-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
"20" вересня 2017 р. Справа № Б8/183-11
за заявою Приватного підприємства «Лекс» в особі ліквідатора ПП «Лекс» арбітражного керуючого ОСОБА_1
до відповідача 1 ОСОБА_2, м. Донецьк
та відповідача 2 ОСОБА_3, Донецька обл., м. Сніжне
за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів 1, 2: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, м. Київ
за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні заявника: Публічного акціонерного товариства «Сбербанк», м. Київ
про визнання недійсним договору іпотеки
в межах справи № Б8/183-11
за заявою Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», Одеська обл., м. Чорноморськ (код ЄДРПОУ 01125672) - Кредитор
до Приватного підприємства «Лекс», Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Михайлівка-Рубежівка (код ЄДРПОУ 21691646) - Боржник/Банкрут
про банкрутство
Суддя Наріжний С.Ю.
учасники у справі згідно протоколу (формуляру) судового засідання
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
у провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № Б8/183-11 за заявою ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» до боржника ПП «Лекс» про банкрутство в порядку Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
На даний час у справі триває ліквідаційна процедура.
До господарського суду Київської області від ПП «Лекс» в особі ліквідатора ПП «Лекс» арбітражного керуючого ОСОБА_1 надійшла заява № 17-2 від 17.02.2017 (вх. № 3796/17) про визнання недійсним договору іпотеки, у якій заявник просить суд визнати недійсним договір іпотеки від 01.02.2017, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за номером 272, предметом якого є майно Банкрута - двокімнатна квартира, загальною площею 203,2 кв.м., житловою площею 169,3 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Ухвалою господарського суду Київської області від 22.02.2017 в межах справи № Б8/183-11 заяву ПП «Лекс» в особі ліквідатора ПП «Лекс» арбітражного керуючого ОСОБА_1 № 17-2 від 17.02.2017 (вх. № 3796/17) про визнання недійсним договору іпотеки прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 07.03.2017; залучено до участі у справі при розгляді даної заяви в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідачів 1, 2 - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4; залучено до участі у справі при розгляді даної заяви в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні заявника - ПАТ «Сбербанк»; зобов'язано Відповідачів 1, 2 надати суду відзиви (письмові пояснення) по суті заяви ПП «Лекс» в особі ліквідатора ПП «Лекс» арбітражного керуючого ОСОБА_1 № 17-2 від 17.02.2017 (вх. № 3796/17) про визнання недійсним договору іпотеки; вирішено інші питання.
23.02.2017 до суду надійшли письмові пояснення представника ОСОБА_3 б/№, б/дати (вх. № 4083/17), згідно яких заявник просить суд залишити заяву ліквідатора без задоволення в частині залучення ОСОБА_3 в якості відповідача.
24.02.2017 ліквідатором Банкрута до суду подано клопотання № 17-6 від 24.02.2017 (вх. № 4206/17) про витребування доказів, зокрема від приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_4, яке було частково задоволене згідно ухвали суду від 27.02.2017.
Ухвалою суду від 07.03.2017 розгляд заяви ліквідатора про визнання недійсним договору іпотеки відкладено на 16.03.2017.
15.03.2017 до суду надійшов лист приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_4 від 07.03.2017 № 76/01-16 (вх. № 5641/17) з доданими доказами на виконання вимог суду.
16.03.2017 до суду надійшли письмові пояснення заявника ПП «Лекс» від 15.03.2017 № 17-10 (вх. № 5697/17) по суті заяви про визнання договору іпотеки недійсним, з доданими доказами.
Ухвалою суду від 16.03.2017 розгляд заяви ліквідатора про визнання недійсним договору іпотеки відкладено на 06.04.2017; попереджено Відповідачів 1, 2 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про те, що у разі неявки в судове засідання та неподання відзивів, відповідно до ст. 75 ГПК України справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Ухвалою суду від 05.04.2017 розгляд заяви перенесено на 18.04.2017.
06.04.2017 до суду надійшов відзив Відповідача 1 від 06.04.2017 б/№ (вх. № 7278/17) по суті заяви ліквідатора про визнання договору іпотеки недійсним.
14.04.2017 до суду надійшли письмові заперечення ліквідатора ПП «Лекс» арбітражного керуючого ОСОБА_1 від 13.04.2017 № 17-17 (вх. № 7964/17) на письмові пояснення ОСОБА_3 по суті заяви.
14.04.2017 до суду надійшли письмові заперечення ліквідатора ПП «Лекс» арбітражного керуючого ОСОБА_1 від 13.04.2017 № 17-16 (вх. № 7966/17) на відзив ОСОБА_2 по суті заяви.
Ухвалою суду від 18.04.2017 розгляд заяви ліквідатора про визнання недійсним договору іпотеки відкладено на 12.05.2017.
У зв’язку з направленням матеріалів даної справи за запитом до Київського апеляційного господарського суду, судове засідання, призначене на 12.05.2017 не відбулось та за наслідком повернення матеріалів справи до місцевого суду ухвалою від 26.06.2017 розгляд заяви ліквідатора про визнання недійсним договору іпотеки призначено на 27.07.2017.
27.07.2017 до суду надійшла заява адвоката ОСОБА_5 від 27.07.2017 б/№ (вх. № 14934/17) про неможливість взяти участь у судовому засіданні у зв’язку з припиненням договірних відносин з представництва між ОСОБА_3 та адвокатом ОСОБА_5
27.07.2017 до суду надійшло клопотання представника Відповідача 1 від 26.06.2017 б/№ (вх. № 14943/17) про призначення науково-правової експертизи.
В судовому засіданні 27.07.2017 представник Відповідача 1 усно клопотала про відкладення розгляду заяви у зв’язку з неявкою уповноважених представників Відповідача 2 та Третьої особи 1, в зв’язку з чим розгляд заяви було відкладено на 30.08.2017.
Також, розглянувши в судовому засіданні 27.07.2017 клопотання про призначення експертизи судом було відмовлено у його задоволенні з таких підстав.
Зокрема заявник просить суд призначити судову науково-правову експертизу, на вирішення якої поставити питання: чи є дійсним спірний договір іпотеки від 01.02.2017; чи мала право ОСОБА_2 укладати спірний договір з ОСОБА_3; чи є підстави та які саме для визнання спірного договору недійсним.
Згідно ч. 1 ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Статтею 1 Закону України «Про судове експертизу» передбачено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.
В пункті 2 Постанови Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» зазначено, що відповідно до статті 1 Закону судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.
Отже, оскільки запропоновані заявником питання є суто правовими, та їх вирішення відноситься до компетенції суду, а не судового експерта, клопотання представника Відповідача 1 про призначення науково-правової експертизи не підлягає задоволенню.
30.08.2017 до суду надійшло клопотання представника Відповідача 2 адвоката ОСОБА_6 від 29.08.2017 № 2908/2 (вх. № 18066/17) про відкладення розгляду справи у зв’язку з тим, що адвокатом ОСОБА_6 надається правова допомога ОСОБА_3 на підставі договору від 29.08.2017 б/№, та з метою належного захисту законних інтересів Відповідача 2 адвокату необхідний час для ознайомлення з матеріалами справи.
30.08.2017 до суду надійшло клопотання представника заявника ПП «Лекс» від 29.08.2017 № 17-25 (вх. № 18085/17) про залучення додаткових доказів.
Ухвалою суду від 30.08.2017 клопотання адвоката ОСОБА_6 було задоволене та відкладено розгляд заяви ліквідатора про визнання договору іпотеки недійсним на 14.09.2017; зобов'язано Відповідачів 1, 2 надати суду відзиви (письмові пояснення) по суті заяви ПП «Лекс» в особі ліквідатора ПП «Лекс» арбітражного керуючого ОСОБА_1 № 17-2 від 17.02.2017 (вх. № 3796/17) про визнання недійсним договору іпотеки; попереджено Відповідачів 1, 2 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про те, що у разі неявки в судове засідання та неподання відзивів, відповідно до ст. 75 ГПК України справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
14.09.2017 до суду надійшло клопотання представника Відповідача 1 адвоката ОСОБА_7 від 14.09.2017 № 1409/2 (вх. № 19277/17) про витребування доказів від ПАТ «Сбербанк».
14.09.2017 до суду надійшли письмові пояснення представника Відповідача 1 адвоката ОСОБА_7 від 14.09.2017 № 1409/4 (вх. № 19278/17) по суті заяви ліквідатора про визнання договору іпотеки недійсним.
14.09.2017 до суду надійшли письмові пояснення представника Відповідача 2 адвоката ОСОБА_6 від 14.09.2017 № 1409/3 (вх. № 19280/17) по суті заяви ліквідатора про визнання договору іпотеки недійсним.
У судовому засіданні 14.09.2017 оголошено перерву до 20.09.2017 за усним клопотанням представника Відповідача 2 адвоката ОСОБА_6 у зв’язку з необхідністю додаткового ознайомлення з матеріалами справи.
19.09.2017 до суду надійшло клопотання представника Відповідача 2 адвоката ОСОБА_6 від 19.09.2017 № 1909/9 (вх. № 19650/17) про відкладення розгляду заяви ліквідатора про визнання договору іпотеки недійсним, у зв’язку з неможливістю представника взяти участь в судовому засіданні з підстав участі в іншому судовому засіданні.
20.09.2017 до суду надійшли письмові заперечення ліквідатора ПП «Лекс» арбітражного керуючого ОСОБА_1 від 20.09.2017 № 17-33 (вх. № 19746/17) на письмові пояснення представника ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_7 по суті заяви.
20.09.2017 до суду надійшла довідка ПАТ «Сбербанк» від 19.09.2017 № 6675/5/28-2/5 (вх. № 19749/17) про стан заборгованості ПП «Лекс» перед кредитором.
20.09.2017 до суду надійшли письмові пояснення ПАТ «Сбербанк» б/№, б/дати (вх. № 19750/17) по суті заяви ліквідатора ПП «Лекс» арбітражного керуючого ОСОБА_1 про визнання договору іпотеки недійсним.
20.09.2017 в судове засідання з’явились представники заявника ПП «Лекс», Третьої особи 2 ПАТ «Сбербанк» та Відповідача 1 ОСОБА_2 і надали пояснення у справі. Представники заявника ПП «Лекс» та Третьої особи 2 ПАТ «Сбербанк» заяву ліквідатора про визнання договору іпотеки недійсним підтримали і просили задовольнити. Представник Відповідача 1 проти заяви заперечив і просив суд відмовити у задоволенні заяви з підстав, викладених у письмових поясненнях.
Розглянувши в судовому засіданні клопотання представника Відповідача 2 адвоката ОСОБА_6 про відкладення розгляду заяви судом встановлено, що в обґрунтування клопотання заявник посилається на неможливість взяти участь у судовому засіданні у зв’язку з необхідністю взяти участь в іншому судовому засіданні в Шевченківському районному суді м. Києва під час розгляду відповідного кримінального провадження як захисника обвинуваченого.
В той же час, як вже вказано вище, ухвалою суду від 16.03.2017 було попереджено Відповідачів 1, 2 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про те, що у разі неявки в судове засідання та неподання відзивів, відповідно до ст. 75 ГПК України справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. При цьому в судовому засіданні 16.03.2017 представник Відповідача 2 усно клопотав про відкладення розгляду справи у зв’язку з відсутністю представника Відповідача 1, та клопотання було задоволене судом.
Також, згідно ухвали суду від 27.07.2017 розгляд справи було відкладено за клопотанням представника Відповідача 1 у зв’язку з неявкою представника Відповідача 2.
В подальшому ухвалою суду від 30.08.2017 розгляд справи було відкладено за клопотанням представника Відповідача 2 адвоката ОСОБА_6 у зв’язку з участю в іншому судовому засіданні та необхідністю ознайомлення з матеріалами справи та в судовому засіданні 14.09.2017 було оголошено перерву також за усним клопотанням представника Відповідача 2 адвоката ОСОБА_6 у зв’язку з необхідністю додаткового ознайомлення з матеріалами справи.
Крім цього суд враховує, що в матеріалах справи наявний відзив (письмові пояснення) представника Відповідача 2 по суті заяви про визнання договору іпотеки недійсним.
Таким чином суд дійшов висновку про відмову у задоволенні чергового клопотання представника Відповідача 2 про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю взяти участь в судовому засіданні.
Детально розглянувши матеріали справи, заяву ПП «Лекс» в особі ліквідатора ПП «Лекс» арбітражного керуючого ОСОБА_1 № 17-2 від 17.02.2017 (вх. № 3796/17) про визнання недійсним договору іпотеки, заслухавши пояснення представників учасників у справі, суд зазначає таке.
