РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2017 р. Справа № 906/434/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Філіпова Т.Л. ,

судді Василишин А.Р.

секретар судового засідання Драчук В.М.

за участю представників:

позивача – ОСОБА_1 довіреність в справі;

відповідача – ОСОБА_2 довіреність в справі.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" на рішення господарського суду Житомирської області від 18.07.17 р. у справі № 906/434/17 (суддя Шніт А.В.)

за позовом ОСОБА_3 акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця"

до ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Омелянівський кар'єр"

про стягнення 113080,00 грн.

В С Т А Н О В И В :

Рішення господарського суду Житомирської області від 18.07.17 р. у справі № 906/434/17 (суддя Шніт А.В.) позов ОСОБА_3 акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" до ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Омелянівський кар'єр" про стягнення 113080,00 грн., задоволено частково. Зменшено розмір штрафу до 22616,00 грн. Вирішено стягнути з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Омелянівський кар'єр" (11560, Житомирська область, Коростенський район, с. Горщик, вул. Центральна, 71; ідентифікаційний код 00292400) на користь ОСОБА_3 акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд.5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ОСОБА_3 акціонерного товариства "Українська залізниця" (79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1; ідентифікаційний код 40081195) - 22616,00грн - штрафу, - 1696,20грн - судового збору. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 90464,00 грн. штрафу відмовлено.

Рішення господарського суду мотивоване тим, що як вбачається з транспортної накладної №33400169, провізна плата вантажу кожного з вагонів №96913561, №96916028, №96919139, №96921036 становить 5654,00грн. З її розміру позивачем визначено розмір штрафу за неправильне зазначення у залізничній накладній маси вантажу, який, відповідно до наданого позивачем розрахунку, складає 113080,00грн (5654,00грн (провізна плата за один вагон) х 5 (згідно ст.118 Статуту залізниць України) х 4 (кількість вагонів).

Саме вантажовідправники несуть відповідальність за неправильно зазначену масу вантажу й відповідальність останніх настає лише за сам факт допущення такого порушення.

Отже, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем обґрунтовано було заявлено до стягнення з відповідача штрафу в сумі 113080,00грн.

Разом з тим, встановивши за результатами розгляду даного спору правомірність заявлених позивачем вимог у частині стягнення 113080,00 грн. штрафу, суд вважає за можливе зменшити її розмір до 22616,00 грн., з підстав, що сума штрафу, яка заявлена до стягнення, порівняно з вартістю перевезення, перевищена; належні докази, які б свідчили про заподіяння позивачеві збитків та порушення інших його інтересів, відсутні, невідповідність розміру штрафу наслідкам порушення, а також те, що не встановлено факту пошкодження у зв'язку із цим вагонів чи залізничного покриття, господарський суд вважає, що в даному спорі мають місце ті виняткові обставини, які дають суду можливість задовольнити клопотання відповідача щодо зменшення розміру штрафу до 22616,00грн (5654,00грн (провізна плата за один вагон) х 4 (кількість вагонів).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач ОСОБА_5 акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 18.07.2017 у справі №906/434/17 в частині відмови в задоволенні позову про стягнення 90464 грн. штрафу та прийняти нове рішення, яким задовольнити в повному обсязі позовні вимоги ПАТ «Укрзалізниця» від імені якої діє регіональна філія «Львівська залізниця» до ТОВ «Омелянівський кар`єр» про стягнення 113080,00 грн. штрафу за неправильне зазначення маси вантажу в перевізних документах.

Вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані для вирішення даного спору ст. 233 ГК України та ч.3 ст. 83 ГПК України до відносин та відповідальності, що виникли із норм спеціального законодавства та судове рішення прийнято з порушенням ст.307 ГК України, ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.08.2017, колегією суддів у складі: головуюча суддя Гудак А.В., суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд на 27.09.2017.

08.09.2017 на адресу суду від відповідача ТОВ «Омелянівський кар`єр» надійшов відзив в якому просить суд апеляційну скаргу ОСОБА_3 акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» на рішення господарського суду Житомирської області від 18.07.2017 у справі №906/437/17 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області по справі №906/437/17 від 18.07.2017 без змін.

