КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2017 р. Справа№ 910/3433/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Гончарова С.А.

Тищенко А.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Дунаєв К.М. - довіреність №05/07 від 05.07.2017р.

відповідач: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_3 - довіреність №772 від 13.04.2017р.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2017р.

у справі № 910/3433/17 (суддя Привалов А.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дако Інвестментс, ЛТД"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

про стягнення 54 774,72 грн.

В судовому засіданні 13.09.2017р. відповідно до ст. ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «ДАКО ІНВЕСТМЕНТС, ЛТД» (надалі - позивач) з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (надалі - відповідач) про стягнення 54 774,72 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов Договору № 0129/2012 від 03.09.2012р. не оплатив переданий на зберігання товар та не повернув такий товар позивачу, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 50 286,36 грн., за прострочення оплати якої нараховано 4488,57 грн. - 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.03.2017р. у справі №910/3433/17 позов задоволено частково.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дако Інвестментс, ЛТД" 50 286,36 грн. - основного боргу, 4451,38 грн. - 3% річних та 1598,92 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не було перевірено наявність у позивача права на пред'явлення позову та ухвалено рішення на користь неналежного позивача у справі, було надано невірну оцінку спірним правовідносинам та обраному способу захисту права, внаслідок чого застосовано норми, що не підлягали застосуванню до спірних правовідносин, не було надано належну оцінку тій обставині, що строк виконання зобов'язання не настав.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу 10.05.2017р. передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2017р. колегією суддів у визначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції склад колегії суддів змінювався, згідно ст..69 ГПК України строк розгляду спору продовжувався, відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався, останній раз на 13.09.2017р.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідач в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, будучи належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, причини його неявки суду не відомі. Оскільки його явка обов'язковою в судове засідання не визнавалась, зважаючи на участь в судовому засіданні його представника, колегія суддів вважає за можливе провести розгляд справи у відсутність відповідача за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення скасуванню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 03.09.2012р. між «Grand Forge Ukraine» в особі позивача (за договором - сторона-1) та відповідачем (за договором - сторона-2) було укладено Договір про сумісну діяльність № 0129/2012, за умовами п.1.1 якого Сторони домовились щодо організації сумісної діяльності у галузі продажу виробів фабрики «Grand Forge» для досягнення наступних господарських та комерційних наслідків:

1.1.1. просування виробів «Grand Forge» на українському ринку;

1.1.2. укладання договорів поставки;

1.1.3. отримання прибутку.

Відповідно до п.3.1.1 договору, позивач зобов'язався у термін одного робочого дня з моменту укладання договору, надати на умовах подальшого придбання презентаційну продукцію (додаток № 1).

Відповідно до п.1.2 договору, Сторони зобов'язуються діяти сумісно шляхом надання майна, сумісних зусиль та шляхом використання раніше розроблених Сторонами програмних засобів та технологій, які є інтелектуальною та майновою власністю Сторін.

Факт прийому-передачі стенда та презентаційну продукцію вартістю 50 286,36 грн. на відповідальне зберігання засвідчується актом №1 від 03.03.2012р., який підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками.

За умовами п.2.1.3 договору, до моменту повної сплати вартості стенду, останній знаходиться у власності позивача. Після сплати 100% вартості стенду, сторони укладають акт прийому-передачі майна, з цього моменту стенд переходить у власність стороні-2, та підписуються відповідні документи, видаткові накладні.

Як зазначає позивач, відповідачем вартість вищевказаного стенду та продукції сплачено не було на користь позивача, у зв'язку з чим позивач неодноразово звертався з проханням повернути товари або відшкодувати вартість товарів відповідно до Акту № 1 прийому-передачі стенда(ів) на відповідальне зберігання від 03.09.2012р.

Так, позивачем відповідачу було надіслано претензію за вих. № 12/03 від 12.03.2014р. з вимогою повернути товари або відшкодувати вартість товарів в строки, визначені законодавством, проте поштове відправлення повернуто позивачу без вручення (додано до позовної заяви).

Станом на день подання позову, існувала заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 50 286,36 грн.

Задовольняючи позов частково, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача оплати товару за спірним договором в розмірі 50 286,36 грн., та 4451,38 грн. 3% річних, нарахованих за період з 12.03.2014р. по 01.03.2017р. у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати товару.

Однак колегія суддів не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду виходячи з наступного.

Як вбачається з тексту договору (а.с.9,11), стороною 1 договору зазначено компанію Grand Forge Ukraine в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Дако Інвестментс, ЛТД". Також в акті №1 прийому-передачі стенда (ів) на відповідальне зберігання від 03.09.2012р. (а.с.12) поклажодавцем зазначено Grand Forge Ukraine в особі ТОВ "Дако Інвестментс, ЛТД".

Виходячи зі змісту договору та акту стороною спірного договору укладеного з відповідачем, є компанія Grand Forge Ukraine, а не ТОВ "Дако Інвестментс, ЛТД", яке згідно умов договору виступало як представник Grand Forge Ukraine.

Відповідно до ст. 21 ГПК України позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Згідно ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У відповідності до ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої особи. Повноваження сторони або третьої особи від імені юридичної особи може здійснювати її відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами.

Оскільки стороною договору про спільну діяльність є Grand Forge Ukraine, здійснення представництва в суді від імені Grand Forge Ukraine іншою юридичною особою, в тому числі ТОВ "Дако Інвестментс, ЛТД", можливо на підставі передбачених ст.28 ГПК України документів (установчих документів, договору, довіреності тощо).

Однак з наданих позивачем документів (а.с.28-43) не вбачається наявність у ТОВ "Дако Інвестментс, ЛТД", повноважень діяти від імені компанії Grand Forge Ukraine.

Докази на підтвердження наявності у позивача таких повноважень матеріали справи не містять. Договори, які були б укладені між позивачем та відповідачем, відсутні.

Посилання позивача на те, що Grand Forge Ukraine не є стороною договору, а він був укладений саме ТОВ "Дако Інвестментс, ЛТД", не узгоджуються з матеріалами справи. При цьому подані позивачем суду апеляційної інстанції первинні документи про придбання певного товару у ТОВ «Панда Інтеріор Груп» - офіційного дистриб'ютора в Україну товарів торгової марки/бренду Grand Forge, не свідчить про те, що саме ці товари були передані відповідачеві згідно спірного договору про сумісну діяльність.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність порушень прав позивача відповідачем за договором про сумісну діяльність та відповідно відсутність підстав для захисту судом прав позивача, оскільки наявність таких порушень позивачем не доведена, а стороною договору виступає зовсім інша юридична особа.

Крім того, задовольняючи позов, суд помилково виходив з положень ЦК України, що регулюють відносини зберігання, з посилання на ст.ст.936, 946 ЦК України.

Однак договір про спільну діяльність, який було укладено між відповідачем та Grand Forge Ukraine за своїм змістом є договором комісії, а не договором зберігання, на що суд не звернув увагу.

Відповідно до ст.1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Договором про спільну діяльність не було визначено обов'язок сторони-2 зберігати стенд та передані товари та повернути їх стороні-1, натомість визначено обов'язок сторони-2 здійснити продаж вказаних товарів, що не відповідає предмету договору зберігання, визначеного ст.936 ЦК України.

Таким чином, посилаючись на порушення відповідачем умов договору зберігання та наявність у відповідача обов'язку сплатити вартість товару, суд першої інстанції надав невірну оцінку договору про спільну діяльність та невірно визначився з характером спірних правовідносин та нормами, що підлягали застосуванню.

Судом також не було враховано і те, що при оцінці договірних відносин, що склались між сторонам договору, необхідно виходити зі змісту договору, а не з його назви.

Навіть за умови застосування положень, якими регулюються відносини зберігання, належним способом захисту порушених прав поклажедавця є повернення речі, яка була передана на зберігання або відповідної кількості речей такого самого роду та такої самої якості відповідно до ч.1 ст.949 ЦК України.

І лише у випадку встановлення обставин втрати (нестачі) речі - відшкодування збитків у розмірі її вартості, що передбачено п.1 ч.1 ст.951 ЦК України.

За відсутності належних доказів втрати або нестачі товару, місцевий господарський суд дійшов передчасних висновків про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача вартості товарів, переданих за актом.

Враховуючи, що позивачем було невірно обрано спосіб захисту права, яке позивач вважає порушеним, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позову.

В оскаржуваному рішенні суд посилається на те, що остаточний строк оплати відповідачем наданих позивачем послуг на суму 50 286, 36 грн. настав 19.03.2014р. (семиденний строк від дня пред'явлення претензії), однак судом не звернуто увагу на те, що вказана претензія вручена відповідачеві не була.

Одночасно суд не звернув увагу і на те, що претензія була оформлена від імені позивача, а не від компанії Grand Forge Ukraine, яка є стороною-1 договору, і в претензії позивач просив повернути товар за актом приймання на зберігання, а не виконання зобов'язань за договором про спільну діяльність.

Про виконання зобов'язань за договором про спільну діяльність або ж про відмову від договору ані належний позивач компанія Grand Forge Ukraine, ані ТОВ "Дако Інвестментс, ЛТД" як представник, що діє від імені сторони-1 до відповідача не зверталися. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Враховуючи зазначене, строки виконання зобов'язань за договором про спільну діяльність не настали, а отже позовні вимоги є передчасними і не підлягають задоволенню.

Місцевий господарський суд не звернув уваги на вказані обставини справи, а тому дійшов помилкового висновку про задоволення позову.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга з підстав, викладених у ній, задоволенню не підлягає, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2017р. у справі № 910/3433/17 підлягає задоволенню з підстав, викладених у ній, а оскаржуване рішення, прийняте із невірним застосуванням норм матеріального права, підлягає скасуванню у відповідності до п.2 ч.1 ст.103 ГПК України з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

У зв'язку з відмовою у задоволенні позову та із задоволенням апеляційної скарги відповідача, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2017р. у справі № 910/3433/17 задовольнити.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2017р. у справі №910/3433/17 скасувати.

3.Прийняти нове рішення про відмову в позові.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дако Інвестментс, ЛТД" (03087, м.Київ, вул. Ушинського, 13-А, ідентифікаційний код 21520264) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (03142, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 1 760, 00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5.Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

6.Матеріали справи №910/14393/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді С.А. Гончаров

А.І. Тищенко