КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2017 р. Справа№ 910/17959/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Жук Г.А.

Дикунської С.Я.

при секретарі судового засідання: Найченко А.М.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.08.2017

у справі № 910/17959/15 (судді: Шкурдова Л.М., Ковтун С.А., Паламар П.І.)

за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі

Міністерства енергетики та вугільної промисловості України,

Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Міністерства економічного розвитку і торгівлі

про стягнення 3090890878, 34 грн

за участю представників сторін:

від позивача-1: не з'явився;

від позивача-2: представник Сороколіт Є.М. (довіреність № 14-74 від 14.04.2017);

від відповідача: представник Кравчик С.М. (довіреність № 91/2017/05/23-2 від 23.05.2017);

від третьої особи: не з'явився;

від прокуратури: прокурор Морозов В.Ю. (службове посвідчення № 034624 від 23.07.2015);

від органу виконавчої служби: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі - ПАТ «НАК «Нафтогаз України», стягувач, позивач-2) звернулося до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (надалі - Відділ ДВС), в якій просив суд визнати незаконними дії старшого державного виконавця Відділу ДВС щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання та визнати нечинним повідомлення від 22.05.2017 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2017 у справі №910/17959/15 скаргу ПАТ «НАК «Нафтогаз України» задоволено, визнано незаконними дії старшого державного виконавця Відділу ДВС Бурли В.В. щодо повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 22.05.2017, скасовано повідомлення старшого державного виконавця Відділу ДВС Бурли В.В. про повернення виконавчого документу (наказу Господарського суду міста Києва №910/17959/15 від 27.01.2017) стягувачу без прийняття до виконання.

Не погоджуючись із ухвалою господарського суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (надалі - ПАТ «Київенерго», відповідач, божник) звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.08.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні скарги позивача-2.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2017 апеляційну скаргу ПАТ «Київенерго» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.08.2017 у справі №910/17959/15 прийнято до провадження та призначено розгляд скарги в судове засідання на 13.09.2017.

13.09.2017 до початку судового засідання на електронну пошту Київського апеляційного господарського суду від Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтоване неможливістю забезпечити явку свого уповноваженого представника через велику кількість справ, призначених судами до розгляду на 13.09.2017, де учасником є Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Позивач-1 та третя особа також явку своїх представників у судове засідання 13.09.2017 не забезпечили, про місце, день та час розгляду даної справи були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення даним особам відповідних поштових відправлень.

Розглянувши клопотання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає його необґрунтованим та не вбачає підстав для його задоволення, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.).

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не надано доказів, що підтверджують перебування його представників у інших судових засіданнях та неможливість здійснення заміни цих представників іншими особами, колегія суддів відхиляє подане останнім клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Вислухавши думку представників позивача-2, відповідача та прокурора, щодо розгляду апеляційної скарги без участі представників позивача-1, третьої особи та Відділу ДВС, враховуючи вимоги частини 2 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд справи за наявними у справі матеріалами у відсутність вказаних осіб.

У судовому засіданні 13.09.2017 представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.08.2017 у справі №910/17959/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні скарги ПАТ «НАК «Нафтогаз України».

Представник позивача-2 та прокурор вимоги апеляційної скарги не визнали, доводи, на яких вона ґрунтується вважають безпідставними, а ухвалу суду законною, у зв'язку з чим просили залишити оскаржувану ухвалу без змін, а скаргу відповідача - без задоволення.

13.09.2017 в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до вимог частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, рішенням Господарського суду міста Києва від 06.09.2016 у справі №910/17959/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2017, позов ПАТ «НАК «Нафтогаз України» задоволено частково, стягнуто з ПАТ «Київенерго» 373 962 481,05 грн пені, 99 598 998,91 грн штрафу, 21 607 504,58 грн 3 % річних та 233 030 139,65 грн інфляційних втрат. Провадження у справі в частині стягнення з ПАТ «Київенерго» 2 118 286 057,23 грн суми основного боргу припинено.

27.01.2017 Господарським судом міста Києва в порядку ст. 116 ГПК України було видано наказ на виконання вказаного судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що 22.05.2017 старшим державним виконавцем Відділу ДВС Бурлою В.В. було складено та направлено стягувачу повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), у зв'язку з невідповідністю виданого Господарським судом міста Києва наказу вимогам до виконавчого документу, встановленим цим Законом, а саме, у виконавчому документі не зазначено прізвища, ім'я, по батькові та посади посадової особи, яка його видала.

