного з Березанською селищною радою контракту.

На підставі розпорядження Березанської селищної ради від 31 грудня 2015 року №190-р.о., з яким вона не знайомилася до моменту звернення до суду, позивача звільнено з посади з 31 грудня 2015 року у зв'язку із закінченням терміну дії контракту, при цьому відповідач не видав їй трудову книжку, не ознайомив та не надіслав їй копію наказу КМ "Березань" від 31 грудня 2015 року № 97-ос про звільнення з посади та не провів з нею розрахунки по заробітній платі та по підзвітних сумах.

Зважаючи на викладене, після декількох уточнень позовних вимог, ОСОБА_4 просила суд стягнути з відповідача на її користь:

- середній заробіток у зв'язку з затримкою у видачі трудової книжки у сумі 14270,10 грн.;

- інфляційне збільшення боргу у сумі 1620,97 грн. та 3% річних у розмірі 509,38 грн. за несвоєчасну виплату середнього заробітку у зв'язку з затримкою у видачі трудової книжки;

- середній заробіток у зв'язку з затримкою у виплаті заробітної плати у сумі 28959,99 грн.;

- інфляційне збільшення боргу у сумі 3098,56 грн. та 3% річних у розмірі 766,77 грн. за несвоєчасну виплату середнього заробітку у зв'язку з затримкою у виплаті заробітної плати;

- компенсаційні витрати по підзвітних сумах 1590,20 грн.;

- моральну шкоду у сумі 5000 грн., завдану внаслідок невиплати заробітної плати, неповернення трудової книжки, приховування наказів про звільнення та розрахунків заборгованості, ігнорування звернень щодо відновлення трудових прав;

-індексацію заробітної плати в розмірі 494,70 грн. без утримання прибуткового податку та інших загальнообов"язкових платежів;

- компенсацію втрати частини заробітної плати у зв"язку з порушенням строків її виплати у розмірі 1102.50 грн. без утримання прибуткового податку та інших загальнообов"язкових платежів;

- середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (індексації заробітної плати) за період з 01.01.2016 року і до ухвалення судом рішення (станом на 16.07.2017 року в розмірі 8394,20 грн.) без утримання прибуткового податку та інших загальнообов"язкових платежів (а.с. 1-7, 44-47, 72-79).

Ухвалою суду від 19 травня 2017 року до участі у справі, як третю особу без самостійних вимог, залучено Березанську селищну раду Березанського району Миколаївської області (а.с. 68).

Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 13 липня 2017 року позов задоволено частково: стягнуто з Комунального підприємства «Березань» Березанської селищної ради Березанського району Миколаївської області, ідентифікаційний код 36743229, на користь ОСОБА_4, ідентифікаційний код НОМЕР_1, середній заробіток у зв'язку з затримкою у виплаті заробітної плати 11551 (одинадцять тисяч п"ятсот п"ятдесят одну) гривню 38 копійок та на користь держави судовий збір в розмірі 1600 грн.

У задоволенні інших вимог відмовлено (а.с. 108-110).

В апеляційній скарзі КП «Березань», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неправильне встановлення обставин, які мають значення по справі, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 113-115).

В решті рішення суду сторонами не оскаржено.

В судовому засіданні апеляційного суду представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, скасувавши рішення суду в частині задоволення позовних вимог.

Позивач, та третя особа, належно повідомлені про час та місце судового засідання, в судове засідання не з'явились.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити.

Заслухавши доповідача, пояснення представників відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до такого.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_4 з 06 червня 2013 року працювала на посаді директора Комунального підприємства «Березань», з якої була звільнена з 31 грудня 2015 року на підставі п.2 ст.36 КЗпП України у зв'язку з закінченням терміну дії контракту, згідно з розпорядженням Березанської селищної ради №190-р.о. від 31 грудня 2015 року та наказом № 97-ос від 31.12.2015 року, що підтверджено копією трудової книжки позивачки (а.с.19), копією розпорядження Березанської селищної ради від 28.12.2015 року № 189-р.о. про створення комісії по проведенню інвентаризації у зв'язку із закінченням терміну дії контракту (а.с.21-22), випискою з наказу № 97-ос (а.с.59).

Відповідно до табеля обліку робочого часу (а.с.56-57), копії звіту фінансово-економічної діяльності КП "Березань" (а.с.30), посада директора КП "Березань" передбачена штатним розписом підприємства, оплата праці позивачки здійснювалась за рахунок коштів КП "Березань", тому позовні вимоги обґрунтовано заявлені до особи, якою здійснювались розрахунки по оплаті праці та оформлення трудової книжки позивачки.

В день звільнення ОСОБА_4 була відсутня на робочому місці через тимчасову непрацездатність (а.с.48).

При звільненні позивачу не видано трудову книжку, яку вона отримала поштою 18 лютого 2016 року, що вбачається зі змісту позовної заяви (а.с.3) та наявних у справі матеріалів (а.с.23, 25), без її письмової згоди на це.

Крім того, позивачу при звільненні не було виплачено заробітну плату, заборгованість станом на 01 січня 2016 року склала 4834,95 грн. (а.с.24 на звороті); з урахуванням нарахованих ОСОБА_4 у січні 2016 року відпускних та лікарняних загальна сума заборгованості станом на 01 березня 2017 року склала 7701,72 грн., яка була виплачена поштовим переказом на ім"я ОСОБА_4 29 березня 2016 року та отримана нею 08 квітня 2016 року (а.с.24 на звороті, 25, 27, 30, 51).

Заборгованість відповідача перед позивачкою по підзвітних сумах відсутня, заборгованість позивачки перед КП "Березань" після перерахунку від 11.05.2016 року становить 1743,60 грн. (а.с.24 на звороті).

Задовольняючи вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд виходив з того, що при звільненні позивачки з 31.12.2015 року відповідач з нею розрахувався 29.03.2016 року, тобто вимоги ст. 116 КЗпП України були порушені, тому відповідно до вимог ст. 117 КЗпП України середній заробіток слід стягнути за зазначений час. При цьому суд виходив з того, що на правовідносини сторін не поширюються вимоги частини першої ст. 233 КЗпП України.

Але з таким висновком суду погодитись не можна.

Відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Отже, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Невиплата власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум і вимога звільненого працівника щодо їх виплати є трудовим спором між цими учасниками трудових правовідносин.

Згідно із частиною першою статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним (постанова Верховного Суду від 24.06.2015 року № 6-116цс15).

Як свідчать матеріали справи позивач була звільнена з роботи 31.12.2015 року, остаточний розрахунок з нею був проведений 29.03.2016 року, до суду про позовом про захист порушених трудових прав позивач звернулась 24 січня 2017 року, тобто після спливу тримісячного строку коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

Відповідно до п. 3.9 Інструкції зі статистики заробітної плати, розробленої відповідно до Законів України "Про державну статистику" та "Про оплату праці", затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. N 5, суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні, не належать до фонду оплати праці, тобто не є заробітною платою.

Отже на вимоги про стягнення заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні не поширюються положення частини другої ст. 233 КЗпП України, яку суд помилково застосував до спірних правовідносин.

Посилання суду на правову позицію, викладену в постанові ВС України від 26.10.2016 року у справі №6-1395цс16, є помилковим, оскільки у вказаній правовій позиції йдеться по невиплату при звільненні працівнику належної йому заробітної плати. Суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні, не належать до фонду оплати праці, тобто не є заробітною платою.

Питання про поновлення пропущеного строку позивач не ставила та про поважність причин пропуску в позові не зазначала.

У зв'язку з наведеним рішення суду першої інстанції відповідно до вимог п.3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до вимог ч.5 ст. 88 ЦПК України у зв'язку з ухваленням нового рішення по справі слід змінити розподіл судових витрат.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Позивачем такі вимоги не заявлялись. Як зазначалось вище, суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні, не належать до фонду оплати праці, тобто не є заробітною платою. Таким чином, за законом позивач не є особою, яка звільнена від сплати судового збору. Тому понесені відповідачем витрати по сплаті судового збору за подачі апеляційної скарги в сумі 4224,00 грн. (а.с. 112, 130) слід присудити позивачеві (ч.1 ст. 88 ЦПК України).

Крім того, відповідач поніс витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме - витрати на правову допомогу в розмірі 2000 грн., надані адвокатом Матвієнко В.В. (а.с.39-41, 61-63). Адвокат надавала консультації з правових питань, складала заперечення на позовну заяву, приймала участь в судових засіданнях суду першої інстанції та апеляційного суду (а.с. 37-39, 67). Виходячи з обсягу наданої правової допомоги, вимог ст. 84 ЦПК України, а також положень ст.1 Закону України від 20.12.2011 року № 4191-VI "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" відповідно до якої розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні, колегія суддів вважає, що понесені відповідачем витрати на правову допомогу слід повністю відшкодувати за рахунок позивача.

Керуючись ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Березань» Березанської селищної ради Березанського району Миколаївської області задовольнити.

Рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 13 липня 2017 року в частині задоволення позову скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_4 до Комунального підприємства «Березань» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства «Березань» Березанської селищної ради Березанського району Миколаївської області судові витрати в сумі 6224,00 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення. Може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти з часу набрання законної сили.

Головуючий Судді