ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2017 рокуЛьвів№ 876/7638/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
за участю секретаря судового засідання Андрушківа І.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 червня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до поліцейського роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Луцьку Департаменту патрульної поліції старшого сержанта поліції Молочка Сергія Віталійовича про скасування постанови,-
ВСТАНОВИВ:
04 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до поліцейського роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Луцьку Департаменту патрульної поліції старшого сержанта поліції Молочка Сергія Віталійовича, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову серії АР № 863334 від 03 березня 2017 року про адміністративне правопорушення щодо накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51,00 грн згідно ч. 5 ст. 121 КУпАП.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 03 березня 2017 року близько 13 год. 15 хв. він рухався, з дотриманням правил дорожнього руху, автомобілем марки «DACIA LOGAN», номерний знак НОМЕР_1 по вул. Гнідавська в напрямку вул. Потебні та біля буд. № 19 був зупинений відповідачем. Причиною зупинки стало те, що він нібито перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки. Він не погодився з відповідачем та повідомив, що перетнув суцільну лінію, здійснюючи обгін транспортного засобу, який рухався із швидкістю менше 30 км/год. Тоді працівник поліції його повідомив, що притягне його до відповідальності за порушення п.п. 2.3.в ПДР, а саме за те, що він не пристебнутий ременем безпеки. Відповідач попросив надати йому посвідчення водія, реєстраційні документи на автомобіль, та страховий поліс і з вказаними документами пішов до свого автомобіля, який знаходився приблизно за 50 м. від нього. Орієнтовно за 10 хв., останній повернувся та вручив йому постанову у справі про адміністративне правопорушення серії № 863334 від 03 березня 2017 року за ч.5 ст.121 Кодексу України про адміністративне правопорушення та застосував щодо нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 51,00 грн. Зазначає, що при складанні відносно нього постанови про адміністративне правопорушення свідки не допитувались, фотозйомка чи інша фіксація виявленого правопорушення не здійснювалась та йому не надавалась для ознайомлення, будь-яких доказів на підтвердження правомірності своїх дій відповідачем не було йому надано та в постанові про них не зазначено. Згідно ст.59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу, проте він нею скористатись не встиг.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 червня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що порушень законодавства при притягненні позивача до адміністративної відповідальності зі сторони поліцейського роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Луцьку Департаменту патрульної поліції старшого сержанта поліції Молочка Сергія Віталійовича судом не встановлено.
Не погодившись з прийнятою постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що в судовому засіданні допитаний в якості свідка відповідач пояснив, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення доказів, передбачених ст. 251 КУпАП про вчинення позивачем адміністративного правопорушення у нього не було, він керувався лише внутрішнім переконанням.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, 03 березня 2017 року близько 13 год. 15 хв., позивач, перебуваючи за кермом автомобіля марки «DACIA LOGAN», номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по вул. Гнідавська, 19 у місті Луцьку, керував транспортним засобом, який обладнаний засобами пасивної безпеки, та не був пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п.п. 2.3 в Правил дорожнього руху України.
З матеріалів справи слідує, що 03 березня 2017 року щодо ОСОБА_1 було винесено постанову серії АР № 863334 у справі про адміністративне правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51,00 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП(а.с.3).
Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог.
Однак, колегія суддів не погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII поліція регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно п.1.3. Правил дорожнього руху України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до п.2.3 «в» ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися особі, яка навчає водінню, якщо за кермом учень, а в населених пунктах, крім того, водіям-інвалідам, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів і таксі.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п.10 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07 листопада 2015 року, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Таким чином, нормами КУпАП передбачено спрощений порядок фіксування адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, за умов якого протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, при цьому посадова особа має право винести безпосередньо постанову у справі про адміністративне правопорушення.
Як встановлено судом першої інстанції, згідно складеної постанови серії АР № 863334 від 03 березня 2017 року, ОСОБА_1 03 березня 2017 року о 13.15 год у м. Луцьку по вул. Гнідавська, 19, керуючи транспортним засобом марки «DACIA LOGAN», державний номерний знак НОМЕР_1, який обладнаний засобами пасивної безпеки, був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив вимоги п.2.3 «в» Правил дорожнього руху.
На підставі наведеного, відповідачем винесено постанову АР № 863334 від 03 березня 2017 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, згідно якої позивача було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51 грн.
Даючи правову оцінку обставинам справи та наявним у ній доказам, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова не містить посилань на докази вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, а також доказів на спростування обставин, зазначених позивачем в обґрунтування адміністративного позову. Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Колегія суддів зауважує, що крім постанови по справі про адміністративне правопорушення інших доказів, пояснень, свідчень або інших відомостей до постанови, необхідних для вирішення справи про порушення Правил дорожнього руху відповідачем зібрано не було, а сама постанова таких доказів не містить.
До суду відповідачем також не надано доказів вчиненого позивачем правопорушення, а саме відео- чи фото- фіксацію.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженню всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», передбачено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Будь-які інші докази, передбачені ст. 251 КУпАП, які б встановлювали наявність адміністративного правопорушення та вину ОСОБА_1 у його вчиненні, в матеріалах справи відсутні. Таким чином, встановлені по справі обставини та досліджені судом докази у їх сукупності свідчать про необґрунтованість притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання протиправною та скасування постанови серії АР № 863334 від 03 березня 2017 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень згідно з вимогами ч.2 ст.71 КАС України належними та допустимими доказами не довів правомірності прийнятого ним рішення. З огляду на викладене, позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови серії АР № 863334 від 03 березня 2017 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі слід задовольнити, оскільки доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та спростовують висновок суду першої інстанції.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувану постанову слід скасувати, оскільки вона прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.160, ст. 195, ст. 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 206, ст. 254 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 червня 2017 року у справі № 161/5372/17 - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії АР № 863334 від 03 березня 2017 року, якою до ОСОБА_1 застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51,00 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. М. Гінда В. В. Ніколін
