Справа № 361/6557/16-а

Провадження № 2-а/361/50/17

14.09.2017

П О С Т А Н О В А

іменем України

14 вересня 2017 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого судді Селезньової Т.В. при секретарі Чуксіну В.ІВ., розглянувши у судовому засіданні в місті Бровари адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Пухівської сільської ради Броварського району Київської області, третя особа Міністерство Оборони України, про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання надати дозвіл на розробку землевпорядної документації та надати у користування земельні ділянки,

встановив:

Позивачі, подавши спільний позов, просять визнати протиправним і скасувати два рішення Пухівської сільської ради Броварського району Київської області № 295-У111-У11 та № 299-У11-У11 від 26 серпня 2016 року про відмову в наданні дозволу на розробку та виготовлення технічної документації на земельну ділянку в с. Пухівка, та зобов`язати Пухівську сільську раду Броварського району Київської області видати дозвіл ОСОБА_1 на розробку землевпорядної документації у встановлений чинним законодавством термін та надати у користування земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2 гектара; зобов`язати Пухівську сільську раду Броварського району Київської області видати дозвіл ОСОБА_2 на розробку землевпорядної документації у встановлений чинним законодавством термін та надати у користування земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2га.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що вони, дізнавшись, що 6,49га в межах населеного пункту села Пухівка знаходяться в землях запасу, 12.03.2016р. звернулись до відповідача з відповідними клопотаннями про виділення кожному з них земельної ділянки по 2га для ОСГ та надання дозволу на розробку проекту землеустрою, долучивши до клопотань всі необхідні документи. Відповідач розглянув їхні заяви на сесії 26.08.2016р. і оскаржуваними рішеннями відмовив в наданні дозволу на розробку та виготовлення технічної документації на зазначені у клопотанні земельні ділянки. Дані рішення позивачі вважають протиправними, оскільки в дійсності вказані земельні ділянки є вільними , і відповідач не мав законних підстав для відмови.

Відповідач позовні вимоги обох позивачів не визнав, свої рішення вважає законними, мотивуючи тим, що земельні ділянки, на які претендували позивачі у їхніх клопотаннях, не є вільними, вони знаходяться у користуванні третьої особи - Міністерства оборони України і від даного користувача не вилучались.

Третя особа Міністерство Оборони України проти позову також заперечувала, оскаржувані позивачами рішення вважає законними оскільки дійсно вказані земельні ділянки знаходяться у користуванні МО і не вилучались, згоду на вилучення вказаних земельних ділянок МО не давав, а тому сільська рада не мала підстав для надання дозволу позивачам на виготовлення проектів землеустрою та для передачі вказаних земельних ділянок позивачам у власність. На підтвердження наявності у третьої особи права користування на вказані земельні ділянки третя особа послалась на наявні документи, згідно яких вказані землі є землями державного фонду, землі оборони, були передані у користування МО, в межах розпоряджень на рівні міністерства були закріплені спочатку за одною військовою частиною, пізніше за іншою, і не вибували із користування міністерства, не були передані у комунальну власність, не вилучались у третьої особи, а той факт, що на даний час ще не оформлений державний акт на право користування, не є підставою для припинення права користування, яке третя особа отримала на законних підставах.

Спростовуючи заперечення і доводи відповідача і третьої особи , позивач та представник позивача послались на те, що в дійсності відсутні будь-які належні документи на підтвердження наявного у третьої особи права користування тими земельними ділянками, на які вони претендували; що знаходження даних земель в розпорядженні МОУРСР не дає підстави вважати, що вказані землі є землями оборони в державі Україна, оскільки ніяких актів щодо передачі земель від МО УРСР до МО України не складалось; військова частина, у якої у користуванні колись знаходились дані землі (в межах яких позивачі просили виділити їм земельні ділянки по 2га) вже розформована і не існує, тобто відсутній законний землекористувач, а третя особа не довела наявності у неї такого права, не має державного акту на землю чи іншого правовстановлюючого документу.

При розгляді справи з поданих доказів і пояснень сторін встановлено:

Позивач ОСОБА_1 12.07.2016р. вх..№ 225, подав до Пухівської сільської ради заяву, датовану 1.07.2016р., адресовану на ім,я сільського голови, в якій просив надати йому у власність земельну ділянку для ведення ОСГ площею 2га та відповідно надати йому дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки на території Пухівської сільської ради в межах населеного пункту, до заяви долучив графічні матеріали, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Позивач ОСОБА_2 12.07.2016р. вх..№ 225, подав до Пухівської сільської ради заяву, датовану 4.07.2016р., адресовану на ім,я сільського голови, в якій просив надати йому у власність земельну ділянку для ведення ОСГ площею 2га та відповідно надати йому дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки на території Пухівської сільської ради в межах населеного пункту, до заяви долучив графічні матеріали, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Рішенням Пухівської сільської ради № 295-У111-У11 від 26.08.2016р., сільська рада на сесії, розглянувши заяву ОСОБА_1 та картографічний матеріал із вказаним бажаним місцем розташування земельної ділянки, враховуючи негативний висновок постійної депутатської комісії з питань агропромислового комплексу, земельних ресурсів, соціального розвитку села та екології, керуючись ст.ст.12, 84, 116 Земельного Кодексу України, ст.26 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні», вирішила: відмовити гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2га для особистого селянського господарства в селі Пухівка в зв`язку з тим, що вказана земельна ділянка знаходиться в постійному користуванні Міністерства Оборони України, землі оборони не можуть передаватись у приватну власність громадянам (ст.84 ЗК України), і сільська рада наділена повноваженнями розпоряджатись землями комунальної власності, а землі оборони віднесені до земель державної власності.

Рішенням Пухівської сільської ради № 299-У111-У11 від 26.08.2016р., сільська рада на тій самій сесії, розглянувши заяву ОСОБА_2 та картографічний матеріал із вказаним бажаним місцем розташування земельної ділянки, враховуючи негативний висновок постійної депутатської комісії з питань агропромислового комплексу , земельних ресурсів , соціального розвитку села та екології, керуючись ст.ст.12, 84, 116 Земельного Кодексу України, ст.26 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні», вирішила: відмовити гр. ОСОБА_2 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2га для особистого селянського господарства в селі Пухівка в зв`язку з тим, що вказана земельна ділянка знаходиться в постійному користуванні Міністерства Оборони України, землі оборони не можуть передаватись у приватну власність громадянам (ст.84 ЗК України), і сільська рада наділена повноваженнями розпоряджатись землями комунальної власності, а землі оборони віднесені до земель державної власності.

2.09.2016р. за вихідними номерами №321 та № 324 Пухівська сільська рада повідомила позивачів, що їх заяви вх.№225 та №226 від 12.07.2016р. розглянуті на засіданні сесії 26.08.2016р., та прийняті рішення відповідно №295 та №299, додано копію даних рішень кожному адресату. В листах також зазначено, що рішенням ХУ111 сесії ХХ111 скликання від 28.12.2001р. військовій частині НОМЕР_1 надано дозвіл на виготовлення правовстановлюючого документа на земельну ділянку площею 5,0га.

Щодо прав третьої особи на земельну ділянку, то суд виходить з наступного:

Згідно листа Укрземпроект від 17.09.1973р. до Краснознаменного Київського воєнного округу надсилався план земельної ділянки, відведеної в постійне користування площею 187,5га в/ч НОМЕР_2 під спецпотреби із земель Пухівського птахорадгоспу репродуктору Броварського району , та акт відводу в натурі земельної ділянки.

До листа долучено акт відводу земельної ділянки в натурі та план вказаної земельної ділянки, документи датовані 1973 роком, та План земельної ділянки, відведеної в постійне користування в\ч НОМЕР_2 для спецпотреб 187,5га з землекористування Пухівського племптахорадгоспу, проведено на підставі розпорядження РМ УРСР від 24.07.1973р. №504-рс.

Розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 24.07.1973 року № 504-рс військовій частині НОМЕР_2 для спецпотреб із землекористування Пухівського племптахорадгоспу-репродуктору Броварського району відведено в натурі земельну ділянку в селі Пухівка площею 187,5 га.

За Актом відводу в натурі земельної ділянки в постійне, тимчасове користування дану ділянку відведено військовій частині НОМЕР_2 та складено план земельної ділянки.

Згідно листа на запит адвоката від 19.04.2017р. станом на 1.10.1993р. відповідно до директив МО України від 6.01.1993р. №115\1\057 умовне найменування в\ч НОМЕР_2 анульовано.

Згідно Акту інвентаризації земель міністерства оборони на території Пухівської сільської ради видно, землекористувач в\ч 31941 - згідно розпорядження РДА від 27.03.1993р. №126 проведена інвентаризація земель в\ч НОМЕР_3 використано облікові статистичні дані державний звіт 1992р., , встановлено, що земельна ділянка в\ч НОМЕР_3 в адмінмежах Пухівської сільради площею 167,9га, використовується для потреб оборони 133,2га, не використовується для даних потреб 24,7га., на час інвентаризації в користуванні в\ч НОМЕР_3 знаходилось всього 167,9га земель, в тому числі у постійному користуванні 167,9га., частина земель пропонується для передачі в народне господарство, в користуванні в\ч НОМЕР_3 залишається 133,2га в постійному користуванні.

Згідно експлікації земель МО, додаток 1 до акту інвентаризації, за станом їх використання в\ч НОМЕР_3 на території Пухівської сільради, всього земель 133,2га.

Згідно листа командира військової частини НОМЕР_1 командування військової частини просило клопотати перед ЦКНВМО України що передачі надлишкових земель до користування в народне господарство згідно вказівки Міністра оборони, згідно інвентаризації земель в 1995р. за в\чА-0231 на учбовому центрі с. Пухівка рахується 133,2га, з них передано під сади 63,1га, залишок землі на учбовому центрі налічує 70,1га, для проведення занять під час табірного збору для в\ч вистачає ділянки площею 5га, інша ділянка 65,1га пустує і для занять не використовується. З метою доцільного використання землі пропонується ділянку 5га, яка відображена на схемі і узгоджена з земельним устроєм Броварського району залишити за в\ч НОМЕР_1 для проведення занять з учбовим складом частини, а ділянку 65,1га передати в народне господарство місцевим органам влади. Долучено ситуаційну схему з позначенням вказаних ділянок площею 5га і 65,1га.

Згідно листа від начальника КЕУ від 9.02.1999р. на ім`я командувача сил ППО та командувача північного ОК, начальника КЕВ м. Києва надсилався перелік земельних ділянок, що пропонується передати місцевим органам самоврядування, затверджений МО 5.02.1999р.

Згідно переліку земельних ділянок, що пропонуються до передачі місцевим органам самоврядування, затвердженого 5.02.1999р. міністром оборони, в даному списку - переліку під номером 8 зазначено : місто дислокування Київська область, загальна площа земельної ділянки 70,1га, площа, що пропонується до передачі 65,1га, хто пропонує до передачі: начальник головного управління інженерних військ. До переліку долучався план з зазначенням місця дислокування земельної ділянки.

Згідно рішення Пухівської сільської ради №250 від 29.12.2001р. (ХУ111 сесія ХХ111 скликання) з назвою «Про вилучення земельної ділянки в/ч НОМЕР_4 », - розглянувши на сесії погодження Міністра оборони України від 5.02.1999р. про передачу місцевому самоврядуванню земельної ділянки в/ч НОМЕР_4 на території Пухівської сільської ради площею 65,1га , та керуючись п.1 ст.27 ЗК України, сільська рада вирішила вилучити із землекористування в/ч НОМЕР_4 земельну ділянку площею 65,1га земель оборони (військовий полігон) та передати її до земель запасу. Головному спеціалісту Броварського РВ земельних ресурсів внести зміни до земельно-облікових документів; Командиру в/ч НОМЕР_4 виготовити правовстановлюючі документи на земельну ділянку площею 5,0га, що залишились в користування військової частини.

Згідно листа МОУ від 25.10.2016р. на звернення адвоката (представника позивачів) від 17.10.2016р. МО повідомляло, що на обліку Київського КЕУ перебуває земельна ділянка військового містечка № б\н площею 5га (с. Пухівка, Броварський район), земельна ділянка відведена для потреб оборони рішенням РМ УРСР від 24.07.1973р. №504-рс. У листі також зазначено, що Державний акт на право користування землею від 23.09.1975р. №б\н, кадастровий номер у вказаної земельної ділянки відсутній. Разом з тим, з приводу зазначеного у даному листі державного акту від 23.09.1975р. то у судовому засіданні з`ясовано і це підтверджено представником третьої особи, - даний державний акт не стосується спірної земельної ділянки, виданий відносно іншої земельної ділянки яка не є у спорі між сторонами, тому при розгляді даної справи до уваги не приймається і не аналізується, що не спростовує по суті інформації в іншій частині, зокрема, щодо наявності Рішення РМ УРСР від 24.07.1973р. №504-рс.

Згідно відповіді начальника ГУ генштабу ЗСУ від 12.01.2017р. на запит адвоката, - станом на 1.06.2013р. відповідно до вимог директиви міністра оборони від 25.04.2013р. №Д-322/1/5дск військова частина НОМЕР_1 розформована. Умовне найменування «військова частина НОМЕР_1 » та ід.код НОМЕР_5 анульовано. Вищезазначена директива має гриф обмеженого доступу, для службового користування, тому надана бути не може.

Згідно Земельного кодексу УРСР, що діяв станом на 1973рік, усі землі перебували у державній власності. Згідно ст. 157 Земельного кодексу УРСР, що діяв станом на 1973рік, допускалось існування земель для спеціальних цілей або земель спеціального призначення, на яких розміщувались фортеці та інші військові споруди та які знаходились в управлінні відповідних відомств.

Земельним кодексом УРСР 1990 року закріплено визначення поняття земель оборони як земель, наданих для розміщення та постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств і організацій Збройних Сил України, інших військових формувань та внутрішніх військ.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про військові формування на Україні» від 24 серпня 1991 року № 1431-XII було підпорядковано всі військові формування, дислоковані на території республіки, утвореному МО України.

Відповідно до Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» від 10 вересня 1991 року № 1540-XII було встановлено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об`єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.

Відповідно до Закону України «Про оборону України» та Закону України «Про Збройні Сили України» створено на базі військ Київського, Одеського, Прикарпатського військових округів, сил Чорноморського Флоту, інших військових формувань, що дислокуються на території України, крім військ, які входять до складу Стратегічних Сил Стримування, Збройні Сили України (пункт 1 Указу Президента України від 12.12.1991 «Про Збройні Сили України»).

Згідно ст.14 Закону України «Про Збройні Сили України», земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування.

Відповідно до ст. 326 Цивільного кодексу України від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Згідно Роз`яснень Вищого арбітражного суду «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних з судовим захистом права державної власності», п.7, -незалежно від того, на балансі якого державного підприємства знаходиться майно, воно не втрачає статусу державної власності.

Таким чином, земельна ділянка, у складі якої знаходяться бажані для отримання позивачами у власність дві ділянки, в межах Пухівської сільської ради, була відведена в 1973 році для потреб держави, є землями оборони. Військова частина НОМЕР_2 , на ім`я якої було видано Акт відводу в натурі земельної ділянки від 02.10.1973, була складовою частиною Збройних Сил УРСР, підпорядкована Міністерству оборони УРСР, отже її основні фонди та матеріальні цінності є державною власністю з урахуванням всіх вищевказаних нормативно-правових актів УРСР та України . Землекористувачем вказаних земель було Міністерство оборони УРСР, у подальшому МО України, яке в межах своєї компетенції розпоряджалось вказаними землями та передавало їх своїм структурним, якими є в тому числі військові частини, підрозділам в оперативне управління. У зв`язку з передачею земельної ділянки на баланс від одної до іншої військової частини (що є структурними підрозділами, підпорядкованими Міністерству оборони України, вказана земельна ділянка не вибула з державної власності, віднесена до категорії земель оборони, її цільове призначення не було змінено у встановленому законом порядку, і станом на час прийняття відповідачем оскаржуваних рішень дана земельна ділянка площею 5 га (враховуючи рішення Пухівської сільської ради від 29.12.2001р., коли частину земельної ділянки у порядку, встановленому законом, було вилучено) віднесена до земель оборони, є державною власністю, перебуває у постійному користуванні третьої особи.

Посилання позивача на те, що третя особа не сплачувала податки на землю, тому втратила право користування, - є такими, що не відповідають вимогам закону, що регулює питання сплати податків, та земельному кодексу України, що регулює дані правовідносини, крім того, не сплата податків (при наявності такого зобов`язання що не є предметом розгляду в даній справі) не є підставою для автоматичного припинення права користування, що виникло з законних підстав.

Таким чином, суд при розгляді даного позову виходить з того, що станом на час підготовки і прийняття відповідачем оскаржуваних рішень за клопотаннями позивачів дана земельна ділянка (площею 5га) залишалась і перебувала у законному постійному користуванні третьої особи, і у вказаного землекористувача не вилучалась.

З приводу законності прийнятих рішень про відмову позивача у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок їм у власність, то суд виходить з наступного:

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.26Закону -виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, щодо регулювання земельних відносин.

Згідно ч.1 ст.59 даного закону Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Статтею 118 ЗК України визначено порядок передачі земель у власність, за якою встановлено двостадійну процедуру: звернення з клопотанням за отриманням дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з долученням графічних матеріалів бажаного розташування земельної ділянки, розгляд колегіальним органом даного клопотання з прийняттям рішення про надання такого дозволу (згоди) або про вмотивовану відмову; Згідно ст.118 ЗК- підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Після розроблення проекту землеустрою передбачене повторне звернення з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і про передачу її у власність.

Згідно ст.80 ЗК суб`єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно ст.83 ЗК України - землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. Згідно ч.5 ст.83ЗК - територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі: а) передачі їм земель державної власності; б) відчуження земельних ділянок для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; виникнення інших підстав, передбачених законом.

Згідно ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Згідно ч. 5 ст. 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Таким чином, підставою відмови позивачам у наданні кожному з них дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення вказаних ними (бажаних) земельних ділянок, було те, що вказана земельна ділянка не була вільною, знаходилась у постійному користуванні іншої особи, не вилучалась у землекористувача, а тому не могла бути передана позивачам, що відповідає вимогам ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України, ст.118 ЗК України щодо невідповідності місця розташування, і дана обставина була законною і достатньою підставою для відмови позивачам. Дана відмова є вмотивованою, законною, не може бути визнана протиправною.

Статтею 6 КАСУ передбачено право особи на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом, якщо вона вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України - у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналізуючи дії та рішення відповідача (в межах оскарження) на відповідність їх вимогам закону, виходячи з положень статті 2 КАСУ, суд дійшов таких висновків:

Вирішення питань щодо передачі земельної ділянки у власність, в тому числі щодо надання дозволу (згоди) на розробку проекту відводу, віднесено (у даному випадку) до компетенції органу місцевого самоврядування сільської ради, в межах якої знаходиться земельна ділянка. Таким чином, відповідач, розглядаючи клопотання позивачів і приймаючі оскаржувані позивачами рішення, діяв в межах наданих йому повноважень, без їх перевищення, і з метою, з якою це повноваження йому надано, і мав право з підстав, передбачених законом, відмовити позивачам у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою.

Оскаржувані позивачами в даній справі рішення були прийняті відповідачем з дотриманням положень, зазначених у ч.3ст.2 КАСУ. Судом не виявлено порушень закону, в тому числі вимог статті 118 Земельного Кодексу, які б були підставою для визнання прийнятих радою рішень незаконними. Рішення прийняті з урахуванням положень ст.116 ЗК України і з урахуванням того, що вказані земельні ділянки не є вільними, вже знаходяться у постійному користуванні у іншої особи (міністерство оборони), не вилучалися із користування даного землекористувача, крім того з урахуванням цільового призначення вказаних земель.

Судом не встановлено порушення прав позивачів вказаними рішеннями, а сам факт відмови у наданні згоди на розроблення проектів землеустрою щодо конкретних земельних ділянок не є порушенням права позивачів на отримання у власність земельної ділянки за даним призначенням в межах даного села і не є перешкодою у здійсненні позивачами даного права відносно інших (вільних) земельних ділянок. Підстави для скасування вказаних рішень відсутні.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення вказаних земельних ділянок кожному з позивачів, то такі позовні вимоги також не підлягають задоволенню, враховуючи, що вказані заяви (клопотання) позивачів, відносно вказаних конкретних земельних ділянок відповідачем в межах його повноважень розглянуті з прийняттям відповідних рішень по суті, дані рішення є законними, і суд не має права перебирати на себе функції та повноваження іншого органу, до виключної компетенції якого віднесено дані питання.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання надати у користування позивачам земельні ділянки для ведення ОСГ площею 2га, то суд так само не може перебирати на себе повноваження даного колегіального органу, до виключної компетенції якого віднесено вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність. Крім того, для вирішення питання про передачу земельної ділянки у власність позивачам слід дотриматись порядку, встановленого статтею 118 ЗК України, зокрема, щодо звернення з клопотанням про надання згоди на виготовлення проекту землеустрою, виготовити такий проект і у подальшому звернутись до органу місцевого самоврядування з клопотанням про затвердження проекту землеустрою і про передачу земельної ділянки у власність. Тому вимоги позивачів щодо зобов`язання передати у власність конкретно зазначених ними земельних ділянок і щодо зобов`язання відповідача в цілому передати кожному з позивачів у власність земельну ділянку за даним видом цільового призначення - є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Таким чином, у позові в цілому слід відмовити як у необґрунтованому.

Керуючись ст.ст.116, 118, 83 ЗК України, ст.ст.2, 6, 24, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. ст.2, 8, 161, 162 КАС України,

П О С Т А Н О В И В :

У позові ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Пухівської сільської ради Броварського району Київської області про визнання протиправними та скасування рішень №295-У111-У11 та №299-У111-У11 від 26 серпня 2016 року та про зобов`язання надати дозвіл на розробку землевпорядної документації та надати у користування земельні ділянки, - відмовити.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного адміністративного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом 10 днів з дня проголошення.

Суддя Т.В. Селезньова