-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
Провадження № 2-а-1579/10
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.02.2010 року м. Харків
Московський районний суд м. Харкова в складі головуючого судді Горбунової Я.М., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Московському районі м. Харкова про зобов’язання до вчинення дій, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Московському районі м. Харкова про визнання дій відповідача неправомірними та зобов’язання Управління Пенсійного Фонду України в Московському районі м. Харкова нарахувати на його користь недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за 2006 – 2008 роки, з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком та провести відповідні виплати. Посилається на те, що він відноситься до соціальної категорії громадян, яким встановлений статус «Дитина війни», та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01 січня 2006 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. У 2006-2007 роках йому така допомога не нараховувалася та не виплачувалась всупереч рішенню Конституційного суду України від 09.07.2007р., а у 2008 р. такі виплати проведені не в повному обсязі. Також позивач просить відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом своїх порушених прав.
Відповідач надав письмові заперечення проти адміністративного позову, в якому просить суд в задоволенні позову відмовити.
Позивач та відповідач звернулися до суду з клопотанням про розгляд справи у їх відсутності, в зв’язку з чим, суд вирішив розглянути справу в порядку письмового провадження на основі наявних у справі матеріалів.
Суд дослідивши і оцінивши надані докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Позивач має статус «Дитини війни», що підтверджується пенсійним посвідченням та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання державної соціальної допомоги, а саме, підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2006 рік зупинено.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19 січня 2006 року, до статті 110 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджені не були.
Закони України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року та «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19 січня 2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.
Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідачів не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2006 р.
Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007 рік та за 2008 рік суд вважає їх частково підлягаючими задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року за №6-рп/2007 року визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Відповідно до п.п .41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції. Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року за №10-рп\2008 року визнано неконституційними положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Рішення Конституційного Суду України у цих справах має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. та від 22.05.2008 р., приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача з моменту ухвалення зазначених рішень Конституційного суду України є противоправною та такою, що порушує права позивача.
Так, відповідач повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни» з 09.07.2007 р. до 31.12.2007 р., оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.
За період з 09.07.2007 р. до 31.12.2007 р. сума, яка підлягала нарахуванню та виплаті позивачу складає 742 грн. 65 коп., із розрахунку 30% від мінімального розміру пенсії за віком, встановленої відповідно до ст. 62 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 р.»
Також, з 22 травня 2008 року відповідач повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01 січня 2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп..41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.
Між тим, до 22.05.2008 р., тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції від 01 січня 2008 року, з урахуванням п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 р. до 21.05.2008 р. задоволенню не підлягають.
За період з 22.05.2008 р. до 31.12.2008 р. сума, яка підлягала нарахуванню позивачу складає 1170 грн. 60 коп., із розрахунку 30% від мінімального розміру пенсії за віком, встановленої відповідно до ст. 58 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 р.». Виплачено позивачу відповідачем за даний період 579 грн.30 коп.. Таким чином, позивачу підлягає виплаті недоплачена сума у розмірі 591 грн. 30 коп.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно ч.ч.3 та 4 ст.8 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Таким чином, доводи відповідачів, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.
Щодо доводів відповідача стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.
Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч. 3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Крім того, безпідставним є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст.46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.
Суд також вважає, що не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.
Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» покладено на відповідача за місцем проживання позивача.
Суд також відхиляє заяви відповідачів про наявність підстав для відмови в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду із позовом, через наступне.
Відповідно до ч.2 ст. 87 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком, крім того, суд вважає причину пропуску строку, як то похилий вік та правова необізнаність позивача, поважною.
Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч. 3 ст. 94 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 6-14, 71, 122, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Московському районі м. Харкова.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року та за 2008 рік з 22.05.2008 р. до 31.12.2008 р.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 (однієї) гривні 70 копійок.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Московський районний суд м. Харкова, шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в десятиденний строк та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з одночасною подачею її копії до суду апеляційної інстанції, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Я.М. Горбунова
скопійовано
-
скопійовано
-
