ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/5774/16

Категорія: 3.6 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Голяк В.В.,

за участю представника позивача Фірсова Д.О. та представника відповідача Хабарова Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АЛВАС» до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «АЛВАС» (далі ТОВ «АЛВАС») звернулось до суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області (далі ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області) про визнання протиправною та скасування постанови від 18 жовтня 2016 року № 48.

В обґрунтування позову зазначалось, що з 13 по 30 вересня 2016 року посадовими особами відповідача на підставі наказу від 6 вересня 2016 року № 183 та направлення від 6 вересня 2016 року № 128 проведено перевірку позивача щодо дотримання законодавства про захист прав споживачів. За результатами перевірки складено акт від 30 вересня 2016 року за № 87/06, в якому зазначено про порушення позивачем ст. ст. 14 та 15 Закону України «Про захист прав споживачів», п. 9 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1442, пунктів 7, 10 та пунктів 1, 2 Додатку 1 Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2013 року № 927. По закінченню перевірки позивачу надано припис, яким зобов'язано суб'єкта господарювання усунути недоліки, що зазначені в акті перевірки, та повідомити державний орган з питань захисту прав споживачів про виконання цього припису до 11 жовтня 2016 року. Крім того, в. о. начальника ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області винесено постанову від 18 жовтня 2016 року № 48 про накладення на ТОВ «АЛВАС» стягнення, передбаченого ч. 7 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», у розмірі 177800 грн. 52 коп. за реалізацію продукції без необхідної, доступної, достовірної, своєчасної інформації. На думку позивача, названа постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року адміністративний позов ТОВ «АЛВАС» задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області від 18 жовтня 2016 року № 48.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального права, а саме ст. ст. 6 ,14, 15, 23 та 26 Закону України «Про захист прав споживачів», п. 3 Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2013 року № 927, та пунктів 2, 7, 9, 27, 29 та 32 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1442. На думку апелянта, при застосуванні штрафних санкцій до позивача відповідач правомірно виходив з вартості отриманих партій товару ТОВ «АЛВАС», що були зазначені у наданих позивачем до перевірки первинних документах щодо отримання підприємством паливно-мастильних матеріалів від контрагентів-продавців. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні вимог позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, виступ представника відповідача в підтримку апеляційної скарги, а також представника позивача про залишення постанови суду першої інстанції без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що з 13 по 30 вересня 2016 року посадовими особами ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області на підставі наказу від 6 вересня 2016 року № 183 та направлення від 6 вересня 2016 року № 128 проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів, додержання вимог нормативно-правових актів щодо безпеки продукції, про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів, а також додержання правил торгівлі та надання послуг ТОВ «АЛВАС» на АЗС за адресою: Одеська обл., Ізмаїльський район, с. Утконосівка, вул. Чапаєва, 50, траса Одеса - Ізмаїл.

За результатами перевірки складено акт від 30 вересня 2016 року за № 87/06, в якому зазначено про порушення позивачем ст. ст. 14 та 15 Закону України «Про захист прав споживачів», п. 9 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1442, пунктів 7, 10 та пунктів 1, 2 Додатку 1 Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2013 року № 927.

По закінченню перевірки позивачу надано припис, яким зобов'язано суб'єкта господарювання усунути недоліки, що зазначені в акті перевірки, та повідомити державний орган з питань захисту прав споживачів про виконання цього припису до 11 жовтня 2016 року.

18 жовтня 2016 року в. о. начальника ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області винесено постанову № 48 про накладення на ТОВ «АЛВАС» стягнення, передбаченого ч. 7 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», у розмірі 177800 грн. 52 коп. за реалізацію продукції без необхідної, доступної, достовірної, своєчасної інформації.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «АЛВАС», суд першої інстанції виходив з того, що ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області порушено вимоги Закону України «Про захист прав споживачів» при визначені позивачу суми штрафних санкцій за виявлені при перевірці порушення.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пунктам 1 та 13 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечує реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і має право давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів, а також накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

На момент виникнення спірних правовідносин механізм здійснення державного контролю посадовими особами Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів та її територіальних органів за додержанням законодавства про захист прав споживачів суб'єктами господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, крім Держспоживінспекції в Автономній Республіці Крим, визначався Порядком проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 7 березня 2012 року № 310 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 травня 2012 року за № 743/21056) (далі - Порядок № 310).

Пунктом 1.4 названого Порядку, зокрема, визначено, що перевірки діяльності суб'єктів господарювання проводяться з метою контролю стану дотримання ними вимог законодавства про захист прав споживачів щодо якості та безпеки продукції, правил торгівлі та послуг, надання споживачам необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію. Органи з питань захисту прав споживачів здійснюють державний контроль стану дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства про захист прав споживачів шляхом проведення планових та позапланових перевірок. Планові перевірки проводяться посадовими особами на підставі квартального плану роботи Держспоживінспекції України, її територіальних органів з питань захисту прав споживачів в областях, містах Києві та Севастополі та в межах відповідного переліку питань для здійснення планових заходів, які затверджуються в установленому законодавством порядку.

За результатами проведеної перевірки посадовими особами в разі виявлення порушень вимог законодавства складається акт (п. 3.1 Порядку).

На підставі акта, який складено за результатами проведення перевірки, під час якої виявлено порушення вимог законодавства, посадовою особою, яка проводила перевірку, дається керівнику суб'єкта господарювання припис про усунення порушень. Припис - це обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи до суб'єкта господарювання щодо усунення порушень законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій до суб'єкта господарювання. Заходи в приписі керівнику суб'єкта господарювання, спрямовані на забезпечення суб'єктом господарювання належних умов своєї діяльності відповідно до вимог нормативно-правових актів і документів, повинні бути сформульовані конкретно і в стислій формі. Терміни виконання припису визначаються в кожному конкретному випадку, виходячи з реальних можливостей суб'єкта господарювання, умов його діяльності та кількості і характеру порушень (п. 3.6 Порядку).

Процедуру накладення стягнень уповноваженими особами Держпродспоживслужби та її територіальних органів з суб'єктів господарювання - підприємств, установ, організацій (їх філій, представництв, відділень) незалежно від форми власності, іноземних юридичних осіб (їх філій, представництв, відділень) і фізичних осіб - підприємців, що провадять господарську діяльність на території України, за порушення законодавства про захист прав споживачів, визначає Порядок накладення стягнень за порушення законодавства про захист прав споживачів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1177 (далі - Порядок № 1177).

Відповідно до п. 3, 4 та 7 названого Порядку (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) накладати на суб'єктів господарювання штрафи, передбачені пунктом 2 цього Порядку, мають право Голова Держпродспоживслужби, його заступники, начальники територіальних органів Держпродспоживслужби та їх заступники у межах їх компетенції.

Рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб'єкта господарювання та інших матеріалів, пов'язаних з цією перевіркою, за наявності порушень, зазначених у пункті 2 цього Порядку, і оформляється постановою за формою, що встановлюється Мінекономрозвитку.

Постанова про накладення штрафу обов'язкова для виконання суб'єктом господарської діяльності.

Як встановлено матеріалами справи, за результатами проведеної перевірки ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області винесено постанову від 18 жовтня 2016 року № 48 про накладення на ТОВ «АЛВАС» стягнення, передбаченого ч. 7 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», у розмірі 177800 грн. 52 коп. за реалізацію продукції без необхідної, доступної, достовірної, своєчасної інформації.

В акті перевірки ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області зроблено висновок, що позивачем під час здійснення господарської діяльності позначення палив, що розміщено у місцях, доступних для споживачів (на стелі, паливно-розподільчому обладнанні), а також відображення в розрахункових документах не відповідає вимогам щодо позначення автомобільного бензину та дизельного палива, що наведені у Додатку 1 Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2013 року № 927. Крім того, в порушення статей 14 та 15 Закону України «Про захист прав споживачів» та п. 9 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1442, відсутня інформація про правила та умови ефективного та безпечного використання нафтопродуктів, транспортування та утилізації, відомості про умови зберігання, необхідні дії споживача після закінчення строку придатності, а також можливі наслідки в разі не вчинення таких дій, можливість виникнення небезпеки для життя, здоров'я споживача та його мана, навколишнього природного середовища у разі порушення правил пожежної та екологічної безпеки під час поводження з нафтопродуктами. Вищезазначена інформація відсутня у супровідній документації, що додається до продукції (ТТН, видаткова накладна, паспорт якості, сертифікат відповідності, декларація про відповідність), не розміщена у місці, де вона реалізується, та не була доведена до відома превіряючих будь-яким іншим способом, зокрема у доступній наочній формі, чим відмовлено споживачам у наданні необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Згідно ч. 1 та 4 ст. 14 цього Закону споживач має право на те, щоб продукція за звичайних умов її використання, зберігання і транспортування була безпечною для його життя, здоров'я, навколишнього природного середовища, а також не завдавала шкоди його майну.

Продукція, щодо якої нормативно-правовими актами, в тому числі технічними регламентами, встановлені вимоги стосовно безпеки для життя, здоров'я та майна споживачів і навколишнього природного середовища, повинна вводитися в обіг та реалізовуватися з додержанням зазначених вимог.

Частинами 1 та 2 ст. 15 Закону визначено, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Інформація про продукцію повинна містити:

1) назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються;

3) дані про основні властивості продукції, номінальну кількість (масу, об'єм тощо), умови використання;

4) відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами;

5) позначку про наявність у складі продукції генетично модифікованих організмів;

6) дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції;

6-1) виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров'ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї до відповідності;

7) дату виготовлення;

8) відомості про умови зберігання;

9) гарантійні зобов'язання виробника (виконавця);

10) правила та умови ефективного і безпечного використання продукції;

11) строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій;

12) найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Стосовно продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації в державній системі сертифікації, споживачеві повинна надаватись інформація про її сертифікацію.

Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.

Порядок приймання та роздрібної торгівлі бензином, дизельним паливом, скрапленим вуглеводневим газом, гасом, маслами, мастилами, розфасованими нафтопродуктами, а також регламентація вимог стосовно дотримання прав споживачів щодо належної якості нафтопродуктів, безпеки для життя та здоров'я споживачів, навколишнього природного середовища і рівня торговельного обслуговування визначаються Правилами роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1442 (далі - Порядок № 1442).

Пунктами 2, 7, 8 та 9 названого Порядку встановлено, що роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу автозаправних станцій, що призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів. Продаж нафтопродуктів (крім бензину, дизельного палива, скрапленого вуглеводневого газу) у дрібній розфасовці здійснюється також через спеціалізовані магазини, що продають товари господарського вжитку.

На фасаді АЗС і торгівельного приміщення повинна бути вивіска із зазначенням найменування суб'єкта господарювання та власника або уповноваженого ним органу. На видному місці розміщуються інформація про режим роботи і копія свідоцтва про державну реєстрацію, а також табличка із зазначенням прізвища, імені та по батькові чергового оператора, що відпускає нафтопродукти, і інформація про місце розташування найближчих АЗС.

Відомості про роздрібні ціни, марки та види нафтопродуктів (у тому числі дизельного палива залежно від вмісту масової частки сірки), що продаються на АЗС, повинні бути зазначені на інформаційному табло, яке встановлюється на в'їзді та біля оператора АЗС.

Суб'єкт господарювання, що здійснює продаж нафтопродуктів, зобов'язаний своєчасно надати споживачеві необхідну доступну та достовірну інформацію про нафтопродукти, а також на вимогу споживача - копію документа про якість (паспорт якості) та копію декларації про їх відповідність.

Відповідно до пунктів 27, 29 та 32 Правил № 1442 приймання нафтопродуктів, що доставлені автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється працівниками АЗС за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) згідно з товарно-транспортними накладними за наявності паспорта якості та декларації про відповідність, реєстраційного номера сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності у супровідних документах на нафтопродукти, виданих у порядку, установленому законодавством.

Забороняється приймати нафтопродукти на АЗС у разі, зокрема неналежного оформлення або відсутності товарно-транспортної накладної; невідповідності якості нафтопродуктів вимогам нормативних документів; відсутності паспорта якості нафтопродукту або неналежного його оформлення (відсутність номера, марки та виду, не зазначені усі показники якості); відсутності серед супровідних документів на нафтопродукти декларації про відповідність, реєстраційного номера сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності.

У разі продажу нафтопродуктів, що підлягають обов'язковій сертифікації, оператори (продавці) на вимогу споживача подають супровідні документи із зазначенням реєстраційного номера сертифіката відповідності чи свідоцтва про відповідність.

Матеріалами справи встановлено, що на підставі акта перевірки від 30 вересня 2016 року № 87/06, 18 жовтня 2016 року в. о. начальника ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області винесено постанову № 48, якою на ТОВ «АЛВАС» відповідно до ч. 7 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» накладено стягнення у розмірі 177800 грн. 52 коп. за реалізацію продукції без необхідної, доступної, достовірної, своєчасної інформації.

Як зазначено вище, актом перевірки встановлено, що позивачем позначення палив, що розміщено у доступних для споживачів місцях (на стелі, паливно-розподільчому обладнанні), а також їх відображення в розрахункових документах не відповідає вимогам щодо позначення автомобільного бензину і дизельного палива, що наведені у Додатку 1 Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2013 року № 927. Крім того, в порушення статей 14 та 15 Закону України «Про захист прав споживачів» та п. 9 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1442, відсутня інформація про правила та умови ефективного та безпечного використання нафтопродуктів, транспортування та утилізації, відомості про умови зберігання, необхідні дії споживача після закінчення строку придатності, а також можливі наслідки в разі не вчинення таких дій, можливість виникнення небезпеки для життя, здоров'я споживача та його мана, навколишнього природного середовища у разі порушення правил пожежної та екологічної безпеки під час поводження з нафтопродуктами. Вищезазначена інформація відсутня у супровідній документації, що додається до продукції (ТТН, видаткова накладна, паспорт якості, сертифікат відповідності, декларація про відповідність), не розміщена у місці реалізації та не була доведена до відома превіряючих будь-яким іншим способом, зокрема у доступній наочній формі, чим відмовлено споживачам у наданні необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В обґрунтування позовних вимог, про що також зазначено в рішенні суду першої інстанції, ТОВ «АЛВАС» вказує, що при розрахунку штрафних санкцій при винесенні оскарженої постанови відповідачем була взята за основу вартість одержаної для реалізації партії товару згідно видаткових накладних від 1 вересня 2016 року № 1237, від 16 серпня 2016 року № РН-0000243 та від 31 серпня 2016 року № 1232. Зокрема, позивач зазначає, що ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області не було враховано, що зазначена партія товару одержана для реалізації не лише для АЗС ТОВ «АЛВАС», де безпосередньо проводилась перевірка, а й для інших АЗС та оптової бази позивача, на яких перевірка щодо порушення вимог законодавства про захист прав споживачів не проводилась. Крім того, ТОВ «АЛВАС» окрім реалізації товару за готівку, проводить оптову реалізацію по талонах на умовах передоплати, на яку припадає більша частина по реалізації ПММ. Тобто, на думку позивача, підтриману судом першої інстанції, посадові особи відповідача дійшли помилкового висновку щодо реалізації усієї партії товару лише на одній АЗС, на якій проводилась перевірка, за результатами якої на ТОВ «АЛВАС» накладено стягнення.

При цьому сам факт реалізації позивачем відповідного товару з порушенням вимог законодавства про захист прав споживачів останнім не заперечується. Позивач зазначає саме про неправильність розрахунку штрафних санкцій при винесенні оскарженої постанови від 18 жовтня 2016 року № 48.

Згідно п. 3 Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2013 року № 927, партія палива - будь-яка кількість палива однієї марки, що супроводжується одним документом про якість (паспортом якості) палива.

Положеннями ДСТУ 3993-2000 «Терміни та визначення» передбачено, що партією товару є певна кількість товарів одного або декількох найменувань, закуплених, відвантажених або отриманих одночасно за одним товаросупровідним документом.

Як встановлено матеріалами справи, в ході проведення перевірки, згідно наданих представником позивача документів, на перевіреній АЗС ТОВ «АЛВАС» реалізовувалися три види палива (товару), отримані підприємством відповідно до видаткових накладних:

- від 1 вересня 2016 року № 1237 на бензин автомобільний А-95-Євро5-Е5 у кількості 4595,24 літрів на загальну суму 80736 грн., який супроводжується паспортом якості № 529 від 8 червня 2016 року (а. с. 135);

- від 16 серпня 2016 року № РН-0000243 на бензин автомобільний А-95-Євро4-Е5 у кількості 10178 літрів на загальну суму 160812 грн. 40 коп., який супроводжується паспортом якості № 425 від 5 липня 2016 року (а. с. 136);

- від 31 серпня 2016 року № 1232 на дизельне паливо ДП-Л-Євро5-ВО у кількості 23250,74 літрів на загальну суму 351150 грн., яке супроводжується паспортом якості № 425 від 5 липня 2016 року (а. с. 137).

Таким чином, як правильно зазначено апелянтом, загальна вартість одержаних ТОВ «АЛВАС» для реалізації партій товару становить 592338 грн..

При цьому наведеними вище положеннями п. 7 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» розмір відповідальності суб'єктів господарювання за порушення законодавства про захист прав споживачів визначається у розмірі тридцяти відсотків вартості саме одержаної суб'єктом господарювання для реалізації партії товару, тобто тридцяти відсотків вартості певної кількості товарів одного або декількох найменувань, закуплених, відвантажених або отриманих суб'єктом господарювання одночасно за одним товаросупровідним документом, а не в залежності від вартості реалізованого (реалізуємого) товару на місці проведення перевірки.

Таким чином, сума штрафних санкцій, застосованих до ТОВ «АЛВАС» за порушення вимог ст. ст. 14 та 15 Закону України «Про захист прав споживачів» на підставі п. 7 ч. 1 ст. 23 цього ж Закону, правомірно визначена відповідачем виходячи з розміру тридцяти відсотків вартості партій отриманих підприємством товарів, що були зазначені у наданих позивачем до перевірки первинних документах щодо отримання ним паливно-мастильних матеріалів.

Із врахуванням викладеного, висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ТОВ «АЛВАС» не є обґрунтованим.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, і, крім того, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі пунктів 3 та 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні вимог позивача.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «АЛВАС» у задоволенні позовних вимог.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 2 жовтня 2017 року.

Головуючий: О.С. Золотніков

Судді: Ю.В. Осіпов

В.О. Скрипченко