Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 318/1863/17
Номер провадження №2/318/708/2017
У Х В А Л А
"20" вересня 2017 р. м. Камянка-Дніпровська
Камянсько-Дніпровський районний суд Запорізької області у складі: судді Васильченка В.В.; при секретарі Крук О.В.; за участю відповідача ОСОБА_1,
розглянувши заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову,
ВСТАНОВИВ:
До суду надійшла вищевказана заява про забезпечення позову, в якій ОСОБА_2 зазначає, що вона звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про розподіл спільно нажитого майна подружжя. Позовні вимоги ОСОБА_2 направлені на визнання власності подружжя набутого майна за час шлюбу: автомобіль ТОYОТА HI ACE, державний номер НОМЕР_1, який зареєстровано на ім'я відповідача 10.03.2006 року та знаходиться у користуванні ОСОБА_2; автомобіль ТОYОТА VENZA, державний номер НОМЕР_2, який зареєстровано на ім'я відповідача 16 квітня 2011 року та знаходиться у його користуванні; об'єкт нерухомості, який складається з частини двоповерхової будівлі загального призначення загальною площею 374,5 кв.м., який розташований за адресою: Запорізька обл., м. Кам'янка-Дніпровська, вул. Центральна (раніше - Радянська), буд.238 «а», право власності на яке оформлено на ім'я відповідача та набуто 03 жовтня 2001 року за їх спільні кошти; земельну ділянку площею 0,19778 га, яка знаходиться за адресою: Запорізька обл., м. Кам'янка-Дніпровська, вул. Центарльна (раніше - Радянська), буд. 238 «а», право власності на яке оформлено на ім'я відповідача як приватного підприємця та набуто на підставі рішення Камянсько-Дніпровської міської ради №17 від 21.10.2003 року та зареєстровано 27 листопада 2003 року за №134, а також поділ та стягнення компенсації вартості рівності часток в рухомому майні.
Позивачка вважає, що між сторонами на момент звернення до суду існує спір матеріального характеру. Після того, як відповідач покинув сім'ю, знайти спільної мови зі своїм чоловіком щодо добровільного розподілу спільно нажитого майна вона не має змоги, оскільки останній жодним чином не бажає спілкуватись, а те спілкування, яке снувало раніше призвело до негативних наслідків. Відповідач лише зазначив їй на те, що він залишить її без будь-якого майна взагалі. При цьому, скоїв адміністративне правопорушення щодо неї. Також він погрожував здійснити відчуження спірного майна без її згоди. На теперішній час у неї є всі підстави вважати, що спірне майно може бути відчужено іншим особам, то це повністю унеможливить вирішення спору в судовому порядку, у звязку з чим просила суд накласти арешт на вищевказане майно.
Заслухавши думку ОСОБА_1, який заперечував щодо задоволення заявленого клопотання, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. На підставі п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов може бути забезпечений забороною вчиняти певні дії. В силу приписів ч. 3 ст. 152 цього ж Кодексу види забезпечення позову мають бути спів мірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність забезпечення позову, який просить застосувати позивач, позовним вимогам.
Заявниця не надала суду даних про те, що вказане майно було набуте подружжям за спільні кошти під час шлюбу, оскільки цей факт підлягає встановленню судом під час розгляду справи, більш того, відчужити це майно без згоди одного з подружжя згідно з чинного нотаріального законодавства не уявляється можливим. Також заявниця не надала судові докази на підтвердження їх доводів про те, що невжиття таких заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, тому підстав для задоволення клопотання суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
У задоволені заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Камянсько-Дніпровський районний суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом пяти днів з дня її проголошення.
У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя ОСОБА_3