25.09.2015 відбувся другий повторний аукціон (торги) з продажу майна Банкрута, а саме: двокімнатної квартири загальною площею 203,2 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, за результатами якого складено протокол № 10, переможцем торгів стала ОСОБА_8
12.10.2015 між ПП «Лекс» та ОСОБА_8 укладено договір купівлі-продажу зазначеного об’єкту нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 12.10.2015 та зареєстрований у реєстрі за № 4263.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 у даній справі визнано недійсними результати проведення другого повторного аукціону з продажу майна ПП «Лекс» з можливістю зниження його початкової вартості, який відбувся 25.09.2015 та оформлений протоколом № 10 від 25.09.2015, а також укладений між ПП «Лекс» та ОСОБА_8 в результаті проведення цього аукціону Договір купівлі-продажу об’єкту нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрований в реєстрі за № 4263.
Постановою Вищого господарського суду України від 15.06.2016 наведену постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 у цій справі залишено без змін.
Постановою Верховного Суду України від 07.12.2016 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_8 про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 15.06.2016 року у справі № Б8/183-11.
Крім цього, ухвалою господарського суду Київської області від 30.08.2016 в межах даної справи про банкрутство скасовано свідоцтво про придбання нерухомого майна серія та номер: 4264, видане 12.10.2015 приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_9; припинено державну реєстрацію права власності за номером запису про право власності - 11567912, дата державної реєстрації - 12.10.2015, реєстратор - приватний нотаріус КМНО ОСОБА_9
В той же час, 19.07.2016 між ОСОБА_8 (іпотекодавець) та ОСОБА_10 (іпотекодержатель) було укладено договір іпотеки, який посвідчено приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_4 за реєстровим номером 2142.
Відповідно до умов Договору іпотеки від 19.07.2016 № 2142 (п. 1.1.), іпотекодавець передає іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно: двокімнатну квартиру, загальною площею 203,2 кв.м., житловою площею 169,3 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва, виданого 12.10.2015 приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_9 за реєстровим номером 4264; право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано 12.10.2015; реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 747910580000.
В подальшому, 01.02.2017 сторонами було укладено Договір про внесення змін до Договору іпотеки, зокрема в п. 1.1. Договору іпотеки зазначено, що предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу об’єкту нерухомого майна, посвідченого 12.10.2015 приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_9 за реєстровим номером 4263; право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано 31.01.2017; реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна: 747910580000.
При цьому, станом на дату укладення договору про внесення змін до договору іпотеки - 01.02.2017, вказаний договір купівлі-продажу об’єкту нерухомого майна, посвідчений 12.10.2015 приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_9 за реєстровим номером 4263, вже був визнаний недійсним відповідно до постанови Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 по справі № Б8/183-11.
Пунктом 6.5. Договору іпотеки від 19.07.2016 за реєстровим номером 2142 передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватись у позасудовому порядку шляхом продажу іпотекодержателем предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу; такий продаж проводиться з врахуванням особливостей, встановлених статтею 38 Закону України «Про іпотеку».
01.02.2017 між ОСОБА_10, він імені якої діяв ОСОБА_11 на підставі довіреності (продавець), та ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 269, відповідно до умов якого (п. 1, 2, 3), продавець, діючи відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку», продав, а покупець купила квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Право власності на квартиру належить ОСОБА_8 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого 12.10.2015 ОСОБА_9, приватним нотаріусом КМНО, за реєстровим номером 4263. Право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано 31.01.2017. Право на продаж вказаної квартири (предмету іпотеки) будь-якій особі, належить іпотекодержателю на підставі договору іпотеки, посвідченого 19.07.2016 ОСОБА_4 приватним нотаріусом КМНО, за реєстровим номером 2142. Представник продавця стверджує, що продавець (іпотекодержатель) за 30 днів до укладення цього договору письмово повідомила ОСОБА_8 про свій намір укласти договір купівлі-продажу предмету іпотеки.
На підставі вказаного вище договору купівлі-продажу квартири від 01.02.2017 за реєстровим номером 269, 01.02.2017 між ОСОБА_2 (іпотекодавець) та ОСОБА_3 (іпотекодержатель) було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за номером 272, відповідно до умов якого (п. 1.1.) іпотекодавець передає іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно: двокімнатну квартиру, загальною площею 203,2 кв.м., житловою площею 169,3 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, в рахунок забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_2 за договором позики, укладеним між сторонами 01.02.2017. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 01.02.2017 за реєстровим номером 269. Право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване 01.02.2017. Реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 747910580000.
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 ЦК України). Аналогічні положення містить ст. 1 Закону України «Про іпотеку».
Як вже вказано вище, постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 визнано недійсними результати аукціону, оформленого протоколом № 10 від 25.09.2015, а також укладений між ПП «Лекс» та ОСОБА_8 в результаті проведення цього аукціону Договір купівлі-продажу об’єкту нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_9 та зареєстрований в реєстрі за № 4263.
В подальшому, ухвалою господарського суду Київської області від 30.08.2016 скасовано свідоцтво про придбання нерухомого майна серія та номер: 4264, видане 12.10.2015 приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_9
Ухвалами господарського суду Київської області від 27.07.2017 визнати недійсним договір іпотеки від 19.07.2016, укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_8, посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 2142; витребувано з чужого незаконного володіння у ОСОБА_2 на користь ПП «Лекс» двокімнатну квартиру, загальною площею 203,2 кв.м., житловою площею 169,3 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 747910580000).
Таким чином, як зазначає заявник - ліквідатор ПП «Лекс», після винесення постанови Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 по справі № Б8/183-11, ОСОБА_8 не мала статусу власника спірного майна і відповідно не мала права передавати дане майно в іпотеку ОСОБА_10, а також відповідно ОСОБА_10 не мала права в подальшому 01.02.2017 укладати з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу квартири за реєстровим номером 269.
Крім цього заявник - ліквідатор ПП «Лекс» зазначає, що під час укладення договору купівлі-продажу квартири від 01.02.2017 за реєстровим номером 269, ОСОБА_10 як іпотекодержателем, не було дотримано вимог ст. 38 Закону України «Про іпотеку», оскільки в період з 01.11.2016 (строк виконання зобов’язань забезпечених іпотекою) і до 01.01.2017 (30-й день до звернення стягнення на предмет іпотеки) ОСОБА_8 не була власником цього майна отже не мала статусу іпотекодавця.
Додатково заявник - ліквідатор ПП «Лекс» вказує, що 31.01.2017 ОСОБА_8 повторно на підставі вже визнаного судом недійсним договору купівлі-продажу об’єкту нерухомого майна, який був укладений між ПП «Лекс» та ОСОБА_8 зареєструвала за собою право власності на нерухоме майно, що в подальшому дозволило їй: 01.02.2017 укласти у приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_4 договір про внесення змін до договору іпотеки, який посвідчений за реєстровим номером 2142, відповідно до якого сторонами було змінено назву документу, на підставі якого ОСОБА_8 володіла нерухомим майном, зокрема, замість скасованого судом свідоцтва про право власності на нерухоме майно, яке зареєстроване в реєстрі 12.10.2015 за номером 4264 на визнаний судом недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_9 за реєстровим номером 4263.
Як зазначає заявник, вказані дії ОСОБА_8 призвели до того, що в той самий день нерухоме майно, що належить ПП «Лекс» було спочатку відчужене на користь ОСОБА_2 та відразу передане в іпотеку ОСОБА_3 за оспорюваним договором іпотеки.
Таким чином, як зазначає ліквідатор ПП «Лекс», ОСОБА_2 на момент укладення з ОСОБА_3 договору іпотеки від 01.02.2017 за реєстровим номером 272, не була власником нерухомого майна, переданого в іпотеку.
Згідно заяви від 17.02.2017 № 17-2 заявник - ліквідатор ПП «Лекс» вказує, що сторонами договору іпотеки від 01.02.2017 за реєстровим номером 272, на момент укладення спірного договору допущено порушення закону, зокрема передано нерухоме майно в наступну іпотеку без згоди попереднього іпотекодержателя - ПАТ «Сбербанк» та порушено права ПП «Лекс» як власника спірного нерухомого майна.
Так, з метою забезпечення виконання зобов’язань ПП «Лекс» перед ЗАТ «Банк НРБ», правонаступником якого є ПАТ «Сбербанк» за кредитним договором № 70-В/07 від 26.03.2007 (надалі також: «Кредитний договір»), між ПП «Лекс» та ЗАТ «Банк НРБ» було укладено іпотечний договір від 25.05.2007, посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_12 за реєстровим номером 3650, відповідно до якого в іпотеку передано майно ПП «Лекс» - двокімнатну квартиру, загальною площею 203,2 кв.м., житловою площею 169,3 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Предмет іпотеки належить ПП «Лекс» на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, який був посвідчений 07.12.2006 приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_12 та зареєстрований в реєстрі за № 20898.
Частинами 2, 5 статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
ПП «Лекс» свої зобов’язання за Кредитним договором належним чином та в повному обсязі не виконало, що підтверджується матеріалами справи № Б8/183-11 про банкрутство ПП «Лекс».
Крім вказаного вбачається, що первинний договір іпотеки (від 25.05.2007 за реєстровим номером 3650) не припинив свою дію, оскільки відсутні будь-які підстави, передбачені Законом України «Про іпотеку» (зокрема ст. 17 Закону України «Про іпотеку»), для такого припинення. Отже права і обов’язки ПАТ «Сбербанк» як іпотекодержателя є дійсними з моменту нотаріального посвідчення іпотечного договору і залишаються дійсним на даний час.
Статтею 23 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про іпотеку», іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку.
Предмет іпотеки може бути переданий в наступну іпотеку за згодою попередніх іпотекодержателів, якщо інше не встановлено попереднім іпотечним договором (ч. 1 ст. 13 Закону України «Про іпотеку»).
Так, положення первинного договору іпотеки (від 25.05.2007 за реєстровим номером 3650) не передбачають можливості і не надають права на передачу предмету іпотеки в наступну іпотеку без згоди ПАТ «Сбербанк».
Отже, з позиції заявника - ліквідатора ПП «Лекс», на момент укладення між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 оспорюваного договору іпотеки від 01.02.2017 за реєстровим номером 272, сторонами було порушено вимоги ст. 9, 13 Закону України «Про іпотеку».
Щодо порушення прав ПП «Лекс» спірним договором іпотеки від 01.02.2017 за реєстровим номером 272, заявник зазначає, що після витребування майна з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ПП «Лекс» згідно ухвали суду від 27.07.2017 у даній справі, та відповідно поновлення прав та законних інтересів ПП «Лекс», разом з нерухомим майном Боржник відповідно до ст. 23 Закону України «Про іпотеку» отримав додаткові зобов’язання, обумовлені оспорюваним договором іпотеки, а саме забезпечувати належне виконання зобов’язань ОСОБА_2 за договором позики від 01.02.2017.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство в ред., чинній до 19.01.2013, після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, нові зобов’язання у боржника не можуть виникати.
Однак, як зазначає заявник, нові зобов’язання, які виникли з оспорюваного договору іпотеки, породжують для ОСОБА_3 майнові вимоги до ПП «Лекс», оскільки відповідно до ч. 6 ст. 14 Закону про банкрутство, розпорядник майна зобов’язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності, згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.
Заперечуючи проти заяви ліквідатора Відповідачі 1, 2 в письмових поясненнях зазначають таке.
Згідно відзиву від 06.04.2017 ОСОБА_2 зазначає, що саме вона, а не ПП «Лекс», є власником спірної квартири, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.03.2017, та оскільки заявником не надано доказів державної реєстрації права власності на вказане майно за ПП «Лекс», заява ліквідатора не підлягає задоволенню.
Згідно аналогічних за змістом письмових пояснень представників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 14.09.2017 № 1401/3 та № 1409/4, Відповідачі 1, 2, посилаючись на положення п. 10 Постанови Пленуму ВСУ № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», зазначають, що заявником обрано невірний спосіб захисту своїх прав, в даному випадку не може застосовуватись ст. 216 ЦК України, та майно може бути витребуване шляхом подання віндикаційного позову.
Спірний договір укладено з дотриманням приписів ЦК України та Закону України «Про іпотеку», оскільки іпотекодавцю не було відомо про перебування спірного об’єкту нерухомого майна в іпотеці ПАТ «Сбербанк» та було відомо лише про обтяження на підставі договору іпотеки від 19.07.2016 за реєстровим номером 2142 та вказаний договір і став підставою для укладення договору купівлі-продажу, за яким ОСОБА_2 набула у власність спірне майно.
Також в письмових поясненнях зазначено, що на даний час спірне майно зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2, заявником не надано доказів скасування даної реєстрації чи реєстрації майна за ПП «Лекс».
За наслідком заслуховування пояснень представників учасників у справі та дослідження наданих доказів судом встановлено необґрунтованість наведених позицій Відповідачів 1, 2, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Згідно ч. 4 ст. 334 ЦК України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
З наведеної вище норми статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вбачається, що державній реєстрації, тобто визнанню державою факту, підлягають ті права на нерухоме майно, які вже існують та/або виникли в порядку, передбаченому цивільним законодавством.
Відповідно до ч. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Яка вбачається з матеріалів справи № Б8/183-11, ПП «Лекс» набуло право власності на двокімнатну квартиру, загальною площею 203,2 кв.м., житловою площею 169,3 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного з ТОВ «Компанія Трансенерго», який був посвідчений 07.12.2006 приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_12 та зареєстрований в реєстрі за № 20898.
Згідно ч. 4 ст. 334 ЦК України в ред., чинній станом на 07.12.2006, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Пунктом 1.3. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке було затверджено Наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 02.02.2002 (в ред. від 30.05.2005, що була чинною станом на 07.12.2006) визначено, що державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.
Відповідно до наданої ліквідатором інформаційної довідки Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» КВ-2016 № 52776 від 30.12.2016 підтверджено, що квартира АДРЕСА_3 зареєстрована за ПП «Лекс» 12.12.2006 за реєстраційним номером 6355 в книзі д. 1192-251 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, який був посвідчений 07.12.2006 приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_12 та зареєстрований в реєстрі за № 20898.
Згідно ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Щодо доводів Відповідача 1 про те, що нею було правомірно укладено Договір іпотеки з огляду на наявність запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про те, що вона є власником вказаного майна, суд зазначає таке.
Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на аукціоні, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно банкрута, яке реалізується в процедурі банкрутства, до покупця - учасника аукціону, та враховуючи особливості, передбачені Законом про банкрутство, складання за результатами його проведення акту про передання права власності на нерухоме майно є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на аукціоні, а отже, є правочином.
Такий висновок узгоджується і з нормами ст. 650, 655 та ч. 4 ст. 656 ЦК України, в яких процедуру продажу майна на аукціоні в процедурі банкрутства, результатом яких є видача нотаріусом свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні на підставі складеного та затвердженого в установленому порядку акту про передання права власності на нерухоме майно (ст. 75 Закону про банкрутство, ст. 34 Закону України «Про нотаріат»), віднесено до договорів купівлі-продажу.
Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Частиною 1 статті 236 ЦК України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Таким чином, оскільки постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 визнано недійсними результати аукціону, оформленого протоколом № 10 від 25.09.2015, а також укладений між ПП «Лекс» та ОСОБА_8 в результаті проведення цього аукціону Договір купівлі-продажу об’єкту нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_9 та зареєстрований в реєстрі за № 4263, господарським судом Київської області в межах даної справи скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, яке зареєстроване в реєстрі 12.10.2015 за номером 4264, а також визнано недійсним договір іпотеки від 19.07.2016 за реєстровим № 2142, відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 236 ЦК України, такі правочини не породжують жодних правових наслідків з моменту їх вчинення.
З викладеного вбачається, що починаючи з 12.12.2006 законним власником двокімнатної квартири, загальною площею 203,2 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, є Приватне підприємство «Лекс».
Також, матеріалами справи підтверджується, що попередня іпотека спірного майна - на підставі іпотечного договору від 25.05.2007, посвідченого приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_12 за реєстровим номером 3650, на даний час є чинною, у встановленому Законом України «Про іпотеку» порядку, не припинена.
Твердження Відповідачів 1, 2 в письмових поясненнях про те, що їм не було відомо про обтяження зазначеного майна іпотекою за іпотечним договором від 25.05.2007 за реєстровим номером 3650, не спростовують вказаних вище обставин щодо порушення вимог ст. 9, 13 Закону України «Про іпотеку» при укладенні спірного договору іпотеки.
При цьому судом враховано, що станом на дату укладення спірного договору іпотеки від 01.02.2017 за реєстровим номером 272, у провадженні господарського суду Київської області перебувала заява ліквідатора ПП «Лекс» про визнання недійсним договору іпотеки від 19.07.2016, укладеного між ОСОБА_10 та ОСОБА_8, посвідченого приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_4 за реєстровим номером 2142, який був підставою для реєстрації за ОСОБА_2 права власності на спірне нерухоме майно, та відомості про розгляд даної справи є загальнодоступними в Єдиному державному реєстрі судових рішень та на офіційному веб-сайті Судова влада України.
Стосовно позиції Відповідачів 1, 2 про те, що заявником обрано неправильний спосіб захисту своїх прав, суд зазначає таке.
Згідно п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.
Норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.
У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.
Однак, як вбачається з матеріалів справи та як наголошує заявник, дана заява про визнання договору іпотеки недійсним не містить вимог щодо повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі, що спростовує вказану позицію Відповідачів 1, 2.
