КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2017 р. Справа№ 910/17838/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

за участю секретаря судового засідання - Шмиговської А.М.

від позивача: Кубік Я.С. (довіреність №51 від 09.08.2017 р.)

від відповідача: Ямковий В.І. (довіреність б/н від 05.06.2017 р.), Троїцький В.О. (керівник, паспорт серії СН683849, виданий Московським РУГУ МВС України в м. Києві 25.12.1997 р.)

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр з випробування та сертифікації продукції будівельного, дорожнього та комунального комплексу"

на рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2016

у справі №910/17838/16 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр з випробування та сертифікації продукції будівельного, дорожнього та комунального комплексу"

про розірвання договору та зобов'язання повернути майно

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.10.2016 позов задоволено. Визнано недійсним договір №1309 від 14.03.2011 купівлі-продажу цілісного майнового комплексу державної власності шляхом продажу на аукціоні, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та ТОВ "Науково-технічний центр з випробування та сертифікації продукції будівельного, дорожнього та комунального комплексу". Зобов'язано ТОВ "Науково-технічний центр з випробування та сертифікації продукції будівельного, дорожнього та комунального комплексу" повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву цілісний майновий комплекс Державного підприємства "Центр випробовувань та сертифікації продукції будівельного машинобудування" у відповідності до переліку майна, визначеного актом №1372 від 25.03.2011р. приймання-передавання. Стягнуто з відповідача судовий збір.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ "Науково-технічний центр з випробування та сертифікації продукції будівельного, дорожнього та комунального комплексу" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2017 порушено апеляційне провадження та призначено справу до розгляду у складі колегії суддів: головуючий суддя - Алданова С.О., судді: Зубець Л.П., Ткаченка Б.О.

У зв'язку з перебуванням судді Ткаченка Б.О. у відпустці, відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 07.08.2017, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Алданова С.О., судді: Зубець Л.П., Мартюк А.І., вказана судова колегія ухвалою від 07.08.2017 прийняла апеляційну скаргу до свого провадження.

В судовому засіданні 07.08.2017 оголошено перерву до 11.09.2017.

Представники відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 31.10.2016 без змін.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, заслухавши пояснення присутніх представників учасників апеляційного провадження, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.03.2011 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (продавець) та ТОВ "Науково-технічний центр з випробування та сертифікації продукції будівельного, дорожнього та комунального комплексу" (покупець) було укладено договір №1309 купівлі-продажу цілісного майнового комплексу державної власності (далі - договір) шляхом продажу на аукціоні, відповідно до п.1.1 якого продавець продає, а покупець купує цілісний майновий комплекс державного підприємства "Центр випробовувань та сертифікації продукції будівельного машинобудування", розташованого за адресою: 03680, м.Київ, проспект Червонозоряний, 51, а покупець зобов'язується прийняти вказаний цілісний майновий комплекс і сплатити ціну відповідно до умов, що визначені в договорі.

Об'єкт приватизації включає в себе всі його активи та пасиви, в тому числі, основні засоби в кількості 27 одиниць: АТС КХ - TES824UA базовий блок; Nokia 6230 телефон; Nokia 6230 телефон; Nokia 6610i телефон; Багатофункціональний пристрій: Xerox Work Centre М1.5i; Комп'ютер EVEREST Pentium 4; Комп'ютер Cetleron(P4); Копіювальний апарат SharpAR -5415; Крісло FLYYKL381; Ксерокопіювальний апарат Rikoch FT 1208; Монітор 17 SAMSUNG 757NF; Монітор LCD панель LG17L1730 SSNT; Монітор LGW2042S-SF20silver; Монітор SAMSUNG 17Synk Master 71 Silver; Монітор TFT 20 SM 2043 NW; Комп'ютер IQ Ultra MS21; Портативний комп'ютер С1.5 512/80 Cl5 xp.; Принтер HP Lazer Jet P201 5d; Принтер SAMSUNG ML - 1210: Принтер HP Lazer 1100; Сейф (630*440*380), ключ, замок, 1 лоток + кас. відділ.; Системний блок П4 630 (10460/1024Mb/250GB/256BX1300/FD); Системний блок C2D E6300/lGb/250DVD; Системний блок CPU INTEL Р - 4 - 2 - 8 - GHZ; факсимильний апарат SHARP 455; Цифровая камера CANON Powershot А 700: Монітор LGW2042S - SF 20 silver, згідно з матеріалами інвентаризації, за результатами якої складений зведений акт інвентаризації майна, який затверджений начальником регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву 16 листопада 2010 року.

За умовами п.1.2 договору №1309 від 14.03.2011р. право володіння, користування і розпорядження об'єктом приватизації (право власності) переходить до покупця з моменту сплати повної вартості об'єкта приватизації.

Згідно з висновком про вартість цілісного майнового комплексу, який затверджено начальником регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву 31 грудня 2010 року, ринкова вартість відчужуваного цілісного майнового комплексу становить 27400 грн. без урахування податку на додану вартість. Сума податку на додану вартість становить 5480 грн. Ринкова вартість відчужуваного цілісного майнового комплексу з урахуванням податку на додану вартість становить 32880 грн.

У п.1.4 договору №1309 від 14.03.2011р. вказано, що згідно з протоколом аукціону від 04 березня 2011 року №1, затвердженого наказом №351 від 09.03.2011р. Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, остаточна ціна продажу об'єкта приватизації з урахуванням податку на додану вартість становить 36168 грн., податок на додану вартість становить 6028 грн., ціна продажу без урахування податку на додану вартість становить 30140 грн.

За умовами п.п.2.1, 2.2 договору покупець зобов'язаний внести 6028 грн. податку на додану вартість за придбаний об'єкт приватизації протягом трьох календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору. Покупець зобов'язаний внести 30140 грн. за придбаний об'єкт приватизації протягом тридцяти днів з моменту нотаріального посвідчення договору. Термін оплати може бути продовжений ще на тридцять календарних днів за умови внесення покупцем не менше п'ятдесяти відсотків від ціни об'єкту продажу з урахуванням податку на додану вартість.

Зі змісту п.2.3 договору вбачається, що розрахунки за придбаний об'єкт приватизації здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування суми на рахунок продавця.

У п.3.1 договору вказано, що передача об'єкта приватизації здійснюється продавцем покупцю в триденний термін після сплати повної ціни продажу об'єкта приватизації.

Відповідно до п.5.2 договору виконання зобов'язань, які не мають визначеного строку їх реалізації, здійснюється протягом двох років з дати переходу права власності на об'єкт приватизації.

Згідно п.5.1 вказаного договору покупець зобов'язаний:

- у встановлений цим договором термін сплатити податок на додану вартість за придбаний об'єкт;

- у встановлений цим договором термін сплатити ціну продажу об'єкта;

- у встановлений цим договором термін прийняти об'єкт;

- здійснити необхідні заходи щодо вилучення об'єкта з державного реєстру підприємств, в тому числі, анулювання печаток та штампів;

- зберігати протягом двох років з моменту переходу до покупця права власності згідно з чинним законодавством профіль діяльності - дослідження і розробка в галузі технічних наук;

- не допускати звільнення працівників приватизованого підприємства з ініціативи покупця чи уповноваженого ним органу протягом шести місяців від дня переходу до покупця права власності;

- зберігати протягом одного року з моменту переходу до покупця права власності згідно з чинним законодавством робочі місця в кількості чотирьох; виконувати заходи щодо створення безпечних та нешкідливих умов праці, що передбачені колективним договором; здійснити заходи щодо дотримання екологічних норм експлуатації об'єкта, забезпечувати та виконувати вимоги екологічної безпеки, охорони навколишнього середовища;

- надавати продавцю необхідні матеріали, відомості, документи тощо про виконання умов цього договору. Не перешкоджати продавцю у здійсненні контролю за виконанням умов договору.

Пунктом 7.8 договору визначено, що у разі невиконання покупцем зобов'язань за цим договором продавець має право у встановленому законодавством порядку порушити питання про розірвання договору та повернення об'єкта за актом приймання - передавання продавцю.

В силу ст. ст. 7, 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" та п. 7 Договору позивач наділений повноваженнями здійснювати контроль за виконанням умов договору, який провадиться відповідно до Порядку здійснення державними органами приватизації контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу об'єктів приватизації, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 10.05.2012 №631.

Матеріалами справи підтверджується, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву з листами від 12.11.2015 № 30-03/11527, від 27.11.2015 № 30-03/12029 зверталось до відповідача про надання інформації щодо виконання умов договору. Зокрема, позивач просив надати документи, що підтверджують вилучення об'єкта з державного реєстру підприємств, в тому числі, анулювання печаток та штампів.

Вказані запити відповідачем виконані не були.

28 грудня 2015 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву складено Акт № 4 поточної перевірки виконання умов договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу державного підприємства "Центр з випробувань та сертифікації будівельного машинобудування" від 14.03.2011 № 1309, в якому зафіксовано невиконання відповідачем умов договору в частині здійснення необхідних заходів по вилученню об'єкта з державного реєстру підприємств України, в тому числі, анулювання печаток та штампів. Всі інші зобов'язання за спірним правочином, як констатовано в Акті від 28.12.2015 № 4, фактично виконано відповідачем.

У зв'язку з частковим невиконанням відповідачем умов договору Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про розірвання спірного правочину.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід скасувати з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі ст. ст. 193, 202 ГК та ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до ГК України, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Статтею 651 ЦК України передбачені підстави для зміни або розірвання договору.

Так, згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з ч. 2 ст. 9 ЦК України Законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що така підстава як істотне порушення договору іншою стороною не є єдиною, оскільки спеціальним законом можуть бути передбачені умови, які є істотними для договору даного виду.

Відповідно до ч. 5 ст. 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» (в редакції на час звернення позивача з позовом) на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки.

У пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 01.07.1998 у справі № 01/1501-97 (1-8/98) зазначено, що положення частини п'ятої статті 29 Закону України «Про приватизацію державного майна» регулює наслідки невиконання умов угоди купівлі-продажу. Як окрема юридична категорія угод вони мають назву «угоди приватизації» (стаття 27 Закону) і є особливими договорами купівлі-продажу державного майна, на які поширюються також відповідні норми цивільного законодавства про угоди, якщо інше не випливає із законодавства про приватизацію. Невиконання або часткове невиконання умов договору купівлі-продажу державного майна регулюється нормами зобов'язального права.

Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що спірний договір купівлі-продажу є особливим договором купівлі-продажу державного майна (угодою приватизації), невиконання або часткове невиконання умов якого регулюється нормами зобов'язального права, зокрема Цивільним кодексом України.

Згідно ч. 2 ст. 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» (в редакції на час укладення спірного правочину) до договору купівлі-продажу повинні включатися передбачені бізнес-планом чи планом приватизації зобов'язання або зобов'язання сторін, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу, щодо: здійснення програм технічного переозброєння виробництва, впровадження прогресивних технологій; здійснення комплексу заходів щодо збереження технологічної єдності виробництва та технологічних циклів; збереження та раціонального використання робочих місць; виконання вимог законодавства про захист економічної конкуренції; збереження номенклатури та обсягу виробництва продукції (послуг) відповідно до бізнес-плану; завершення будівництва жилих будинків; утримання об'єктів соціально-побутового призначення; виконання заходів щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці та охорони навколишнього середовища; внесення інвестицій виключно у грошовій формі, їх розміру та строків; виконання встановлених мобілізаційних завдань; погашення боргів. подальшого використання земельної ділянки відповідно до вимог Земельного кодексу України. До договору купівлі-продажу об'єкта приватизації також включаються: відомості про розподіл відповідальності за шкоду, завдану навколишньому природному середовищу внаслідок господарської діяльності підприємства до проведення його приватизації; вимоги та додаткові обмеження природоохоронного законодавства до користування об'єктом.

Отже, положеннями законодавства передбачено обов'язкові умови, невиконання яких є підставою для розірвання договору купівлі-продажу об'єкта приватизації в силу прямої вказівки закону. Поряд з цим, невиконання інших умов договору підлягають оцінці в контексті впливу такого порушення на досягнення основних цілей та мети укладеного правочину в розумінні загальних принципів зобов'язального права.

Разом з цим, суд першої інстанції задовольняючи позов про розірвання договору, зокрема, виходив з встановленості обставин неналежного виконання відповідачем умов договору. Проте, з такими висновками апеляційна інстанція не погоджується, оскільки судом не було взято до уваги приписи ч. 2 ст. 27 ст. 27 Закону України «Про приватизацію державного майна», яка визначає істотні умови даного виду правочину, невиконання яких в силу ч. 5 ст. 27 названого Закону є підставою для розірвання договору.

Матеріалами справи підтверджується, що підставою звернення позивача з даним позовом стало неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо вчинення останнім реєстраційних дій по припиненню юридичної особи - Державного підприємства "Центр з випробування та сертифікації продукції будівельного машинобудування" (далі - державне підприємство), яке було створено Державним комітетом України у справах містобудування та архітектури.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм, судова колегія дійшла висновку, що умова про проведення покупцем державної реєстрації припинення державного підприємства, майно якого було приватизовано, положеннями спеціального законодавства не віднесена до істотних умов даного виду правочину, а відтак її невиконання підлягає оцінці з урахуванням загальних принципів зобов'язального права.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає передчасними висновки суду першої інстанції про те, що у даній справі з огляду на приписи спеціального законодавства не підлягають застосуванню норми ст. 651 ЦК України. А посилання суду першої інстанції на правову позицію Вищого господарського суду України у справі № 918/39/16 колегія суддів вважає неправомірним, оскільки на спірні правовідносини не поширюється дія Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва", яким встановлено обов'язкові умовами приватизації об'єктів незавершеного будівництва (ст. 19) та порушення яких фактично було встановлено судом в іншій справі.

Однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України).

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона (постанова Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13).

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, підлягає встановленню не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Таким чином, при вирішенні спору у даній справі слід не лише виходити з формального встановлення факту неналежного виконання умов договору відповідачем, а й оцінити, як того вимагає ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, чи є істотними такі порушення, причини цих порушень, наявність вини відповідача в недотриманні умов договору, досягнення основної мети, задля якої укладено спірний правочин, тощо.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до Акта № 1372 приймання-передачі цілісного майнового комплексу державної власності від 25.03.2011 відповідачем прийнято цілісний майновий комплекс державного підприємства. У відповідності до п. 2 вказаного Акта передача цілісного майнового комплексу проводилась згідно з договором купівлі-продажу від 14.03.2011 №1309.

На виконання умов договору відповідачем сплачено вартість придбаного цілісного майнового комплексу, зокрема, 6028 грн - податку на додану вартість за придбаний об'єкт приватизації та 30 140 грн - за сам об'єкт приватизації. Тобто, обов'язок щодо оплати ціни продажу об'єкта приватизації виконано повністю.

У відповідності до Акта № 4 від 28.12.2015 інші зобов'язання, які, зокрема, також містяться і в ч. 2 ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна", фактично відповідачем виконано.

З урахуванням встановлених у даній справі обставин та положень чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку про відсутність обставин істотного порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині здійснення дій щодо вилучення об'єкта з державного реєстру підприємств України.

При цьому, у відповідності до приписів ст. ст. 104, 110 ЦК України (в редакції на час укладення спірного договору) юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Згідно зі ст. 105 ЦК України (в редакції на час укладення спірного правочину) учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, призначають комісію з припинення юридичної особи (ліквідаційну комісію, ліквідатора тощо) та встановлюють порядок і строки припинення юридичної особи відповідно до цього Кодексу. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи може бути покладено на орган управління юридичної особи.

Доказів уповноваження саме відповідача, як юридичної особи, на здійснення дій по внесенню до єдиного державного реєстру запису про припинення державного підприємства "Центр з випробувань та сертифікації будівельного машинобудування" (об'єкт приватизації) матеріали справи не містять, а відтак відповідач фактично позбавлений можливості виконати таку умову правочину, оскільки не є його засновником.

Таким чином, підставою невиконання умов, визначених пунктом 5.1. договору є не бездіяльність відповідача, а об'єктивна неможливість виконання зобов'язань внаслідок відсутності відповідних уповноважуючих документів на вчинення відповідних дій.

Водночас, як встановлено судом апеляційної інстанції, у відповідності до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником державного підприємства "Центр з випробувань та сертифікації будівельного машинобудування" є Державний комітет України з будівництва та архітектури.

Правонаступником Державного комітету України у справах містобудування та архітектури у відповідності до Указів Президента України від 11.08.1997 № 773, від 16.03.202 № 259, від 01.06.2005 № 898, постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 № 323, Указу Президента України від 31.05.2011 № 633/2011 стало Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (далі - Міністерство).

У відповідності до Переліку цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.11.2011 № 1114-р Державне підприємство "Центр з випробування та сертифікації продукції будівельного машинобудування" віднесено до сфери управління Міністерства.

Поряд з цим, як встановлено судом апеляційної інстанції, будь-яких дій Міністерство щодо зміни в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про його правонаступництво та віднесення до його сфери управління цілісний майновий комплекс державного підприємства не вносилось.

18.08.2017 р. відповідачем були долучені до матеріалів справи додаткові докази по справі. Вказані докази приймаються колегією суддів до уваги з урахуванням приписів ст. 101 ГПК України, оскільки відповідач не приймав участі при розгляді даної справи в суді першої інстанції і був позбавлений можливості долучити вказані докази до матеріалів справи.

З наданих відповідачем суду апеляційної інстанції документів вбачається, що ОСОБА_4 (директор відповідача) вживались заходи щодо припинення державного підприємства.

Так, листом № 1 від 21.11.2013 було повідомлено Міністерство, що для внесення відомостей про припинення державного підприємства необхідно надати державному реєстратору відомості про те, що Міністерство є правонаступником Державного комітету України у справах містобудування та архітектури.

Листом б/н б/д Міністерство повідомило, що є правонаступником у відповідності до вищенаведених Указів Президента України.

У відповідності до повідомлення б/н від 11.09.2014 державний реєстратор Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Печерського району реєстраційної служби ГУЮ у місті Києві залишив без розгляду документи, що були подані для проведення реєстраційної дії щодо внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженої ними органу про припинення юридичної особи в результаті ліквідації державного підприємства.

Листом від 24.09.2014 № 1220 державний реєстратор повідомив Міністерство про те, що у зв'язку з необхідністю проведення реєстраційної дії припинення державного підприємства слід надати державному реєстратору відомості, що станом на 23.05.2011 (прийняття Міністерством наказу про припинення державного підприємства) Міністерство було правонаступником Державного комітету України у справах містобудування та архітектури.

Листом від 29.09.2014 № 7/21-11522 Міністерство, зокрема, повідомило, що у відповідності до розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.11.2011 № 1114-р "Питання управління Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України об'єктами державної власності" цілісний майновий комплекс державного підприємства віднесено до управління Міністерства.

Листом від 29.01.2015 № 068 повідомлено Міністерство, що у зв'язку з невнесенням останнім відповідних відомостей щодо зміни особи засновника (уповноваженої особи на управління) державного підприємства реєстраційні дії по його припиненню на підставі наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23.05.2011 № 52 не можливо здійснити.

Таким чином, процес щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру підприємств України про припинення триває, а фактичне його виконання безпосередньо залежить від дій відповідного уповноваженого органу державної виконавчої влади.

Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено відсутність істотного порушення відповідачем умов договору, а відтак і наявність передбачених законодавством підстав для розірвання спірного правочину, колегія суддів вважає, що вимога позивача про повернення об'єкта приватизації, як похідна, задоволенню не підлягає.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що частина майна згідно з Актами списання основних засобів в 2015 році, у зв'язку із втратою свого основного призначення, була списана.

Щодо застосування строків позовної давності, заявленої скаржником в суді апеляційної інстанції колегія суддів зазначає наступне.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З урахуванням наведеного, відсутні підстави для застосування строку позовної давності, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено необґрунтованість заявленого позову.

Щодо обставин неналежного повідомлення судом першої інстанції скаржника про час та місце судового розгляду, колегія суддів виходить з наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2016 порушено провадження у даній справі. Дана ухвала суду була надіслана рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідача, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У відповідності до наявних в матеріалах справи документів, рекомендований конверт був повернутий відділенням поштового зв'язку з відміткою - підприємство вибуло.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011, № 18).

Таким чином, посилання апелянта щодо неналежного повідомлення відповідача про час та місце проведення судового засідання не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а тому доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

Враховуючи неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з`ясування всіх обставин справи, що мають значення для справи, Київський апеляційний господарський суд за результатами перегляду в апеляційному порядку даної справи дійшов висновку, що апеляційна скарга у даній справі підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового про відмову в позові повністю.

Щодо розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони.

Зважаючи на те, що клопотання позивача про відстрочку сплати судового збору задоволено місцевим господарським судом, судовий збір у зв'язку із скасуванням оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2016 слід стягнути до Державного бюджету України з позивача.

Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції підлягають відшкодуванню відповідачу.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр з випробування та сертифікації продукції будівельного, дорожнього та комунального комплексу" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2016 у справі № 910/17838/16 задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2016 у справі № 910/17838/16 скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, МСП 01601, м. Київ, б-р Шевченка, 50-Г, ЄДРПОУ 19030825) до Державного бюджету України судовий збір за розгляд справи в господарському суді міста Києва в сумі 2756 грн.

Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, МСП 01601, м. Київ, б-р Шевченка, 50-Г, ЄДРПОУ 19030825) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр з випробування та сертифікації продукції будівельного, дорожнього та комунального комплексу" (03680, м.Київ, проспект Червонозоряний, буд.51, офіс 314, ЄДРПОУ 36581413) судовий збір за розгляд справи в Київському апеляційному господарському суді в сумі 3 031,60 грн.

Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/17838/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк