ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2017 р.

м. Одеса

Справа № 815/4824/13-а

Категорія: 12.3

Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Федусика А.Г., Танасогло Т.М.,

при секретарі - Андроновій Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Південної митниці Міндоходів на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Південної митниці Головного управління Міндоходів в Одеській області, Державної митної служби України про проходження публічної служби,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому заявлено вимоги Південній митниці Міндоходів, Державної митної служби України, а саме визнання протиправним та скасування наказу Державної митної служби України № 965-к від 10 червня 2013 року «Про припинення перебування на державній службі»; визнання протиправним та скасування наказу Південної митниці Державної митної служби України № 407-к від 10 червня 2013 року «Про оголошення наказу ДМСУ від 10 червня 2013 року № 963-К «Про припинення перебування на державній службі»; поновлення ОСОБА_1 на посаді головного інспектора оперативного сектору № 2 оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Південної митниці Державної митної служби України з 10 червня 2013 року; стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року задоволено позовні вимоги.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог не відповідає встановленим обставинам справи, так як позивача правомірно звільнено зі служби в митних органах України, внаслідок вчинення останнім кримінального правопорушення, а як наслідок порушення присяги державного службовця.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення - скасуванню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач, починаючи з 09 липня 2002 року проходив службу у митних органах України.

Наказом Південної митниці від 02 квітня 2012 року № 480-к позивача призначено на посаду головного інспектора оперативного сектору № 2 оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушенням митних правил Південної митниці.

В свою чергу, 06 червня 2013 року в пункті пропуску «Кучурган-Первомайськ», у зоні діяльності митного поста «Роздільна», співробітниками управління СБУ в Одеській області розпочато проведення оперативно-слідчих заходів стосовно посадових осіб Південної митниці за підозрою в отриманні хабара під час виконання своїх посадових обов'язків.

Так, під час проведення вказаних оперативних заходів у головного інспектора оперативного сектору № 2 оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушенням митних правил Південної митниці ОСОБА_1, вилучено грошові кошти, у сумі 3 400 грн. та 150 доларів США, а також затримано вказану особу, у порядку ст. 208 Кримінально-процесуального кодексу України.

За даним фактом Котовською міжрайонною прокуратурою Одеської області розпочато кримінальне провадження за ознаками скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 Кримінального кодексу України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013170510000008.

Внаслідок чого, начальником Південної митниці на адресу Державної митної служби України направлено подання про припинення перебування позивача на державній службі в митних органах України, за порушення ним Присяги державних службовців (а.с. 134-138).

На підставі зазначеного подання Державною митною службою України видано наказ № 965-к від 10 червня 2013 року «Про припинення перебування на державній службі», яким відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу» за порушення присяги державних службовців, починаючи з 10 червня 2013 року припинено перебування позивача на державній службі в митних органах України (а.с. 132-133).

Наказом Південної митниці від 10 червня 2013 року № 407-к «Про оголошення наказу ДМСУ від 10 червня 2013 року № 965-к «Про припинення перебування на державній службі», у зв'язку з припиненням перебування особи на державній службі в митних органах, зобов'язано відділ фінансів, бухгалтерського обліку та звітності Південної митниці провести розрахунки та виплати відповідно до вимог чинного законодавства (а.с. 8).

В свою чергу, не погоджуючись зі своїм звільненням позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок про задоволення позовних вимог, так як позивача протиправно звільнено зі служби в митних органах України, за порушення ним присяги державних службовців, з чим частково погоджується судова колегія, з огляду на наступне.

Так , порядок, умови проходження і припинення державної служби в митних органах встановлено Митним кодексом України, Законом України «Про державну службу» та Кодексом законів про працю України.

Відповідно ч. 1 ст. 571 МК України, особи, вперше прийняті на службу до органів доходів і зборів приймають Присягу державних службовців, якщо раніше вони не приймали такої Присяги.

Згідно ч. 2 ст. 569 МК України, правове становище посадових осіб органів доходів і зборів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII передбачено, що державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої ст. 17 цього Закону.

Згідно ч. 1 ст. 14 Закону «Про державну службу» № 3723-XII, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює, до державного службовця застосовуються дисциплінарні стягнення.

Частиною другою цієї статті передбачено, що до службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу, як попередження про неповну службову відповідність і затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 МК України передбачено, що посадові особи та інші працівники органів доходів і зборів, які прийняли неправомірні рішення, вчинили неправомірні дії або допустили бездіяльність, у тому числі в особистих корисливих цілях або на користь третіх осіб, несуть кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та іншу відповідальність відповідно до закону.

Судовою колегією встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності звільнення позивача зі служби в митних органах України за порушення присяги державного службовця, шляхом вчинення злочину.

В даному випадку, припинення державної служби за порушення присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне із займаною посадою.

В свою чергу, передумовою звільнення державного службовця за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов'язаного зі здійсненням службової діяльності, з підстави припинення державної служби за порушення присяги мають бути порушення, встановлені внаслідок ретельного службового розслідування, порядок проведення якого регулюється Інструкцією.

При цьому, необхідно враховувати, що наслідком вчинення дисциплінарного правопорушення можуть бути припинення державної служби за порушення присяги або звільнення з митного органу, які є санкціями різних рівнів відповідальності і не можуть застосовуватися як альтернативні. Звільнення за порушення присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення присяги.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, в постанові від 01 жовтня 2013 року в справі № 21-259а13.

В даному випадку, судом першої інстанції вірно встановлено, що наявність лише факту порушення відносно позивача кримінальної справи, не може бути достатньою підставою для звільнення його із займаної посади за порушення присяги державного службовця.

Внаслідок чого, колегія суддів вважає передчасними оскаржувані накази про звільнення позивача та погоджується із рішенням суду першої інстанції про необхідність їхнього скасування.

Більш того, під час апеляційного розгляду даної справи колегією суддів встановлено, що вироком Роздільнянського районного суду Одеської області від 05 грудня 2016 року, у справі № 511/3716/13-к, який залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 08 червня 2017 року, ОСОБА_1 виправдано за відсутністю складу злочину, передбаченого ч. 1 та ч. 4 ст. 368 КК України.

Проте , колегія суддів не погоджується із рішенням суду першої інстанції, в частині висновку про необхідність поновлення позивача на рівнозначній посаді в Південній митниці Міндоходів, з огляду на наступне.

В даному випадку, із зібраних матеріалів у справі вбачається, що позивача звільнено з посади головного інспектора оперативного сектору № 2 оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Південної митниці Державної митної служби України.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Тому, колегія суддів вважає, що у разі встановлення факту протиправного звільнення працівника з роботи суд повинен прийняти рішення про його поновлення на роботі, а саме на конкретній посаді, яку він займав до звільнення.

Внаслідок чого, позивач підлягає поновленню на посаді головного інспектора оперативного сектору № 2 оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Південної митниці Державної митної служби України.

В свою чергу, судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про поновлення позивача на рівнозначній посаді в Південній митниці Міндоходів, як новоствореному державному органі, так як таке поновлення є фактично зобов'язанням державного органу укласти новий трудовий договір з особою, яка не проходила у ньому службу.

Також , колегія суддів зазначає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не відповідає вимогам Закону України «Про оплату праці» та Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, так як судом не наведено розрахунків заробітку позивача за час вимушеного прогулу, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

При цьому, середній заробіток працівника згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про оплату праці» визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Із пункту 5 Порядку вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом 1 пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Відповідно до абз. 1 п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Так, середньомісячна заробітна плата позивача за два останніх місяця перед звільненням склала 3799,95 грн., відповідно до наданої довідки Південної митниці Міндоходів (а.с. 43).

В свою чергу, на підставі рішення суду першої інстанції, в частині, що підлягала негайному виконанню, позивача поновлено на посаді 12 вересня 2013 року.

Тому, час вимушеного прогулу ОСОБА_1, за період з 10 червня 2013 року по 12 вересня 2016 року, становить 2 місяці та 23 робочі дні, внаслідок чого стягненню підлягає середній заробіток, у сумі 12 028,31 грн.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Південної митниці Міндоходів - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року - скасувати та ухвалити у справі нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Південної митниці Головного управління Міндоходів в Одеській області, Державної митної служби України про проходження публічної служби - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної митної служби України № 965-к від 10 червня 2013 року «Про припинення перебування на державній службі».

Визнати протиправним та скасувати наказ Південної митниці Державної митної служби України № 407-к від 10 червня 2013 року «Про оголошення наказу ДМСУ від 10.06.2013 № 963-К «Про припинення перебування на державній службі».

Поновити ОСОБА_1 на посаді головного інспектора оперативного сектору № 2 оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Південної митниці Державної митної служби України з 10 червня 2013 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, за період з 10 червня 2013 року по 12 вересня 2013 року, у сумі 12 028,31 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір, у сумі 35,69 грн.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після складання постанови у повному обсязі, згідно ст. 160 КАС України.

Повний текст судного рішення складено 22 вересня 2017 року.

Головуючий : О.В. Яковлєв

Судді : А.Г. Федусик

Т.М. Танасогло