Роздільнянський районний суд

Справа № 511/1246/17

Номер провадження: 2-а/511/34/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2017 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Іванова О . В .,

при секретарі - Кириловій І.В.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника третьої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Роздільна адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Новоукраїнської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, третя особа: ОСОБА_4 про визнання протиправними дій органу місцевого самоврядування та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

В червні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, за участю третьої особи:ОСОБА_2, в якому просить: - Визнати неправомірною дії - відмову Новоукраїнської сільської ради Роздільнянського району Одеської області в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність 0,43 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд( присадибна ділянка) площею 0,25 га та ведення особистого селянського господарства площею 0,18 га за адресою АДРЕСА_1, (що складає у сукупності 0, 43 га ) розроблену ТОВ «Центр приватизації», договір від 25.05.2015 року № 167 та відновлення межі земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд( присадибна ділянка) площею 0,25 га для ведення особистого селянського господарства площею 0,18 га за адресою АДРЕСА_1, відповідно до ст. 158 ч.3 ЗК України( виключна компетенція органів місцевого самоврядування, які вирішують земельні спори у межах населених пунктів, щодо меж земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, надання згоди на приватизацію земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд( присадибна ділянка) площею 0,25 га та ведення особистого селянського господарства площею 0,18 га за адресою АДРЕСА_1; Зобов`язати Новоукраїнську сільську раду Роздільнянського району Одеської області затвердити технічну документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність 0,43 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд( присадибна ділянка) площею 0,25 га та ведення особистого селянського господарства площею 0,18 га за адресою АДРЕСА_1, (що складає у сукупності 0, 43 га ) розроблену Товарством з обмеженою відповідальністю «Центр приватизації», договір від 25.05.2015 року № 167; Зобов'язати Новоукраїнську сільську раду Роздільнянського району Одеської області відновити межі земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд( присадибна ділянка) площею 0,25 га та ведення особистого селянського господарства площею 0,18 га за адресою АДРЕСА_1, відповідно до ст.158 ч.3 ЗК України( виключна компетенція органів місцевого самоврядування, які вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян; Зобов'язати Новоукракїнську сільську раду Роздільнянського району Одеської області надати згоду на приватизацію земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд( присадибна ділянка) площею 0,25 га та ведення особистого селянського господарства площею 0.18 га за адресою АДРЕСА_1.Роздільнянського району Одеської області.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що згідно договору купівлі продажу житлового будинку від 30.01.2006р. він є власником житлового будинку з господарськими спорудами, який розташований в с. П.Євдокієвка Роздільнянського району, вказаний будинок він придбав у ОСОБА_5 та ОСОБА_2, ОСОБА_4 є суміжним землекористувачем та братом покійного ОСОБА_2. Оскільки ОСОБА_2 ОСОБА_6 самовільно захопив частину земельної ділянки, тому між сторонами на протязі більш ніж 10 років існує спір, який неодноразово розглядався в суді. Вважає, що оскаржуване рішення сільської ради про відмову є незаконним та суперечить вимогам законодавства, оскільки останнім рішенням Роздільнянського районного суду було визнано недійсним рішення Новоукраїнської сільської ради від 03.07.2007р. № 62-V, визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № НОМЕР_1 від 21.10.2008р., виданий ОСОБА_2 на земельну ділянку; визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № НОМЕР_2 від 21.10.2008р.

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав та суду пояснив, що своїм рішенням сільська рада позбавляє його права на користування власністю, на приватизацію землі під будинком і таким чином порушує його права власника. Вважав, що вказане є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування, які вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо затвердження технічної документації, встановлення меж земельних ділянок та приватизації, що перебувають у користуванні громадян, але оскільки сільрада відмовила йому листом, тому суд повинен його позов задовольнити.

Не погоджуючись з позовом, надавши письмові заперечення, представник відповідача - представник Новоукраїнської сільради - землевпорядник ОСОБА_7, суд пояснила, що заява ОСОБА_1 на засіданні сесії сільради не розглядалася, йому було відмовлено листом. На сьогоднішній день сільрада за власні кошти замовила геодезичні виміри двох суміжних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2, згідно яких проект землеустрою, виготовлений ОСОБА_1, не співпадає з вимірами геодезичної служби, що є підставою для відмови в задоволенні позову з визнанням вільної земельної ділянки площею 0,05 га межею між сусідами, надавши письмові заперечення (а.с. 51).

Представник третьої особи - ОСОБА_3 також проти позову заперечувала, надавши письмові заперечення, та суду пояснила, що дійсно між сторонами існує довготривалий спір з приводу користування суміжними земельними ділянками, оскільки позивач вважає, що ОСОБА_2 самовільно захопив частину земельної ділянки. Але, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 в судовому засіданні підтвердила, що заява позивача на сесії сільради не розглядалася, йому було відмовлено письмово. Крім того, надала на адресу суду пакет документів, які на її думку підтверджують право володіння та права користування спірною земельною ділянкою.

Також представник третьої особи - ОСОБА_3 в письмових запереченнях посилалася на не відповідність технічної документації ОСОБА_1 договору купівлі-продажу, оскільки він самовільно захопив частку земельної ділянки, надавши свою технічну документацію, згідної якої її чоловік правомірно володіє земельної ділянки, а у позивача ділянка збільшилася на 0,005га (а.с. 56-67).

Суд, вислухавши пояснення позивача, представників відповідача та третьої особи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено на підставі договору купівлі-продажу від 30.01.2006р. ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_5 та ОСОБА_2 житловий будинок з господарчими спорудами, що знаходиться в с.Петро-Євдокіївка Роздільнянського району Одеської області, належав продавцям на підставі свідоцтва про право власності від 23.10.1997р. та Свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 від 23.10.1997р., та розташований на земельній ділянці Новоукраїнської сільської ради площею 0,43га.

Суміжним землекористувачем ОСОБА_1 є ОСОБА_2 - брат померлого ОСОБА_2, якому на праві власності також належить житловий будинок в с.Петро-Євдокіївка Роздільнянського району Одеської області.

Постановою Роздільнянського районного суду Одеської області від 25.07.2011р. адміністративний позов прокурора Роздільнянського району Одеської області в інтересах ОСОБА_1 - був повністю задоволений та визнано недійсним: рішення Новоукраїнської сільської ради Роздільнянського району Одеської області від 03.07.2007р. № 62-V; державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ НОМЕР_3 від 21.10.2008р., виданий ОСОБА_4 на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,25га в с.Петро-Євдокіївка Роздільнянського району Одеської області; державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ НОМЕР_4 від 21.10.2008р., виданий ОСОБА_4 на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,2770га в с.Петро-Євдокіївка Роздільнянського району Одеської області.

Рішенням Роздільнянського районного суду від 29.03.2017р. ОСОБА_1 було відмовлено у встановленні порядку користування земельною ділянкою (а.с. 9-10).

18.05. 2017р. ОСОБА_1 звернувся до Новоукраїнської сільради із заявою про затвердження технічної документації на земельну ділянку, встановлення межі та приватизацію.

Листом за № П-16 від 25.05.2017р. Новоукраїнська сільрада ОСОБА_1 відмовила з посиланням на те, що земельна комісія сільради неодноразово встановлювала межу між спірними земельними ділянками та проводила виміри (а.с.8).

Відповідно до частини другої статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Суд вважає, що оскарження рішень, дій та бездіяльності органів місцевого самоврядування та органів державної влади є окремим способом захисту права, пов'язаним з їх діяльністю як суб'єктів владних повноважень, що здійснюють владні функції. Особа, яка реалізує своє суб'єктивне право через прийняття суб'єктом владних управлінських функцій відповідного рішення чи вчинення ним дій вступає з ним в публічно-правові відносини і має право на захист свого права в адміністративному суді.

Визнання протиправними та скасування (визнання незаконними) рішень органів місцевого самоврядування є окремим способом захисту цивільних прав та інтересів, порушених зазначеними органами під час реалізації ними своїх повноважень. Водночас, це не впливає на визначення судової юрисдикції спору, оскільки вона визначається виключно процесуальним законодавством, в даному випадку - статтею 17 КАС України.

Вищий адміністративний суд України зазначив, що КАС України відносить спір до публічно-правового та, відповідно, підсудного адміністративним судам, виходячи з природи дій суб'єкта владних повноважень, який повинен здійснювати у спірних правовідносинах владні управлінські функції. Реалізація у цих правовідносинах суб'єктивних прав фізичних і юридичних осіб, що передбачені нормами приватного права, не переводить такий спір у категорію приватноправового.

Аналогічні висновки викладені в двох інших, наданих для порівняння, ухвалах Вищого адміністративного суду України: від 11 червня 2015 року в справі N К/800/14518/13 та від 8 липня 2015 року N К/800/15397/15.

Тобто, спори з органом місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відносяться до публічно-правових спорів в яких відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управлінської діяльності, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постанові від 19 січня 2016 року (справа N 21-3690а15).

Також, Конституційний Суд України в своєму рішенні у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 143 Конституції України, п. п. "а", "б", "в", "г" ст. 12 Земельного кодексу України, п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України N 10-рп/2010 від 01.04.2010 року роз'яснив, що положення п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на "спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності" слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності".

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

За правилами статей 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 80 ЗК України закріплює суб'єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб'єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб'єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб'єктом права власності на землі державної власності.

Частиною першою статті 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК) передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону (частина перша статті 116 ЗК).

Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).(ст 81 ЗК України).

Крім того, з урахуванням статей 1, 2, 6, 10 Закону України від 21 травня 1997 року N 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" орган місцевого самоврядування представляє відповідну територіальну громаду і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Однак первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

У відповідності до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що питання регулювання земельних відносин вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

За правилами частини першої статті 123 ЗК надання земельних ділянок комунальної власності у користування здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у випадках, передбачених законом, або на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). При цьому розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, передбачених статтею 122 цього Кодексу.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки (частина друга статті 123 ЗК).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні (частина третя статті 123 ЗК).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186 1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи, приймає рішення про надання земельної ділянки у користування (частина шоста статті 123 ЗК).

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Таким чином, системний аналіз наведених норм права дає суду підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у користування громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у користування зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у користування, за результатами розгляду яких визначені в статті 123 ЗК органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування. Отже наведеними нормами Закону прямо передбачений обов'язок органів виконавчої влади вирішувати питання регулювання земельних відносин, організації землеустрою та в тому числі і наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, зокрема, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

З огляду на викладені обставини оскаржуване позивачем рішення не можна вважати таким, що прийняте відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України з огляду на наступне.

Суд вважає, що відмова відповідача, не містить законних підстав, передбачених вищенаведеними нормами закону, крім того, прийнята не в передбачений законом спосіб, а відтак суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправним та скасування рішення Новоукраїнської сільради, викладене в листі від 25.05.2017р.

Стосовно позовних вимог: про зобов'язання сільраду затвердити технічну документацію, зобов'язати сільраду: затвердити технічну документацію, відновити межі земельної ділянки, надати згоду на її приватизацію, суд зазначає наступне.

В розумінні вимог ст.19 Конституції України,

органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до 2 ст.158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

За ч. 3 ст. 158 ЗК України органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Суб'єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб'єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб'єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Суд звертає увагу, що суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб'єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящим в ієрархії нормативно-правовим актам.

Таким чином, суд не вправі зобов'язувати суб'єктів владних повноважень чи їх посадових осіб приймати (видавати, створювати) певні нормативно-правові чи інші рішення.

Тому з урахуванням вищенаведеного, суд виходить з того, що суд не повинен вирішувати питання зобов'язання відповідача прийняти позитивне чи інше рішення по заяві позивача, що є підставою для частково задоволення позову із зобов'язанням відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 на сесії Новоукраїнської сільської ради про затвердження технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність; відновлення межі земельних ділянок та надання згоди на приватизацію земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), площею 0,25 га та ведення особистого селянського господарства площею 0,18 га за адресою АДРЕСА_1 Роздільнянського району Одеської області.

В задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 слід відмовити відмовити.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що сільська рада, листом від 25.05.2017р., незаконно відмовила позивачу, чим порушила його права, які підлягають судовому захисту шляхом скасування незаконного рішення сільради із зобов'язання відповідача повторно винести це питання на розгляд сесії сільської ради та винести законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм чинного законодавства та в строки, встановлені законом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-15, 70-71, 86, 122, 158-163, 167, 186,267 КАС України суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Новоукраїнської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, третя особа: ОСОБА_4 про визнання протиправними дій органу місцевого самоврядування та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати неправомірною дію - відмову Новоукраїнської сільської ради Роздільнянського району Одеської області в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність 0,43 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) площею 0,25 га та ведення особистого селянського господарства площею 0,18 га за адресою АДРЕСА_1, (що складає у сукупності 0, 43 га ) розроблену ТОВ «Центр приватизації», договір від 25.05.2015 року № 167; відновлення межі земельних ділянок та надання згоди на приватизацію земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд( присадибна ділянка), площею 0,25 га та ведення особистого селянського господарства площею 0,18 га за адресою АДРЕСА_1 Роздільнянського району Одеської області.

Зобов'язати суб'єкта владних повноважень - Новоукраїнську сільську раду Роздільнянського району Одеської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 на сесії Новоукраїнської сільської ради про затвердження технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність; відновлення межі земельних ділянок та надання згоди на приватизацію земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд( присадибна ділянка), площею 0,25 га та ведення особистого селянського господарства площею 0,18 га за адресою АДРЕСА_1 Роздільнянського району Одеської області.

В задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Роздільнянський районний суд Одеської області шляхом подачі протягом 10 днів апеляційної скарги з дня проголошення постанови, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови, протягом 10 днів з дня отримання її копії в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 19.09.2017р.

Суддя

. В. Іванова