ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2017 року Справа № 910/32399/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого, Гольцової Л.А., Малетича М.М.,

за участю представників сторін: позивача - Левадного Р.С. дов. № 370 від 11 листопада 2016 року, ТОВ "Оптіма" - Чех О.В. дов. від 16 лютого 2016 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ТОВ "Оптіма" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10 квітня 2017 року у справі Господарського сулу міста Києва за позовом Фонду державного майна України до ТОВ "Оптіма" та ТОВ "Аграрно-виробничо-комерційної фірми "Гуд Мен Ко" про розірвання договорів купівлі-продажу та за зустрічним позовом ТОВ "Оптіма" до Фонду державного майна України про стягнення суми,

УСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року Фонд державного майна України (далі - позивач) звернувся до ТОВ "Оптіма" (далі - відповідач-1) та ТОВ Аграрно-виробничо-комерційної фірми "Гуд Мен Ко" (далі - відповідач-2) з позовом про розірвання договору купівлі-продажу прибудови спортивно-оздоровчого комплексу інституту "Дніпромісто" № КП-372, укладеного між позивачем та відповідачем-2 11 травня 1995 року; розірвання договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва, укладеного між відповідачами 6 липня 2001 року.

Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням відповідачем-1 договірних зобов'язань.

У січні 2016 року ТОВ "Оптіма" звернулось до Фонду державного майна України з зустрічним позовом про стягнення грошових коштів у розмірі 62000 гривень 00 коп.

Зустрічні позовні вимоги грунтуються на положеннях ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26 вересня 2016 року позов задоволено частково.

Розірвано договір купівлі-продажу державного майна № КП-372, укладений між Фондом державного майна України та ТОВ Аграрно-виробничо-комерційна фірма "Гуд Мен Ко" 11 травня 1995 року.

В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

У задоволенні позову ТОВ "Оптіма" відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10 квітня 2017 року апеляційну скаргу Фонду державного майна України задоволено.

Рішення Господарського суду міста Києва від 26 вересня 2016 року скасовано в частині відмови у задоволенні вимоги про розірвання договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва, укладеного між ТОВ "Оптіма" та ТОВ "Гуд Мен Ко" 6 липня 2001 року.

Резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції:

"Позов Фонду державного майна України до ТОВ "Оптіма" та ТОВ "Гуд Мен Ко" про розірвання договорів купівлі-продажу задовольнити повністю.

Розірвати договір купівлі-продажу державного майна № КП-372, укладений 11 травня 1995 року між Фондом державного майна України та ТОВ Аграрно-виробничо-комерційна фірма "Гуд Мен Ко".

Розірвати договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва, укладений 6 липня 2001 року між ТОВ "Оптіма" та ТОВ Аграрно-виробничо-комерційна фірма "Гуд Мен Ко".

У задоволенні зустрічного позову ТОВ "Оптіма" до Фонду державного майна України про стягнення 62000 гривень 00 коп. відмовити повністю.".

У касаційній скарзі ТОВ "Оптіма" просить скасувати постанову Київського апеляційного гопсодарського суду від 10 квітня 2017 року, рішення Господарського суду міста Києва від 26 вересня 2016 року залишити в силі.

Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, ч. 4 ст. 188 Господарського кодексу України, ч. 5 ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна".

Представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився.

Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги відповідач-2 повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Заслухавши пояснення представників позивача та ТОВ "Оптіма", обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 11 травня 1995 року між Фондом державного майна України (продавець) та ТОВ Аграрно-виробничо-комерційна фірма "Гуд Мен Ко" (покупець) укладено договір купівлі-продажу державного майна №КП-372 (далі - договір-1), відповідно до п. 1 якого продавець продав, а покупець купив об'єкт незавершеного будівництва - прибудову спортивно-оздоровчого комплексу інституту "Діпромісто", який знаходиться за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, на земельній ділянці, яка надана в постійне користування Управлінню адміністративними та службовими будинками Міністерства України в справах будівництва і архітектури на підставі рішення виконкому Київської міської ради № 242 від 11 лютого 1958 року.

Пунктом 2 вказаного договору визначено, що право власності на об'єкт незавершеного будівництва перейшло до покупця на підставі протоколу № 3 засідання конкурсної комісії, затвердженого наказом Фонду державного майна № 768 від 6 грудня 1994 року.

Відповідно до п. 4 договору-1 вказаний в цьому договорі об'єкт продано за 6,2 млрд. карбованців.

Згідно з п. 10 договору-1 покупець зобов'язаний виконувати всі умови експлуатації, запропоновані ним для розгляду на конкурсі, а саме:

- організація спортивно-оздоровчої діяльності;

- створення на базі комплексу Центру по реабілітації та профілактиці і лікуванню онкологічної патології з використанням методів нетрадиційної медицини, з впровадженням фітоценторного лікування;

- організація роботи по профілактиці професійних захворювань аграріїв та будівельників;

- участь у республіканській програмі по профілактиці онкологічних захворювань у спеціалістів-атомщиків та їх сімей;

- строк завершення будівництва не повинен перевищувати двох років з моменту переходу права власності на об'єкт від продавця до покупця і перша черга будівництва повинна бути виконана у ІІ півріччі 1995 року;

- здійснювати заходи щодо недопущення забруднення навколишнього середовища.

6 липня 2001 року за погодженням в установленому порядку із Фондом державного майна України між ТОВ "Оптіма" (покупець) та ТОВ Аграрно-виробничо-комерційна фірма "Гуд Мен Ко" (продавець) укладено договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва, посвідчений державним нотаріусом Двадцятої Київської нотаріальної контори Біляєвим В.О. за реєстровим № 1-4825 (далі - договір-2), відповідно до п. 1 якого продавець продав, а покупець купив об'єкт незавершеного будівництва - прибудову спортивно-оздоровчого комплексу інституту "Діпромісто", що знаходиться за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, №26 (об'єкт).

Відповідно до п. 5 договору-2 за домовленістю сторін об'єкт продано за 65000 гривень 00 коп. та сума податку на додану вартість складає 13000 гривень 00 коп., разом - 78000 гривень 00 коп.

За актом приймання-передачі від 6 липня 2001 року ТОВ Аграрно-виробничо-комерційна фірма "Гуд Мен Ко" передало, а ТОВ "Оптіма" прийняло вказаний об'єкт незавершеного будівництва.

Додатковою угодою від 11 липня 2002 року сторони внесли зміни до договору-2, зокрема, п. 8 договору викладено в наступній редакції: "Покупець за цим договором є правонаступником покупця щодо договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва - Прибудови спортивно-оздоровчого комплексу інституту "Діпромісто" № КП-372 від 5 серпня 1995 року, укладеного між ТОВ Аграрно-виробничо-комерційна фірма "Гуд Мен Ко" та Фондом державного майна України та додаткових угод до нього. Покупець приймає на себе всі зобов'язання ТОВ Аграрно-виробничо-комерційна фірма "Гуд Мен Ко" за договором № КП-372".

Протягом 2002 - 2010 років умови договору-1 неодноразово змінювалися сторонами, в тому числі щодо обсягу зобов'язань ТОВ "Оптіма" як покупця за таким договором.

У 2015 році Фондом державного майна України проведено перевірку, за результатами якої встановлено, що умови договору купівлі-продажу № КП-372 від 5 червня 1995 року покупцем - ТОВ "Оптіма" не виконуються, про що складено акт від 14 липня 2015 року, в якому також зазначено, що протягом 2014 року покупцем не здійснювалося капіталовкладення та не велися будівельні роботи по будівництву багатофункціонального офісного центру, яке заплановано завершити до кінця 2015 року.

Вказаний акт підписано представником покупця, в присутності якого проводилася перевірка, у зв'язку з чим апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що підписавши вказаний акт, що ТОВ "Оптіма" погодилося з результатами перевірки.

Невиконання покупцем умов договору купівлі-продажу №КП-372 від 5 червня 1995 року стало підставою звернення Фонду державного майна України до суду з даним позовом про його розірвання та про розірвання договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва, укладеного між ТОВ "Оптіма" (покупець) та ТОВ Аграрно-виробничо-комерційна фірма "Гуд Мен Ко" (продавець) 6 липня 2001 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині розірвання договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва, укладеного між ТОВ "Оптіма" та ТОВ Аграрно-виробничо-комерційна фірма "Гуд Мен Ко" 6 липня 2001 року, місцевий господарський суд виходив з того, що правом на розірвання договору як в договірному порядку, так і за рішенням суду, згідно приписів ст. 188 Господарського кодексу України та ст. 651 Цивільного кодексу України, наділена лише сторона такого правочину, а враховуючи, що Фонд державного майна України не є стороною договору-2, позовна вимога про розірвання такого договору задоволенню не підлягає.

Втім, суд касаційної інстанції вважає обгрунтованими висновки апеляційного господарського суду про наявність підстав для задоволення заявлених позовних вимог в цій частині з огляду на наступне.

Встановлено, що за своєю правовою природою дані договори-1, 2 є приватизаційними угодами, які підпадають під правове регулювання норм Закону України "Про приватизацію державного майна" та ст. ст. 655 - 697 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" в редакції, чинній на час укладення договору-2, до договору купівлі-продажу повинні включатися передбачені бізнес-планом чи планом приватизації зобов'язання або зобов'язання сторін, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу, щодо: здійснення програм технічного переозброєння виробництва, впровадження прогресивних технологій; здійснення комплексу заходів щодо збереження технологічної єдності виробництва та технологічних циклів; збереження та раціонального використання робочих місць; виконання вимог антимонопольного законодавства; збереження номенклатури та обсягу виробництва продукції (послуг) відповідно до бізнес-плану; завершення будівництва жилих будинків; утримання об'єктів соціально-побутового призначення; виконання заходів щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці та охорони навколишнього середовища; внесення інвестицій виключно у грошовій формі, їх розміру та строків; виконання встановлених мобілізаційних завдань.

Частиною 2 ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" в редакції, чинній на час укладення договору-2, також передбачено, що зазначені в цій частині зобов'язання зберігають свою дію для осіб, які придбають об'єкт, у разі його подальшого відчуження протягом терміну дії цих зобов'язань. Відчуження майна (акцій), обтяжених передбаченими у цій частині зобов'язаннями, можливо виключно за згодою державного органу приватизації, який здійснює контроль за їх виконанням. Контроль за виконанням умов договору купівлі-продажу здійснює державний орган приватизації.

Відповідно до ч. 8 ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" в редакції, чинній на час укладення договору-2, забороняється подальше відчуження окремих частин пакета акцій до повного виконання покупцем умов договору купівлі-продажу об'єкта приватизації, а також подальше відчуження приватизованого об'єкта без збереження для нового власника зобов'язань, визначених умовами конкурсу, аукціону, викупу.

При подальшому відчуженні приватизованого об'єкта до нового власника переходять невиконані зобов'язання, що були передбачені договором купівлі-продажу об'єкта приватизації.

Таким чином, враховуючи зазначені норми, подальший продаж об'єкта приватизації у будь-якому випадку має наслідком збереження для нового покупця об'єкта приватизації всіх зобов'язань попереднього покупця, які були передбачені первісним приватизаційним договором та умовами конкурсу, аукціону або викупу.

Вказана обставина також свідчить про те, що безпосереднім учасником відносин як при первинному, так і при повторному відчуженні об'єкта приватизації є та залишається Фонд державного майна України як орган, на який законодавством покладено функції зі здійснення контролю за виконанням сторонами зобов'язань, взятих за приватизаційною угодою.

Зокрема, 16 грудня 2010 року між Фондом державного майна України та ТОВ "Оптіма" підписано договір №553 про внесення змін до договору-1, згідно з умовами якого абз. 3 п. 10 договору-1 викладено у наступній редакції: "- здійснити капіталовкладення і завершити будівництво багатофункціонального офісного центру в термін до 31 грудня 2015 року згідно з наведеним графіком".

Таким чином, надавши оцінку наведеним умовам договору-2 та договору від 16 грудня 2010 року про внесення змін до договору-1, апеляційний господарський суд дійшов мотивованого висновку про те, що оскільки у покупця за договором-2 - ТОВ "Оптіма" виникли зобов'язання не тільки перед продавцем - ТОВ Аграрно-виробничо-комерційна фірма "Гуд Мен Ко" щодо оплати об'єкту продажу, але й перед державою в особі Фонду державного майна України щодо виконання приватизаційних зобов'язань попереднього покупця об'єкту, то Фонд державного майна України, як державний орган приватизації (суб'єкт приватизації), не позбавлений можливості ініціювати розірвання даного договору в судовому порядку, зокрема, у разі невиконання або неналежного виконання ТОВ "Оптіма" взятих на себе зобов'язань.

Таким чином, судом враховано, що по суті фактично відбулась заміна сторони покупця у первісному приватизаційному договорі-1 - з ТОВ Аграрно-виробничо-комерційна фірма "Гуд Мен Ко" на ТОВ "Оптіма", про що свідчить також те, що зміни до договору-1 в подальшому вносили шляхом укладення додаткових угод саме між Фондом державного майна України та новим покупцем - ТОВ "Оптіма".

Відповідно до пункту 130 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, забороняється подальше відчуження окремих частин пакета акцій до повного виконання покупцем умов договору купівлі-продажу об'єкта приватизації, а також подальше відчуження приватизованого об'єкта без збереження для нового власника зобов'язань, визначених умовами конкурсу, аукціону чи викупу.

У разі подальшого відчуження приватизованого об'єкта новий власник у двотижневий термін з дня переходу до нього права власності на цей об'єкт подає до державного органу приватизації копії документів, що підтверджують перехід до нього права власності. Державний орган приватизації зобов'язаний вимагати від нового власника виконання зобов'язань, визначених договором купівлі-продажу об'єкта приватизації, та застосовувати до нього в разі їх невиконання санкції згідно із законом.

У зв'язку із викладеним апеляційний господарський суд мотивовано визнав невірним висновок суду першої інстанції про те, що Фонд державного майна України позбавлений можливості звернення до суду з вимогою про розірвання договору-2, стороною якого останній не є.

Встановлено, що, у порушення умов договорів-1, 2, ТОВ "Оптіма" не виконало взяті на себе зобов'язання, а саме, не здійснило капіталовкладень в об'єкт будівництва в 2014 році на суму 46000 гривень 00 коп. та не здійснило завершення будівництва багатофункціонального офісного центру.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно із ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема, одним з таких правових наслідків є розірвання договору.

Відповідно до ч. 5 ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки.

Угоди приватизації (угоди, укладення яких передбачено ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна") є особливими договорами купівлі-продажу державного майна, на які поширюються також відповідні норми цивільного законодавства про угоди, якщо інше не випливає із законодавства про приватизацію.

Враховуючи наведене, до спірних правовідносин, окрім положень Закону України "Про приватизацію державного майна", підлягають застосуванню і відповідні положення Цивільного кодексу України.

За приписами ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто, йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Таким чином, невиконання покупцем своїх зобов'язань за договорами купівлі-продажу значною мірою позбавило Фонд державного майна України того, на що останній розраховував при укладенні договору-1 та наданні згоди на укладення договору-2, що свідчить про істотність порушення договірних зобов'язань з боку ТОВ "Оптіма" та, як наслідок, про наявність правових підстав для розірвання цих договорів.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що позовні вимоги Фонду державного майна України про розірвання договору купівлі-продажу державного майна № КП-372, укладеного 11 травня 1995 року, укладеного між Фондом державного майна України та ТОВ Аграрно-виробничо-комерційна фірма "Гуд Мен Ко", а також договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від 6 липня 2001 року, укладеного між ТОВ "Оптіма" та ТОВ Аграрно-виробничо-комерційна фірма "Гуд Мен Ко", підставні та підлягають задоволенню, у зв'язку з чим правильно скасував рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог.

ТОВ "Оптіма", посилаючись на те, що є правонаступником всіх прав та обов'язків ТОВ Аграрно-виробничо-комерційної фірми "Гуд Мен Ко" за договором купівлі-продажу державного майна № КП-372 від 11 травня 1995 року, звернулось до Фонду державного майна України з зустрічним позовом, який обгрунтовано тим, що у разі розірвання вказаного договору в судовому порядку, кошти у розмірі 62000 гривень 00 коп., за які було придбане нерухоме майно, підлягають поверненню заявнику на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки станом на момент вирішення справи по суті за зустрічним позовом рішення суду про розірвання договору-1 не набрало законної сили, а відтак, правовідносини за таким договором між сторонами не припинилися, у задоволенні зустрічного позову про повернення коштів, який заявлено з посиланням на положення ст. 1212 Цивільного кодексу України, має бути відмовлено з мотивів його передчасності.

Апеляційний господарський суд обгрунтовано не погодився з вказаними підставами відмови у позові з огляду на наступне.

Відповідно до ст. ст. 598, 604, ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.

У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Статтею 653 Цивільного кодексу України передбачено, в тому числі, наслідки розірвання договору. Зокрема, визначено, що якщо договір розривається у судовому порядку, зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відповідно до ч. 4 наведеної норми сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо договір розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих розірванням договору.

Таким чином, з аналізу наведених норм вбачається, що розірвання договору у судовому порядку позбавляє сторін права вимагати отриманого за правочином та передбачає можливість сторони вимагати відшкодування завданих збитків, у разі якщо правочин було розірвано у зв'язку з істотним порушенням договору.

Наведене зумовлюється тим, що у разі розірвання договору не відбувається нівелювання юридичних наслідків правочину, на підставі якого виникло договірне правовідношення (на відміну від випадків визнання правочинів недійсними), тому сторони не повертаються у первісний стан, тобто, не застосовується реституція. У випадку розірвання договору сторони з моменту такого розірвання перестають бути зобов'язаними один перед одним. Разом з цим, сторони можуть вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту розірвання договору, якщо така можливість передбачена сторонами договором про розірвання або законом.

З урахуванням наведеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що цивільним законодавством не передбачено реституцію (тобто повернення сторонами одна одній того, що одержала кожна внаслідок укладення та виконання договору) у випадку розірвання договору, набуте кожною із сторін у зобов'язанні до моменту розірвання залишається у сторін, якщо іншого не визначено самими сторонами або законом.

Оскільки такі наслідки розірвання договору, як повернення покупцю грошових коштів, сплачених за об'єкт продажу, не передбачені ані цивільним законодавством, ані самим договором купівлі-продажу, у ТОВ "Оптіма" відсутнє право вимагати повернення таких коштів.

Водночас, ТОВ "Оптіма" вимагає повернення коштів, сплачених іншою особою - ТОВ Аграрно-виробничо-комерційна фірма "Гуд Мен Ко", що виключає можливість задоволення зустрічних позовних вимог.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції повно встановив усі істотні обставини справи, надав їм належну правову оцінку та вірно застосував до спірних правовідносин норми ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст. ст. 598, 604, 610, 611, ч. 1 ст. 629, ст. ст. 651, 653 Цивільного кодексу України, а тому законна та обгрунтована постанова апеляційного господарського суду зміні чи скасуванню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7 - 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 10 квітня 2017 року - без зміни.

Головуючий Т. Козир

Судді Л. Гольцова

М. Малетич