27.09.2017 на адресу суду від відповідача надійшов лист в якому просить суд долучити до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача та копію балансу (звіту про фінансовий звіт) відповідача за І півріччя 2017 рік.

27.09.2017 на адресу суду засобами електронного зв`язку від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляд справи.

Представник позивача в судовому засіданні 27.09.2017 просить не брати до уваги клопотання про відкладення розгляд справи в зв`язку з присутністю представника позивача в судовому засіданні. Поряд з цим, підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, а тому просить його скасувати, а апеляційну скаргу - задовольнити, з мотивів наведених в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні 27.09.2017 представник відповідача апеляційну скаргу заперечив в повному обсязі, вважає рішення господарського суду Житомирської області від 18.07.2017 у справі №906/437/17 законним та обґрунтованим, просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача в судовому засіданні 27.09.2017, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_3 акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" слід задовольнити, а рішення господарського суду Житомирської області від 18.07.2017 у справі № 906/434/17 скасувати, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.11.2016 зі станції Гранітний Південно-Західної залізниці ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Омелянівський кар'єр" (вантажовідправник) на адресу ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Прикарпатська будівельна компанія» (вантажоодержувач) згідно транспортної накладної №33400169 завантажено та відправлено, ряд вагонів, а саме: вагони №96913561, №96916028, №96919139, №96921036 з вантажем "Відсів гранітний" до станції призначення - Дрогобич Львівської залізниці(а.с. 13).

Відповідно до накладної №33400169 маса вантажу, становить: у вагоні №96913561 - 67800кг (маса вагону - 18100кг), у вагоні №96916028 - 68700кг (маса вагону - 18300кг), у вагоні №96919139 - 68300кг (маса вагону - 17700кг), у вагоні №96921036 - 68700кг (маса вагону - 17700) (а.с. 13, на звороті).

При проходженні зазначених вагонів з вантажем, на станції Здолбунів (попутна станція) виявлено, що маса вантажу, зазначена у накладній, не відповідає фактичній масі вантажу, про що складено наступні акти загальної форми, а саме №1748 від 24.11.2016, №1749 від 24.11.2016, №1750 від 24.11.2016, №1751 від 24.11.2016 (а.с. 86-89). Також, даними актами загальної форми від 24.11.2016 зазначено, що вагони №96916028, №96919139, №96921036, №96913561 відчеплені на статичну вагу для переважування.

На підставі вищевказаних актів загальної форми від 24.11.2016 складено комерційний акт ЄА №001396/73/3 від 25.11.2016, в якому зазначено, що внаслідок проведеної перевірки встановлено, що у вагоні №96913561 маса вантажу фактично становить 79900 кг, що на 12100 кг більше, ніж зазначено відправником у транспортній накладній №33400169 (67800 кг); у вагоні №96916028 маса вантажу фактично становить 82700 кг, що на 14000 кг більше, ніж зазначено відправником у транспортній накладній №33400169 (68700кг); у вагоні №96919139 маса вантажу фактично становить 81500 кг, що на 13200кг більше, ніж зазначено відправником у транспортній накладній №33400169 (68300кг); у вагоні №96921036 маса вантажу фактично становить 81500 кг, що на 12800 кг більше, ніж зазначено відправником у транспортній накладній №33400169 (68700кг)(а.с. 11-12).

Після зважування надлишок вантажу на станції Здолбунів перевантажено у вагон № 62253885 та направлений за досилочною накладною № 39617196(а.с. 14). Вагони №№ 96913561, 96916028, 96919139, 96921036 після перевантаження надлишку відправлені за призначенням за накладною № 39575485(а.с. 57).

По прибутті на станцію призначення – Дрогобич Львівської залізниці у комерційному акті ЄА №001396/73/3 від 25.11.2016 здійснена перевірка інформації вказаної в комерційному акті за участю представника вантажоодержувача ТОВ «Прикарпатська будівельна компанія» про що зроблена відмітка в розділі Є, що при перевірці і видачі вантажу, різниці проти доповнення до даного акта не виявлено(а.с. 11 зворотня сторінка).

