АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі: головуючого: Соколової В.В.

суддів : Поліщук Н.В., Усика Г.І.

при секретарі Казанник М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 30.06.2017 у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Форбс ЛЛС (Forbes LLS) про дострокове припинення свідоцтва України на знак для товарів і послуг , -

В С Т А Н О В И Л А:

27.06.2017 позивач звернувся до суду з вказаним позовом в якому просив достроково припинити дію свідоцтва України № 80273 на знак для товарів і послуг «Forbes» повністю, зобов'язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30.06.2017 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 в частині вимог до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про дострокове припинення свідоцтва України на знак для товарів і послуг.

Позовну заяву ОСОБА_1 в частині вимог до Форбс ЛЛС (Forbes LLS) про дострокове припинення свідоцтва України на знак для товарів і послуг, повернуто позивачеві для подання до належного суду.

Справа № 757/36732/17-ц

№ апеляційного провадження:№ 22-ц/796/9386/2017

Головуючий у суді першої інстанції: Козлов Р.Ю.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В.

Не погодився з вищезазначеним судовим рішенням позивач, ним подана апеляційна скарга, в якій вказується на незаконність, необґрунтованість ухвали суду, порушенням судом норм процесуального права. Позивач посилається на те, що він не оскаржує дій, бездіяльності чи рішень Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, вчинених чи прийнятих на реалізацію наданих владних повноважень. Предметом позову є дострокове припинення дії свідоцтв на знак для товарів і послуг, в разі якщо товари та послуги, зазначені у свідоцтві не використовуються в Україні потягом трьох років. Тому спір між сторонами у даній справі є не публічним, є приватно-правовим, а відтак, підлягає вирішенню, з урахуванням суб'єктного складу, в порядку цивільного судочинства. У зв'язку з тим, що суд неправомірно відмовив у відкритті провадження в частині вимог позивача до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, то суд і неправомірно застосував правила п. 4 ч. 3 ст. 121 ЦПК України та повернув позовну заяву позивачу в частині вимог до відповідача Форбс ЛЛC (Forbes LLS) для подачі до належного суду. На підставі викладеного, просить ухвалу скасувати і направити справу до суду першої інстанції для відкриття провадження.

В судовому засіданні позивач підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, просив її задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для вирішення питання про відкриття провадження.

Представники відповідача Міністерства економічного розвитку і торгівлі України Фінагіна В.Б., Романенко Ю.О. підтримали апеляційну скаргу та просили про її задоволення.

Представники Форбс ЛЛС (Forbes LLS) Лук’яновО.Л., Мамуня О.С., Дрюк Н.О. заперечували проти доводів апеляційної скарги, проте вказували про непідсудність справи в порядку цивільного судочинства, так як позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець та спір виник з приводу його господарської діяльності. Просили скасувати ухвалу суду в частині повернення позовної заяви позивачеві, в частині відмови у відкриття провадження залишити без змін, вказати інші підстави і відмовити у відкритті провадження у справі в цілому.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позов пред'явлений до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, що є центральним органом виконавчої влади, відносини щодо зобов'язання відповідача внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв на знаки для товарів і послуг є публічно-правовими, а відтак вимога щодо зобов'язання відповідача суб'єкта владних повноважень підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Оскільки в частині позовних вимог пред'явлених до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України відмовлено у відкритті провадження у справі, а місце знаходження відповідача Форбс ЛЛС (Fobes LLS) знаходиться поза межами адміністративної території Печерського району м. Києва, то в частині вимог до відповідача Форбс ЛЛС (Fobes LLS) позовна заява повернута позивачеві для подачі до належного суду.

Проте погодитись з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не вважає за можливе виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до п.1,2 ч. 2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Як роз'яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 1 Постанови Пленуму № 3 від 01.03.2013 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

У п.21 цієї Постанови вказується на те, що якщо орган державної влади та/або орган місцевого самоврядування (суб'єкт владних повноважень) бере участь у справі не на виконання своїх владних повноважень, а з інших правових підстав; не здійснює владних управлінських функцій щодо іншого учасника спору, то залежно від змісту вимог і суб'єктного складу сторін справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог статті 15 ЦПК України.

Ураховуючи положення статті 1 ЦПК України та статті 2 КАС України, не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права - фізичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

А отже саме по собі пред'явлення позову до органу державної влади не визначає підсудність справи, не менше значення має характер правовідносин, що є предметом спору. До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Дана справа не є публічно-правовим спором і не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції (адміністративна справа), оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів від порушень з боку суб'єкта владних повноважень у сфері публічно-правових відносин. Позивач не оскаржує дій, бездіяльності чи рішень Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, вчинених чи прийнятих на реалізацію наданих владних повноважень. Предметом позову є дострокове припинення дії свідоцтв на знак для товарів і послуг, на підставі ст.ст. 494-497 ЦК України, ст. 18 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».

Такі висновки містяться і в Постанові Верховного Суду України від 16.06.2015 по справі № 21-227-15 з аналогічним предметом спору, в якій вказується, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про реєстрацію знака для товарів і послуг та в наступному отримання заявником Свідоцтва України на знак для товарів і послуг подальше оспорювання права власності на вказаний знак має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Таким чином, вказані правовідносини не носять публічно-правовий характер, спір виник з приводу приватно-правових відносин, а тому висновок суду першої інстанції про те, що позовна заява в частині позовних вимог пред'явлених до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства є помилковим.

Також слід зазначити, що позивач звернувся саме до Печерського районного суду м. Києва, у відповідності до правил ч. 1 ст. 113 ЦПК України, а саме на свій вибір за місцезнаходженням відповідача - Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, місцезнаходження якого - вул. Грушевського, 12/2 у Печерському районі м. Києва. А тому і повернення позовної заяви в частині позовних вимог пред'явлених до відповідача Форбс ЛЛC (Forbes LLS) не можна визнати обґрунтованим.

Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, в зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Колегія суддів відхиляє доводи представників відповідача Форбс ЛЛС (Forbes LLS) та їх вимоги про наявність підстав для виходу за межі доводів апеляційної скарги, шляхом зазначення інших підстав відмови у відкритті провадження у справі, скасування ухвали суду лише в частині повернення позовної заяви, а в решті залишення ухвали без змін з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Положення ч.3 вказаної норми законодавства вказують, що апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Виходячи з вказаних положень законодавства завданням апеляційного суду є перевірка законності і обґрунтованості судового рішення, тобто перевірка висновків суду першої інстанції, визначених ним підстав та застосування норм права при розгляді процесуальних питань та вирішення справи по суті.

В даній справі апеляційний суд дійшов висновку про помилковість висновків суду першої інстанції щодо підсудності справи судам адміністративної юрисдикції, проте питання наявності господарських правовідносин судом першої інстанції не досліджувалось, що унеможливлює його розгляд апеляційним судом. До того ж наданий представниками витяг з електронного ресурсу http://youcontrol.com.ua не може вважатися джерелом офіційної та достовірної інформації.

Згідно п. 3 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Отже, ухвала суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі в частині позовних та повернення позовної заяви, як така, що постановлена з порушенням порядку підлягає скасуванню, з передачею питання про відкриття провадження у справі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303,304,307, 311-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 30.06.2017- скасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: