Справа № 194/781/17

Номер провадження 2/194/612/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2017 року Тернівський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Солодовник І.С.,

при секретарі - Сафоновій А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернівка Дніпропетровської області в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернівського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання, в якій зазначає, що він перебуває на обліку та отримує страхові виплати в Тернівському міському відділенні управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області.

Понад 35 років він працював у шахті з повним робочим днем під землею за професіями: прохідник, підземний стволовий та підземний машиніст гірничих виїмкових машин - за даною професією 27 років на підприємстві ВАТ «Павлоградвугілля» шахта «Західно-Донбаська».

Висновком МСЕК від 08 квітня 2002 року йому сукупно встановлено 35% втрати працездатності (10% по трудовому каліцтву безстроково, 10% по трудовому каліцтву, 15% по професійному захворюванню безстроково, з них: 10% - по полінейропатії і 5% - нейросенсорна туговухість).

Відповідно до акта розслідування професійного захворювання від 09.11.2001 року форми П-4, професійне захворювання виникло за обставин виконання робіт, що характеризувалися підвищеним впливом на організм виробничого шуму, локальної вібрації та виконання робіт, пов'язаних з важкою фізичною працею і несприятливий мікроклімат.

Позивач зазначає, що він зазнав зменшення обсягу трудової діяльності, був змушений пройти курс лікування, переносити щоденний фізичний біль та моральні переживання, позбавлений нормальних життєвих зв'язків, у зв'язку з тим, наслідки отриманої на виробництві травми та професійного захворювання обмежують його життєву активність і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Внаслідок отриманого професійного захворювання він змушений понад 14 років проходити чисельні медичні огляди та обстеження, МСЕКи, відновлювальні процедури, лікування, у зв'язку з чим, не може вести повноцінний спосіб життя, відчуває фізичні страждання, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, що негативно позначилося на його душевному та фізичному стані в його вже похилому віці.

У зв'язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 48000 грн. без урахування податку з доходів фізичних осіб.

Представник відповідача надав до суду заперечення, відповідно до змісту якого просить суд відмовити в задоволенні позову з наступних підстав. Відділення повністю заперечує проти позовної заяви, оскільки діє відповідно до вимог чинного законодавства, не порушуючи діючі норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 1105-XIV від 23.09.1999 року зі змінами та доповненнями станом на 01.01.2017 року. Довідкою від 08.04.2004 року позивачу встановлено сукупно безстроково 35% втрати професійної працездатності, а саме за минулими випадками від 1972 року та 1992 року: 10% втрати працездатності за актом Н-1 № 65 від 06.10.1972 року повторно, 10% втрати працездатності за актом Н-1 № 62 від 16.05.1992 року повторно, 15% втрати працездатності за актом П-4 від 09.11.2001 року первинно. Також, відповідно до висновку МСЕК від 06.08.2009 року позивачу встановлено 15% втрати працездатності по професійному захворюванню за актом від 09.11.2001 року та 20% втрати працездатності за актом від 23.04.2004 року безстроково. А тому вважає, що на теперішній час довідка від 08.04.2002 року вже втратила чинність та не діє з 2009 року. Крім того, на момент звернення позивача до суду у відділення відсутній обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди в зв'язку з тим, що згідно п. 27 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» зупинено на 2006р. дію абзацу четвертого ст. 1 (в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей), пп. "е" п. 1 ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 34, ч. 5 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а 23.02.2007р. було внесено зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», відповідно до яких з цього Закону виключено норми по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди, та на момент звернення позивача до суду відділення не відшкодовує моральну шкоду.

Позивач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, однак подавав до суду письмову заяву про те, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить розглянути справу за його відсутністю (а.с. 34).

Представник відповідача Мойсеєнко Г.В. подала до суду письмову заяву про те, що позов не підтримує в повному обсязі, просить відмовити в позові посилаючись на раніше надані заперечення та розглянути справу без її участі (а.с. 38).

Перевіривши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд знаходить позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 19 липня 1967 року по 09 квітня 2002 року позивач працював у шахті з повним робочим днем під землею за різним фахом професій, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 11-13).

Відповідно до акта розслідування професійного захворювання від 09.11.2001 року форми П-4, професійне захворювання виникло за обставин виконання робіт, що характеризувалися підвищеним впливом на організм виробничого шуму, локальної вібрації та виконання робіт, пов'язаних з важкою фізичною працею і несприятливий мікроклімат (а.с. 9).

З копії довідки МСЕК від 08 квітня 2002 року видно, що позивачу встановлено 35% втрати професійної працездатності: повторно - 10% по трудовому каліцтву безстроково, 10% по трудовому каліцтву, та первинно - 15% по професійному захворюванню безстроково, з них: 10% - по полінейропатії і 5% - нейросенсорна туговухість (а.с. 10).

Суд вважає, що внаслідок втрати професійної працездатності у позивача наявна моральна шкода, оскільки: він частково втратив професійну працездатність, не може вести повноцінний спосіб життя, відчуває фізичні страждання, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги.

Вказані обставини, які наявні у позивача, обумовлюють необхідність пристосовуватися та організувати своє повсякденне життя по-новому й свідчать про заподіяння позивачу моральної шкоди.

У відповідності зі ст.ст. 21 п. «е», 28 ч.3 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 року, в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин, в обов'язки відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Тернівка входило своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я, виплачуючи йому страхову виплату за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Частиною 3 ст. 28 цього Закону зазначено, що при наявності факту спричинення моральної шкоди потерпілому проводиться страхова виплата за моральну шкоду.

В судовому засіданні наявність факту заподіяння моральної шкоди потерпілому встановлено судом.

У відповідності зі ст. 34 пункту 3 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин, сума страхової виплати за моральну шкоду визначається судом. При цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, незалежно від будь-яких інших страхових виплат.

Згідно з ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

У відповідності зі ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно з ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

До події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Заборона зворотньої дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності.

Крім того, положенню частини першої статті 58 дано офіційне тлумачення згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.99 р. № 1-рп/99, а саме: положення частини першої статті 58 Конституції України про дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що «вона починається з моменту набрання актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце».

Оскільки, право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача у квітні 2002 року, відшкодування шкоди має бути здійснено на підставі чинного на той час законодавства, а саме на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в редакції станом на квітень 2002 року, за умовами якого обов'язок по відшкодуванню заподіяної працівникові моральної шкоди, отриманної внаслідок ушкодження його здоров'я за наявності факту заподіяння цієї шкоди, покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин, страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинило застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у Законі, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або/ соціальних послуг.

Враховуючи ту обставину, що страховий випадок з позивачем настав 08 квітня 2002 року, коли йому було встановлено втрату професійної працездатності вперше у зв`язку з професійним захворюванням, відповідно до акту розслідування форми П-4 від 09.11.2001 року, і з цього часу в нього виникло право на відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що на дані правовідносини поширюється дія норм ст.ст. 1, 15, 21, 28, 34 Закону в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин, що передбачають обов`язок Фонду відшкодувати моральну шкоду у разі настання страхового випадку, і не може бути поширено дію норм Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.02.2007р..

Відповідно до ч. 1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року «Кечко проти України», у випадках, коли з набуттям чинності певного закону, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.

Відповідно до п. 27 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та п. 22 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» зупинено дію абз. 4 ст. 1, підп. «Є» п. 1 ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 28 та ч. 3 ст. 34 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а з 01.01.2008 року відшкодування Відділенням Фонду моральної (немайнової) шкоди застрахованим особам і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припинено.

А тому, доводи представника відповідача про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог є безпідставні, оскільки право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача з 08 квітня 2002 року, тобто до набрання чинності, як Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», якими було зупинено дію чинності норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим особам, заподіяної внаслідок втрати професійної працездатності на 2006, 2007 роки, а на 2008 рік дію цих норм припинено.

З урахуванням зазначеного та враховуючи ту обставину, що страховий випадок з позивачем настав 08 квітня 2002 року, коли йому було встановлено вперше втрату професійної працездатності у зв`язку з професійним захворюванням, суд вважає за необхідне позов ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я на виробництві 6000 грн..

При визначенні розміру моральної шкоди, судом враховуються роз'яснення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», а саме: розмір моральної шкоди суд визначив в межах заявлених вимог, з урахуванням характеру, обсягу, тривалості та наслідків заподіяних позивачеві моральних страждань, стану здоров'я потерпілого, істотних вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин справи.

Згідно до ст. 5 ч. 1 п. 2 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Відповідно до ст. 5 ч.1 п.18 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України і його відділення.

Згідно до ст. 88 ч. 2 ЦПК України, якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 209, 212, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 8, 22, 58 Конституції України, ст.ст. 21, 28, 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999р. № 1105-XIV, суд, -

В И Р I Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Тернівського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання - задовольнити частково.

Стягнути з Тернівського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 41418624, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, моральну шкоду, в зв'язку з ушкодженням здоров'я, у розмірі 6000 (шість тисяч) гривень 00 коп..

Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Тернівський міський суд Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення буде виготовлений 02.10.2017 року.

Суддя: І.С. Солодовник