У підтвердження наведених обставин позивачем також надано до матеріалів справи технічний паспорт засобу ваговимірювальної техніки (ЗВВТ) №14, що містить дані про здійснення періодичної повірки ваг (а.с. 63-67).

На підставі ст. 118, 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у залізничній накладній масу вантажу позивачем відповідачу нарахований штраф у загальній сумі 113080,00 грн. із розрахунку: (5654(тариф) х 5) х 4 = 113080 грн..

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача штрафу за неправильно зазначену у залізничній накладній масу вантажу.

Стаття 908 ЦК України, яка кореспондується із приписами ст. 306 ГК України встановлює, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частиною 3 ст. 909 ЦК України встановлено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюється транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами (ч. 5 ст. 307 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457, Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту України Правила перевезення вантажів, які є обов`язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

Статтею 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 передбачено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення. (надалі по тексту - Статуту).

Правилами перевезення вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 за № 644 (з змінами), а саме п.1.1 розділу Правил оформлення перевізних документів, передбачено, що на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил.

Статтею 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Статтею 37 Статуту залізниць України, п. 5 розділу Правил приймання вантажів до перевезення встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Пунктом 2.1. розділу Правил оформлення перевізних документів, встановлено, що вантажовідправник при заповненні перевізних документів вказує також масу вантажу у кілограмах.

Отже, саме на відправника покладається обов`язок заповнення комплекту перевізних документів, а також надається можливість до укладання договору перевезення перевірити внесені до перевізного документу відомості і при необхідності скласти новий документ.

Відповідно до додатку 3 розділу Правил оформлення перевізних документів оформлення перевізних документів визначено, що маса вантажу визначена відправником заповнюється, якщо маса вантажу визначена відправником. Вказується маса у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом).

Згідно додатку 3 до Правил оформлення перевізних документів у графі 55 накладної представник відправника засвідчує правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. В електронній накладній накладається електронний цифровий підпис відправника.

Так, колегією суддів встановлено, що накладна №33400169 оформлена відповідно до діючих вимог, тобто правильність внесених до неї відомостей підтверджується цифровим підписом представника відповідача ОСОБА_6М.(а.с.13).

Відповідно до п. 11 Правил приймання вантажів до перевезення, у разі зважування вантажів на вагонних вагах відправник у разі потреби провадить дозування вантажу (довантаження або часткове вивантаження). Для цього він повинен безпосередньо біля вагонних ваг організувати дозувальний майданчик, забезпечити його необхідним інвентарем, а при відправленні масових вантажів (вугілля, руди, цементу тощо) додатковими механізмами для виконання дозувальних операцій в процесі зважування. Тобто, відповідач мав можливість і зобов`язаний був запобігти подібних порушень і провадити чітке зважування та вказувати у перевізних документах вірну інформацію стосовно маси вантажу.

Згідно з пунктами 5, 7 Правил приймання вантажів до перевезення загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов`язаний зазначити в накладній. Усі засоби вимірювальної техніки, які використовуються для визначення маси вантажів, мають бути повірені відповідно до вимог чинного законодавства. Засоби ваговимірювальної техніки повинні бути взяті на облік залізницею та відповідати вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої Наказом Міністерства інфраструктури України від 31 липня 2012 р. за №442, та інших нормативно - правових актів. Маса вантажів, які перевозяться навалом, насипом, наливом, визначається зважуванням на вагонних вагах. Допускається використання інших типів ваг, крім вагонних, за умови їх відповідності вимогам законодавства про метрологію.

Пунктом 22 Правил видачі вантажів, перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Статуту залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Відповідно до ч. 2 п. 2.6. Правил оформлення перевізних документів, маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2 %.

В даному випадку різниця між зазначеною в перевізних документах і фактично виявленою масою склала а саме: 67800кг, 68700кг, 68300кг, 68700кг - відповідно, фактичній масі вантажу у вказаних вагонах: 79900кг, 82700кг, 81500кг, 81500кг - відповідно, що перевищує 0,2 % від маси вказаної відповідачем.

Підставою для накладення на відправника відповідальності згідно ст. 122 Статуту, за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу, є комерційний акт, складений у випадках, передбачених ст. 129 Статуту.

Відповідно до ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

Частиною 1 статті 24 Статуту передбачено, що вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки невірності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ним у накладній.

Відповідно до статті 122 Статуту залізниць України, яка кореспондується з положеннями пункту 5.5. Правил оформлення перевізних документів, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Статтею 118 Статуту залізниць України передбачено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо правомірності вимог позивача про стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 113080,00 грн. за неправильне зазначення відомостей у залізничній накладній.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до вимог статей 118,122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладних масу вантажу відповідачу нараховується штраф у розмірі пятикратної плати за всю відстань перевезень, а саме (5654,00грн (провізна плата за один вагон) х 5 (згідно ст.118 Статуту залізниць України) х 4 (кількість вагонів) = 113080,00 грн.

При цьому, суд першої інстанції задоволив клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу до 22616,00 грн. та стягнув з відповідача штраф в розмірі 22616,00 грн., а в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 90464,00грн штрафу відмовив.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо розміру штрафу та з підставами його зменшення, з наступних підстав.

ТОВ "Омелянівський кар'єр" звернулося до суду першої інстанції з клопотанням про зменшення суми штрафу в п'ять разів на підставі приписів п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, оскільки вона є значно перевищеною в порівнянні із вартістю перевезення, посилаючись на те, що позивачу, у зв'язку з неправильним зазначенням відомостей у накладній, не завдано збитків(а.с. 95). Однак, доказів в обґрунтування поданого клопотання суду першої інстанції не подав.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невеликий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

При цьому, подане клопотання відповідача, яке надійшло на адресу апеляційного господарського суду 27.09.2017, до якого долучено копію балансу (звіт про фінансовий стан) ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Омелянівський кар'єр" за І півріччя 2017 року. Судовою колегією не приймається посилання скаржника на даний баланс, у зв`язку з тим, що відповідно до ч.2 ст. 101 ГПК України та абз.5 п. 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" зі змінами, апеляційний господарський суд не зв`язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі на момент його прийняття - 18.07.2017. Однак, відповідач надав апеляційному господарському суду баланс (звіт про фінансовий стан) ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Омелянівський кар'єр" за І півріччя 2017 року – тільки 27.09.2017, тобто після прийняття судового рішення судом першої інстанції у даній справі. При цьому, твердження відповідача про те, що баланс (звіт про фінансовий стан) за І півріччя 2017 року підтверджується, що підприємство є збитковим за результатами господарської діяльності у І півріччя 2017 року році є безпідставним, оскільки він відображає дані лише на конкретну дату та не показує проміжні дані ведення відповідачем господарської діяльності, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 233 ГК України.

Частиною 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме ч. 3 ст. 551 ЦК України і ст. 233 ГК України.

Виходячи із того що, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, врахувати інтереси сторін, які заслуговують на увагу, причини неналежного виконання або невиконання обов'язку, вжиття відповідачем заходів для усунення порушення та його наслідків та інші обставини, які заслуговують на увагу, господарський суд не має права з власної ініціативи зменшувати розмір штрафу, встановлений статтями 118 та 122 Статуту, виходячи тільки з того, що, на думку суду, встановлений Статутом розмір штрафу є занадто великим (пункт 14 листа Вищого господарського суд України від 02.02.2010 № 01-08/71 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів законодавства про відповідальність за порушення у галузі залізничного транспорту (за матеріалами узагальнення судової практики у справах, розглянутих господарськими судами України)").

Відповідно до ч. 2 вступу Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 № 411, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25.02.1997 за № 50/1854, виконання Правил забезпечує злагодженість усіх ланок залізничного транспорту, чітку та безперебійну роботу залізниць і безпеку руху.

Відповідно до п. 15.27 Правил забороняється ставити в поїзди, зокрема, вагони, що завантажені понад їх вантажопідйомність.

Тобто, невиконання вимог вказаних Правил, зокрема, завантаження вагонів понад їх вантажопідйомність, загрожує безпеці руху поїздів, а відтак, створює умови для виникнення аварійних ситуацій на залізниці.

Відповідно до ст.ст. 1, 16 Закону України "Про транспорт" від 10.11.1994 № 232 транспорт є однією з найважливіших галузей суспільного виробництва і покликаний задовольняти потреби населення та суспільного виробництва в перевезеннях; підприємства транспорту зобов'язані забезпечувати безпеку життя і здоров'я громадян, безпеку експлуатації транспортних засобів, охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст.ст. 2, 11 Закону України "Про залізничний транспорт" від 04.07.1996 № 273 (зі змінами) залізничний транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України, забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки і потреби населення у перевезеннях; діяльність залізничного транспорту, як частини єдиної транспортної системи країни, сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України; залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоров'я громадян, які користуються його послугами, а також безпеку поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством України; безпека руху - комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безаварійної роботи та утримання в постійній справності залізничних споруд, колій, рухомого складу, обладнання, механізмів і пристроїв.

При вирішенні питання щодо можливості зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню, слід враховувати майнові інтереси відповідача та інтереси позивача, які полягають у належному виконанні покладених законодавством завдань, у тому числі забезпечення безпеки усіх учасників залізничного перевезення та їх майнових інтересів, які в силу специфіки правовідносин, були поставлені відповідачем під загрозу через свою неправомірну поведінку.

Відповідно до роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 в редакції від 29.09.2008 № 04-5/225 при застосуванні статті 118 Статуту залізниць слід мати на увазі, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених у цій статті порушень, встановлених залізницею на станції призначення або під час перевезення та на станції відправлення після пред'явлення вантажу до перевезення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Необхідність з'ясування наявності чи відсутності складу цивільного правопорушення у даному випадку відсутня, оскільки позивач звернувся з позовом про стягнення штрафу за неправильну зазначену масу вантажу, а не про стягнення збитків.

В даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає зі зазначених положень Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, якими чітко визначено розмір штрафу.

Крім того, судова колегія вважає за необхідним зазначити, що виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності - слід визнати право судів при винесенні рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір, з урахуванням всіх конкретних обставин справи. Підстави та розмір, на який зменшується стягуваний штраф, повинні бути в рішенні суду мотивовані та обґрунтовані.

Однак. відповідачем не надано до суду належного доказу та не приведено конкретних обставин, які б свідчили про винятковість даного випадку.

Відповідно до приписів статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки відповідачем не доведено та необґрунтовано наявності підстав для зменшення санкцій та відсутність виняткового випадку, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, колегія суддів не вбачає підстав для зменшення розміру штрафу.

Враховуюче викладене, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Житомирської області від 18.07.17 р. у справі № 906/434/17 підлягає скасуванню, у зв'язку з невірним висновком суду першої інстанції щодо зменшення розміру штрафу, з прийняттям нового рішення суду про стягнення з відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Омелянівський кар'єр" на користь позивача ОСОБА_3 акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" - 113080,00 грн. штрафу.

Згідно з ст. 49 ГПК України стороною понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" на господарського суду Житомирської області від 18.07.17 р. у справі № 906/434/17 задовольнити.

Рішення господарського суду Житомирської області від 18.07.17 р. у справі № 906/434/17 скасувати, прийняти нове: «Позов ОСОБА_3 акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Омелянівський кар'єр" (11560, Житомирська область, Коростенський район, с. Горщик, вул. Центральна, 71; ідентифікаційний код 00292400) на користь ОСОБА_3 акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд.5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ОСОБА_3 акціонерного товариства "Українська залізниця" (79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1; ідентифікаційний код 40081195) - 113080,00 грн. - штрафу, 1696,20 грн. судового збору за подачу позовної заяви.»

Стягнути з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Омелянівський кар'єр" (11560, Житомирська область, Коростенський район, с. Горщик, вул. Центральна, 71; ідентифікаційний код 00292400) на користь ОСОБА_3 акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд.5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ОСОБА_3 акціонерного товариства "Українська залізниця" (79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1; ідентифікаційний код 40081195) - 1865.82 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити господарському суду Житомирської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в

касаційному порядку.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.