Оріхівський районний суд Запорізької області

м. Оріхів, вул. Травнева, 23, 70500, (06141) 4-36-23

РІШЕННЯ

Іменем України

02 вересня 2010 року

Оріхівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді

при секретарі

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі

ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Оріхівському районі

Запорізької області про порушення права на державну соціальну підтримку дітей війни,

ВСТАНОВИВ:

26 травня 2010 року позивач звернувся (лася) до суду з цим позовом в якому зазначав (ла) наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 є дитиною війни, оскільки є громадянином України та на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни позивачу було менше 18 років.

За період з січня 2006 року по грудень 2008 року пенсія позивачу, як дитині війни у 2006 та 2007 роках не підвищувалася на ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком, а у 2008, 2009 та 2010 роках - не у повному обсязі, оскільки таке підвищення не нараховувалось та не виплачувалось відповідачем у 2006 та 2007 роках, а у 2008, 2008 та 2010 роках нараховувалось та виплачувалось не у повному обсязі, лише у сумі 10 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Про порушення своїх прав позивач дізнався (лася) напередодні звернення до суду.

Вважаючи таке ненарахування та невиплату підвищення на ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком у 2006 та 2007 роках, а у 2008, 2009 та 2010 роках нарахування та виплату не у повному обсязі протиправною бездіяльністю відповідача, позивач просить суд:

1)Визнати протиправною бездіяльність відповідача з ненарахування та невиплати дитині війни позивачу підвищення на ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком, з розрахунку діючої мінімальної пенсії за віком на відповідний місяць, за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по теперішній час.

2)Зобов’язати відповідача вчинити певні дії, а саме нарахувати та виплатити дитині війни позивачу підвищення на ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком, з розрахунку діючої мінімальної пенсії за віком на відповідний місяць, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по час розгляду позову.

Позивач в позові зазначив (ла) свою заяву про розгляд справи за його (її) відсутності.

Представник відповідача надіслав (ла) суду заперечення на позов з заявою про розгляд справи за відсутності відповідача (представника відповідача).

Оскільки заяви про розгляд справи за їх відсутності заявили всі особи, які беруть участь у справі, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних, доказів.

Представник відповідача в запереченнях на позов виклав те, що він позов не визнає. Також виклав свої пояснення про те, що дійсно позивач є дитиною війни, дійсно пенсія позивачу, як дитині війни не підвищувалася на ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком, оскільки таке підвищення не нараховувалось та не виплачувалось відповідачем у 2006 та 2007 роках, а у 2008, 2009 та 2010 роках нараховувалось та виплачувалось у розмірі меншому ніж ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком, як зазначено в позові. Проти позову заперечив, посилаючись на зупинку дії і зміну положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» Законами України «Про державний бюджет України на

2006- 2010 роки» та відсутність державного забезпечення такої державної соціальної гарантії як державна соціальна підтримка дітей війни в 2006-2010 роках в розмірі, який вимагає позивач.

Суд , дослідивши зазначенні письмові заперечення представника відповідача, в яких визнаються обставини ненарахування та невиплати підвищення на ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком у 2006 та 2007 роках, а у 2008, 2009 та 2010 роках нарахування та виплату не у повному обсязі - тобто так, як зазначено позивачем у позові, наявні письмові докази, приходить до наступних висновків.

У судовому засіданні, відповідно до відомостей позову, письмових заперечень представника відповідача, пенсійного посвідчення встановлено, що позивач є дитиною війни, оскільки є громадянином України та на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни позивачу було менше 18 років.

За період з січня 2006 року по грудень 2008 року пенсія позивачу, як дитині війни у 2006 та

2007роках не підвищувалася на ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком, а у 2008, 2009 та 2010 роках

м. Оріхів

ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

суду, цивільну справу за позовом

2

- не у повному обсязі, оскільки таке підвищення не нараховувалось та не виплачувалось відповідачем у 2006 та 2007 роках, а у 2008, 2009 та 2010 роках нараховувалось та виплачувалось не у повному обсязі, лише у сумі 10 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Про порушення своїх прав позивач дізнався (лася) напередодні звернення до суду.

Відповідно до положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»:

Стаття 6. Державна соціальна підтримка дітей війни

Дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, суд, виходячи з положень закону про державну соціальну підтримку дітей в йми, ст.ст.З, 22 Конституції України, ч,1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Законів України «Про державний бюджет України» на 2006, 2007, 2008, 2009 та 2010 роки, рішень Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), вважає, що ненарахування та невиплата відповідачем підвищення на ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком, з розрахунку діючої мінімальної пенсії за віком на відповідний місяць є протиправною бездіяльністю - порушенням права позивача на державну соціальну підтримку дітей війни.

Суд відкидає заперечення представника відповідача, оскільки вони не спростовують права позивача на підвищення на ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком, а також, оскільки позивач повинен був дізнатися про порушення своїх існуючих прав саме тоді, коли це відбулося - напередодні звернення до суду та вважає за необхідне ухвалити рішення, яке гарантуватиме дотримання і захист прав позивача від порушень з боку суб’єкта владних повноважень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.60, 88, 169, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Оріхівському районі Запорізької області з ненарахування та невиплати дитині війни ОСОБА_1 підвищення на ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком, з розрахунку діючої мінімальної пенсії за віком на відповідний місяць, за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по час постановления цього рішення 02 вересня 2010 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Оріхівському районі Запорізької області вчинити певні дії, а саме нарахувати та виплатити дитині війни ОСОБА_1 підвищення на ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком, з розрахунку діючої мінімальної пенсії за віком на відповідний місяць, за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по час постановления цього рішення 02 вересня 2010 року з урахуванням раніше проведених підвищень мінімальної пенсії за віком.

Складання повного рішення відкладено до 16 год. 00 хв. 03 вересня 2010 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом дёсяти дучв з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів ? дня отримання копії ці рішення, і.

Суддя Оріхівського районного суду У

Запорізької області ОСОБА_2

і і