Справа № 711/8704/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

20 вересня 2017 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого – судді: Казидуб О. Г.

при секретарі: Зайцевій О.І

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,ОСОБА_3 , ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5 державна нотаріальна контора про встановлення факту батьківства та визнання права власності на спадкове майно -,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, третя особа: ОСОБА_5 державна нотаріальна контора про встановлення факту батьківства і визнання права власності на спадкове майно. Свої позовні вимоги мотивує тим, що з 2003 року по 2011 рік вона проживала з ОСОБА_7 однією сім'єю без реєстрації шлюбу. 18.07.2006 року вона народила від ОСОБА_7 сина - ОСОБА_8, але дані про батька дитини у свідоцтві про народження вказані на підставі ст. 135 СК України з її слів. 07.08.2011 року ОСОБА_7 помер.

В серпні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Відділу реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції м. Києва, треті особи: ОСОБА_2. ОСОБА_6, ОСОБА_3 про встановлення факту батьківства та зобов'язання Відділу реєстрації актів цивільного стану внести зміни до відповідного актового запису.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 08.01.2013 року її позовні вимоги задоволено частково. Встановлено факт того, що ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер 07.08.2011 року, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану Черкаського міського управління юстиції зроблено відповідний актовий запис № 1985, є батьком ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 04.04.2013 року скасовано рішення Печерського районного суду м. Києва від 08.01.2013 року та ухвалено нове рішення, яким в задоволені позову відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.09.2013 року рішення Апеляційного суду м. Києва від 04.04.2013 року залишено без змін.

08.04.2015 року Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси по справі № 711/1040/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5 державна нотаріальна контора про встановлення факту батьківства, ухвалено закрити провадження у справі, у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а із заявою подібного змісту слід звертатися до суду в порядку окремого провадження.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 29.07.2015 року скасовано ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08.04.2015 р., а заяву ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства залишено без розгляду.

Скасовуючи рішення місцевого суду Апеляційний суд м. Києва, з яким погодився і Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, виходив із того, що «... виходячи з предмету та підстав заявленого ОСОБА_1 позову, та враховуючи те, що треті особи по справі (спадкоємці першої черги після смерті ОСОБА_7Д.) не визнають вимог позивача, колегія суддів дійшла висновку про те, що між ОСОБА_1, як законним представником дитини, та спадкоємцями померлого ОСОБА_7 виник спір про право ОСОБА_8 щодо спадкового майна померлого ОСОБА_7, який підлягає вирішенню саме в позовному провадженні з пред'явленням позову до належного відповідача (чи до належних відповідачів), тобто до осіб, які прийняли спадщину померлого ОСОБА_7 Як пояснив суду представник дружини померлого, ОСОБА_7 було складено заповіт на свою дружину - ОСОБА_2 Діти померлого ОСОБА_4 та ОСОБА_3В, є спадкоємцями першої черги за законом після смерті батька. Особи, які прийняли спадщину можуть бути належними відповідачами за позовом про встановлення факту батьківства. Суд першої інстанції не перевірив кола осіб, які прийняли спадщину. ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 брали участь у даній справі в якості третіх осіб, до них позов пред'явлений не був. Суд апеляційної інстанції позбавлений можливості змінити їх процесуальний стан у даній справі, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові, оскільки позов про встановлення факту батьківства пред'явлений ОСОБА_1 до неналежного відповідача. Позивач не позбавлена можливості доводити факт батьківства ОСОБА_7 щодо ОСОБА_8 шляхом, пред'явлення позову до належаного відповідача (відповідачів), вона не позбавлена .можливості звернутись до суду з клопотанням, (в іншій справі) про призначення генетичної експертизи, що буде мати доказове значення для вирішення спору...»Висновком дослідження ДНК від 22.12.2006 року, встановлено біологічне батьківство ОСОБА_7 щодо дитини ОСОБА_8.

Відповідно до ст. 130 СК України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.

За ч. 1 ст. 135 СК України (у редакції, чинній на час реєстрації народження дитини) при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім'я та по батькові дитини записуються за її вказівкою.

Відповідно до ч. З ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу права на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Таким чином, ОСОБА_8 є спадкоємцем першої черги за законом, а за наявності заповіту - має право на обов'язкову частку у спадщині.

А тому, просить суд встановити факт, що ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер 07.08.2011 року, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану Черкаського міського управління юстиції зроблено відповідний актовий запис № 1985, є батьком ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 та визнати за ОСОБА_8 право власності на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_7.

Позивачка в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити.

Представник позивачки за довіреністю ОСОБА_9 позовну заяву підтримав та просив її задовольнити з підстав викладених в позовній заяві та письмових пояснень (арк..спр.212-213 том.2).

Представник позивачки за довіреністю ОСОБА_10 позов підтримала та просила його задовольнити та проголосила в судових дебатах письмову промову(том.3 арк.спр.1-3).

Представник відповідачки ОСОБА_2 за довіреністю ОСОБА_11 заперечував проти задоволення позову з підстав викладених в запереченні (том.1.арк.спр.54-56).

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з»явилися ,хоч і були належним чином повідомлені про час,місце ,дату слухання справи ,причину неявки не повідомили,заяву про розгляд справи в їх відсутність не надали.

Представник третьої особи Другої ОСОБА_5 державної нотаріальної контори в судове засідання не з’явився, до початку судового засідання надали заяву про слухання справи без їхньої участі.

Суд, заслухавши учасників процесу, пояснення свідка ОСОБА_12 вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Як передбачено ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК).

Відповідно до положень ст. ст. 11, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. ч. 2, 3 ст. 58 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 59 ЦПК України).

Судом встановлено, що 18 липня 2006 року у позивачки ОСОБА_1 народився син – ОСОБА_8 Запис про батька у свідоцтві про народження дитини зроблено зі слів матері на підставі ст.135 СК України. 07 серпня 2011 року помер ОСОБА_7 Відповідно до ст.130 СК України у разі смерті чоловіка ,який не перебував у шлюбі з матір’ю дитини,факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду.

Заява про встановлення факту батьківства приймається судом,якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. За ч.1 ст.135 СК України (у редакції ,чинній на час реєстрації народження дитини) при народженні дитини у матері ,яка не перебуває у шлюбі,у випадках,коли немає спільної заяви батьків,заяви батька або рішення суду,запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері,а ім»я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства,материнства та стягнення аліментів» позови про встановлення батьківства можуть бути пред’явлені лише до відповідного відповідача.

Позивачка ОСОБА_1 просить суд встановити факт батьківства ОСОБА_7 (помер 07 серпня 2011 року) щодо дитини, ОСОБА_8, матір'ю якого є вона, на підставі нібито її спільного проживання однією сім'єю з ОСОБА_7 без реєстрації шлюбу.

Факт спільного проживання Позивача однією сім'єю в період з 2003 по 2010 рік з ОСОБА_7 судом не встановлено та спростовується довідкою від 20.12.2012 р. №263, виданою головою житлово-будівельного кооперативу №85, штампом у паспорті про реєстрацію місця проживання ( том.1арк.. спр. 58,60) що ОСОБА_7 з 31.10.1986 р. до моменту смерті 07.08.2011 р. проживав однією сім'єю з дружиною, ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1. Крім того, факт постійного проживання ОСОБА_7 однією сім‘єю з дружиною - ОСОБА_2 підтвердив в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 Доказів про існування іншого помешкання (договорів оренди, довідок про реєстрацію, тощо), у якому б «спільно проживали однією сім'єю» позивачка та померлий ОСОБА_7, у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до заповіту від 13.07.2007 року померлий ОСОБА_7Д призначив єдиним своїм спадкоємцем свою дружину ОСОБА_2 (том. №1 арк.спр.57). Судом встановлено ,що на час відкриття спадщини спадкового майна не існувало та відповідачі ОСОБА_2,ОСОБА_3,ОСОБА_4 спадщину не приймали та до нотаріальної контори з цього питання не зверталися (том.№1 арк.спр.46-51). Також судом робилися запити до ПАТ «КБ»Надра» стосовно наявності у ПАТ « КБ»Надра» відкритих рахунків станом на 07.08.2011 року ,суду надійшла відповідь про відсутність банківських карток та рахунків у ПАТ «КБ»Надра» на ім»я ОСОБА_7 (том2 арк.спр.74). А тому суд вважає, позовні вимоги щодо визнання права власності на неіснуюче майно є на думку суду безпідставними.

Судом встановлено ,що предметом спору є встановлення факту батьківства, з‘ясування питання біологічного походження ОСОБА_8 від ОСОБА_7 потребує спеціальних знань, допустимим засобом доказування цієї обставини є висновок експерта, складений в результаті проведення відповідної судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи.

Позивачкою ОСОБА_1 надана довідка про результати тесту ДНК ТОВ «Євролаб», яка на думку суду не відповідає вимогам належності, допустимості та достовірності, оскільки даний тест не є висновком експерта в розумінні ЦПК, оскільки отриманий у спосіб, не передбачений законодавством, не містить жодних даних щодо особи та кваліфікації експерта, а також попередження щодо відповідальності експерта за завідомо неправдивий висновок (том.№1 арк.спр.19).

На адвокатський запит (том.№1 арк.спр.61) від 18.12.2012 р. №18/12-12-01 про надання інформації щодо можливості використання результатів дослідження (тестів) на підтвердження біологічного батьківства за зверненнями громадян у позасудовому порядку, листом від 21.12.2012 р. №309 ТОВ «Євролаб» офіційно повідомило(том№1 арк.спр.61), що: ТОВ «Євролаб» не проводить ідентифікацію пацієнтів, які звертаються для отримання послуги з встановлення батьківства; ТОВ «Євролаб» не перевіряє звідки та від кого надійшли біологічні матеріали для проведення досліджень на батьківство;наявна можливість проведення дослідження на підставі біологічного матеріалу передбачуваного батька, наданого для проведення дослідження матір'ю дитини без присутності самого батька;наявна можливість запису прізвища, ім'я, по-батькові передбачуваного батька у довідці з результатами досліджень зі слів матері дитини, якщо біологічний матеріал передбачуваного батька надавався матір'ю дитини. Крім того, ТОВ «Євролаб» підкреслює, що тести на батьківство мають виключно інформаційний характер та не можуть використовуватись в якості доказів у судових процесах.Тому суд дані результати дослідження (тестів) на підтвердження біологічного батьківства за зверненням ОСОБА_7 (арк.спр.19 том.№1 у позасудовому порядку, від 21.12.2012 р. №309 ТОВ «Євролаб» та представником відповідачки ОСОБА_11 наданий оригінал зверненням ОСОБА_1 (том№2 арк.спр.232),суд оцінює критично.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13.01.2016 року, за клопотанням позивача, судом було призначене судово-медичну молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої, ухвалою від 03.03.2016 р., було доручено «ДНК ЦЕНТР» (м. Одеса, вул. Бугаївська, 35).

Відповідно до Звіту по тесту на родинні зв‘язки від 27.04.2016 р. (документ, який було надіслано до суду «ДНК ЦЕНТРом»), зазначено ймовірність родинних зв‘язків 26.34465623 %, що не підтримує припущення щодо ймовірної спорідненості ОСОБА_4 та ОСОБА_8.

Ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 27.05.2016 року, за клопотанням Позивача було призначено повторну судово-медичну молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої було доручено спеціалістам «Центру ДНК Тестування в Україні» (ФОП ОСОБА_13, м.Київ, вул..Льва Толстого, 21/2).

Відповідно до результату аналізу ДНК (документ, який було надіслано до суду «Центром ДНК Тестування в Україні»), засвідчено вірогідність ймовірного родинного зв‘язку ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_8 у 99.96% та 99.99%, відповідно, тобто - результат прямо протилежний Звіту по тесту на родинні зв‘язки «ДНК Центру».

Але суд вважає ,що жоден з документів, що надійшли на адресу суду від «ДНК Центр та «Центру ДНК Тестування в Україні» не є висновками експерта, оскільки не відповідають вимогам Закону України «Про судову експертизу», Наказу Міністерства юстиції України від 03 листопада 1998 року № 705/3145 «Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз» та Наказу Міністерства юстиції України від 12 грудня 2011 року № 1431/20169 «Про затвердження Інструкції про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах», Інструкції про проведення судово-медичної експертизи затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров‘я України від 17.01.1995 р. №6.

В порушення ч. 3 та ч.4 ст.147 ЦПК України, у вказаних документах відсутні персональні дані судових експертів, що проводили експертизу, відсутні відомості щодо їх атестації та сертифікації в Україні, дані щодо того , на якій підставі проводилась експертиза, питання, що були поставлені експертові, докладний опис проведених досліджень, обґрунтовані відповіді на поставлене судом питання, а також відсутні докази попередження осіб, що проводили експертизу, про кримінальну відповідальність за ст.ст.384, 385 КК України.

В порушення вимог п.п..4.14, 4.15, 4.16, 4.17 п.4 Наказу Міністерства юстиції України від 03 листопада 1998 року № 705/3145 «Про затвердження інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково- методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз», в порушення вимог п.п.3.1 - 3.9 Інструкції про проведення судово-медичної експертизи затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17.01.1995 р. №6, Звіт по тесту на родинні зв'язки від 27.04.2016 р. (документ, який було надіслано до суду «ДНК ЦЕНТРом») та Результат аналізу ДНК (документ, який було надіслано до суду «Центром ДНК Тестування в Україні») не містять вступної, дослідницької та заключної частини, відсутні реквізити, перелік нормативних актів, методик, перелік наукової та довідкової літератури, інформаційні джерела, що використовувались експертом при вирішенні поставлених питань, а також опис процесу дослідження. Крім того, у надісланих суду документів, відсутня чітка відповідь на поставлене в ухвалах суду про призначення експертизи, питання.

А тому суд вважає що вищевказані документи не є висновками експерта ,суд до уваги не бере та оцінює їх критично.

З огляду на специфіку обставини (генетична спорідненість осіб), з»ясування якої потребує спеціальних знань, використання письмових доказів замість висновку експерта для доведення факту біологічного походження однієї особи від іншої є недопустимим в силу вимог ч. І ст.59 ЦПК України.

Також відповідачі не надали згоди на проведення ексгумації трупа ОСОБА_7 без якої суд не може призначити посмертну судово-генетичну експертизу,яка надала найбільш точний висновок по питанню встановлення спірного батьківства по справі. Судом враховується, що отримання біологічного зразка для експертного дослідження у вигляді медичного втручання, медичних маніпуляцій, може завдати родині померлого , яка акумулюється в моральну шкоду, пов"язану з поширеним уявленням про неповагу до людської честі й гідності.

Право на фізичну (тілесну) недоторканість є варіантом права на свободу і особисту недоторканість. Це випливає із прав на повагу до гідності людини, яка є невід"ємною ознакою цивілізованого суспільства. Воно є загальновизнаним на міжнародному рівні.

Статтею 3 Конституції Українизакріплено, що людина, її життя і здоров*я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до статті 28 Конституції України неприпустимо піддавати особу без її згоди медичним науковим чи іншим дослідам.

Вище вказана норма Основного Закону відповідає і статті 7 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

Статтею 29 Конституції України, Загальною декларацією прав людини (1948 року), Європейською конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод (1950 року) додатково закріплено право кожного громадянина на свободу і особисту недоторканість.

Виходячи з вище зазначеного та ч.5 ст.6 Закону України «Про поховання та похоронну справу» вилучення органів та/або тканин тіла здійснюється з дозволу чоловіка, дружини, близьких родичів (батьків, дітей, сестри, брата, діда, баби, онуків). Такої згоди не отримано.

ОСОБА_12, суд позбавлений можливості без дозволу родичів померлого ОСОБА_7 провести ексгумацію трупа чи в примусовому порядку здобути біологічні зразки.

Позивачка не є дружиною, то і можливості для надання такої згоди (на ексгумацію) саме судом за викладених обставин не вбачається .

А тому враховуючи вище викладе ,суд вважає ,що позов не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні та підлягає повній відмові.

На підставі ст.ст.130,135Сімейного Кодексу України та керуючись ст. ст. 8, 10, 11,59, 60, 61,88,143,144,147, 154,212, 213, 214, 215, 223 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В позовних вимогах ОСОБА_1 до ОСОБА_2,ОСОБА_3 , ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5 державна нотаріальна контора про встановлення факту батьківства та визнання права власності на спадкове майно - в і д м о в и т и .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подання у десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами, які брали участь у справі, але не були присутніми в судовому засіданні під час проголошення судового рішення протягом десяти днів з моменту отримання копії рішення.

Головуючий:

ОСОБА_14