В обґрунтування поданої скарги на дії органу примусового виконання позивач-2 зазначав, що державним виконавцем надано неправильну оцінку фактичним обставинам справи, оскільки з урахуванням положень ч. 3 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», наказ Господарського суду міста Києва від 27.01.2017 у справі №910/17959/15 повністю відповідає вимогам вказаного Закону.

Як під час розгляду скарги судом першої інстанції, так і безпосередньо в апеляційній скарзі відповідач наголошував на тому, що оскільки наказ Господарського суду міста Києва від 27.01.2017 у справі №910/17959/15 не містить зазначення повного прізвища, ім'я та по-батькові особи, яка його видала, такий наказ не відповідає вимогам до виконавчого документа, встановленим п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», а тому дії державного виконавця щодо повернення виконавчого документа є правомірними, відтак оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.

Задовольняючи скаргу позивача-2, місцевий господарський суд виходив з того, що при виготовленні Господарським судом міста Києва наказу № 910/17959/15 від 27.01.2017 вимоги ч. 1 ст. 4 Закону були дотримані ним повністю, зокрема, вказано найменування органу, який його видав. Крім того, зазначений наказ, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 4 Закону, підписаний уповноваженою посадовою особою, а саме, суддею Шкурдовою Л.М. із зазначенням прізвища та ініціалів.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, а доводи скаржника вважає необґрунтованими та безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України та ст. 115 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з приписами ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 21.12.2016 №1798-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (ст. ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Як передбачено статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з положеннями статей 116, 117 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».

Пунктом 1 частини першої статті 4 Закону визначено, що у виконавчому документі зазначаються назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала.

При цьому, колегія суддів відзначає, що вказане положення стосується саме органу або особи, які наділені повноваженнями на видачу виконавчих документів.

Так, зі змісту ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що виконавчі документи видаються, зокрема, судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; нотаріусами (виконавчі написи); комісіями по трудових спорах; державними виконавцями щодо стягнення виконавчого збору; органами (посадовими особами), уповноваженими розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України правом видавати накази на виконання рішень наділений саме господарський суд, а не суддя.

Як вбачається з матеріалів справи, наказ у справі № 910/17959/15 від 27.01.2017 було видано Господарським судом міста Києва, назва якого відображається в наказі повністю, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги ч. 1 ст. 4 Закону при виготовленні вказаного наказу дотримані.

Разом з тим, частиною третьою статті 4 Закону передбачено, що виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов'язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов'язаний мати таку печатку.

Судом першої інстанції встановлено, що наказ Господарського суду міста Києва від 27.01.2017 у справі № 910/17959/15 підписаний уповноваженою посадовою особою, а саме, суддею Шкурдовою Л.М. із зазначенням прізвища та ініціалів, а також скріплений печаткою Господарського суду міста Києва із зображенням Державного Герба України, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Як роз'яснено у п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому, господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані зі здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Отже, враховуючи те, що вищезазначений наказ відповідає вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження», колегія суддів дійшла висновку про правомірність доводів ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та незаконність дій старшого державного виконавця Відділу ДВС Бурли В.В. щодо повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

У пункті 6 Розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зазначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 4 Розділу ІІІ вказаної Інструкції виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред'явлення виконавчого документа.

З огляду на визнання незаконними дій старшого державного виконавця Відділу ДВС Бурли В.В. щодо повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, колегія суддів дійшла висновку про необхідність визнання недійсним прийнятого за наслідками вказаних дій повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 22.05.2017.

Виходячи з наведеного, доводи апеляційної скарги є безпідставними та такими, що правильних та мотивованих висновків суду першої інстанції не спростовують, у зв'язку з чим оскаржувана ухвала Господарського суду міста Києва від 03.08.2017 у справі №910/17959/15 має бути залишена без змін, а апеляційна скарга ПАТ «Київенерго» на дану ухвалу - без задоволення, як необґрунтована та безпідставна.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 43, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.08.2017 у справі №910/17959/15 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.08.2017 у справі №910/17959/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/17959/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Г.А. Жук

С.Я. Дикунська