ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2017 Справа № 908/1786/17

За позовом: Керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області (69035 м. Запоріжжя, вул. Якова Новицького, 5)

до відповідача 1: Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області (70441 Запорізька область, Запорізький район, с. Біленьке, вул. Центральна, буд. 20)

до відповідача 2: Селянського фермерського господарства "ОСОБА_6" (53563 Дніпропетровська область, Томаківський район, с. Вищетарасівка, вул. Артеменка, буд. 26)

про визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

Від позивача (прокуратури): Михальчук І.В., посвідчення № 035996 від 15.10.2015 р.

від відповідача 1: Мартиновська Т.О., дов. б/н від 15.09.2017 р., Кришталь А.М, дов б/н від 15.09.2017 р.

від відповідача 1: ОСОБА_6., НОМЕР_1 від 19.06.1997 р. (засновник - голова господарства)

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області з позовною заявою звернувся керівник Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області до Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області та Селянського фермерського господарства "ОСОБА_6" про визнання недійсним договору оренди землі б/н від 15.02.2016, укладеного між Біленьківською сільською радою Запорізького району Запорізької області та Селянським (фермерським) господарством «ОСОБА_6» щодо оренди земельної ділянки площею 2,68 га, кадастровий номер НОМЕР_3, яка знаходиться на території Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, який 25.02.2016 р. зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 13476734; та зобов'язання Селянське (фермерське) господарство «ОСОБА_6» повернути земельну ділянку площею 2,68 га, кадастровий номер НОМЕР_3, яка знаходиться на території Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області на користь територіальної громади в особі Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 04.09.2017 р., справу № 908/1786/17 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 05.09.2017 р. справу № 908/1786/17 прийнято до розгляду суддею Дроздовою С.С., присвоєно справі номер провадження 27/93/17 та призначено судове засідання на 27.09.2017 р.

У судовому засіданні 27.09.2017 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До початку розгляду справи представники позивача, відповідача-1 та відповідача-2 заявили письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам позивача та відповідача-1, відповідача-2, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, на підставах викладених у позовній заяві. Надав суду письмове нормативне обґрунтування позовних вимог.

Представник відповідача-1 та відповідач-2 у судовому засіданні, відкритому 27.09.2017 р. позовні вимоги заявлені керівником Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області визнали в повному обсязі, про що зазначили у письмових відзивах, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, відповідача-2 суд,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Запорізького районного суду від 21.11.2007 р. у справі № 2-о-75/07 за заявою прокурора Запорізького району в особі Біленьківської сільської ради Запорізького району про визнання спадщини відумерлою, заяву задоволено, визнано відумерлою спадщину ОСОБА_5, яка померла 03.03.1997, у вигляді земельної ділянки площею 4,05 умовних кадастрових гектарів, що розташована на території Біленьківської сільської ради Запорізького району та передано у власність територіальної громади с. Біленьке в особі Біленьківської сільської ради земельну ділянку площею 4,05 умовних кадастрових гектарів.

На підставі рішення Запорізького районного суду, 18.01.2016 р. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку кадастровий НОМЕР_2 за територіальною громадою в особі Біленьківської сільської ради.

15.02.2016 р. між Біленьківською сільською радою (орендодавець) та СФГ ОСОБА_6. (орендар) укладено договір оренди землі б/н, який 25.02.2016 р. зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 13476734.

У відповідності до п. 1 договору оренди орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_3, яка знаходиться на території Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

Відповідно до п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка, у розмірі 2,68 га, в тому числі: 2,68 га - ріллі.

Згідно п. 5 договору оренди нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 97 557,57 грн.

Пунктом 6 договору оренди передбачено, що він укладений на 20 років і діє до 2036 року.

Відповідно до п. 14 договору земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення.

15.02.2016 р. земельна ділянка Біленьківською сільською радою передана в оренду СФГ ОСОБА_6., про що свідчить акт прийому-передачі об'єкта оренди (земельної ділянки) за договором оренди від 15.02.2016 р.

