ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2017 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі :

головуючого судді Дубовік О. М.,

за участю секретаря судового засідання Гуцало Н. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти № 3 УПП в м. Житомирі ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Житомирського районного суду Житомирської області із зазначеним адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову серії АР № 643193 від 04.08.2017 р. по справі про адміністративне правопорушення, якою позивача визнано винним за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень.

На думку позивача, відповідач незаконно постановив оскаржувану постанову, так як Правил дорожнього руху України він не порушував. Зазначив, що на дільниці дороги Житомир - Левків, Т-06-14 4 км, він не змінював напрямку руху з однієї смуги на іншу, не здійснював маневр, відтак і не повинен був вмикати відповідні показчики повороту.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача під час розгляду справи проти задоволення позову заперечував. Зауважив, що оскаржувану постанову винесено на підставі діючого законодавства. Відповідно до ч. 2 ст. 51 КАС України скористався правом подати письмові заперечення та надав до матеріалів справи диск з відеозаписом події (а.с. 14-16, 19-20).

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.

Встановлено, що відповідно до постанови АР №643193 від 04 серпня 2017 року інспектора роти №3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Житомирі ДПП молодшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 від 04.08.2017 на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП (а.с. 18).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про Національну поліцію” регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі покладено на поліцію.

Частиною 5 ст. 14 Закону України “Про дорожній рух” встановлений обов’язок учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 9.2. Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед початком руху і зупинкою та перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Пунктом 16.14. Правил дорожнього руху передбачено, наступне: якщо головна дорога на перехресті змінює напрямок, водії транспортних засобів, які рухаються по ній, повинні керуватися між собою правилами проїзду перехресть рівнозначних доріг. Цим правилом повинні керуватися між собою водії, які рухаються по другорядних дорогах.

Учасники процесу не заперечували той факт, що на дорозі, перед так перехрестям, і по якій рухався позивач, був встановлений знак "Дати дорогу" з табличкою 2.1., тобто позивач рухався по другорядній дорозі.

У той же час для інформування водіїв про зміну напрямку руху головної дороги на перехресті застосовується знак 2.3. "Головна дорога" з табличкою 7.8.

Відтак позивач при керуванні автотранспортним засобом по вказаній другорядній дорозі повинен був виїхати на головну дорогу, здійснивши таким чином поворот, а отже, повинен був увімкнути показчик лівого повороту, чого не зробив та порушив Правила дорожнього руху.

Порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз’їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв’язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів (ч. 2 ст. 122 КУпАП).

У процесі розгляду справи представником відповідача було надано оптичний диск з відеозаписом з нагрудного відеореєстратора поліцейського, який виніс постанову про застосування до позивача адміністративного стягнення. З даного запису вбачається, що позивач не заперечував тому, що не вмикав сигнал повороту під час в'їзду до перехрестя.

Позивач не заперечував даному факту і під час судового розгляду даної справи.

Пунктом 1.9. Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, окрім цього, згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а також ч. 4 ст. 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

З огляду на вищенаведене, дослідивши матеріали справи, зважаючи на те, що обставин, що виключають адміністративну відповідальність позивача та спростовують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення або підтверджують протиправність постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, судом не встановлено, суд дійшов висновку, що застосування до позивача адміністративного стягнення відбулося без порушень та в межах санкції ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Керуючись ст. 23 ЗУ “Про Національну поліцію”, п.п. 1.9., 9.2. Правил дорожнього руху, ст. 14 ЗУ “Про дорожній рух”, ст. 122 КУпАП, 11, 71 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Інспектора роти № 3 УПП в м. Житомирі ОСОБА_2 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу подано не було.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський районний суд Житомирської області. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О. М. Дубовік