ЄУН 337/2021/17

2-а/337/159/2017

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2017р. Хортицький районний суд м.Запоріжжя у складі:

головуючого судді – Мурашової Н.А.

за участю секретаря – Медвідь Г.С.

представника позивачки – ОСОБА_1

представника відповідача – ОСОБА_2

представника третьої особи – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжя справу за адміністративним позовом ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, до районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району, треті особи – Хортицький ВДВС м.Запоріжжя Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області, ОСОБА_6, про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду із вказаним позовом, який після уточнення мотивує тим, що вона перебувала з ОСОБА_6 в зареєстрованому шлюбі з 27.12.2003р., який розірвано судовим рішенням від 10.06.2014р. Від шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який після припинення шлюбних відносин проживає разом з нею. Після розірвання шлюбу поділ спільно набутого майна подружжя відбувався в судовому порядку. Позовні вимоги до ОСОБА_6 були задоволені частково, зокрема, рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 23.12.2015р. у справі №337/1025/15-ц, яке набрало законної сили 16.03.2016р., з останнього на її користь стягнуто компенсацію вартості реалізованих транспортних засобів в розмірі 509343,00 грн. Крім того, під час розгляду вказаної цивільної справи, з метою забезпечення її позову, ухвалою Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 27.05.2015р., на квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_6, було накладено арешт.

На даний час в Хортицькому ВДВС м.Запоріжжя знаходиться виконавче провадження ВП№50751452, яке відкрито 07.04.2016р. на підставі виконавчого листа, виданого Хортицьким районним судом м.Запоріжжя від 30.03.2016р. по справі №337/1025/15-ц про стягнення з ОСОБА_6 на її користь 509343,00 грн. В межах здійснення вказаного виконавчого провадження, 15.04.2016р. державним виконавцем винесено постанову про накладання арешту на все майно боржника ОСОБА_6 та оголошення заборони його відчуження, а 26.04.2016р. було складено акт опису та арешту майна, яким описана та арештована чотирикімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_2, яка була передана їй на відповідальне зберігання як стягувачу. Вказана квартира є єдиним майном боржника ОСОБА_6, на яке можливо звернути стягнення та за рахунок якого можливо задовольнити її вимоги як стягувача, іншого майна або грошових коштів у боржника немає.

З метою виконання судового рішення, державний виконавець Хортицького ВДВС м.Запоріжжя звернувся до Районної адміністрації ЗМР по Хортицькому району із запитом про надання згоди на реалізацію вказаного нерухомого майна боржника, оскільки в квартирі зареєстрований малолітній ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2

18.01.2017р. комісія з питань захисту прав дітей Районної адміністрації ЗМР по Хортицькому району відмовило у наданні дозволу на реалізацію нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_3, мотивувавши це тим, що в квартирі зареєстровані малолітні діти: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, і у разі передачі на реалізацію вказаного нерухомого майна погіршаться їх умови проживання та порушаться житлові права. Листом за №3263/01-11/03 від 20.01.2017р. Районна адміністрація ЗМР по Хортицькому району повідомила Хортицький ВДВС м.Запоріжжя про відмову в наданні дозволу на реалізацію вищевказаного нерухомого майна.

Вважає, що такі рішення є протиправними, прийнятими без дотримання чинного законодавства та такими, що порушують права та охоронювані законом інтереси малолітнього ОСОБА_5, оскільки останній фактично не користується вказаним помешкання з 2014р. і саме з метою забезпечення його житлом, вона має намір використати кошти, отримані від реалізації нерухомого майна боржника. Крім того, реєстрація боржником у вказаній квартирі малолітньої ОСОБА_7, яка не перебуває з ним в будь-яких родинних відносинах, відбулась «штучно», з метою перешкоджання виконання судового рішення, без її згоди, як відповідального зберігача арештованого нерухомого майна та під час дії судового арешту квартири. Також зазначає, що відповідач вийшов за межі своїх повноважень, оскільки дозвіл органу опіки та піклування надається лише на вчинення правочинів з нерухомим майном, право на які мають діти. В даному випадку правочину не відбувається, а має місце процедура звернення стягнення на майно боржника в межах виконавчого провадження.