Крім цього як встановлено судом, заявник - ліквідатор ПП «Лекс» звертався до суду з віндикаційним позовом про витребування майна Банкрута з чужого незаконного володіння, та ухвалою суду від 27.07.2017 у даній справі заяву було задоволено; витребувано з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ПП «Лекс» нерухоме майно - двокімнатну квартиру, загальною площею 203,2 кв.м., житловою площею 169,3 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Вказана ухвала сторонами не оскаржувалась, набрала законної сили, та в ухвалі безпосередньо встановлено обставини щодо незаконності володіння ОСОБА_2 спірним нерухомим майном. Отже в силу ст. 35 ГПК України зазначені обставини не потребують повторного доведення.
Твердження Відповідачів 1, 2 про те, що спірне майно на даний час зареєстроване за ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, і як наслідок вона є власником майна, є необґрунтованими, оскільки як встановлено судом, двокімнатна квартира, загальною площею 203,2 кв.м., житловою площею 169,3 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, належить ПП «Лекс» на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, який був посвідчений 07.12.2006 приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_12 та зареєстрований в реєстрі за № 20898.
Отже, заявником - ліквідатором ПП «Лекс» доведено, а Відповідачами 1, 2 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не спростовано підстави заяви ліквідатора ПП «Лекс» про визнання договору іпотеки від 01.02.2017 за реєстровим № 272 недійсним, зокрема передачу спірного майна в наступну іпотеку без погодження з іпотекодержателем ПАТ «Сбербанк».
До того ж судом враховано той факт, що законним власником спірного нерухомого майна з 12.12.2006 року є ПП «Лекс», отже укладення договору іпотеки від 01.02.2017 за реєстровим номером 272 порушує ч. 2 ст. 583 ЦК України та ч. 1 ст. 5 Закону України «Про іпотеку».
Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 07.04.2015 у справі № 911/4548/14, в якій зазначено, що за змістом ст. 5 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець має бути носієм права власності або права господарського відання на майно, що передає в іпотеку, відсутність такого права свідчить про невідповідність оспорюваного договору вимогам частини 1 статті 203 ЦК України, і як наслідок, відповідно до частин 1, 3 статті 215 ЦК України, є підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним з моменту його укладення.
Частиною 3 статті 12 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.
Відповідно до ч. 2 ст. 583 ЦК України, заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про іпотеку», предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.
Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Враховуючи викладене вище суд дійшов висновку, що Договір іпотеки від 01.02.2017, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за номером 272, підлягає визнанню недійсним, в зв’язку з чим заява ПП «Лекс» в особі ліквідатора ПП «Лекс» арбітражного керуючого ОСОБА_1 від 17.02.2017 № 17-2 (вх. № 3796/17) задовольняється судом повністю.
Судові витрати у вигляді судового збору, сплаченого заявником за подачу заяви про визнання договору іпотеки недійсним, у сумі 3200,00 грн., в порядку ст. 49 ГПК України покладаються на відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 порівну, по 1600,00 грн.
Керуючись Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та ст. 86 ГПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
1. Заяву ПП «Лекс» в особі ліквідатора ПП «Лекс» арбітражного керуючого ОСОБА_1 № 17-2 від 17.02.2017 (вх. № 3796/17) про визнання недійсним договору іпотеки задовольнити.
2. Визнати недійсним договір іпотеки від 01.02.2017, укладений між ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 272.
3. Стягнути з ОСОБА_2 (83000, АДРЕСА_4; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; 06.01.1987 р.н.) на користь Приватного підприємства «Лекс» (08110, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Михайлівка-Рубежівка, вул. Жовтнева, буд. 30-Б; код ЄДРПОУ 21691646) 1600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. судового збору.
4. Стягнути з ОСОБА_3 (86500, Донецька обл., м. Сніжне, вул. Шаталова, буд. 48; ідентифікаційний номер НОМЕР_2; 07.12.1982 р.н.) на користь Приватного підприємства «Лекс» (08110, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Михайлівка-Рубежівка, вул. Жовтнева, буд. 30-Б; код ЄДРПОУ 21691646) 1600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. судового збору.
5. Копію ухвали надіслати учасникам судового процесу.
Повний текст ухвали виготовлено і підписано 25.09.2017
Суддя С.Ю. Наріжний
скопійовано
-
скопійовано
-
