Справа № 199/4076/17

(2/199/2056/17)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

13 вересня 2017 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Руденко В.В.,

при секретарі Куземі О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дніпра цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш авто» про визнання договору фінансового лізингу недійсним і стягнення сплачених за ним грошових коштів,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання договору фінансового лізингу недійсним і стягнення сплачених за ним грошових коштів. У підтвердження своїх позовних вимог посилається на те, що 29.07.2016р. між нею та товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш авто» було укладено договір лізингу № 005020 від 29.07.2016 р. з метою придбання автомобіля марки CHERY Tiggo. У рахунок виконання умов договору позивачем 29 липня 2016 року сплачено авансовий платіж у розмірі 34 000 грн. однак, предмет лізингу йому переданий не був.

Спірний договір лізингу укладався позивачем з метою набуття права власності на автомобіль для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю.

Позивач вважає несправедливими умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору.

Також позивач вважає, що умови укладеного договору лізингу обмежують його права як споживача, передбачені Законом України "Про захист прав споживачів", Законом України "Про фінансовий лізинг", ЦК України, не відповідають принципу добросовісності та рівності сторін у договорі. У зазначеному договорі звужені обов'язки постачальника, передбачені діючим законодавством, виключена його відповідальність за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета договору та передачі цієї речі неналежної якості, комплектності, справності; право на заміну товару іншим товаром, а у випадку відмови отримувача, повернення платежів не відбувається; значно розширені права постачальника, не передбачено його обов'язок надати предмет у стані, який би відповідав його призначенню, не передбачені умови щодо розірвання договору з ініціативи отримувачаю Крім того, спірний договір є нікчемним, оскільки нотаріально не посвідчений, у зв’язку з чим позивач просить суд визнати недійсним договір лізингу № 005020, укладений 29 липня 2016 року та стягнути з відповідача на його користь внесений авансовий платіж в розмірі 34 000,00 гривень.

Позивача в судове засідання не з’явився, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, слухати справу у його відсутність та не заперечував проти заочного розгляду справи про що надав письмову заяву.

Відповідач до судового засідання не з’явився, про час, дату та місце слухання справи повідомлений належним чином. Тому суд вважає можливим зі згоди представника позивача, у відповідності до вимог ст. 224 ЦПК України, провести заочний розгляд справ та постановити заочне рішення.

Дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29.07.2017р. між сторонами по справі було укладено договір лізингу № 005020 від 29.07.2016р. з метою придбання автомобіля марки CHERY Tiggo.У рахунок виконання умов договору позивачем 29.07.2017р сплачено авансовий платіж у розмірі 34 000,00 грн., однак предмет лізингу йому переданий не був. Зазначений договір лізингу укладався позивачем з метою набуття права власності на автомобіль для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю, тому на правовідносини між сторонами поширюються вимоги Закону України "Про захист прав споживачів".

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України Про захист прав споживачів" продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).

Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в частині другій статті 18 цього Закону умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності йога наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" суд приходить до висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обовязків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобовязань, включаючи умови про взаємозалік, зобовязання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обовязків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).

Згідно ч.5 п.1 ст. 4 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовий лізинг вважається фінансовою послугою.

Відповідно до ч.І ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» продавець /виконавець, виробник/ не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. 4.2 цієї статті визначає, що умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Відповідно до ч.З ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» несправедливими є наступні умови. Що зазначені у договорі фінансового лізингу. П.1.8 договору визначено, що лізингодавець залишив собі право самовільно змінювати предмет лізингу. Це порушує принцип добросовісності та приводить до дисбалансу договірних відносин. Пунктом 5.7 договору визначено, що на чинність договору не впливають будь-які обмеження або неможливість користування предметом лізингу внаслідок його часткового пошкодження, або внаслідок юридичних чи технічних або економічних причин, випадків надзвичайних подій чи форс-мажору. В таких випадках зобов'язання лізингоодержувача, в тому числі платіжні зобов'язання, залишаються чинними в повному обсязі.Ця умова є несправедливою відносно лізингоодержувача, адже якщо він не має можливості виконати свої зобов'язання за договором з незалежних від нього причин, компанія односторонньо розриває договір, не повертаючи при цьому кошти та вилучаючи предмет лізингу /п.п.3.2.3, 3.2.4, 3.2.6/. В той же час компанія не обмежила себе таким же зобов'язанням. Пунктом 10.5 передбачено, що лізингодавець має право змінити розмір лізингових платежів або проіндексувати їх від різних факторів, а лізингоодержувач зобов'язаний прийняти такі зміни. Підписуючи даний договір лізингоодержувач погодився на певний розмір лізингових платежів. Однак, лізингодавець залишив за собою право в односторонньому порядку збільшувати розмір лізингового платежу, не надаючи право лізингоодержувачу відмовитися. Передбачений лише імперативний порядок прийняти ці зміни. П.10.11 визначає, що лізингоодержувач не може вимагати від лізингодавця жодного відшкодування або зменшення суми платежів за даним договором, у випадку перерви в експлуатації предмету лізингу, незалежно від причин виникнення такої перерви. Лізингоодержувач не має права затримувати платежі за даним договором, строк сплати яких настав, навіть з причин пошкодження предмету лізингу, цей пункт також є несправедливим, адже лізингодавець може збільшувати розмір лізингових платежів, а лізингоодержувач зобов'язаний погоджуватись. В той час, він ніяк не може вплинути на розмір лізингових платежів. Якщо предмет лізингу буде відсутній з вини лізингодавця, лізингоодержувач все одно зобов'язаний сплачувати рахунки. Крім того, ця норма суперечить Цивільному кодексу України, адже до договору лізингу має застосовуватись норма ч.З ст.762 ЦК України, відповідно до якої може бути встановлено періодичний перегляд, зміну /індексацію/ розміру лізингових платежів.

Пунктом 10.15 передбачено, що у разі невизначеної у даному договорі зміни розмірів лізингових платежів лізингодавець і лізингоодержувач складають додаткову угоду до даного договору, а також на вимогу лізингодавця підписують акт коригування вартості предмета лізингу. У разі відмови лізингоодержувача від підписання такої додаткової угоди та/або акту коригування вартості предмету лізингу, лізингодавець має право розірвати даний договір, після чого лізингоодержувач зобов'язаний повернути лізингодавцю предмет лізингу протягом 5 календарних днів з моменту отримання від нього письмової пропозиції про зміну розмірів лізингових платежів, при цьому раніше сплачені лізингові платежі поверненню не підлягають.

Таким чином, позивачу, як споживачу, фактично не надається можливість відмовитися від зміни /збільшення/ розміру лізингових платежів відповідачем в процесі виконання договору, а за таку відмову встановлена відповідальність у вигляді розірвання договору і неповернення вже сплачених платежів.

Відповідно до статті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобовязання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобовязанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Таким чином, оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, так як в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має завертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то пункт 1.4 договору, щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності суперечить положенням статті 808 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи вище викладене суд приходить до висновку, що відносини, які виникають між сторонами за договором лізингу регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Закон України "Про фінансовий лізинг", оскільки містять елементи вказаних договорів, а також імперативні норми Закону України "Про захист прав

споживачів", оскільки договір укладено з метою набуття права власності на автомобіль для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю.

За змістом статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства спірний договір за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Більше того, спірний договір, з огляду на поширення на відносини, які виникають з його умов положень договорів найму та лізингу підлягав нотаріальному посвідченню.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Необхідність нотаріального посвідчення вказаної категорії договорів підтверджено правовою позицією Верховного Суду України у справі № 6-2766цс15.

Однак, всупереч вимог чинного законодавства, укладений між сторонами договір лізингу не посвідчений нотаріально.

На підставі ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, враховуючи вище викладене суд вважає, визнати недійсним договір лизингу № 005020, укладений 29 липня 2016 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш авто» та стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш авто» на користь позивача суму сплаченого авансового платіжу в розмірі 34 000,00 гривень.

Згідно зі ст. 88 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір в сумі 1280,00грн.

Керуючись ст.ст.10,60, 81,88, 130, 214, 215, 81, 88, 224 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш авто» про визнання договору фінансового лізингу недійсним і стягнення сплачених за ним грошових коштів,- задовольнити.

Визнати недійсним договір лізингу № 005020, укладений 29 липня 2016 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш авто».

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш авто» на користь ОСОБА_1 суму сплаченого авансового платіжу в розмірі 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш авто» на користь держави судові витрати по справі, що складаються з судового збору в розмірі 1280,00грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя