ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 січня 2017 року № 826/28278/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Келеберди В.І., суддів В.М.Данилишина, І.А.Качура, розглянув у письмовому провадженні справу за позовом політичної партії «Опозиційний блок» до Міністерства культури України, треті особи: Служба безпеки України, Рада національної безпеки та оборони, Національна рада з питань телебачення та радіомовлення, Державне агентство України з питань кіно про визнання протиправним дій щодо складання та оприлюднення на офіційному сайті Міністерства культури України Переліку осіб, що створюють загрозу національній безпеці України; зобов'язання виключити осіб з Переліку осіб, що створюють загрозу національній безпеці України оприлюдненого 24.12.2015

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Політична партія «Опозиційний блок» звернулась до суду з позовом до Міністерства культури України, треті особи: Служба безпеки України, Рада національної безпеки та оборони, Національна рада з питань телебачення та радіомовлення, Державне агентство України з питань кіно про визнання протиправним дій щодо складання та оприлюднення на офіційному сайті Міністерства культури України Переліку осіб, що створюють загрозу національній безпеці України; зобов'язання виключити осіб з Переліку осіб, що створюють загрозу національній безпеці України оприлюдненого 24.12.2015.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що аналіз чинного законодавства вказує на відсутність будь-яких нормативно-правових документів, які б врегульовували включення тих чи інших осіб до згадуваного переліку. Крім того позивач вказує на порушення відповідачем при складанні Переліку осіб, що створюють загрозу національній безпеці України ст. 34 Конституції України, ст.. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідач заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи, з яких вбачається, що при складанні Переліку осіб, що створюють загрозу національній безпеці України він діяв відповідно до норм Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту інформаційного телерадіопростору України» на підставі списків Департаменту національної державності Служби безпеки України.

Треті особи без самостійних вимог на предмет спору надали суду письмові пояснення з яких вбачається, що Перелік осіб, що створюють загрозу національній безпеці України складено на виконання норм Закону України «про внесення змін до деяких законів України щодо захисту інформаційного телерадіопростору України».

Рада національної безпеки та оборони явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, хоча була належним чином повідомлена про час, дату та місце судового вирішення справи.

В судовому засідання зі згодою сторін відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

24.12.2015 Міністерством культури України на своєму офіційному веб-сайті оприлюднено Перелік осіб, що створюють загрозу національній безпеці України, а саме: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, . ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85 (з 30.12.16), ОСОБА_86, ОСОБА_87.

Законом України від 05.02.2015 №159-ІІІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту інформаційного телерадіопростору України» до повалено частинами 6 та 7 ст. 15 Закону України «Про кінематографію» наступного змісту: Перелік осіб, які створюють загрозу національній безпеці, складає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв, на підставі звернень Ради національної безпеки і оборони України, Служби безпеки України, Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв, оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті Перелік осіб, які створюють загрозу національній безпеці, та забезпечує своєчасне його оновлення".

Відповідно до Положення про Міністерство культури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2014 р. № 495 (далі - Положення про Мінкультури) Мінкультури є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах культури та мистецтв, охорони культурної спадщини, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей, державної мовної політики, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері кінематографії, відновлення та збереження національної пам'яті.

Судом встановлено, що згадуваний перелік складено на підставі списків діячів, діяльність та висловлювання яких створюють загрозу національній безпеці України складених Департаментом захисту національної державності Служби безпеки України від 04.08.2015 № 5/1/1-25678, від 24.09.2015 № 5/1/1-31473, від 25.11.2015 № 5/1/1-38738, від 15.12.2015 № 5/1/1-41202, копії яких долучено до матеріалів справи.

Отже при складанні оскаржуваного переліку відповідач діяв відповідно до норм Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту інформаційного телерадіопростору України».

Щодо посилання позивача на порушення прав передбачених Конституцією України, суд зазначає, що таким чином позивач фактично вказує на ймовірну неконституційність згадуваних норм Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту інформаційного телерадіопростору України».

Проте, вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим є виключно компетенцією Конституційного Суду України (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Конституційний Суд України».

Отже, адміністративний суд позбавлений компетенції вирішення питання щодо конституційності норм Законів.

Щодо доводів позивача, що дії по складанню Перелік осіб, що створюють загрозу національній безпеці України позбавляє позивача права на перегляд фільмів за участі осіб з Переліку осіб, що створюють загрозу національній безпеці України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.. 15 Закону України «Про кінематограф» Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, відмовляє у видачі державного посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів за наявності принаймні однієї з таких підстав: невідповідності поданих документів та матеріалів вимогам пункту 6 Положення про державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів ( 1315-98-п ) та цього Закону; наявності у фільмі матеріалів (висловлювань, дій тощо), які пропагують війну, насильство, жорстокість, фашизм і неофашизм, спрямовані на ліквідацію незалежності України, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, приниження нації, неповагу до національних і релігійних святинь, приниження особистості, що пропагують невігластво, неповагу до батьків, а також наркоманію, токсикоманію, алкоголізм та інші шкідливі звички; фільми порнографічного характеру, що підтверджується висновком експертної комісії з питань розповсюдження і демонстрування фільмів; одним з учасників фільму є фізична особа, включена до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, оприлюдненому в установленому порядку.

Отже, факт складання Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці України не має наслідком автоматичної відмови у видачі чи анулювання державного посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів, рішення щодо відмови у видачі чи анулювання державного посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів приймається за результатом вирішення матеріалів по кожному фільму.

Списки діячів, діяльність та висловлювання яких створюють загрозу національній безпеці України складених Департаментом захисту національної державності Служби безпеки України від 04.08.2015 № 5/1/1-25678, від 24.09.2015 № 5/1/1-31473, від 25.11.2015 № 5/1/1-38738, від 15.12.2015 № 5/1/1-41202 та дії щодо складання таких списків не є предметом вирішення даної справи, а отже і вмотивованість включення осіб до таких списків не досліджується судом під час вирішення справи.

Враховуючи, що при складанні та оприлюдненні на офіційному сайті Міністерства культури України Переліку осіб, що створюють загрозу національній безпеці України відповідач діяв відповідно до згадуваних норм Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту інформаційного телерадіопростору України», отже позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Правомірність дій відповідача щодо оприлюднення Переліку осіб, що створюють загрозу національній безпеці України прямо вказує на відсутність підстав для задоволення позову в частині зобов'язання виключити осіб з Переліку осіб, що створюють загрозу національній безпеці України оприлюдненого 24.12.2015.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З огляду на викладене вище, суд вбачає наявними підстави для відмови у задоволенні позову.

Враховуючи викладене, керуючись статями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.І.Келеберда

Суддя В.М.Данилишин

Суддя І.А. Качур