У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/836/17-а

Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк А.Ю.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

21 вересня 2017 року

м . Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Лан-П" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом Фермерського господарства "Лан-П" до Головного управління Державної фіскальної служби України у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

В травні 2017 року позивач - ФГ "Лан-П" звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 09.06.2017 року у задоволенні вказаного позову відмовив.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі, в свою чергу представники відповідача заперечили проти апеляційної скарги та просили у її задоволенні відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ФГ "Лан-П" взято на податковий облік в органах державної податкової служби 28.07.1997 року за №59 та перебуває на обліку в Погребищенському відділенні Калинівської ОДПІ.

Судом з’ясовано, що ФГ "Лан-П" станом на день розгляду справи має заборгованість, а саме суму грошового зобов'язання з податків і зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені та штрафними санкціями на суму 238735,81 грн. та штрафних санкцій на суму 510 грн.

На підставі направлення від 13.02.2017 року №190 виданого Головним управлінням ДФС у Вінницькій області ОСОБА_4 - головним державним ревізором-інспектором відділу доходів і зборів з фізичних осіб Погребищенського відділення Калинівської ОДПІ, згідно п.п. 77.2, 77.4 ст. 77, п.82.1 ст.82 ПК України від 02 грудня 2010 року №2755-VI п.2.12 ст. 13 ЗУ від 08 липня 2010 року №2464 - VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та наказу ГУ ДФС у Вінницькій області №107 від 31.01.2017 року, проведена документальна планова виїзна перевірка фермерського господарства "Лан-П" з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи з фізичних осіб за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2016 року. За результатами вказаної перевірки було складено Акт №0000671306 від 23.03.2017 року.

Вказаною перевіркою встановлено наступні порушення відповідно до висновків:

- п.51.1 ст.51 та п.176.2 ст.176 ПКУ №2755-VI від 02 грудня 2010 року при заповненні звіту ф.1 ДФ за I - IV кв.2014 року не відображено доходи фізичних осіб нарахованих (сплачених) на користь платника податків та суми утриманого з них податку, а також невірно відображена ознака доходу;

- пп.164.2.20 п.164.2 ст.164 ПКУ №2755-VI від 02 грудня 2010 року занижено загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 105905,40 грн.

Так, на підставі акту №1303-03731276 від 03.03.2017 року складені податкові повідомлення-рішення №0000681306 від 23.03.2017 року, яким збільшено ФГ "Лан-П" суму грошового зобов'язання з податків і зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені та штрафними санкціями на суму 238735,81 грн. та №0000671306 від 23.03.2017 року, яким нараховано штрафні санкції на суму 510 грн.

Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Податкового кодексу України, прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Податковий кодекс України ( далі - ПК України), регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 Податкового кодексу України).

Згідно п.п. 4.1.1, 4.1.3. п. 4.1 статті ПК України, податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах зокрема як:

- загальність оподаткування - кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу;

- невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства.

Згідно п. 6.1. статті 6 ПК України, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

В силу вимог п. 16.1. статті 16 ПК України, платник податків зокрема зобов'язаний:

- стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України;

- вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів;

- подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів;

- сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Отже, відповідно до зазначеного платник податків, зобов'язаний сплатити відповідні податки у встановленому законом розмірі та у встановлений строк, в свою чергу невиконання чого тягне за собою притягнення до відповідальності за порушення податкового законодавства.

Статтею 167 ПК України, визначено ставки податку.

Згідно п.п. 167.1., 167.2. ПК України, ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування у випадках, прямо визначених цим розділом.

Відповідно до п.п. 167.5.2. вказаної статті, ставка податку встановлюються зокрема у розмірі, 5 відсотків - для доходів у вигляді дивідендів по акціях та корпоративних правах, нарахованих резидентами - платниками податку на прибуток підприємств (крім доходів у вигляді дивідендів по акціях, інвестиційних сертифікатах, які виплачуються інститутами спільного інвестування).

Згідно пп. 14.1.49. п. 14.1 ст. 14 ПК України дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою, у тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв’язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

При цьому згідно з п.п. 14.1.90 ПК України корпоративні права - права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

В правовідносинах які склалися у даній справі, позивач не здійснював нарахування відповідного податку на прибуток у розмірі 18 %, а здійснював нарахування за ставкою 5 %, оскільки вважає, що отриманий доход у перевірений відповідачем період є дивідендами та підлягає оподаткуванню саме за такою ставкою.

Суд першої інстанції за результатами розгляду справи по суту, прийшов до висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з того, що отримані у зазначений період позивачем доходи не є дивідендами та підлягають оподаткування на загальних підставах.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Поняття і види господарських товариств, правила їх створення, діяльності, а також права і обов'язки їх учасників та засновників, визначені Законом України "Про господарські товариства" від 19.09.1991 № 1576-XII.

Згідно статті 1 вказаного Закону, господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

За змістом статті 15 Закону № 1576-XII, прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку товариства сплачуються проценти по кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків та сплати дивідендів, залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання.

Отже, товариства, які відповідно до положень вказаного Закону підпадають під ознаки господарських товариств, мають ряд характерних ознак, зокрема і щодо порядку та особливостей розподілу та розпорядженням прибутку таких підприємств.

Відповідно до зазначеного, такою особливістю зокрема є сплата дивідендів відповідних акціонерам у відповідному розмірі, що в свою чергу свідчить про те, що дивідендами є оплата товариством так званої "винагороди" , власникам відповідних акцій - акціонерам.

Водночас правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України визначені Законом України "Про фермерське господарство" від 19.06.2003 № 973-IV ( далі Закон № 973-IV).

Статтею 1 зазначеного Закону надано визначення поняттю фермерського господарства, згідно якої, фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець. Фермерське господарство, зареєстроване як юридична особа, діє на основі Статуту. У Статуті зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Фермерське господарство, зареєстроване як юридична особа, має статус сімейного фермерського господарства, за умови що в його підприємницькій діяльності використовується праця членів такого господарства, якими є виключно члени однієї сім’ї відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України.

Таким чином, фермерське господарство не є підпадає під ознаки господарських товариств та не характеризується таким способом розподілу прибутку зокрема як сплата дивідендів, яка притаманна господарським товариствам, що мають відповідних акціонерів, що беруть участь в управлінні підприємством та мають право на отримання дивідендів за своїми акціями, як власники корпоративних прав.

В даному ж випадку фермерське господарство є іншою ніж вказані товариства формою юридичної особи не здійснює випуск акцій, не має акціонерів , а його засновники (які, ще й об'єднані сімейними правовідносинами ) здійснюють розподіл прибутку між собою рівними частинами або в залежності від трудової участі у діяльності такого фермерського господарства або іншим встановленим у статуті чином.

Згідно з матеріалами справи, ФГ "Лан-П" в 2014-2015 роках нарахував та сплатив засновникам господарства ОСОБА_5 та ОСОБА_6 дивіденди, оскільки засновники ФГ "Лан-П" мають корпоративні права, а відтак вони мають повне право на їх отримання.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що доходи отримані засновниками фермерського господарства не є дивідендами, як вважає позивач, а відтак підстави для задоволення адміністративного позову - відсутні.

Згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дослідивши оскаржуване рішення в розумінні рішення суб'єкта владних повноважень, колегія суддів приходить до висновку, що останнє відповідає вимогам визначених Кодексом адміністративного судочинства України, оскільки рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути вчинено на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України - за змістом цей критерій випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України. “На підставі” означає, що суб'єкт владних повноважень: має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України, зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним. “У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. “У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Згідно статті 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини сторін, та встановлених обставин даної справи, колегія суддів дійшла висновку про необгрунтованість заявлених позивачем вимог, які правомірно залишені судом першої інстанції без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Фермерського господарства "Лан-П" залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09 червня 2017 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 26 вересня 2017 року.

Головуючий

ОСОБА_1

Судді

ОСОБА_7 ОСОБА_8