Апеляційний суд Житомирської області

м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 24, 10008, (0412) 47-26-44

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 вересня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області у складі:

головуючого Рафальської І.М., суддів Талько О.Б., Миніч Т.І., при секретарі Войтюк В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації Житомирської області про визнання дій неправомірними та стягнення невиплачених коштів, передбачених Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за апеляційною скаргою відповідача на постанову Олевського райсуду Житомирської області від 21 квітня 2009 року,

встановила:

31.03.2009р. ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, у якому просив визнати дії відповідача неправомірними та стягнути з нього на свою користь за період з листопада 2006 року по вересень 2007 року. 9034,5грн. - коштів, передбачених ч.І ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", 1143,75грн. - за ч.2 ст.39 цього Закону за цей же період, та за ч.2 ст.39 вказаного Закону як доплата працюючому пенсіонеру за період з жовтня 2007 року по червень 2008 року у розмірі 8905,5грн.

В обґрунтування позову зазначав, що такі виплати проводилися йому раніше у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року, що суперечить в частині розміру цих виплат положенням ч.І та ч.2 ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" /далі-Закон № 796-ХП/.

Постановою Олевського райсуду Житомирської області від 21 квітня 2009 року позов задоволено.

У апеляційній скарзі відповідач просить постанову райсуду скасувати, оскільки вважає її незаконною, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову; посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №936 від 20.09.2005 року підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, є невід'ємною складовою пенсійного забезпечення та виплачується відповідним управлінням Пенсійного Фонду України. Крім того, на думку апелянта, суд не дослідив та не проаналізував Закони України про Державний бюджет на відповідні роки щодо розміру видатків для реалізації виплат потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Розглянувши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як видно з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2., про що свідчить копія паспорту/а.с.6/, є пенсіонером /посвідчення серія НОМЕР_2/ і потерпілим від Чорнобильської катастрофи 3 категорії/посвідчення серія НОМЕР_1 а.с.9, та проживає у АДРЕСА_1, яке за переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 106 від 23.07.1991р. та за розпорядження Кабінету Міністрів України № 17 від 12.01.1993р., відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. Із листопада 2006 року по вересень 2007 року позивач працював у Новобілокоровицькому багатогалузевому комунальному підприємстві, про що свідчить копія трудової книжки/а.с.16/.

У спірний період позивачу за ч.1 ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за період з листопада 2006 року по вересень 2007 року доплату до зарплати у розмірі 10,50 грн., визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996р. "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплачував відповідач, що стверджується відповідною довідкою/а.с.16/.

Однак, суд першої інстанції, стягуючи доплату до зарплати в сумі 9034,50грн., не взяв до уваги визначений ст.99 КАС України /в редакції на час виникнення спірних правовідносин/ річний строк звернення до суд, адже позивач звернувся до суду тільки 31.03.2009 року, на що посилався у своїх запереченнях відповідач, а питання щодо поважності причин пропуску строку на звернення до суду судом першої інстанції не вирішувалося. Крім того, судом першої інстанції не враховано, що відповідно до змісту ст.2 Закону України "Про оплату праці", доплата, передбачена ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не є складовою частиною заробітної плати, а тому на спірні правовідносини положення ст.233 КЗпП України не поширюються.

За наведених обставин колегія суддів відмовляє у задоволенні вимог за ч.І ст.39 вищевказаного Закону за пропуском строку звернення до суду.

Що стосується підвищення до пенсії, то з довідки, наданої позивачем, видно, що підвищення до пенсії йому виплачувалося управлінням Пенсійного фонду в Олевському районі Житомирської області, а не відповідачем /а.с.15/.

Згідно Положення "Про Пенсійний фонд України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007р. № 1261 та з врахуванням Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002р. № 8-2 /зі змінами/, саме управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах забезпечують своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства, а отже, є відповідачами у спорах щодо здійснення перерахунку підвищення до пенсій.

Відповідно до п.п. 2, 4 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", затвердженого постановою Кабінету Міністрів № 936 від 20.09.2005р., управління праці та соціального захисту населення не визначені розпорядниками коштів, що стосується підвищення до пенсій.

У абзаці 2 п.2 постанови КМ України № 936 від 20.09.2005р. вказано, що втрачають чинність пункти 20-22, 25-28,30,32-35 Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, затвердженого постановою КМ України від 20.06.2000р. № 987, тобто п.24 Порядку, який стосується виплат пенсіонерам, є чинним.

Згідно п.24 Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, затвердженого постановою КМ України від 20.06.00р. № 987, видатки, пов'язані з наданням пільг щодо пенсійного забезпечення згідно з Законом України "Про статус і

соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" /пенсій на пільгових умовах за віком і стажем роботи, пенсій по інвалідності та у зв'язку з втратою годувальника, додаткові пенсії, щомісячні компенсації за втрату годувальника, підвищені пенсії та допомога/ провадяться органами, які виплачують пенсію.

За таких обставин, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової - про відмову в задоволенні позову, оскільки управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області не є належним відповідачем по даній справі, а управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області, в якому позивач перебуває на обліку, не було притягнуто до участі у справі.

Крім того, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивач не надав документальних доказів на підтвердження того факту, що він отримував доплату як працюючому пенсіонеру /в якому розмірі та за який період/, в той час як відповідно до ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу /позивач надав лише довідку про отримання ним доплати до зарплати у розмірі 10,50грн. та підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру у розмірі 10,50грн./, а надана позивачем довідка відповідача №2331 від 10.04.09р./а.с.22/ тільки про те, що місячна грошова доплата за роботу на радіоактивно забруднених територіях відбувається з відповідного розрахункового рахунку, не може бути належним доказом, оскільки в ній не зазначено, кому видана ця довідка, відносно якої особи, в якій сумі проводилася доплата, та за який період.

У судове засідання позивач не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в суді.

За таких обставин постанова райсуду не може залишатися в силі і підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог з вищенаведених підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 207 КАС України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації Житомирської області задовольнити.

Постанову Олевського райсуду Житомирської області від 21 квітня 2009 року

скасувати, прийнявши нову постанову.

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області про стягнення невиплачених коштів, передбачених ч.І та ч.2 ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Постанова набирає чинності з дня проголошення і з цього часу може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів.

Головуючий

Судді: