Справа № 468/1164/17-к

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

іменем УКРАЇНИ

14.09.2017 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Баштанка кримінальне провадження № 42017150000000137 по обвинуваченню:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Привільне Баштанського району Миколаївської області, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України,

з участю прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 , представника потерпілого ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до обвинувального акту наказом т.в.о. директора ДП «Баштанське лісове господарство» №35-п від 15.04.2016 року ОСОБА_3 з 18.04.2016 року шляхом переведення призначено на посаду виконуючого обов`язки лісничого Привільненського лісництва ДП «Баштанське лісове господарство».

Відповідно до посадової інструкції лісничого, затвердженої директором ДП «Баштанське лісове господарство», з якою 18.04.2016 року під підпис був ознайомлений ОСОБА_3 , лісничий є безпосереднім організатором і виконавцем лісогосподарського виробництва і керівником основного структурного підрозділу лісгоспу - лісництва. Згідно з цією інструкцією ОСОБА_3 , крім інших, виконував наступні посадові обов`язки: керував лісогосподарською діяльністю лісництва; координував роботу майстрів, лісників; забезпечував виконання планових завдань, ефективне використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів; організовував, відповідно до затвердженого плану, проведення рубок головного і проміжного користування, інших рубок, робіт з лісовідновлення, профілактичних протипожежних заходів, робіт з лісонасінневої справи утилізації лісосічних відходів, побічного користування лісом; контролював дотримання правил рубок лісу, технології лісосічних робіт, правил складування та зберігання заготовленої деревини; проводив огляди місць рубок і заготовленої деревини; затримував в установленому порядку осіб, винних у вчиненні лісопорушень і правил полювання; давав розпорядження (вказівки) щодо усунення порушень лісового законодавства, встановленого порядку ведення лісового господарства та лісокористування; накладав арешт на незаконно добуту як у лісі, так і по шляху з лісу продукцію; складав протоколи про лісопорушення; перевіряв і визначав правильність складання підпорядкованими йому працівниками державної лісової охорони протоколів про лісопорушення і лісові пожежі.

Таким чином, ОСОБА_3 здійснював організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, тому відповідно до Примітки 1 ст. 364 КК України був службовою особою.

Крім цього, відповідно до п. 5 Положення про державну лісову охорону, затвердженого постановою КМУ № 976 від 16.09.2009 року ОСОБА_3 як лісничий був посадовою особою державної лісової охорони, а в свою чергу, згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист суддів, працівників апарату суду і працівників правоохоронних органів», органи державної лісової охорони віднесено до правоохоронних органів. Таким чином, ОСОБА_3 був працівником правоохоронного органу.

Для виконання вищевказаних посадових обов`язків, відповідно до наказу т.в.о. директора ДП «Баштанське лісове господарство» № 26 від 15.04.2016 року «Про передачу Привільненського лісництва» та акту приймання-передачі Привільненського лісництва від 18.04.2016 року, в підзвітність ОСОБА_3 передані землі державного лісового фонду, основні засоби та товарно-матеріальні цінності Привільненського лісництва ДП «Баштанське лісове господарство».

Крім цього, 18.04.2016 року між ДП «Баштанське лісове господарство» в особі директора ОСОБА_6 та в.о. лісничого Привільненського лісництва ОСОБА_3 укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, відповідно до якого ОСОБА_3 прийняв на себе повну матеріальну відповідальність за недостачу ввіреного йому майна та зобов`язувався: дбайливо ставитись до переданого йому для здійснення покладених функцій майна підприємства і вживати заходів до запобігання збитків; своєчасно повідомляти підприємство або безпосереднього керівника про всі обставини, що загрожують забезпеченню схоронності ввіреного йому майна; вести облік, складати і представляти у встановленому порядку товарно-грошові та інші звіти про рух і залишки ввіреного йому майна.

Згідно з п.п. З.2.9., 3.2.23 статті 3 Статуту ДП «Баштанське лісове господарство», затвердженого наказом Держкомлісгоспу № 468 від 20.08.2007 року та зареєстрованого Баштанською райдержадміністрацією Миколаївської області 19.09.2007 року, одним із видів діяльності підприємства є виробництво та реалізація продукції, проведення лісозаготівельних, лісопильно-деревообробних робіт та реалізація вирученої продукції, проведення рубок та реалізація заготовленої деревини. В свою чергу, відповідно до п.п. 5.2., 5.3.2. статті 5 Статуту доходи одержані від реалізації продукції є джерелами формування майна підприємства, яке є державною власністю.

В період часу з 23.02.2017 року по 31.06.2017 року у ввіреному ОСОБА_3 . Привільненському лісництві, на підставі договору № 21-К про надання послуг, пов`язаних з лісництвом від 23.02.2017 року, укладеного між т.в.о. директора ДП «Баштанське лісове господарство» та фізичною особою ОСОБА_7 , та відповідних додатків до договору (карти технологічного процесу розроблення лісосіки, акту приймання-передачі лісосіки для розробки, технічного завдання, кошторису на послуги, які надаються за договором, протоколу погодження вартості послуг, акту приймання-передачі виконаних робіт, акту огляду місць використання лісових ресурсів), під керівництвом ОСОБА_3 в кварталі № 67 виділі № 6 урочища «Лозноватка» проводилась рубка прорідження, а заготовлена лісопродукція - дрова паливні хвойних порід - сосна кримська реалізовувалась населенню та юридичним особам.

26.05.2017 року до ОСОБА_3 звернувся житель м. Миколаєва ОСОБА_8 , який по довіреності представляв ТОВ «Овехол», по питанню купівлі дров паливних, які заготовлялись Привільненським лісництвом ДП «Баштанське лісове господарство».

12.06.2017 року ОСОБА_3 організував ОСОБА_8 в адміністративній будівлі ДП «Баштанське лісове господарство», розташованій по вул. Полтавська, 10 в м. Баштанка зустріч з т.в.о. директора ДП «Баштанське лісове господарство» ОСОБА_6 , де між ДП «Баштанське лісове господарство» в особі ОСОБА_6 та ТОВ «Овехол», яке по довіреності представляв ОСОБА_8 , укладено договір купівлі-продажу № 20-П від 12.06.2017 року, відповідно до умов якого ДП «Баштанське лісове господарство» повинно було реалізувати ТОВ «Овехол» 150,00 м3 дров паливних хвойних порід - сосна кримська за погодженою сторонами ціною: 492 грн. (з ПДВ) за 1 м3 дров довжиною 1,0 м. та 480 грн. (з ПДВ) за 1 м3 дров довжиною 1,5-2,0 м.

Після цієї зустрічі ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_8 , що на теперішній час необхідного об`єму лісопродукції немає та реалізація дров паливних буде відбуватись по мірі розробки лісосіки та їх заготовки Привільненським лісництвом, про що він повідомить пізніше.

При цьому у ОСОБА_3 виник умисел на розтрату ввіреного йому державного майна що перебувало в його віданні шляхом зловживання своїм службовим становищем та отримання в подальшому для себе матеріальної вигоди.

Так, під час проведення рубки прорідження в кварталі № 67 виділі № 6 урочища «Лозноватка» Привільненського лісництва було заготовлено дрова паливні хвойних порід - сосна кримська, достатні для завантаження одного вантажного автомобіля. Про це ОСОБА_3 26.06.2017 року по телефону повідомив ОСОБА_8 та запропонував надати вантажний автомобіль для відвантаження та реалізації йому заготовленого об`єму лісопродукції.

26.06.2017 року ОСОБА_8 направив до Привільненського лісництва автомобіль DAF р.н. НОМЕР_1 з напівпричепом р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_9 , де 27.06.2017 року у період часу з 06.00 год. по 10.30 год. залучені лісничим ОСОБА_3 особи: ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , за його вказівкою завантажили до вказаного автомобіля 41,72 м3 дров паливних хвойних порід - сосна кримська.

В цей же час, 27.06.2017 року приблизно о 10.30 год. ОСОБА_3 з метою реалізації свого злочинного наміру, направленого на розтрату ввіреного йому державного майна, діючи умисно, будучи матеріально-відповідальною службовою особою, надав головному лісничому ДП «Баштанське лісове господарство» ОСОБА_11 , яка вела на підприємстві електронний облік руху деревини, відомості про відвантаження ТОВ «Овехол» лише 29,920 м3 лісопродукції, заготовленої Привільненським лісництвом, та надав ОСОБА_12 вказівку сплатити до каси підприємства грошові кошти лише за цей обсяг лісопродукції.

27.06.2017 року приблизно об 11.00 год. ОСОБА_8 в бухгалтерії ДП «Баштанське лісове господарство» сплатив грошові кошти в сумі 14361,60 грн. та на підставі наданих ОСОБА_3 відомостей головним лісничим ДП «Баштанське лісове господарство» ОСОБА_11 була видана ОСОБА_8 товарно-транспортна накладна (ТТН-ліс) серії МКА №000368 від 27.06.2017 року, відповідно до якої в Привільненському лісництві ДП «Баштанське лісове господарство» ТОВ «Овехол» відвантажено 29,920 м3 дров паливних породи сосна на суму 14361,60 грн.

Після цього, біля 11.10 год. ОСОБА_3 , діючи з корисливих мотивів, зустрівся зі ОСОБА_8 біля адміністративної будівлі ДП «Баштанське лісове господарство», розташованої по вул. Полтавська, 10 в м. Баштанка, де в автомобілі ОСОБА_8 отримав від останнього грошові кошти в сумі 2500 грн. за відвантаження не облікованих 11,8 м3 (41,72-29,920=11,8) дров паливних хвойних порід сосна кримська, заготовлених Привільненським лісництвом ДП «Баштанське лісове господарство».

Відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи № 09/3-337 від 18.08.2017 вартість дров паливних породи сосни обсягом 11,8 м3 складає 5239,20 грн.

Своїми умисними протиправними діями лісничий Привільненського лісництва ДП «Баштанське лісове господарство» ОСОБА_3 не облікував та дозволив без проведення оплати вивезти з території ввіреного йому лісництва 11,8 м3 дров паливних хвойних порід - сосна кримська, чим допустив розтрату державного майна, заподіявши матеріальні збитки державі в особі ДП «Баштанське лісове господарство» на суму 5239,20 грн.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ст. 191 ч. 2 КК України розтрата чужого майна, яке було ввірене особі та перебувало в її віданні шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

30.08.2017 року між прокурором та обвинуваченим за участю його захисника укладена угода про визнання винуватості відповідно до ст. 472 КПК України.

23.08.2017 року представником потерпілого ОСОБА_6 надана письмова згода прокурору на укладення угоди про визнання винуватості з обвинуваченим ОСОБА_3 .

Згідно з даною угодою сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ст. 191 ч.2 КК України, та щодо істотних для даного кримінального провадження обставин, обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у зазначеному діянні. Також вказаною угодою визначено покарання, яке повинен понести обвинувачений у виді обмеження волі строком на 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на один рік, із звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на один рік з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України. При цьому, в судовому засіданні сторони угоди підтвердили, що укладаючи угоду вони передбачали, що звільнення від відбування покарання має застосовуватись лише до основного покарання, а додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади підлягає реальному виконанню.

Вказані вид, міра покарання та підстави для звільнення обвинуваченого від відбування покарання визначені сторонами угоди з врахуванням особи обвинуваченого, який характеризується позитивно, раніше не судимий, його каяття, активного сприяння обвинуваченого у розкритті злочину, добровільного відшкодування завданого збитку, наявності на утриманні особи похилого віку. В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Прокурор, обвинувачений та його захисник, представник потерпілого підтримали угоду про визнання винуватості та вважають, що є всі підстави для її затвердження судом та визначення погодженого сторонами угоди покарання.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Відповідно до ч. 5 ст. 469 КПК України, укладення угоди про визнання винуватості може ініціюватись в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Судом встановлено в судовому засіданні, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ст. 191 ч.2 КК України, який згідно зі ст. 12 КК України, є злочином середньої тяжкості.

При цьому, представником потерпілого ОСОБА_6 надана письмова згода прокурору на укладення угоди про визнання винуватості з обвинуваченим ОСОБА_3 .

Крім того судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом та беззаперечно погоджується на це.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди від 30.08.2017 року між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами виду та міри покарання.

При цьому, положеннями ст. 75 КК України не передбачено звільнення від відбування покарання з випробуванням стосовно передбаченого санкцією ч.2 ст. 191 КК України та обумовленого сторонами додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на один рік, що, в свою чергу, вказує на можливість звільнення з випробуванням обвинуваченого ОСОБА_3 від основного покарання у виді трьох років обмеження волі та необхідність реального відбуття останнім обумовленого сторонами додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на один рік. Та в судовому засіданні сторони підтвердили такий порядок відбуття узгоджених сторонами покарань.

Не змінює висновків суду про необхідність затвердження даної угоди положення ч.1 ст. 75 КК України, відповідно до якої суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Хоча положення ч.1 ст. 75 КК України й вказують на те, що суд при призначенні відповідних покарань не може звільненими особу від відбування покарання з випробуванням у випадку засудження за корупційний злочин, однак, положеннями ч.2 ст. 75 України передбачено, що суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку про їх співвідношення як загального правила (ч.1 ст. 75 КК України) та виключення з загального правила (ч.2 ст. 75 КК України) При цьому, положення ч.2 ст. 75 КК України не містять посилань на будь-які виключення щодо можливості відмови в затверджені угоди про звільнення від відбування покарання з випробуванням, в тому числі і у випадку затвердження угоди про призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням за вчинення корупційного злочину.

Вказані висновки суду підтверджуються також п. 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.12.2015 року №13 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод», відповідно до якого суд також має враховувати, що чинні КК і КПК регулюють два різновиди звільнення від відбування покарання з випробуванням: 1) загальний - коли вимагається встановлення можливості виправлення засудженого без відбування покарання; 2) спеціальний - у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання винуватості, для укладення якої з`ясування питань, визначених уч. 1ст. 75 КК, не є обов`язковим. У зв`язку з чим, якщо ж сторони узгодили покарання та досягли домовленості щодо звільнення підозрюваного/обвинуваченого від його відбування з випробуванням, відповідно дочастин 2,3ст. 75 КК суд зобов`язаний прийняти рішення про таке звільнення у випадку затвердження угоди про примирення або визнання винуватості за наявності сукупності таких умов: 1) сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років; 2) узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням; 3) угода відповідає чинному законодавству та підстави для відмови в її затверджені визначені КПК (пункти 1-6ч. 7 ст. 474 КПК) відсутні.

Відповідно до процитованих роз`яснень судової практики при перевірці судом угоди в кримінальному провадженні суд вправі оцінювати лише вказані вище три групи критеріїв, які і є перевіркою угоди на відповідність КК України і КПК України.

При цьому, оскільки в судовому засіданні встановлено наявність сукупності обов`язкових умов, необхідних для затвердження укладеної між сторонами угоди про визнання винуватості, зокрема, сторонами угоди узгоджено призначення покарання у виді обмеження волі, що відповідає межам санкції ст. 191 ч.2 КК України, узгоджено звільнення від відбування вказаного покарання з випробуванням та угода за своїм змістом відповідає чинному законодавству й підстави для відмови в її затверджені визначені КПК України відсутні.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для затвердження укладеної між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_3 угоди про визнання винуватості та необхідність призначення останньому покарання у виді обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, ухваливши про звільнення від відбування основного покарання у виді обмеження волі з випробуванням.

Відповідно до п.5 ч. 9 ст. 100 КПК України, грошові кошти в сумі 2500 грн. - підлягають поверненню володільцю ОСОБА_8 , а накладений на них арешт за ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 05.07.2017 року №490/5624/17 - скасуванню.

Договір купівлі-продажу №20-П від 12.06.2017 року з додатками, квитанцію до прибуткового касового ордера №127 від 27.06.2017 року та товаротранспортну накладну від 27.06.2017 року відповідно до п.7 ч. 9 ст. 100 КПК України належить залишити в матеріалах кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 373, 374, 475 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду від 30.08.2017 року між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_3 про визнання винуватості.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 191 ч. 2 КК України, і призначити йому покарання у виді трьох років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на один рік.

На підставі ст.ст.75,76 КК України засудженого звільнити від відбування призначеного основного покарання у виді обмеження волі, якщо він протягом однорічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язкиперіодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання і/або роботи та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Додаткове покарання в виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на один рік підлягає реальному виконанню.

Речові докази:

-грошові кошти в сумі 2500 грн. повернути володільцю ОСОБА_8 ;

-договір купівлі-продажу №20-П від 12.06.2017 року з додатками, квитанцію до прибуткового касового ордера №127 від 27.06.2017 року та товаротранспортну накладну від 27.06.2017 року - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави в особі Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України судові витрати за проведення експертних досліджень в сумі 790 (сімсот дев`яносто) гривень 96 копійок.

На вирок може бути подана апеляційна скарга з підстав, передбачених ч.4 ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

суддя: