Справа № 236/2546/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.09.2017 року Краснолиманський міський суд Донецької облсті у складі:

головуючого судді Саржевської І.В.,

за участю секретаря Білоус Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лиман Донецької області адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман Донецької області про визнання рішення незаконним, зобов'язання вчинити певні дії, суд

ВСТАНОВИВ:

05.09.2017 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Красний Лиман Донецької області про про визнання рішення незаконним, зобов'язання вчинити певні дії.

У підготовчому судовому засіданні позивач доповнив позовні вимоги та просить причини пропуску строку звернення його до суду з адміністративним позовом визнати поважними, поновити їх, скасувати розпорядження начальника ПФУ в м. Красний Лиман від 16.01.2017 про припинення виплати пенсії з 01.02.2017, та поновити виплату пенсії.

Позивач ОСОБА_1 у судове засіданні не з*явився, просить розглянути адміністративний позов у його відсутності, задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман Донецької області, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибув, просив справу розглянути без його участі.

Дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Строки мають важливе значення для захисту порушених прав та адміністративного судочинства. У публічно-правових відносинах строки особливо актуальні для оцінки правомірності поведінки суб'єктів з погляду на її своєчасність.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства (ст. 2 КАС ).

Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів та може бути поновлений за заявою позивача про визнання причин його пропуску поважними.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є її дії, спрямовані на захист порушених прав, зокрема, оскарження рішення (дії чи бездіяльність), письмові звернення з цього приводу, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Особа може не знати про правові наслідки рішень, прийнятих щодо неї, або недооцінювати їх. Це може статися через правову безграмотність, неправильну поінформованість, маніпуляції та обман з боку правопорушника тощо. Проте для обчислення строку звернення до суду не має значення, чи усвідомлювала особа, що її права та інтереси порушуються. З практичної точки зору, порушення прав пов'язується із моментом прийняття протиправного рішення (вчинення дії чи бездіяльності)

Пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений.

Як вбачається з матеріалів справи позивач дізнався про порушення свого права на пенсійне забезпечення в лютому місяці 2017 року. Однак, через скрутне матеріальне становище, іншого джерела доходу, окрім пенсії, не мав. Крім того, як пояснив позивач у попередньому судовому засіданні, працівники Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман відповідно до розпорядження від 16.01.2017, обіцяли самостійно перевірити причини припинення виплати пенсії, та поновити виплату. Тому суд визнає поважною причиною пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновлює строк для звернення до суду за захистом своїх порушених прав.

31.03.2015 ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фону України в м. Красний Лиман Донецької області із заявою про призначеної пенсії за віком на пільгових умовах. Згідно протоколу № 482 від 23.09.2015 Управління Пенсійного фону України в м. Красний Лиман Донецької області призначило з 31.03.2015 року ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, позивачу було видано пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 (а.с. 5,22,25). По січень 2017 року виплата пенсії відбувалася.

Відповідно до розпорядження начальника відділу Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман Донецької області від 16.01.2017«Про припинення виплати пенсії до з"ясування» ОСОБА_1 припинено виплату пенсії по особовому рахунку № НОМЕР_2 позивача з 01.02. 2017 "у зв"язку з перевіркою пільгової роботи" (а.с.7).

Згідно Листа Управління Пенсійного фонду в м. Красний Лиман від 12.06.2017 пенсія ОСОБА_1 була призначена відповідно до трудової книжки та довідок про ДП "Артемвугілля" про підтвердження наявного пільгового стажу роботи, які містять печатки та штамп підприємства з адресою: АДРЕСА_1, проте документи знаходяться на зберіганні за фактичною адресою розташування підприємства, тобто в м. Горлівка Донецької області, що є непідконтрольною державній владі України територією. Оскільки даний факт унеможливлює здійснити перевірку достовірності видачі довідок внаслідок відсутності на підприємстві первинних документів, УПФУ в м. Красний Лиман було прийнято рішення про призупинення виплати пенсії з 01 лютого 2017 року (а.с.6).

Відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які не мають указаного стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" чоловікам на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Згідно паспорту позивача він народився 06.12.1961 року та на момент звернення 31.03. 2015 до УПФУ в м. Красний Лиман за призначенням пенсії за віком досяг п"ятидесятирічного віку.

Право ОСОБА_1 на одержання пенсії на пільгових умовах підтверджується відповідними записами в трудовій книжці серії НОМЕР_3, виданої на ім"я позивача - ОСОБА_1 (а.с. 8-11), а також довідками про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданими ДП "Артемвугілля" 08.02.2016 (а.с.13,14), в яких зазначено, що ОСОБА_1. працював на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці ОСОБА_1 перевищує 10 років.

Відповідно до наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 841 від 27.08.2015 року Про заходи стабілізації соціально-економічної ситуації у Донецькій та Луганській областях, на виконання Указу Президента України від 14.11.2014 № 875 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 4 листопада 2014 року «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях» та постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей», з метою поліпшення суспільно-політичної та соціально-економічної ситуації у Донецькій та Луганській областях, відповідно до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, що є додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р з 28 листопада 2014 року було припинено виробничу та фінансово-господарську діяльність державних підприємств, установ, організацій та об'єднань, що належать до сфери управління Міненерговугілля та господарських товариств, щодо яких Міненерговугілля здійснює управління корпоративними правами держави (далі - підприємства), які знаходяться у зоні здійснення антитерористичної операції, до яких увійшло ДП «Артемвугілля».

Оцінюючи указані вище докази та вирішуючи справу в цілому, суд виходить з того, що згідно з положеннями ч. 3 ст. 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд приходить до висновку, що рішення відповідача про припинення виплати пенсії, що передбачена п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» , так як відсутня неможливість проведення перевірки на підтвердження пільгового стажу роботи у ДП «Артемвугілля», було прийнято з порушенням принципів, визначених у пунктах 3, 5, 6, 8 ч. 3 ст. 2 КАС України .

Так, відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно положень ст. 3 Основного Закону людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У справі «Будченко проти України» (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ нагадав, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» , стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі «Ковач проти України», п.59 рішення у справі «Мельниченко проти України», п. 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» тощо).

Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, іншими словами, людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично.

Більше того, відповідно до ст. 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Аналогічний підхід закріплено в національному праві. Так, відповідно до Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» формами дискримінаціє є: пряма дискримінація, непряма дискримінація, підбурювання до дискримінації, пособництво у дискримінації, утиск (ст.5). Відповідно до ст.1 цього Закону непряма дискримінація ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про забезпечення права і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

ОСОБА_1 підтвердив свій пільговий трудовий стаж у спірний період записами в трудовій книжці, уточнюючими довідками ДП «Артемвугілля», які видано з печаткою ДП «Артемвугілля» за перереєстрованою адресою знаходження підприємства. При цьому слід враховувати, що надати нові довідки про пільговий стаж роботи немає можливості, оскільки архіви ДП «Артемвугілля» залишилися на тимчасово окупованій території м. Горлівки, а також немає можливості провести зустрічну перевірку на підтвердження пільгового стажу роботи у ДП «Артемвугілля».

Таким чином, такі вимоги, які є цілком виправданими в звичайній ситуації, оскільки формально вони базуються на положеннях п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12 серпня 1993 р. № 637 , та мають на меті підтвердження тривалості роботи на посадах і роботах, указаних в трудовій книжці, становлять дискримінаційне поводження по відношенню до внутрішньо переміщених осіб, які навіть теоретично не можуть надати такі документи, а отже за такого підходу автоматично позбавляються права на пенсійне забезпечення, передбаченого в ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» .

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що дії відповідача, які в звичайних умовах можуть бути цілком обґрунтованими, в особливій ситуації позивача є проявом непрямої дискримінації. Крім того, хоча дії відповідача формально ґрунтуються на положеннях підзаконного нормативного акту та переслідують легітимну мету, в особливій ситуації позивача суд вважає їх явно непропорційними, тобто вчиненими без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), а тому їх не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо, адже відповідач не врахував всі обставини, що мають значення для прийняття рішення, зокрема, той факт, що первинні документи, які можуть підтвердити пільговий стаж позивача, залишилися на окупованій території.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно Постанови Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» від 17 березня 2015 року № 254-VIII ; Постанови Верховної Ради України «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування» від 17 березня 2015 року № 252-VIII, м істо Горлівка, де раніше працював позивач, відноситься до окупованих населених пунктів.

За цих обставин, суд приходить до висновку, що відомості про пільговий трудовий стаж позивача можуть бути встановлені головним чином із записів у трудовій книжці.

З огляду на положення ч.1 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» , виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.

Аналізуючи надані сторонами докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, у відповідача були відсутні підстави для припинення виплати йому пенсії.

При зверненні з позовом до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 640 грн. (а.с.2).

Відповідно до ст. 94 ч.1 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, слід стягнути з Управління Пенсійного фонду України в місті Красний Лиман Донецької області за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір на користь ОСОБА_1 в розмірі 640 гривень

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2 , 8 , 11 , 18 , 19 , 69-71 , 105 , 160-163 КАС України , суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Красний Лиман Донецької області про визнання протиправним рішення про припинення виплати пенсії - задовольнити.

Визнати причини пропуску строку звернення до суду ОСОБА_1 з адміністративним позовом поважними та поновити їх.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в місті Красний Лиман Донецької області по припиненню виплати ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 за нормами п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка призначена 31.03.2015 року - протиправними.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Красний Лиман Донецької області поновити з 01.02.2017 року виплату пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за віком на пільгових умовах за Списком № 1 за нормами п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Стягнути на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 судовий збір у розмірі 640грн за рахунок бюджетних асигнувань Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман Донецької області.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя -