ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_____________________________________________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Чорноліхов С.В.

Суддя-доповідач:Мацький Є.М.

УХВАЛА

іменем України

"13" вересня 2017 р. Справа № 806/768/16

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Мацького Є.М.

суддів: Бучик А.Ю.

Шидловського В.Б.,

за участю секретаря судового засідання Гунько Л.В.,

представника апелянта Христюка І.А.

представника відповідача Наумчука Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "21" червня 2017 р. у справі за позовом Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Житомирський лікеро-горілчаний завод» звернулось до суду із вказаним позовом та, з врахуванням змінених позовних вимог (т.1 а.с.220-226) просить скасувати податкові повідомлення-рішення Житомирської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області: № 0000372202 від 23.11.2015 на суму 177663 грн, № 0000402202 від 23.11.2015, № 0000541400 від 10.06.2016, № 0000551400 від 10.06.2016.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що за результатами складеного Житомирською ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області акту перевірки № 1247/06-25-22-02/00375504 від 05.10.2015, акту перевірки № 2246/06-25-22-02/00375504 від 18.11.2015 Державного підприємства «Житомирський лікеро-горілчаний завод» та остаточного рішення ДФС України № 7425/6/99-99-10-01-04-25 від 05.04.2016, Житомирською ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: № 0000541400 від 10.06.2016 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем частина чистого прибутку в розмірі 860308 грн та штрафною санкцією 215077 грн; № 0000551400 від 10.06.2016 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності в розмірі 234582 грн та штрафною санкцією 58646 грн; залишено без змін податкове повідомлення-рішення № 0000372202 від 23.11.2015 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 183169 грн та штрафною санкцією 91585 грн, рішення № 0000402202 від 23.11.2015 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4432159 грн.

З винесеними податковими рішеннями позивач не погоджується з огляду на наступні обставини. Вказані рішення прийняті на підставі висновків податкового органу про те, що ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» занизило об'єкт оподаткування на суму 4847076 грн внаслідок невключення цієї суми як простроченої кредиторської заборгованості по контрагенту ТОВ «Інвест-Капітал-Груп» до складу інших доходів. Крім того, в структуру витрат підприємства включено операції на суму 90833 грн та 797481 грн, які не підтверджені належними первинними документами. Однак такі висновки не відповідають дійсності, оскільки: сума 4847076 грн не є простроченою кредиторською заборгованістю внаслідок переривання строків позовної давності пред'явленням позову до податкового органу щодо дійсності правочинів по постачанню основних засобів від ТОВ «Інвест-Капітал-Груп» на вказану суму (справа № 806/111/13-а). Крім того, в грудні 2015 року позивачем проведено залік однорідних вимог з ТОВ «Інвест-Капітал-Груп» в розмірі 4847076 грн, внаслідок чого безпідставним є висновок контролюючого органу про завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4432159 грн. Господарські операції на суму 90833 грн та 797481 грн підтверджуються належними первинними документами на отримання та використання у діяльності підприємства товару - соку вишневого та екстракту малинового від контрагента ТОВ «Евентис» та транспортно-експедиторських послуг від контрагента ТОВ «Бєлтранс», і свідчать про реальність та їх економічний зміст. Враховуючи необґрунтованість висновків Житомирської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області, податкові повідомлення-рішення № 0000372202, № 0000402202, № 0000541400, № 0000551400 підлягають скасуванню.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, позивачем у справі подано до суду апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просили скасувати зазначену постанову та прийняти нову - про задоволення позову у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Встановлено , що посадовими особами Житомирської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області проведено планову виїзну документальну перевірку державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства та законодавства по єдиному соціальному внеску за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 05.10.2015 № 1247/06-25-22-02/00375504 (т.1 а.с.12-101).

В акті перевірки, зокрема, було зафіксовано наступні порушення:

- пп.14.1.257 п.14.1 ст.14, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.44.1 ст.44, п.138.1, п.138.2, пп.138.10.3, пп.138.10.5 п.138.10 ст.138, пп.139.1.9, пп.139.1.11 п.139.1 ст.139, ст.150.1, п.6 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за 2014 рік в сумі 1943995 грн, та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 4432159 за 2014 рік;

- п.44.1, п.44.6 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податку на додану вартість в сумі 14389652 грн, в тому числі по періодах: січень 2014 року - 32276 грн, лютий 2014 року - 48725 грн, березень 2014 року - 5506 грн, квітень 2014 року - 96662 грн, жовтень 2014 року - 6405000 грн, листопад 2014 року - 4302511 грн, грудень 2014 року - 3498972 грн;

- Закону України від 21.09.2006 № 185-V «Про управління об'єктами державної власності» та Постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року № 138 «Про затвердження Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями», що призвело до заниження суми відрахувань до бюджету частини чистого прибутку (доходу) всього в сумі 860369 грн, в тому числі по податкових періодах: I квартал 2014 року - 119622 грн; ІІ квартал 2014 року - 13625 грн, ІІІ квартал 2014 року - 727122 грн.

Не погоджуючись із такими висновками, ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» 13.10.2015 подало заперечення № 5-652 на акт перевірки від 05.10.2015 № 1247/06-25-22-02/00375504 (т.1 а.с.107-114).

За результатами розгляду питань, що стали предметом оскарження по запереченню, Житомирською ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області 18.11.2015 складено акт № 2246/06-25-22-02/00375504 позапланової виїзної документальної перевірки Державного підприємства «Житомирський лікеро-горілчаний завод» (т.1 а.с.115-142) та викладено оспорювані порушення наступним чином:

- пп.14.1.257 п.14.1 ст.14, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.44.1 ст.44, п.138.1, п.138.2, пп.138.10.3, пп.138.10.5 п.138.10 ст.138, пп.139.1.9, п.139.1.11 п.139.1 ст.139, ст.150.1, п.6 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за 2014 рік в сумі 270947 грн, та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 4432159 за 2014 рік;

- п.44.1, п.44.6 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податку на додану вартість в сумі 183169 грн., в тому числі по періодах: січень 2014 року - 32276 грн, лютий 2014 року - 48725 грн, березень 2014 року - 5506 грн, квітень 2014 року - 96662 грн;

- Закону України від 21.09.2006 № 185-V «Про управління об'єктами державної власності» та Постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року № 138 «Про затвердження Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями», що призвело до заниження суми відрахувань до бюджету частини чистого прибутку (доходу) всього в сумі 860369 грн, в тому числі по податкових періодах: I квартал 2014 року - 119622 грн; ІІ квартал 2014 року - 13625 грн, ІІІ квартал 2014 року - 727122 грн.

На підставі встановлених порушень, 23.11.2015 податковим органом прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000372202 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 183169 грн та штрафною санкцією 91585 грн (т.1 а.с.228-229);

- № 0000382202 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем частина чистого прибутку в розмірі 860369 грн та штрафною санкцією 430185 грн (т.1 а.с.9);

- № 0000392202 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності в розмірі 270947 грн та штрафною санкцією 135474 грн (т.1 а.с.10);

-№ 0000402202 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4432159 грн (т.1 а.с.11).

ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» оскаржив податкові рішення № 0000382202, № 0000392202, № 0000402202 спочатку до Головного Управління ДФС у Житомирській області (т.1 а.с.143-149), а потім до ДФС України (т.1 а.с.161-170).

Рішенням Головного Управління ДФС у Житомирській області від 22.01.2016 № 62/6/06-30-10-07-07 (т.1 а.с.150-160), залишеним без змін ДФС України від 05.04.2016 № 7425/6/99-99-10-01-04-25 від 05.04.2016 (т.1 а.с.171-176):

1) скасовано податкові повідомлення-рішення: № 0000382202 від 23.11.2015 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем частина чистого прибутку в частині 215169 грн (основний платіж - 61 грн, фінансова санкція - 215108 грн), в іншій частині 1075385 грн (основний платіж - 860308 грн, фінансова санкція - 215077 грн) залишено без змін; № 0000392202 від 23.11.2015 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 113193 грн (основний платіж - 36365 грн, фінансова санкція - 76828 грн), а в іншій частині 293228 грн (основний платіж - 234582 грн, фінансова санкція- 58646 грн) залишено без змін;

2) залишено без змін рішення № 0000402202 від 23.11.2015 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4432159 грн.

Враховуючи рішення Головного Управління ДФС у Житомирській області від 22.01.2016 № 62/6/06-30-10-07-07, Житомирською ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області 10.06.2016 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000541400 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем частина чистого прибутку в розмірі 860308 грн та штрафною санкцією 215077 грн (т.1 а.с.230-231);

- № 0000551400 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності в розмірі 234582 грн та штрафною санкцією 58646 грн (т.1 а.с.232-233).

Підсумовуючи викладені обставини, позивачем в судовому порядку оскаржуються наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000402202 від 23.11.2015 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4432159 грн;

- № 0000372202 від 23.11.2015 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 183169 грн та штрафною санкцією 91585 грн в частині ПДВ на суму 177663 грн та штрафної санкції 88832 грн;

- № 0000541400 від 10.06.2016 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем частина чистого прибутку в розмірі 860308 грн та штрафною санкцією 215077 грн;

- № 0000551400 від 10.06.2016 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності в розмірі 234582 грн та штрафною санкцією 58646 грн.

Перевіряючи обставини правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000402202 від 23.11.2015 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4432159 грн, суд зазначає наступне.

Підставою його винесення є наступні висновки податкового органу, викладені в актах перевірки від 05.10.2015 № 1247/06-25-22-02/00375504, від 18.11.2015 № 2246/06-25-22-02/00375504 та рішенні № 62/6/06-30-10-07-07.

А саме, зазначено про те, що кредиторська заборгованість по контрагенту ТОВ «Інвест Капітал Груп» в сумі 4847076 грн по бухгалтерському рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», яка виникла в 3 кварталі 2011 року, є простроченою та не включена до доходів підприємства. Відповідно до пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України до інших доходів включають також суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді. Відповідно до пп.14.1.257 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, безповоротна фінансова допомога - це, в тому числі, сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності. Таким чином, Державним підприємством "Житомирський лікеро-горілчаний завод" занижено інші доходи за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 на загальну суму 4847076 грн.

Суд першої інстанції, перевіряючи податкове повідомлення-рішення на відповідність, виходив з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (норми Податкового кодексу України застосовуються у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України (надалі також ПКУ) доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України, інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до пп.14.1.257 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, безповоротна фінансова допомога - це, в тому числі, сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Згідно пп.14.1.11 п.14.1 ст.14 ПКУ, безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Згідно п.138.4 та п.138.5 ПКУ, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

З вказаних норм слідує, що після отримання товару покупець вправі збільшувати свої витрати в залежності від їх виду в загальному порядку: або в момент визнання доходів від його продажу (п.138.4 ст.138 ПКУ), або в момент здійснення відповідних витрат (п.138.5 ст.138 ПКУ).

При цьому, коли кредиторська заборгованість за отриманий, але не оплачений товар стане безнадійною, вона перетворюється на безповоротну фінансову допомогу. Відповідно зі спливом терміну позовної давності покупцем має бути нараховано доходи в сумі простроченої кредиторської заборгованості.

Як вбачається із матеріалів справи, договори про закупівлю товарів № 1 та № 2 від 28.09.2011, договір поставки виробничого обладнання № 26-04 від 26.04.2011, за якими було поставлено обладнання від ТОВ «Інвест Капітал Груп» до ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» в вересні 2011 року, вилучені в межах кримінального провадження № 32012060000000094 (т.2 а.с.183-185).

В судовому засіданні суду першої інстанції представником позивача підтверджено, що у підприємства наявна кредиторська заборгованість в сумі 4847076 грн, яка виникла внаслідок постачання основних засобів ТОВ «Інвест Капітал Груп» в вересні 2011 року та не була погашена перед товариством до грудня 2015 року.

Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за грудень 2015 року (т.1 а.с.170) та довідки підприємства № 2 від 31.12.2015 (т.1 а.с.169), станом на 01.12.2015 за позивачем перед ТОВ «Інвест Капітал Груп» рахується кредиторська заборгованість в сумі 4847075,96 грн.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст.261 ЦКУ, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума кредиторської заборгованості ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" перед ТОВ «Інвест Капітал Груп» станом на 31.12.2014 залишалась нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, відповідно така заборгованість на підставі пп. 135.5.4 п. 135.5 ст.135 Податкового кодексу України мала бути включена до складу інших доходів підприємства.

Що стосується посилання позивача на те, що в межах розгляду адміністративної справи № 806/111/13-а було спростовано протиправність позиції податкового органу щодо нікчемності правочинів, укладених між ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" та ТОВ «Інвест Капітал Груп» на постачання основних засобів та скасовано податкові повідомлення-рішення, які стосувались донарахування по господарським операціям між ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" та ТОВ «Інвест Капітал Груп», які є спірними в даній справі, слід зазначити наступне.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 05.12.2013 в справі № 806/111/13-а, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду, встановлено правомірність формування податкового кредиту позивачем (в тому числі за вересень 2011 року в сумі 1936668 грн) в зв'язку із підтвердженням в ході судового розгляду обставин фактичного виконання умов договорів про закупівлю товарів № 1 та № 2 від 28.09.2011 - основних засобів від ТОВ «Інвест Капітал Груп» належними первинними документами: податковими накладними, актами прийому-передачі, видатковими накладними (т.1 а.с.181-187, 188-194).

Колегія суддів погоджується, що вказані обставини не впливають на той факт, що ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" не оплатило поставлені в вересні 2011 року основні засоби на суму 4847075,96 грн, внаслідок чого виникла кредиторська заборгованість перед ТОВ «Інвест Капітал Груп» і не досліджувалось під час розгляду вказаної справи як передумова правомірності формування податкового кредиту.

З огляду на вказане, безпідставним є висновок позивача, що даною постановою скасовано податкові рішення щодо донарахування податку на додану вартість по господарським операціям між ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" та ТОВ «Інвест Капітал Груп», які є спірними в даній справі, оскільки підставою для їх скасування в справі № 806/111/13-а став висновок суду про правомірність сформованого податкового кредиту, а рішення в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності - скасовано внаслідок встановлення судом відсутності факту безнадійної дебіторської заборгованості по контрагенту ТОВ «Інвест Капітал Груп».

Також , колегія суддів погоджується з оцінкою суду першої інстанції, що термін трирічної позовної давності не було перервано у зв'язку із зверненням 08.01.2013 ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" до суду із позовом в справі № 806/111/13-а.

Відповідно до ч.2, ч.3 ст. 264 ЦКУ, позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

В даному випадку з позовом в справі № 806/111/13-а звернувся ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" до Житомирської ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області про скасування податкових рішень, яка не є боржником в розумінні ч.3 ст.264 ЦКУ. Отже судом встановлено відсутність переривання трирічної позовної давності щодо кредиторської заборгованості позивача.

Як вже зазначалось судом, станом на 31.12.2014 у позивача виник обов'язок включити до доходів 4847075,96 грн як суму безповоротної фінансової допомоги, який підприємством виконаний не був.

Згідно листа № 5-774 від 17.12.2015, адресованого керівнику ТОВ «Інвест Капітал Груп» (т.1 а.с.168), довідки № 2 від 31.12.2015 (т.1 а.с.169) та бухгалтерської відомості по рахунку 631 (т.1 а.с.170), зарахування однорідних вимог відбулось в грудні 2015 року та не стосується спірного періоду, за який нараховано суму завищення.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з позицією суду, що податкове повідомлення рішення № 0000402202 від 23.11.2015 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4432159 грн є правомірним та скасуванню не підлягає.

Щодо правомірності податкових повідомлень-рішень №0000372202 від 23.11.2015 та №0000551400 від 10.06.2016 колегія суддів зазначає наступне.

В актах перевірки від 05.10.2015 № 1247/06-25-22-02/00375504, від 18.11.2015 № 2246/06-25-22-02/00375504 та рішенні № 62/6/06-30-10-07-07 зазначено, що підприємством занижено податок на прибуток за 2014 рік в сумі 234582 грн, занижено податок на додану вартість на суму 183169 грн (оспорюється в частині 177663 грн).

1) По взаємовідносинам з ТОВ «Евентис»: ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" було включено до складу витрат операційної діяльності, в тому числі собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів, витрати, не підтверджені відповідними первинними документами в сумі 90833 грн (ПДВ 18167 грн) на придбання соку спиртованого від ТОВ «Евентис». До перевірки не було надано договір купівлі-продажу екстракту малинового в кількості 4200 кг та соку вишневого концентрованого в кількості 350 кг, податкові накладні, ТТН, сертифікат якості на екстракт малиновий та сік вишневий концентрований. З цих же підстав встановлено завищення податкового кредиту в сумі 18167 грн за квітень 2014 року.

2) По взаємовідносинам з ТОВ "Бєлтранс": до складу витрат (витрати на збут) віднесено вартість отриманих послуг по первинних документах, які оформлені неналежним чином та по яким неможливо встановити які послуги були надані та як вони пов'язані із господарською діяльністю підприємства в сумі 797481 грн, а саме:

-акт приймання-передачі від 17.01.2014 № ОУ-0000028 - експедиторські послуги на загальну суму 193658,04 грн, в т.ч ПДВ 32276,34 грн за жовтень 2013 року; податкова накладна від 17.01.2014 № 28 в т.ч ПДВ 32276,34 грн;

-акт приймання-передачі від 27.02.2014 № ОУ-0000174 - експедиторські послуги на загальну суму 292348 грн, в т.ч ПДВ 48725,67 грн за листопад, грудень 2013 року; податкова накладна від 27.02.2014 № 174 в т.ч ПДВ 48725,67 грн;

-акт приймання-передачі від 21.03.2014 № ОУ-0000279 - транспортні послуги на загальну суму 470971 грн, в т.ч ПДВ 78495,17 грн; податкова накладна від 20.03.2014 № 279 в т.ч ПДВ 16666,67 грн;

З цих же підстав встановлено завищення податкового кредиту в сумі 177663 грн: в тому числі за січень 2014 року на 32276 грн; лютий 2014 року - 48725 грн; квітень 2014 року -78495 грн.

Досліджуючи правомірність формування витрат за результатами господарських відносин з ТОВ «Евентис» та ТОВ "Бєлтранс" на суму 90833 грн та 797481 грн, а також податкового кредиту в розмірі 177663 грн, суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у відповідній редакції) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено п.1.2 , п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, та зазначено, що первинні документі - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України визначено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподілених постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пунктом 138.8 ст. 138 ПК України передбачено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку (пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПКУ).

До складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки (п. «е» пп.138.10.3 п.138.10 ст.138 ПКУ).

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В свою чергу, відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а ) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б ) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в ) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г ) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже , із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування платником витрат підприємства допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими первинними документами та використання отриманих за договорами робіт та товарів у власній господарській діяльності, а формування податкового кредиту допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими податковими накладними та фактичного виконання господарської операції.

У свою чергу, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Судом встановлено, що 02 квітня 2014 року між Державним підприємством "Житомирський лікеро-горілчаний завод" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Евентис" (постачальник) укладено договір поставки № 141 (договір № 141) (т.1 а.с.237).

За умовами пунктів 1.1, 2.2 даного договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця екстракт малиновий в кількості 4250 кг та сік вишневий концентрований в кількості 350 кг, а покупець - прийняти й оплатити товар на умовах, що передбачені цим договором. Загальна сума договору становить 109000 грн, в т.ч ПДВ 18166,67 грн.

Оплата товару проводиться на умовах 100% передоплати замовленої партії товару та тільки на підставі рахунку-фактури, наданого постачальником (п.4.1,4.2 договору № 141).

Згідно з п.3.1, 6.3, 6.5 договору, якість товару повинна підтверджуватись сертифікатом якості. Товар передається постачальником та приймається покупцем за якістю - згідно із сертифікатом якості, за кількістю - відповідно до накладної. Передача товару здійснюється на складі покупця.

Пунктом 6.1 передбачено, що перехід права власності на товар здійснюється в момент передачі-прийняття товару та оформлення документів: накладна в 2-х екз., податкова накладна в 1 екз., сертифікат якості в 1 екз., рахунок-фактура в 1 екз.

Згідно наявних в матеріалах справи документів, на виконання вказаного договору та підтвердження придбання товару до суду надано:

- податкову накладну на сік вишневий в кількості 350 кг від 10.04.2014 № 31 на суму 7000 грн, в т.ч ПДВ 1166,67 грн (т.1 а.с.238);

- податкову накладну на екстракт малиновий в кількості 4250 кг від 10.04.2014 № 32 на суму 102000 грн, в т.ч ПДВ 17000 грн (т.1 а.с.239);

- видаткову накладну № 317 від 10.04.2014 на сік вишневий 350 кг та екстракт малиновий 4250 кг на загальну суму 102000, в т.ч ПДВ 18166,67 грн (т.1 а.с.240).

При цьому, всупереч п.3.1, 6.3, 6.5 договору № 141, позивачем не було надано до перевіряючого органу та під час судового провадження сертифікат якості товару: соку вишневого та соку малинового, накладних на кількість товару, рахунків-фактур ТОВ "Евентис".

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦКУ, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивачем , окрім того, що не надано первинних документів, складання яких передбачено умовами договору № 141, також не надано суду жодних документів, що б підтверджували транспортування товарів від ТОВ "Евентис" до складу ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" та оплату поставленого соку.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції вірно зазначив, що лише формальна наявність договору, видаткової накладної і податкових накладних, не є достатнім і беззаперечним документальним і фактичним підтвердженням здійснення господарської операції і не дає можливість суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про їх реальність, що вказує на відсутність підстав для формування податкового кредиту та валових витрат.

Що стосується правомірності висновків податкового органу по взаємовідносинам з ТОВ "Бєлтранс".

28 серпня 2013 року між Державним підприємством "Житомирський лікеро-горілчаний завод" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бєлтранс" (виконавець) укладено договір транспортного експедування № 28/08, за умовами якого виконавець зобов'язується за рахунок замовника перевезти та/або забезпечити експедування (прийняття, супровід, передача, матеріальна відповідальність і т.п.) вантажів в обсязі, в терміни, в пункт призначення та на умовах, визначених цим договором, а замовник зобов'язується сплатити на користь виконавця встановлену даним договором плату. Перевезення вантажів може здійснюватись як безпосередньо виконавцем, наявним в нього автомобільним транспортом, так і іншими перевізникам, які можуть залучатись виконавцем до здійснення перевезень (пункти 2.1, 2.2 договору).

Згідно п.3.5 та пп.4.3.2 договору № 28/08, основними документами на перевезення та/або експедування вантажів є товарно-транспортні або інші бухгалтерські документи, які містять найменування товару, асортимент, його кількість. Замовник або вантажовідправник забезпечує своєчасне та повне оформлення у встановленому порядку товарно-транспортної документації.

Під вантажем в договорі № 28/08 розуміється олія соняшникова нерафінована невиморожена, що є власністю замовника або передається у власність замовника, перевезення/експедування якої здійснює виконавець згідно з цим договором та на перевезення/експедування якої не вимагається спеціальних дозволів, передбачених діючим законодавством (п.1.4).

До договору експедування № 28/08 укладено додатки № 1 від 28.08.2013 та № 2 від 01.10.2013 (т.2 а.с.46,47), згідно яких сторонами на виконання п.5.1 договору погоджено вартість послуг з експедування вантажу (олії соняшникової нерафінованої, невимороженої) на вересень 2013 року в розмірі 0,34 грн (додаток № 1) та в розмірі 0,37 грн (додаток № 2).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 № 1955-IV (у відповідній редакції), транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Транспортно -експедиторські послуги надаються клієнту при експорті з України, імпорті в Україну, транзиті територією України чи іншими державами, внутрішніх перевезеннях територією України.

За змістом статей 9 та 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» клієнт зобов'язаний сплатити експедитору належну плату, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта з метою виконання договору транспортного експедирування; при цьому доказом надання експедитором послуги з перевезення є єдиний транспортний документ або комплект документів, які відображають шлях прямування вантажу, а підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, які залучалися до виконання договору транспортного обслуговування.

Згідно п.11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На виконання договору експедування № 28/08 та додатків до нього, позивачем та контрагентом складено наступні документи, які надано до суду:

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 17.01.2014 № ОУ-0000028 про надання експедиторських послуг на суму 161381,70 грн, ПДВ 32276,34 грн за жовтень 2013 року (т.2 а.с.48);

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 27.02.2014 № ОУ-0000174 про надання експедиторських послуг на суму 243623,33 грн, ПДВ 48725, 67 грн за листопад, грудень 2013 року (т.2 а.с.49);

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 21.03.2014 № ОУ-0000279 про надання транспортних послуг на суму 392475,83 грн, ПДВ 78495,17 грн.

Ухвалою суду від 11.04.2017 у Слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Житомирській області витребувано належним чином завірені копії первинних документів щодо фінансово - господарських операцій Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" з ТОВ "Бєлтранс" за договором №28/08 від 28.08.2013 року у кримінальних провадженнях №32014060000000105 та №32015060000000015 від 04.02.2015.

На виконання ухвали Слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Житомирській області будь-яких інших, крім вже наявних в матеріалах справи: договору № 28/08, актів здачі-прийняття робіт № ОУ-0000028, № ОУ-0000174, № ОУ-0000279, - надано не було (т.2 а.с.134-157).

В матеріалах кримінального провадження №32014060000000105 (кримінальна справа 295/1663/15-к), оглянутого судом першої інстанції, також відсутні будь-які первинні документи щодо фінансово - господарських операцій Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" з ТОВ "Бєлтранс" за договором №28/08 та посилання на них в якості доказів в складених процесуальних документах.

Дослідивши наявні акти здачі-прийняття робіт № ОУ-0000028, № ОУ-0000174, № ОУ-0000279, встановлено, що вони не підтверджують реальність господарських операцій з експедирування та не відповідають вимогам п.3.5 укладеного договору експедування № 28/08, Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки з них неможливо встановити зміст та обсяг наданих послуг, їх пов'язаність з господарською діяльністю Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод".

Відсутні товарно-транспортні накладні, які є обов'язковими при перевезенні товарів автомобільним транспортом відповідно п.11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 і які б підтверджували надання транспортних послуг/експедирування ТОВ "Бєлтранс" за договором №28/08.

З огляду на відсутність наявності належних первинних документів, необхідних для надання послуг експедирування/транспортування, колегія суддів вважає вірним висновок Житомирської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області про відсутність реального економічного змісту господарських операцій ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" з ТОВ «Бєлтранс».

Суд не може також визнати обґрунтованим доводи позивача, що правомірність витрат з послуг експедирування, транспортування є підтвердженою, оскільки вже була предметом розгляду в адміністративних справах № 806/2383/14, № 806/1437/14, № 806/2959/14 і є підтвердженими.

Як вбачається із постанов Житомирського окружного адміністративного суду в справах:

- № 806/2383/14 (постанова набрала законної сили 08.06.2015) досліджувалось заниження податку на додану вартість на загальну суму 2082783,00 грн за вересень 2013 року в частині фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Вторметекспорт";

- № 806/1437/14 (постанова набрала законної сили 07.07.2014) досліджувалось заниження податку на додану вартість на загальну суму 3027994 грн в частині фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Вторметекспорт";

- № 806/2959/14 (постанова набрала законної сили 11.11.2014) досліджувалось заниження податку на додану вартість на загальну суму 419854 грн за лютий 2014 року в частині фінансово-господарських взаємовідносин ПП "Реджина Плюс".

При цьому правомірність формування податкового кредиту на зазначені суми визначалась безпосередньо за проведеними операціями позивача з контрагентами ТОВ "Вторметекспорт" та ПП "Реджина Плюс" і не ставилась в залежність від взаємовідносин з іншими контрагентами, в тому числі і з ТОВ «Бєлтранс».

Зважаючи на те, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, та з огляду на те, що ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" не доведено реальності господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ "Евентис" та ТОВ "Бєлтранс", колегія суддів дійшла висновку про правомірність податкових повідомлень-рішень №0000372202 від 23.11.2015 та №0000551400 від 10.06.2016.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення № 0000541400 від 10.06.2016.

Висновками актів перевірки від 05.10.2015 № 1247/06-25-22-02/00375504, від 18.11.2015 № 2246/06-25-22-02/00375504, рішення № 62/6/06-30-10-07-07 встановлено, що підприємством занижено частину чистого прибутку на 5735390 грн, що призвело до заниження суми відрахувань до бюджету частини чистого прибутку на 860308 грн, в тому числі по податкових періодах: I квартал 2014 року - 119622 грн; ІІ квартал 2014 року - 13625 грн, ІІІ квартал 2014 року - 727061 грн.

Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 р. № 138 «Про затвердження Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями» (у відповідній редакці), частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, у розмірі: 30 відсотків - державними підприємствами, що є суб'єктами природних монополій, та державними підприємствами, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 млн. гривень; 15 відсотків - іншими державними унітарними підприємствами.

Перевіркою встановлено заниження доходів за рахунок не включення до їх складу простроченої кредиторської заборгованості ТОВ «Інвест Капітал Груп» на суму 4847075,96 грн, завищення витрат у 2014 році на суму 90833 грн товарів придбаних у ТОВ «Евентис» без підтвердження реальності здійснення господарської операції та на суму 797481 грн послуг, отриманих від ТОВ "Бєлтранс" за неналежним чином оформленими документами.

До підприємства застосовано штрафну санкцію в розмірі 25%, що становить 215077 грн від суми заниженого чистого прибутку в розмірі 860308 грн.

Враховуючи те, що судом вже встановлено обставини заниження інших доходів за 2014 рік на загальну суму 4847076 грн, завищення витрат на суму 90833 грн та 797481 грн послуг, які покладені в основу виявленого порушення в частині відрахування до бюджету частини чистого прибутку, тому податкове повідомлення-рішення № 0000541400 від 10.06.2016 є обґрунтованим і скасуванню не підлягає.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Відповідачем доведено існування обставин, на підставі яких прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

Згідно зі ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції. Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "21" червня 2017 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Є.М. Мацький

судді: А.Ю.Бучик

В.Б. Шидловський

Повний текст cудового рішення виготовлено "13" вересня 2017 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Державне підприємство "Житомирський лікеро-горілчаний завод" вул.С.Ріхтера,38,Житомир,10008

3- відповідачу/відповідачам: Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Житомирській області м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014

4-третій особі: - ,