Справа № 199/2025/13-ц

(2/199/1608/13)

РІШЕННЯ

іменем України

„ 02” квітня 2013 року

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого – судді Спаї В.В.,

при секретареві - Пантелєєвій Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську у порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що від шлюбу із відповідачем має неповнолітню дитину – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка мешкає разом із матір’ю (позивачем за цим позовом) та перебуває на її утриманні; зазначаючи у позові про те, що відповідач участі у вихованні дитини не приймає, не піклується про її здоров’я, фізичний, духовний розвиток, не надає належної матеріальної допомоги на виховання дитини, не приймає участі у додаткових витратах на дитину, та добровільної згоди щодо сплати аліментів досягнуто між батькам дитини не було, у позові й заявлено відповідну вимогу.

У судове засідання сторони не з’явилися; водночас позивач надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності та зазначила про те, що позов підтримує повністю, та просила суд його задовольнити.

За ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У судове засідання відповідач, який був повідомлений належним чином про розгляд справи, не з’явився, причини неявки суду не повідомив та не надав заяви про розгляд справи за його відсутності, та не скористався правом надання заперечень проти позову, у зв’язку з чим суд у порядку ч. 1 ст. 224 ЦПК України вирішує справу у порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.

Суд, врахувавши заяву позивача та дослідивши докази, дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1998 р. та яка набула чинності для України 27.09.1991 р., батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України та за ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.

Як було встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилася дитина – син ОСОБА_4, про що Амур-Нижньодніпровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області у Книзі реєстрації народжень був зроблений відповідний запис та видано свідоцтво; відповідно до цього свідоцтва сторони у цій справі є батьками неповнолітнього, який мешкає разом із матір’ю (позивачем).

Оскільки обов’язок по утриманню дитини є безумовним, виникає в результаті народження дитини з моменту її народження та покладається законом рівною мірою на обох батьків, не пов'язаний із матеріальним становищем особи, до якої заявлено матеріально-правову вимогу про стягнення аліментів, вбачаються усі підстави для присудження до стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання неповнолітньої дитини в заявленому у позові розмірі. Разом з тим, при вирішенні питання щодо присудження до сплати аліментів, про яке позивачем було заявлено відповідне прохання, суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, яка є малолітньою, мешкає разом із матір’ю (позивачем), потребує піклування та утримання, а також те, що відповідач не скористався правом брати участь у судових засіданнях, правом надання заперечень проти позову, у зв’яжу з чим для суду би вбачалися підстави для прийняття іншого висновку у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову; відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Питання про розподіл судових витрат вирішено у відповідності до приписів ст.ст. 88 та 215 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 15, ч. 3 ст. 88, ст.ст. 212, 214-215, 218, 224, 226, 367 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 750,00 грн. щомісяця, які підлягають індексації відповідно до закону, починаючи проводити стягнення з 18.02.2013 р. та до досягнення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, повноліття.

Рішення суду у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, в дохід держави судовий збір в розмірі 229,40 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України: рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя