Справа № 755/12200/17

3/755/6209/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2017 року суддя Дніпровського районного суду міста Києва Федосєєв С.В., розглянувши матеріали адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, -

Встановив:

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії БР №101130 від 05.03.2017 року: ОСОБА_1 05.08.2017 року о 10 год. 15 хв., керував автомобілем НОМЕР_1, в м. Києві, по Новоросійській площі, з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей, що не реагують на світло, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав. Наполягав, що 05.08.2017 року о 10 год. 15 хв. він автомобілем НОМЕР_1, в м. Києві, по Новоросійській площі, в стані наркотичного сп'яніння не керував, а працівники поліції безпідставно склали на нього протокол за ст.130 КУпАП. На підтвердження надав суду висновок КМНКЛ «Соціотерапія», щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 12.08.2017 року за №005722, з якого вбачається, що ОСОБА_1 05.08.2017 року о 16 год. 00 хв. був оглянутий лікарем та за результатами огляду у останнього ознак сп'яніння не виявлено.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1, дослідивши матеріли справи, суд приходить до наступного.

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в числі інших визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

В силу ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку відповідним органом встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами.

Так, з долученого до матеріалів справи висновку КМНКЛ «Соціотерапія», щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 12.08.2017 року за №005722 вбачається, що ОСОБА_1 05.08.2017 року о 16 год. 00 хв. був оглянутий лікарем та за результатами огляду у останнього ознак сп'яніння не виявлено.

Враховуючи вказане, означений висновок визнається судом допустимим доказом.

При цьому, відповідно до положень ст. 251 КУпАП, ст. 62 Конституції України суд вважає такими, що не можуть бути визнаними належними та допустимими доказами відомості, що містяться у самому протоколі про адміністративне правопорушення, у зв'язку з їх не відповідністю нормам ст. 256 КУпАП та виходячи з того, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діяння, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із вищевказаним стандартом доказування "поза розумним сумнівом", оскільки наявні у ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Щодо долучених до матеріалів справи пояснень свідків, то вони спростовуються доказами здобутими в ході розгляду справи.

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду здобуто не було та суду не надано.

Стаття ж 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Аналогічного роду положення закріплено і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

В той же час, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Відповідно до ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи, дана правова норма не передбачає судового рішення про направлення справи на дооформлення.

За таких обставин, враховуючи вище викладене суд вважає, що у діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності відсутній склад адміністративного правопорушення передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, так як його вину УПП не доведено належним чином, а обґрунтовано на припущеннях, що є неприйнятим та суперечить, як нормам національного законодавства, так і міжнародного.

Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 30, 33, ст. 130, 247, 252, 283-285 КУпАП, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом десяти днів з дня її винесення через Дніпровський районний суд м. Києва.

Суддя: