755/6905/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" серпня 2017 р. м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді САВЛУК Т.В.

при секретарі Бурячек О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов'язати вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА _1 та ОСОБА_2 звернулися до Дніпровського районного суду міста Києва, як місцевого адміністративного суду, з позовом до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації з вимогою визнати неправомірними дії службових осіб відділу з питань реєстрації місця проживання Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації щодо відмови у реєстрації місця постійного проживання та зобов'язати Дніпровську районну в місті Києві державну адміністрацію вчинити дії щодо реєстрації ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, за місцем фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посилаються на те, що позивач ОСОБА_1 придбав садовий будинок АДРЕСА_1 (Дніпровський р-н), що підтверджується Договором купівлі - продажу садового будинку від 24.03.2016 року, у зв'язку з придбанням іншого житла позивачі разом з малолітніми дітьми знялись з реєстраційного обліку за попереднім місцем проживання. З моменту набуття права власності позивач та члени його сім'ї постійно проживають в цьому садовому будинку, не мають іншого місця проживання, у зв'язку з чим позивач звернувся до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою про взяття на реєстраційний облік за адресою садового будинку позивача разом з членами його сім'ї, однак у реєстрації місця проживання позивачу було відмовлено, мотивуючи тим, що відсутні підстави для реєстрації місця проживання в садовому будинку та складено протокол про адміністративне правопорушення за несвоєчасне звернення для реєстрації нового місця проживання. Позивач вважає, що відмова Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації є необґрунтованою, порушує права та інтереси позивача, як громадянина України, оскільки законодавством не передбачено обмежень щодо реєстрації місця проживання фізичної особи безпосередньо у садовому будинку, який належить позивачу на праві власності, придатний для постійного проживання, має присвоєну поштову адресу, тому, на думку позивача, відсутні правові підстави для відмови у його реєстрації у вищезазначеному садовому будинку.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, позивачі подали до суду заяв про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Представник відповідача -Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, в судове засідання не з'явився, відповідач подав до суду письмові заперечення на позов разом з клопотанням про розгляд спави у відсутності їх уповноваженого представника.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Виходячи з положень ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. ( ст. 64 Конституції України)

Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.8 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Конвенція з прав та основоположних свобод людини від 04.11.1950 року , була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97.

Згідно з ч.1 ст. 13 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право вільно пересуватися і обирати собі місце проживання у межах кожної держави.

Відповідно до ст.9 Конституції України вищевказані міжнародні договори є частиною національного законодавства.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником садового будинку АДРЕСА_1, факт набуття права власності підтверджується копією Договору купівлі-продажу садового будинку від 24 вересня 2016 року. (а.с.7)

З 04 серпня 2005 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб.

Під час перебування у шлюбі у подружжя народились діти - донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та син - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується Свідоцтвом про народження. (а.с.13,14)

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг» з 04 квітня 2016 року повноваження з питань реєстрації та зняття з реєстрації місця проживання делеговані органам місцевого самоврядування. Постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №207 затверджено Правила реєстрації місця проживання.

28 березня 2017 року Відділом з питань реєстрації місця проживання Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, у відповідь на звернення ОСОБА_1 та ОСОБА_2, відмовлено у проведенні реєстрації місця проживання у садовому будинку АДРЕСА_1, мотивуючи тим, що відсутні підстави для реєстрація місця проживання в садовому будинку з посиланням на Постанову Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №207.

Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 року № 1382-ІV врегульовані відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантується Конституцією.

Відповідно до ст. 3 Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що реєстрація - внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Чинною редакцією вказаної статті встановлено, що реєстрація - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.

Згідно із ст. 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (в редакції від 11.12.2003), громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. У цій статті Закону вказано, що для реєстрації особа подає, зокрема, зразки заяв та інші документи, необхідні для реєстрації місця проживання особи, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст. 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, і якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Ніяких обмежень щодо проживання фізичної особи у садовому будинку вказаною статтею не встановлено, так як і не встановлено обмежень щодо реєстрації місця проживання у садовому будинку. Перелік приміщень, придатних для проживання в них, не є вичерпним.

В свою чергу, ст.ст. 379, 380 Цивільним кодексом України визначено, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

Житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

У відповідності до статті 50 Житлового кодексу України, жиле приміщення, що надається громадянам для проживання, має бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам.

Як з'ясовано судом, підтверджується наявними у справі доказами, садовий будинок АДРЕСА_1, має присвоєну поштову адресу, знаходитися в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці (м. Київ), зареєстрований як об'єкт нерухомого майна, за технічними характеристиками придатний для постійного проживання.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, разом з малолітніми дітьми, проживають у вищезазначеному садовому будинку, іншого житла на праві власності не мають, зняті з реєстрації за адресою останнього місця проживання, що підтверджується даними, які містяться в паспортах громадян України, виданих на ім'я позивачів.

Виходячи з положень частини третьої та четвертої статті 29 Цивільного кодексу України, місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоровя тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачем, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Місце проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я , в якому вона проживає.

Виходячи зі змісту положень ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», під поняттям «місце проживання» розуміється адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік, а під поняттям «реєстрація» розуміється внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Згідно ст. 13 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» в якій встановлено обмеження вільного вибору місця проживання, не встановлено обмеження щодо проживання фізичних осіб у дачних будинках.

Таким чином, спеціальним законом, який регламентує порядок реєстрації фізичних осіб за місцем їх перебування, або за місцем їх проживання - Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст. 29 ЦК України не встановлено жодних обмежень щодо реєстрації постійного місця проживання осіб, які проживають в садовому будинку.

Згідно вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 14 Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових чи службових осіб з питань свободи пересування, вільного вибору місця проживання, реєстрації місця проживання чи місяця перебування особи можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено вичерпний перелік обставин, які підлягають обов'язковій перевірці зі сторони адміністративного суду в справах стосовно оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

За змістом положень ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. Згідно ч. 2 зазначеної статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що відмова Відділу з питань реєстрації місця проживання Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації у здійснені реєстрації позивачів за місцем їх постійного проживання у садовому будинку не грунтується на нормах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, оскільки позивачі звернулися із заявою щодо реєстрації місця проживання до компетентного органу з дотриманням вимог Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №207, до заяви долучено необхідний перелік документів, що дає підстави визнати неправомірною відмову Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації в реєстрації ОСОБА_1, ОСОБА_2, разом з малолітніми дітьми, за місцем проживання в садовому будинку АДРЕСА_1, та спонукати відповідача вчинити дії спрямовані на відновлення порушених прав позивачів шляхом зобов'язання зареєструвати позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, разом з малолітніми дітьми, у будинку АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, діючи в межах наданих адміністративному суду повноважень, проаналізувавши наведені доводи з приводу заявлених позовних вимог, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов'язати вчинити дії є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене та керуючись ст.50 Житлового кодексу України, ст.ст.29, 379, 380 Цивільного кодексу України, ст.ст.3, 6,13, 14 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.ст. 1, 2, 5, 159-163 Кодексу Адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов'язати вчинити дії задовольнити.

Визнати неправомірною відмову Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації в реєстрації ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, за місцем постійного проживання в садовому будинку АДРЕСА_1

Зобов'язати Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації зареєструвати ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, за місцем постійного проживання у будинку АДРЕСА_1

Стягнути з Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судовго збору в розмірі 640,00 грн.

Постанова суду може бути оскаржена сторонами до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпровський районний суд міста Києва протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення постанови суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії постанови суду. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.

С у д д я :