-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.07.2010 Балаклійський районний суд Харківської області:
у складі:
головуючого - Носова Г.С.,
за участю секретаря Болбот Т.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Балаклія цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Балаклійському районі Харківської області про перерахунок та виплату підвищення до пенсії,
ВСТАНОВИВ:
16.06.2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Балаклійському районі Харківської області, в якому просить визнати дії відповідача щодо ненарахування та не виплати належного йому підвищення до пенсії як дитині війни, починаючи з 09.07.2007 року по теперішній час станом на 01.06.10 року такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства; зобовязати відповідача, починаючи з 09.07.2007 року та в подальшому, здійснити перерахунок підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та проводити відповідні виплати.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він належить до соціальної категорії «Дитина війни» та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01 січня 2006 року має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Незважаючи на викладені вимоги діючого законодавства відповідач здійснював виплату підвищення до пенсії в меншому розмірі.
В судове засідання позивачка не зявилася, у позовній заяві просила розглянути справу за його відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не зявився, у запереченнях на позовну заяву просив розглянути справу за його відсутності.
В письмових запереченнях відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що управління Пенсійного фонду України у Балаклійському районі Харківської області діяло відповідно до вимог діючого законодавства, не порушуючи норм пенсійного права, а отже вимоги позивача є безпідставними. Відповідач вказує на те, що органи Пенсійного фонду України мають використовувати кошти тільки на виплати, вичерпний перелік яких визначений діючим законодавством, до яких виплати підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не відносяться.
Відповідач вважає свої дії правомірними також через невизначеність на законодавчому рівні за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат. При цьому зазначає про необґрунтованість доводів позову щодо застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених за цим Законом. Посилався на пропущення позивачем строку звернення до суду згідно ст.257 ЦК України.
Враховуючи наявність відповідних заяв від позивача та відповідача, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.
Згідно ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с.6). Позивачка має статус «дитина війни» і перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області, отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням серії № НОМЕР_1 з проставленим у ньому штампом «дитина війни» (а.с.7).
Враховуючи зазначений статус позивача, вона відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст.28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року. Згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Із заперечень відповідача встановлено, що позивачу за період 2006-2007 роки не здійснювались зазначені виплати, з посиланням на відсутність коштів та на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунків підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни.
З 01.01.2008 року позивачу встановлено підвищення до пенсії як особі, яка має статус «дитина війни» в сумі 47 гривень щомісячно, з 01.04.2008 року 48,10 гривень щомісячно, з 22.05.2008 року 48,10 гривень щомісячно, з 01.07.2008 року 48,20 гривень щомісячно, з 01.10.2008 року 49,80 гривень щомісячно.
Згідно ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за №6-рп/2007, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, ч.2 ст.56, ч.2 ст.62, ч.1 ст.66, п.п. 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 ст.71, ст.ст.98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст.111 цього Закону.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у звязку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обовязковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність.
Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України УПФУ в Балаклійському районі Харківської області повинно було нараховувати та сплачувати позивачу підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09.07.2007 року.
Відповідно до п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції.: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп/2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п.1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.
Таким чином, з 22.05.2008 року відповідач повинен був нараховувати та сплачувати позивачу підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.
Оскільки Законами України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", "Про Державний бюджет України на 2010 рік" ніяких змін до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не вносилось, позивач з 01.01.2009 року також мав право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Таке підвищення позивачу в нараховувалося, однак виплачувалося не в повному обсязі.
Таким чином, нарахування та виплата позивачу підвищення до пенсії як дитині війни здійснювалось відповідачем в розмірі нижчому, ніж передбачено діючим законодавством, чим було порушено його права на отримання підвищення до пенсії як дитині війни в належному розмірі. Крім того, виплата зазначеного підвищення здійснювалась відповідачем підставі Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» №530 від 28.05.2008 року.
Виходячи з принципу верховенства права, закріпленого ст.8 Конституції України, принципу пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, у звязку з чим Закони України мають вищу юридичну силу, суд вважає, що при вирішенні даного спору, підлягає застосуванню саме ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції, яка діє після прийняття рішень Конституційним Судом України, з урахуванням вимог ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», яка визначає мінімальну пенсію за віком на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а не вищезазначена постанова Кабінету Міністрів України, на підставі якої позивачу здійснювалось нарахування та виплата підвищення до пенсії як дитині війни.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача про відсутність бюджетного фінансування в обсязі, передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни» для здійснення соціальних виплат, оскільки відповідно до вимог ст.3 Конституції України права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, головним обовязком якої є утвердження і забезпечення прав і свобод людини.
Постановляючи рішення у даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав та свобод людини і громадянина України, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачене Конституцією України та іншими Законами України, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобовязань.
Відповідно до ст. 4 Закону України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.
Згідно з ч.2 ст.1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи наявність спеціальних законодавчих актів, які підлягають застосуванню у справах із соціальних правовідносин, що носять публічно-правовий характер, суд вважає за необхідне визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Балаклійському районі по не виконанню за періоди 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 01 червня 2010 року, приписів ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії; та зобовязати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року та в подальшому до зміни порядку визначення розміру державної соціальної підтримки «дітей війни» відповідно закону.
Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позивач звернувся до суду 16.06.2010 року .
Посилання відповідача на ст.257 ЦК України не приймаються судом до уваги, оскільки вимога заявлена в межах строку позовної давності.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 46, ч.2 ст.152 Конституції України, ст.ст.3,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст.2,4,10,11,15,60,88,212-215, 218 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити частково.
Визнати незаконними дії Управління Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області по не виконанню приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», які призвели до порушення прав ОСОБА_1 на своєчасне нарахування та отримання підвищення до пенсії за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 01 червня 2010 року.
Зобовязати Управління Пенсійного Фонду України в Балаклійському районі Харківської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року і до зміни порядку визначення розміру державної соціальної підтримки дітей війни відповідно закону, виходячи виключно із законодавчо встановлених розмірів мінімальної пенсії за віком, та провести виплату належних сум відповідно до закону, з урахуванням виплачених сум.
В задоволенні іншої частини позову відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України 8 (вісім) грн. 50 коп. судового збору, та з Управління Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області 37 (тридцять сім) грн. понесених нею витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя
скопійовано
-
скопійовано
-
