ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2017 року

м. Полтава

Справа № 816/1115/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Бойка С.С., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, треті особи: ОСОБА_12 сільська рада Решетилівського району Полтавської області, Департамент екології та природних ресурсів Полтавської обласної державної адміністрації про визнання протиправними відмови, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

13 липня 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 звернулися до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, третя особа: ОСОБА_12 сільська рада Решетилівського району Полтавської області про визнання протиправними відмови, зобов'язання вчинити дії.

У судовому засіданні 29 серпня 2017 року протокольною ухвалою судом залучено в якості третьої особи Департамент екології та природних ресурсів Полтавської обласної державної адміністрації.

В обґрунтування адміністративного позову зазначено, що відповідно до положень пункту 14 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", пункту "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України позивачі, як учасники антитерористичної операції, мають право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки площею не більше 2,0 га для ведення особистого селянського господарства. Однак, за результатами звернення з відповідними заявами до відповідача отримали відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, що мотивовані посиланнями на віднесення обраної земельної ділянки до земель природоохоронного призначення, право розпорядження якими у відповідача відсутнє. З доводами відповідача щодо відсутності правових підстав для надання ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_13 дозволу на розробку проекту землеустрою позивачі не згодні.

Позивачі та представник позивачів в судове засідання не з'явились, надали клопотання про розгляд справи без їхньої участі /а.с. 219-220/.

Відповідач позов не визнав, у наданих до суду письмових запереченнях представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначила, що за даними картографічного матеріалу ОСОБА_14 роздержавлення і приватизації земель колективного сільськогосподарського підприємства "ім. Т. Шевченка" ОСОБА_12 другої сільської ради Решетилівського району Полтавської області запитувані земельні ділянки визначені як землі природоохоронного призначення, а Головне управління не уповноважене розпоряджатись землями відповідної категорії.

Треті особи у судове засідання не з'явилися, будучи належно повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до положень частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи достатність наданих сторонами доказів, а також, беручи до уваги відсутність потреби у допиті свідка чи експерта, суд, в судовому засіданні 21 вересня 2017 року, перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Зважаючи на неявку в судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, відповідно до приписів частини першої статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 у встановленому законом порядку набули статусу учасників бойових дій, що підтверджено посвідченнями серії УБД № 140499, серії МВ № 022236, серії УБД № 039741, серії АА № 139863, серії ЮА № 025136, серії УБД № 139915, серії УБД № 028834, серії УБД № 040932, серії МВ № 022329, серії АБ № 598385, серії УБД № 139829, копії яких залучені до матеріалів справи /а.с. 3-13/.

Згідно даних реєстрації вхідної кореспонденції 14 червня 2017 року позивачі звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із клопотаннями про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,0 га, у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, на території ОСОБА_12 Другої сільської ради Решетилівського району Полтавської області, яка знаходиться за межами населених пунктів /а.с. 90, 93, 96, 99, 102, 105, 108, 111, 114, 117, 120/. До клопотання позивачі додали викопіювання з графічного матеріалу із зображенням бажаного місця розташування земельної ділянки та зазначенням її орієнтовного розміру /а.с. 91, 94, 97, 100, 103, 106, 109, 112, 115, 118, 121/. Також повідомили, що право на безоплатну приватизацію земельної ділянки за вказаним цільовим призначенням не використали.

Листами від 22 червня 2017 року вих. № 8344/6-17, № 8268/6-17, № 8341/6-17, № 8275/6-17, № 8269/6-17, № 8274/6-17, № 8273/6-17, № 8272/6-17, № 8271/6-17, № 8270/6-17, № 8343/6-17 відповідач повідомив позивачів, що за інформацією відділу у Решетилівському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області земельні ділянки, які ви бажаєте отримати відносяться до земель природоохоронного призначення, а Головне управління не розпоряджається землями природоохоронного призначення та не має правових підстав для задоволення клопотань /а.с. 92, 95, 98, 101, 104, 107, 110, 113, 116, 119, 122/.

З наведених підстав, позивачам відмовлено у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної власності у власність для ведення особистого селянського господарства.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України.

Так, згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Пунктом "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Отже, позивач має право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

За приписами частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_15 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_15 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Як визначено частиною сьомого згаданої статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації, при цьому зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Зі змісту листів Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 22 червня 2017 року вих. № 8344/6-17, № 8268/6-17, № 8341/6-17, № 8275/6-17, № 8269/6-17, № 8274/6-17, № 8273/6-17, № 8272/6-17, № 8271/6-17, № 8270/6-17, № 8343/6-17 суд встановив, що підставою для відмови у наданні позивачам дозволу на виготовлення проектів землеустрою відповідач зазначив інформацію відділу у Решетилівському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області відповідно до якої запитувані земельні ділянки позначені як землі природоохоронного призначення. З цих підстав, відповідач зауважив, що Головне управління не уповноважене розпоряджатись землями природоохоронного призначення.

Відмовляючи позивачам у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою, відповідач виходив виключно з відсутності у нього прав розпоряджатись відповідною земельною ділянкою, у зв'язку з чим не здійснював перевірку клопотань позивача на відповідність вимогам статті 118 Земельного кодексу України.

Оцінюючи наведені твердження відповідача, суд враховує, що відповідно до пункту 5 Постанови Верховної ОСОБА_15 України від 13 березня 1992 року № 2200-ХІІ "Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі" установлено, що роздержавлення і приватизація земель сільськогосподарських підприємств і організацій, передбачених частиною другою пункту 3 цієї Постанови, провадиться починаючи з 15 травня 1992 року відповідно до проектів, які розробляються керівництвом (адміністрацією) цих підприємств і організацій за участю експертів і державних землевпорядних організацій, схвалюються трудовими колективами і затверджуються за поданням сільської (селищної) ОСОБА_15 районною (міською) ОСОБА_15 народних депутатів.

За змістом пункту 3.4 Рекомендацій по складанню проектів роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підприємств і організацій, затверджених Державним комітетом України по земельних ресурсах, Міністерством сільського господарства і продовольства України, Міністерством у справах роздержавлення власності і демонополізації виробництва України 15. травня 1992 року, із земель, що входять до складу угідь сільськогосподарських підприємств і організацій, відмежовують земельні ділянки, що визначені як землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, і не можуть передаватися у колективну і приватну власність. До земель природоохоронного призначення відносяться природоохоронні території та розташовані на них об'єкти, що підлягають особливій охороні, мають велику екологічну цінність як унікальні типові природні комплекси, для збереження сприятливої екологічної обстановки, попередження та стабілізації негативних природних процесів і явищ, а також місцеві дендрологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, ботанічні сади, заповідні урочища, пам'ятки природи, сільськогосподарські угіддя, що підлягають тимчасовій консервації внаслідок деградації, а також земельні ділянки, які за проектами контурно-меліоративної організації території повинні бути залісені або залужені.

Відмежовані землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення позначаються на проектному плані, обчислюється їх площа і складається відповідна експлікація.

Судом витребувано та досліджено в судовому засіданні ОСОБА_14 роздержавлення і приватизації земель колективного сільськогосподарського підприємства "ім. Т. Шевченка" Решетилівського району Полтавської області, зі змісту якого встановлено, що обрана позивачами земельна ділянка знаходиться у площині, позначеній на ОСОБА_14 як землі природоохоронного позначення. Викопіювання із даного ОСОБА_14 залучено до матеріалів справи /а.с. 178-180, 194-202/.

З посиланням на наведені обставини представник відповідача у судовому засіданні стверджувала про правомірність відмов Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області у наданні позивачам дозволу на розробку проектів землеустрою.

Однак, суд не погоджується з даними твердженнями відповідача, з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

За приписами статті 43 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва) /стаття 44 Земельного кодексу України/.

До земель іншого природоохоронного призначення належать земельні ділянки, в межах яких є природні об'єкти, що мають особливу наукову цінність /частина перша статті 46 Земельного кодексу України/.

Як зазначено в письмових поясненнях наданих представником Департаменту екології та природних ресурсів Полтавської обласної державної адміністрації на колишній території ОСОБА_12 Другої сільської ради Решетилівського району Полтавської області відсутні території та об'єкти природо-заповідного фонду; на території ОСОБА_12 Другої сільської ради Решетилівського району Полтавської області відсутні території та об'єкти природо-заповідного фонду /а.с. 205-207/.

Відповідно до частини першої статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної ОСОБА_15 Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

А в силу положень частини сьомої цієї ж статті, зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

З урахуванням наведеного, суд зауважує, що наданий відповідачем ОСОБА_14 роздержавлення і приватизації земель колективного сільськогосподарського підприємства "ім. Т. Шевченка" Решетилівського району Полтавської області не містить відомостей про те, на підставі яких нормативних документів запитувану земельну ділянку позначено як об'єкт природоохоронного призначення.

Сторонами у ході судового розгляду справи не надано доказів прийняття компетентними органами рішень про віднесення запитуваних земельних ділянок до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

Наразі згадані земельні ділянки відноситься до сільськогосподарських угідь, доказів зміни її цільового призначення суду не надано.

Згідно з пунктом "а" частини другої статті 22 Земельного кодексу України, до земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

А відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

За змістом пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Пунктом 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 року за № 1391/29521, визначено, що Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов висновку, що розпорядження обраними позивачами земельними ділянками здійснює відповідач, як територіальний орган Держгеокадастру у Полтавській області.

А відтак, відмови Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області у наданні позивачам дозволів на розроблення проекту землеустрою, оформлені листами від від 22 червня 2017 року вих. № 8344/6-17, № 8268/6-17, № 8341/6-17, № 8275/6-17, № 8269/6-17, № 8274/6-17, № 8273/6-17, № 8272/6-17, № 8271/6-17, № 8270/6-17, № 8343/6-17, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Водночас, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач у ході судового розгляду справи не довів, що у спірних відносинах він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом з тим, зібраними у справі доказами спростовано доводи відповідача про віднесення обраної позивачем земельної ділянки до земель природоохоронного призначення.

За таких обставин, позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 в частині вимог про визнання протиправними відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, викладеної у листі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 22 червня 2017 року вих. № 8344/6-17, № 8268/6-17, № 8341/6-17, № 8275/6-17, № 8269/6-17, № 8274/6-17, № 8273/6-17, № 8272/6-17, № 8271/6-17, № 8270/6-17, № 8343/6-17, належить задовольнити.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача надати ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_13 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею по 2,00 га кожному для ведення особистого селянського господарства на території ОСОБА_12 Другої сільської ради Решетилівського району Полтавської області, суд звертає увагу на таке.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначено статтею 118 Земельного кодексу України.

В силу наведених вище положень частини сьомої згаданої статті, компетентний орган розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Разом з цим, відмовляючи позивачам у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою відповідач виходив з відсутності у нього повноважень на розпорядження обраною земельною ділянкою та не здійснив перевірку клопотань ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 на відповідність наведеним вище вимогам закону.

За таких обставин, оскільки відповідач не виконав приписи закону щодо перевірки клопотання позивачів на відповідність вимогам Земельного кодексу України, суд, виходячи зі змісту положень Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу влади.

А тому, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача надати позивачам дозвіл на розробку проектів землеустрою не можуть бути задоволені судом.

Натомість, згідно з частиною другою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

А відповідно до частини другої статті 162 названого Кодексу, суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зважаючи на суть порушених прав позивачів, належним способом їх захисту буде зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею по 2,00 га кожному для ведення особистого селянського господарства на території ОСОБА_12 Другої сільської ради Решетилівського району Полтавської області з урахуванням висновків суду.

З огляду на викладене вище, адміністративний позов належить задовольнити частково.

Позивачі від сплати судового збору звільнені, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 122, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, треті особи: ОСОБА_12 сільська рада Решетилівського району Полтавської області, Департамент екології та природних ресурсів Полтавської обласної державної адміністрації про визнання протиправними відмови, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними відмови у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою, викладених у листах Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області:

- від 22 червня 2017 року № 8268/6-17 на ім'я ОСОБА_2;

- від 22 червня 2017 року № 8269/6-17 на ім'я ОСОБА_11;

- від 22 червня 2017 року № 8270/6-17 на ім'я ОСОБА_10;

- від 22 червня 2017 року № 8271/6-17 на ім'я ОСОБА_9;

- від 22 червня 2017 року № 8272/6-17 на ім'я ОСОБА_8;

- від 22 червня 2017 року № 8273/6-17 на ім'я ОСОБА_7;

- від 22 червня 2017 року № 8274/6-17 на ім'я ОСОБА_6;

- від 22 червня 2017 року № 8275/6-17 на ім'я ОСОБА_5;

- від 22 червня 2017 року № 8341/6-17 на ім'я ОСОБА_4;

- від 22 червня 2017 року № 8243/6-17 на ім'я ОСОБА_3;

- від 22 червня 2017 року № 8244/6-17 на ім'я ОСОБА_1.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею по 2,00 га кожному для ведення особистого селянського господарства на території Другої ОСОБА_12 сільської ради Решетилівського району Полтавської області з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині постанови.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя С.С. Бойко