Просить визнати протиправними та скасувати рішення засідання комісії з питань захисту прав дитини Районної адміністрації ЗМР по Хортицькому району, оформлене протоколом №1 від 18.01.2017р., та рішення Районної адміністрації ЗМР по Хортицькому району, оформлене листом за №3263/01-11/03 від 20.01.2017р.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві, та просив їх задовольнити. Додатково пояснив, що при вирішенні питання щодо надання дозволу на реалізацію нерухомого майна боржника ОСОБА_6 відповідач безпідставно зробив висновок про порушення прав малолітніх дітей. Зокрема, не врахував, що спільна дитина сторін вже понад два роки не мешкає в спірній квартирі через те, що саме батько створив неналежні умови для його проживання в ній. Тому жодних його прав не порушується, навпаки у випадку реалізації нерухомого майна виникне можливість придбати для дитини власне житло, оскільки на даний час виконання судового рішення неможливо в іншій спосіб. Також немає підстав вважати, що порушуються права неповнолітньої ОСОБА_7, оскільки відповідачем не було проведено обстеження спірної квартири і з’ясовано, чи дійсно дитина мешкає в квартирі і має право користування нею. Сам по собі факт її реєстрації ще не є свідченням того, що вона має право користування житлом. Також відповідачем не було враховано, що реєстрація ОСОБА_7 в спірній квартирі була здійснена з порушенням – в період дії арешту квартири, без дозволу відповідального зберігача ОСОБА_4, без наявності будь-яких родинних стосунків між власником житла та дитиною. Крім того, в розпорядженні відповідача були дві довідки щодо зареєстрованих в спірній квартирі осіб. Одна з них, яка підтверджує реєстрацію неповнолітньої ОСОБА_7, видана структурним підрозділом Департаменту реєстраційних послуг. Разом з тим, інша, яка видана саме Департаментом і яка була додана державним виконавцем до свого подання про надання дозволу на реалізацію арештованого майна, відомостей про реєстрацію ОСОБА_7 в спірній квартирі не містить. З яких підстав відповідачем була прийнята до уваги саме довідка структурного підрозділу, незрозуміло. Вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач допустив неповноту з’ясування усіх обставин та прийняв необґрунтоване рішення. Також вважає, що відповідач порушив процедуру прийняття відповідного рішення, оскільки за п.36 Положення про рай адміністрацію вона виконує функцію органу опіки та піклування і з цією метою видає розпорядження. Отримавши попередній дозвіл комісії з питань захисту дітей, районна адміністрація не видала відповідного розпорядження, лише листом повідомила, що в наданні такого дозволу відмовлено.

Представник відповідача - Районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району - ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала в повному обсязі, подала письмові заперечення проти позову та додатково пояснила, що 18.01.2017р. комісією з питань захисту прав дитини районної адміністрації ЗМР по Хортицькому району, відповідно до звернення Хортицького ВДВС м.Запоріжжя було розглянуто питання щодо надання дозволу на реалізацію нерухомого майна, що належить ОСОБА_6, а саме: квартири АДРЕСА_1. Засідання комісії відбувалось в присутності стягувачки ОСОБА_4 та боржника ОСОБА_6 Також в розпорядження комісії був наданий лист ОСОБА_4 від 10.01.2017р. про надання згоди Хортицькому ВДВС на реалізацію вищезазначеного нерухомого майна; пояснення ОСОБА_6, який вказав на, те що в квартирі разом з ним проживає його цивільна дружина ОСОБА_8 та її малолітня донька ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3; довідки від 07.12.2016р. та 17.01.2017р. про зареєстрованих в спірній квартирі осіб, серед яких двоє малолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3; інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.01.2017р., згідно якої квартира є власністю ОСОБА_6 При цьому, первісно державним виконавцем була надана довідка про реєстрацію в квартирі лише неповнолітнього ОСОБА_5 Вже в ході попереднього збору інформації була надана довідка про реєстрацію в квартирі неповнолітньої ОСОБА_7 Чому довідки містили різну інформацію, пояснити не може, але до уваги комісією було прийнято обидві довідки. Врахувавши усі встановлені обставини, комісія прийшла до висновку, що в разі передачі на реалізацію нерухомого майна погіршаться умови проживання та порушаться житлові права малолітньої ОСОБА_7 Комісією було прийнято протокольне рішення про відмову в наданні такого дозволу. При цьому, комісія є консультативно-дорадчим органом, її рішення носять рекомендаційний характер. Остаточне рішення органу опіки та піклування повинно оформлюватись відповідним розпорядженням. Але за результатами розгляду вказаного питання жодних розпоряджень районною адміністрацією ЗМР по Хортицькому району не видавалось. Про прийняте рішення Хортицький ВДВС м.Запоріжжя було повідомлено листом від 20.01.2017р. Приймаючи рішення про відмову в наданні дозволу, комісія діяла в інтересах малолітніх дітей та виключно на підставі діючого законодавства, оскільки в квартирі були зареєстровані неповнолітні діти, що підтверджувалось відповідними довідками. Факт реєстрації підтверджує факт користування цим житлом. За вказаних обставин не було необхідності в проведенні фактичного обстеження житла. Вважає, що комісія з питань захисту прав дітей та районна адміністрація діяли законно. Просить в задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи - ОСОБА_6 – ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував в повному обсязі, вважає позов необґрунтованим, оскільки Районна адміністрація ЗМР по Хортицькому району дійшла обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для надання дозволу на реалізацію майна, в якому зареєстровані та проживають малолітні діти, оскільки це може вплинути на їх права, до яких, серед іншого, відноситься право користування жилим приміщенням. Відповідач діяв цілком правомірно та у межах наданих йому повноважень. При цьому, слід врахувати, що діти були зареєстровані в квартирі на законних підставах і рішення щодо їх реєстрації ніким не оскаржено. Просив в задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи – Хортицького ВДВС м.Запоріжжя ГТУЮ в Запорізькій області – в судове засідання не прибув за невідомими причинами, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.

З урахуванням думки осіб, які беруть участь у справі, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність вказаної особи.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, третьої особи, дослідивши матеріали справи, вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публiчно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

ОСОБА_9 із ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь – якими несприятливими наслідками для прав, свобод, та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відсутність хоча б однієї з наведених вище ознак, є підставою для задоволення адміністративного позову.

ОСОБА_9 з ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989р., схваленої резолюцією 44 сесії Генеральної Асамблей ООН від 20.11.89 N44/25, ратифікованої Постановою ВРУ №789 від 27.02.1991р., вказує, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Закон України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001р. №2402-III (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №2402-III) визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері.

Ст.17, 18 Закону №2402-III, ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» від 02.06.2005р. № 2623-ІV (далі - Закон №2623-ІV) визначені гарантії забезпечення прав неповнолітнього щодо житлових приміщень, власниками, користувачами якого вони є.

Зокрема, за змістом ст.18 Закону №2402-III, діти - члени сім'ї наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

У відповідності до ст.12 Закону №2623-ІV держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, що їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Відповідно до ч.4, 10 ст.177 СК України дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло. Порядок провадження органами опіки та піклування визначеної законом діяльності, пов'язаної із захистом майнових прав дитини, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень ст.214 СК України, ч.1 ст.11 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13.01.2005р. №2342-ІV , Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою КМУ від 24.09.2008р. №866 (далі – Порядок №866), органами опіки та піклування є державні адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад.

ОСОБА_9 з п.67 Порядку №866, дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина, надається районною, районною у м.Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської, районної в місті ради за поданням служби у справах дітей після проведення зазначеною службою перевірки документів за місцем знаходження майна протягом одного місяця з дня надходження заяви на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини лише у разі гарантування збереження її права на житло і оформляється рішенням, витяг з якого видається заявникам службою у справах дітей.

ОСОБА_9 п.28 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом МЮУ від 02.04.2012р. №512/5, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 37 Закону.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 перебували в зареєстрованому шлюбі з 27.12.2003р., який розірвано судовим рішенням від 10.06.2014р. Від шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який після припинення шлюбних відносин проживає разом з позивачкою (арк.5-7).

ОСОБА_6 є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (арк.52-53).

В квартирі зареєстровано місце проживання: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5 (арк. 50-51).

Також судом встановлено, що відповідно до рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 23.12.2015р. у справі №337/1025/15-ц (провадження №2/337/676/2015), яке набрало законної сили 16.03.2016р., з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 стягнуто компенсацію вартості реалізованих транспортних засобів в розмірі 509343,00 грн. (арк.8-21)

В межах розгляду вказаної цивільної справи, ухвалою Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 27.05.2015р. на квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_6, накладено арешт (арк.22).

На даний час на виконанні в Хортицькому ВДВС м.Запоріжжя перебуває виконавче провадження ВП №50751452, відкрите 07.04.2016р. з виконання виконавчого листа №2/337/676/2015, виданого Хортицьким районним судом м. Запоріжжя 30.03.2016р. про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 509343,00 грн. (арк.23).

15.04.2016р. державним виконавцем Хортицького ВДВС м.Запоріжжя, в межах здійснення ВП №50751452, винесено постанову про накладання арешту на все майно боржника ОСОБА_6 та оголошення заборони відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику (арк.24).

26.04.2016р. державним виконавцем Хортицького ВДВС м.Запоріжжя, в межах здійснення ВП №50751452, було складено акт опису та арешту майна, яким описана та арештована чотирикімнатна квартири за адресою: АДРЕСА_2, яка була передана на відповідальне зберігання стягувачу ОСОБА_4 (арк.25-26).

Листом №34402 від 15.12.2016р. Хортицький ВДВС м.Запоріжжя звернувся до районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району як органу опіки та піклування з метою отримання дозволу на реалізацію нерухомого майна боржника ОСОБА_6

ОСОБА_9 з протоколу №1 засідання комісії з питань захисту прав дитини районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району від 18.01.2017р., комісія вирішила відмовити у наданні дозволу на реалізацію квартири АДРЕСА_3, яка належить ОСОБА_6.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що в квартирі зареєстровані малолітні діти: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, і у разі передачі на реалізацію вказаного нерухомого майна, погіршаться їх умови проживання та порушаться житлові права малолітньої ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 (арк.28).

20.01.2017р. листом за №3263/01-11/03 районна адміністрація ЗМР по Хортицькому району повідомила Хортицький ВДВС м.Запоріжжя про відмову в наданні дозволу на реалізацію вищевказаного нерухомого майна з тих же підстав (арк.78).

Судом також встановлено, що районна адміністрація ЗМР по Хортицькому району є виконавчим органом Запорізької міської ради в районі міста, до повноважень якого належить, зокрема, здійснення у встановленому законодавством порядку функцій органу опіки та піклування, прийняття відповідних розпоряджень.

Вказані повноваження визначені Положенням про районну адміністрацію Запорізької міської ради по Вознесенівському, Дніпровському, Заводському, Комунарському, Олександрівському, Хортицькому, Шевченківському району, затвердженим рішенням Запорізької міської ради від 25.01.2017р. №52 (арк. 54-59). На момент виникнення спірних правовідносин діяло Положення, затверджене рішенням Запорізької міської ради від 25.08.2016р. №55 (арк..45-48).

Відповідно до Положення про комісію з питань захисту прав дитини, затвердженого розпорядженням голови районної адміністрації ЗМР по Хортицькому району від 19.05.2014р. №182-р (із змінами, внесеними розпорядженням голови районної адміністрації ЗМР по Хортицькому району від 06.05.2015р. №223-р), комісія є консультативно-дорадчим органом при районній адміністрації, основним завданням якого є сприяння забезпеченню реалізації прав дитини на життя, охорону здоров’я, освіту, соціальний захист, сімейне виховання та всебічний розвиток, а також надання районній адміністрації допомоги у здійсненні нею функцій орган опіки та піклування. Комісія відповідно до покладених на неї завдань розглядає питання, у тому числі спірні, які потребують колегіального вирішення, зокрема, збереження житла та майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування (арк.79-82).