Отже, на умовах оренди, строком на 20 років, була передана земельна ділянка площею 2,68 га, вартістю 97557,57, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору оренди землі б/н від 15.02.2016 р., укладеного між Біленьківською сільською радою Запорізького району Запорізької області та Селянським (фермерським) господарством «ОСОБА_6» та зобов'язання Селянське (фермерське) господарство «ОСОБА_6» повернути земельну ділянку площею 2,68 га, кадастровий номер НОМЕР_3, яка знаходиться на території Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області на користь територіальної громади в особі Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, оскільки в даному випадку рішення щодо передачі вказаної земельної ділянки в оренду Біленьківською сільською радою не приймалось, про що зазначено в листі Біленьківської сільської ради № 08-26/1915 від 17.07.2017 р., договір оренди землі укладався без проведення земельних торгів, про це свідчить лист Біленьківської сільської ради № 08-26/1915 від 17.07.2017 р., нормативна грошова оцінка даної земельної ділянки не проводилась, вартість земельної ділянки взята, як середня по Біленьківській сільській раді Запорізького району, про що зазначено в листі Біленьківської сільської ради № 08-26/1915 від 17.07.2017 р. Позивач вважає, що договір оренди землі б/н від 15.02.2016 р. є таким, що суперечить вимогам ст.ст. 116, 124, 135 ЗК України, ст. 16 Закону України «Про оренду землі», ст. 289 ПК України, ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» та на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України підлягає визнанню судом недійсним із застосуванням наслідків недійсності правочину.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази і пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню на наступних підставах.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК).

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, діючим цивільним законодавством передбачено право заінтересованої особи, що не є стороною договору, але заперечує його дійсність, звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним.

Згідно з ч.ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» роз'яснено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Правовідносини між відповідачем-1 та відповідачем-2 врегульовано договором оренди землі від 15.02.2016 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Згідно ч. 2 ст. 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Отже, підставою для передачі в оренду земельної ділянки комунальної власності є рішення органу місцевого самоврядування.

Однак, в даному випадку рішення щодо передачі вказаної земельної ділянки в оренду Біленьківською сільською радою не приймалось, про що зазначено в листі Біленьківської сільської ради № 08-26/1915 від 17.07.2017 р (належним чином завірена копія міститься в матеріалах справи).

Згідно ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

При цьому, частинами другою та третьою статті 134 ЗК України не передбачено винятку щодо обов'язковості проведення земельних торгів при передачі земельної ділянки в оренду для вирощування сільськогосподарської продукції.

Згідно ч. 1 ст. 135 ЗК України земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.

Отже, обов'язковою передумовою для передачі в оренду такої ділянки є проведення земельних торгів (аукціону).

Однак, договір оренди землі від 15.02.2016 р. укладався без проведення земельних торгів, про це свідчить лист Біленьківської сільської ради № 08-26/1915 від 17.07.2017 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Орендна плата за землю відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Частиною першою пункту 289.1 статті 289 ПК України та ч. 1 ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності обов'язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі, як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими та затвердженими нормативами (ст. 1 Закону України «Про оцінку земель»).

Однак, нормативна грошова оцінка даної земельної ділянки не проводилась, вартість земельної ділянки взята, як середня по Біленьківській сільській раді Запорізького району, про що зазначено в листі Біленьківської сільської ради № 08-26/1915 від 17.07.2017 р.

Таким чином, враховуючи, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, договір оренди землі, укладений без її врахування є таким, що суперечить приписам чинного законодавства та підлягає визнанню недійсним згідно із ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України під час розгляду справ: №3-70гс15 постанова від 20.05.2015, № 3-297гс15 постанова від 01.07.2015, № 3-41гс15 постанова від 08.04.2015.

Крім того, Верховний Суд України у постанові від 11.05.2016 по справі №6-824цс16 акцентував увагу на тому, що дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового врегулювання безпосередньо належить до інтересів держави, тому факт не проведення нормативної грошової оцінки у порядку, встановленому законодавством, не є суто формальною підставою для визнання спірного договору недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі прийняття спадщини або переходу в їхню власність земельних ділянок, визнаних судом відумерлою спадщиною.

Пунктом «б» ч. 1 ст. 80 Земельного кодексу України визначено, що суб'єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Частиною 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності. Тобто, територіальна громада як власник спірного об'єкта нерухомості чи землі делегує сільській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах.

Спірна земельна ділянка на підставі рішення Запорізького районного суду від 21.11.2007 по справі № 2-О-75/07 перейшла у комунальну власність та в силу положень ст. 83 Земельного кодексу України є власністю територіальної громади в особі Біленьківської сільської ради.

Відповідно до інформації, наявної у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, власником цієї земельної ділянки є Біленьківська сільська рада.

Враховуючи, що договір оренди землі б/н від 15.02.2016, укладений між Біленьківською сільською радою та С(Ф)Г ОСОБА_6., підлягає визнанню недійсним, земельна ділянка підлягає поверненню власнику в порядку реституції.

Таким чином, спірна земельна ділянка має бути повернена власнику -територіальній громаді в особі Біленьківської сільської ради. При цьому, Біленьківської сільська рада, у правовідносинах повернення землі діє як представницький орган від імені та в інтересах територіальної громади.

Згідно вимог ст. 19 Конституції України територіальна громада як власник спірного об'єкта нерухомості чи землі делегує сільській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Тобто воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади (постанова ВСУ від 18.01.2017 у справі №2-2723цс16).

Таким чином, позовна вимога прокурора про повернення земельної ділянки направлена саме на захист інтересів територіальної громади, як власника спірної землі, а не Біленьківської сільської ради, яка розпорядилась спірною землею з порушенням вимог закону, тобто всупереч волі громади.

Правова можливість повернення земельних ділянок комунальної власності територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування у разі звернення прокурора з позовами про визнання незаконними відповідних рішень рад, недійсними правовстановлюючих документів на землю та як наслідок повернення землі визначена у постановах Верховного Суду України у справах № № 6-3090цс15, 6-3079цс15.

Відповідно до ч. З ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою КМУ від 14.01.2015 № 15 (зі змінами та доповненнями) центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр).

Відповідно до п. 4 вказаного Положення Держгеокадастр України організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за:

- дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок;

- дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Разом з цим, пунктом 5-1 Положення передбачено, що посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право, зокрема, звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Аналогічні повноваження державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель визначено і статтями 6, 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель».

При цьому, ані вказаним Законом, ані Положенням, Держгеокадастр України не наділений повноваженнями щодо звернення до суду із позовами про визнання недійсними правочинів щодо відчуження чи передачі у користування земельних ділянок державної та комунальної власності, а також їх повернення з чужого незаконного володіння.

Таким чином, на цей час відсутній орган, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, зокрема шляхом звернення до суду із відповідним позовом.

З урахуванням викладеного, керівник Запорізької місцевої прокуратури №2 звертаючись з цим позовом набуває статусу позивача.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охорони держави.

Стаття 2 Земельного кодексу України встановлює, що земельні відносини це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Частина 2 ст. 4 Земельного кодексу України передбачає, що завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до ст. 78 Земельного кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності, право власності на землю - це право володіти, користуватися, розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України.

Порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у державній та комунальній власності, спричиняють шкоду державі і є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення з позовами до суду в інтересах держави щодо визнання недійсними угод укладених в порушення чинного законодавства.

Отже, укладенням Біленьківською сільською радою оскаржуваного договору оренди землі порушено законодавчо встановлений державою порядок правомірного розпорядження землею.

Встановленням процедури надання земельних ділянок в оренду, Держава виконувала свої функції щодо максимального врегулювання суспільних відносин з урахуванням принципу справедливої рівноваги між «приватними» та «публічними» інтересами.

При цьому, Держава, наділяючи свої органи певними повноваженнями для забезпечення ефективного та стабільного функціонування, не лише очікує безумовного дотримання ними законів, але й, в першу чергу, забезпечення виконання законодавчо встановлених норм на місцях.

Свідоме ігнорування Біленьківською сільською радою норм матеріального права при передачі землі в оренду суперечить вимогам ст. 19 Конституції України, підриває авторитет законодавця, яким унормовано суспільні відносини у цій сфері та порушує принцип законності.

Передавши у власність земельні ділянки всупереч вимогам земельного законодавства України, орган місцевого самоврядування на власний розсуд розмежував осіб, які діють в межах правового поля та тих, які обирають інший, більш зручний механізм, який суперечить вимогам законодавства та принципу рівності сторін.

Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам та інтересам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Розпорядження земельними ділянками, з порушенням вимог законодавства, свідчить про порушення інтересів держави, адже правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».

Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного суду України від 18.09.2013 у справі № 6-92цс13.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову). Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 "Про судове рішення").

Згідно з ст. 43 ГПК господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене та визнання позову відповідачем-1 та відповідачем-2, суд приходить до висновку, що договір оренди землі б/н від 15.02.2016 р. є таким, що суперечить вимогам ст.ст. 116, 124, 135 ЗК України, ст. 16 Закону України «Про оренду землі», ст. 289 ПК України, ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» та на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України підлягає визнанню судом недійсним із застосуванням наслідків недійсності правочину.

На підставі викладеного, позов задовольняється судом повністю.

Згідно з ст. 49 ГПК України з відповідачів-1, 2 на користь позивача стягується судовий збір у сумі 1 600 грн. 00 коп. з кожного.

Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області, м. Запоріжжя до Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, с. Біленьке, Запорізький район, Запорізька область, Селянського фермерського господарства "ОСОБА_6", с. Вищетарасівка, Томаківський район, Дніпропетровська область задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір оренди землі б/н від 15.02.2016 р., укладений між Біленьківською сільською радою Запорізького району Запорізької області (70441, Запорізька область, Запорізький район, с. Біленьке, вул. Центральна, буд. 20, код ЄДРПОУ 04353008) та Селянським (фермерським) господарством «ОСОБА_6» (53563, Дніпропетровська область, Томаківський район, с. Вищетарасівка, вул. Артеменка, буд. 26, код ЄДРПОУ 30847325) щодо оренди земельної ділянки площею 2,68 га, кадастровий номер НОМЕР_3, яка знаходиться на території Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, який 25.02.2016 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 13476734.

Зобов 'язати Селянське (фермерське) господарство «ОСОБА_6» (53563 Дніпропетровська область, Томаківський район, с. Вищетарасівка, вул. Артеменка, буд. 26, код ЄДРПОУ 30847325) повернути земельну ділянку площею 2,68 га, кадастровий номер НОМЕР_3, яка знаходиться на території Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області на користь територіальної громади в особі Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області (70441 Запорізька область, Запорізький район, с. Біленьке, вул. Центральна, буд.20, код ЄДРПОУ 04353008).

Стягнути з Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області (70441 Запорізька область, Запорізький район, с. Біленьке, вул. Центральна, буд. 20, код ЄДРПОУ 04353008) на користь прокуратури Запорізької області (код ЄДРПОУ 02909973, юридична адреса: вул. Матросова 29а, м. Запоріжжя, 69057, розрахунковий рахунок № 35217095000271, код класифікації видатків бюджету - 2800, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: прокуратура Запорізької області, ЄДРПОУ 02909973) кошти, витрачені у 2017 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. Видати наказ.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «ОСОБА_6» (53563, Дніпропетровська область, Томасівський район, с. Вищетарасівка, вул. Артеменка, буд. 26, код ЄДРПОУ 30847325) на користь прокуратури Запорізької області в особі Запорізької місцевої прокуратури № 2 (код ЄДРПОУ 02909973, адреса: вул. Якова Новицького, 5, м. Запоріжжя, 69035, розрахунковий рахунок № 35217095000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: прокуратура Запорізької області, ЄДРПОУ 02909973) кошти, витрачені у 2017 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. Видати наказ.

Повне рішення складено 02 жовтня 2017 р.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.