З’ясувавши повно, всебічно та об’єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв’язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд прийшов до висновку, що рішення комісії з питань захисту прав дитини районної адміністрації ЗМР по Хортицькому району, оформлене протоколом №1 від 18.01.2017р., яким відмовлено в наданні дозволу на реалізацію нерухомого майна боржника ОСОБА_6, прийнято комісією на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в інтересах малолітніх дітей та з метою недопущення втрати права дитини на користування житлом, яке гарантоване їй законодавством України та Конвенцією ООН про права дитини, тобто є правомірним.

Суд вважає, що комісія з питань захисту прав дитини, приймаючи рішення про відмову в наданні дозволу на реалізацію майна, обґрунтовано виходила з того, що в квартирі, на реалізацію якого запрошено дозвіл, зареєстровані двоє неповнолітніх дітей – ОСОБА_5,2004р.н., та ОСОБА_7, 2008р.н., що є свідченням наявності у них права користування вказаною квартирою, тому надання дозволу на реалізацію вказаного житла порушить їх житлові права.

Вказані обставини підтверджено належними та допустимими доказами – довідками Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, які були надані на розгляд комісії та наразі суду.

Жодних сумнівів в достовірності вказаних письмових доказів у суду не виникає. Доказів на підтвердження того, що ці документи є підробленими, сфальсифікованими суду не надано і судом не встановлено.

Наявність в цих довідках розбіжностей в переліку зареєстрованих в спірній квартирі осіб, наявність відомостей про реєстрацію неповнолітньої ОСОБА_7О лише в довідці від 17.01.2017р., виданій структурним підрозділом Департаменту, на що посилається представник позивачки, на думку суду, не свідчить про недопустимість цих доказів, не спростовує факту реєстрації особи і видача довідки про реєстрацію місця проживання структурним підрозділом не суперечить вимогам діючого законодавства.

Як пояснила в судовому засіданні представник відповідача, під час прийняття рішення ними була врахована інформація, що містилась в обох довідках, зокрема, про реєстрацію в квартирі двох неповнолітніх дітей. Вказана інформація узгоджувалась з поясненнями ОСОБА_4 та ОСОБА_6, які були присутні на засіданні комісії і факту реєстрації дітей в спірній квартирі не заперечували.

Цей факт не заперечувався жодними сторонами і під час розгляду даної справи.

Крім того, суд вважає необхідним вказати, що доводи представника позивачки в обґрунтування протиправності прийняття оскаржуваного рішення зводяться до незаконності здійснення реєстрація місця проживання неповнолітньої ОСОБА_7 в спірній квартирі, зокрема, через наявність арешту майна, накладеного судом в порядку забезпечення цивільного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про стягнення коштів та державним виконавцем в межах виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення, через відсутність згоди ОСОБА_4 як відповідального зберігача арештованого майна на вчинення такої реєстрації, через відсутність будь-яких родинних стосунків між власником житла ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Позивачка та її представник вважають, що відповідач зобов’язаний був врахувати ці обставини.

Однак до повноважень органу опіки та піклування при наданні дозволу на реалізацію нерухомого майна, на думку суду, не входить обов’язок перевіряти та давати оцінку правомірності реєстрації неповнолітньої дитини в житловому приміщенні.

Виходячи з вимог Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», яким визначено порядок реєстрації місця проживання фізичної особи, суд вважає, що реєстрація місця проживання фізичної особи є наслідком вчинення відповідної дії органом реєстрації (Департаментом реєстраційних послуг Запорізької міської ради), який в даному випадку є суб’єктом владних повноважень. Така реєстрація може бути скасована, зокрема, у зв’язку з визнанням протиправними відповідних дій суб’єкта владних повноважень.

Доводи позивачки та її представника щодо незаконності реєстрації неповнолітньої ОСОБА_7 в спірному помешканні свідчать про наявність спору з питання реалізації суб’єктом владних повноважень своїх функцій, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Разом з тим, жодних доказів на підтвердження незаконності здійснення реєстрації дитини в спірній квартирі позивачкою як під час вирішення відповідачем питання про надання дозволу на реалізацію нерухомого майна, так і під час розгляду даної справи не було надано, дії щодо реєстрації дитини в спірній квартирі протиправними судом не визнані, реєстрація не скасована.

Давати оцінку доводам позивачки та її представника щодо незаконності реєстрації місця проживання ОСОБА_7 спірній квартирі в межах розгляду даної справи суд не може оскільки відповідно до ст.11 КАС України він розглядає адміністративні справи в межах заявлених позовних вимог, на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів, доведеності перед судом їх переконливості.

Також суд не бере до уваги доводи представника позивачки про те, що відповідач не здійснив повну перевірку наявності у ОСОБА_7 права користування спірною квартирою, зокрема, не провів обстеження житла та не з’ясував чи дійсно дитина мешкає в квартирі і користується нею.

Суд вважає такі доводи безпідставними, оскільки реєстрація місця проживання особи є одним із доказів наявності у неї права користування цим житлом, що випливає з вимог Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» , згідно з яким місце проживання - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; реєстрація місця проживання - це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування (ст.3); громадяни України зобов’язані протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

Отже, зареєструвавши своє місце проживання, особа підтверджує, що вона в ньому проживає, тобто ним користується. При цьому, фізична особа може мати декілька місць проживання (ч.6 ст.29 ЦК України) і відповідно право користування ними.

Крім того, суд враховує, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. В будь-якому випадку, закон гарантує збереження права дитини на житло.

В даному випадку, суд погоджується з доводами представника відповідача та третьої особи про те, що належне підтвердження факту реєстрації дитини в квартирі є достатнім для висновку про наявність у неї права користування ним і його порушення у випадку реалізації цього житла.

Жодних доказів на підтвердження того, що діти мають на праві власності чи праві користування інше житло, що їх житлові права будуть збережені у випадку відчуження спірної квартири, і це не було враховано відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення позивачкою та її представником суду відповідно до ч.1 ст.71 КАС України не надано.

В той же час, суд вважає, що відповідач відповідно до ч.2 ст.71 КАС України довів суду правомірність прийняття ним оскаржуваного рішення. Зокрема, представником відповідача були надані суду інформаційні довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно, згідно з якими обидві неповнолітні дитини – ОСОБА_5 та ОСОБА_7 не мають на праві власності іншого житла.

Суд не приймає до уваги доводи позивачки та її представника про те, що у випадку надання дозволу на реалізацію спірної квартири житлові права неповнолітнього ОСОБА_5, 2004р.н., не будуть порушені, оскільки він понад два роки не проживає в цій квартирі через створення його батьком ОСОБА_6 неналежних умов для спільного проживання, позивачка вимушена знімати інше житло і грошові кошти від реалізації спірної квартири вона могла би витратити на придбання іншого житла для дитини.

Суд виходить з того, що непроживання неповнолітнього ОСОБА_5 в спірній квартирі, де він зареєстрований, не позбавляє його права користування нею. Він є неповнолітнім сином власника квартира і відповідно до вимог ст.3 СК України належить до його сім’ї навіть, коли не проживає з ним. Член сім’ї власника житла має право користуватись житлом нарівні з власником (ст.405 ЦК України, ст.156 ЖК України). Припинення сімейних відносин з власником житла не позбавляє члена його сім’ї права користування житлом (ст.156 ЖК України).

Як пояснив представник позивачки, остання вимушена була після припинення подружніх відносин з ОСОБА_6 виїхати з дитиною із спірної квартири і наразі мешкає у своїх батьків, іншого власного житла не має. В той же час, дитина зберігає право користування спірною квартирою, тому у випадку її відчуження житлові права неповнолітнього ОСОБА_5 однозначно будуть порушуватися.

Також суд вважає безпідставними доводи позивача та її представника про те, що відповідач в даному випадку перевищив свої повноваження, оскільки дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочинів з нерухомим майном, права на яке мають діти, надається лише за заявою їх батьків, а не за поданням державного виконавця під час реалізації арештованого майна у межах виконавчого провадження.

Суд виходить з того, що за вимогами ст.12 Закону «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» попередній дозвіл органів опіки та піклування необхідний для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти. Це беззаперечна гарантія охорони та захисту житлових прав дітей.

Відповідно до вимог ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин є юридичним фактом, оскільки внаслідок його вчинення виникають, змінюються або припиняються цивільні права та обов'язки, тобто, породжується правовий наслідок.

Реалізація арештованого майна в межах виконавчого провадження також має наслідком виникнення, зміни та припинення цивільних прав, зокрема, права власності на житло, і оформлюється відповідним договором, тобто має ознаки правочину.

При цьому, необхідність звернення до органу опіки та піклування за попереднім дозволом у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, є обов’язком державного виконавця під час здійснення виконавчого провадження, який регламентується Інструкцією з організації примусового виконання рішень.

Таким чином, суд вважає, що рішення комісії з питань захисту прав дитини районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району від 18.01.2017р. про відмову в наданні дозволу на реалізацію нерухомого майна боржника ОСОБА_6 є законним, обґрунтованим, справедливим, прийнятим на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Підстав для визнання його протиправним та скасування суд за вищевказаних обставин не знаходить і в цій частині позову слід відмовити.

Разом з тим, судом встановлено, що на виконання своїх повноважень як органу опіки та піклування районна адміністрація Запорізької міської ради по Хортицькому району, отримавши рішення комісії з питань захисту прав дитини від 18.01.2017р., в порушення вимог п.4.36 Положення про районну адміністрацію Запорізької міської ради по Вознесенівському, Дніпровському, Заводському, Комунарському, Олександрівському, Хортицькому, Шевченківському району, затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 25.08.2016р. №55, яке діяло на той момент, та п.67 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою КМУ від 24.09.2008р. №866, не прийняла відповідне розпорядження (рішення), чим допустила, на думку суду, протиправну бездіяльність, оскільки не вчинила необхідних дій у спосіб, передбачений законами.

Вказані обставини представником відповідача в судовому засіданні не оспорювались.

При цьому, підстав вважати, що рішенням районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району про відмову в наданні дозволу на реалізацію нерухомого майна є лист від 20.01.2017р. за №3263/01-11/03, немає, оскільки, як зазначено вище, рішення про надання чи відмову в наданні дозволу на відчуження нерухомого майна, право на яке має дитина, повинна оформлюватись у вигляді розпорядження.

Отже, позовна вимога позивачки про визнання протиправним та скасування рішення районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району про відмову в наданні дозволу на реалізацію нерухомого майна ОСОБА_6, оформленого листом від 20.01.2017р. за №3263/01-11/03 є такою, що не відповідає конкретним встановленим обставинам справи та вимогам діючого законодавства.

Тому, здійснюючи правосуддя за принципом законності та верховенства права, виходячи із суті спірних правовідносин, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог, як вони викладені позивачкою в позовній заяві, та визнати протиправною бездіяльність районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району як органу опіки та піклування щодо неприйняття розпорядження за результатами розгляду питання про надання дозволу на реалізацію нерухомого майна ОСОБА_6 із зобов’язанням вчинити певні дії.

На підставі вищевикладеного, позов ОСОБА_4 слід задовольнити частково.

Керуючись ст.19 Конституції України, ст.29,405 ЦК України, ст.177,214 СК України, ст.156 ЖК України, ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989р., Законом України «Про охорону дитинства», Законом України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», Законом України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженим постановою КМУ від 24.09.2008р. №866 , ст.2,9,11,14,69-71,159-162 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_4 – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району як органу опіки та піклування щодо неприйняття розпорядження за результатами розгляду питання про надання дозволу на реалізацію нерухомого майна ОСОБА_6.

Зобов’язати районну адміністрацію Запорізької міської ради по Хортицькому району як орган опіки та піклування прийняти розпорядження за результатами розгляду питання про надання дозволу на реалізацію нерухомого майна ОСОБА_6.

В іншій частин позовних вимог – відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Хортицький районний суд м.Запоріжжя протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо вона не скасована, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 26.09.20917р.

Суддя Н.А.Мурашова

20.09.2017