ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" вересня 2017 р. м. КиївК/800/10149/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: Стародуб О.П. (доповідач), Загородній А.Ф., Рецебуринський Ю.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2014р. у справі за його позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання пункту наказу протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и л а:

У вересні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання пункту 25 наказу командира військової частини НОМЕР_1 №165 від 09.08.2013р. протиправним та зобов`язання відповідача виплатити йому розмір щомісячної додаткової грошової винагороди за період з 24.10.2012р. по 01.02.2013р.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2013р. позовні вимоги задоволено. Визнано пункт 25 наказу командира військової частини НОМЕР_1 №165 від 09.08.2013р. в частині, що стосується виплати позивачу щомісячної додаткової грошової допомоги, протиправним. Зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2012р. №889, з 24.10.2012р. по 01.02.2013р.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2014р. скасовано рішення суду першої інстанції, позовну заяву залишено без розгляду.

З таким рішенням суду апеляційної інстанції не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати ухвалене апеляційним судом рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

В ході розгляду справи судами встановлено, що позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді оперативного чергового командного пункту штабу оперативного чергового-офіцеру з бойового управління командного пункту штабу (а.с. 5).

Згідно пункту 20 наказу командира частини від 18.12.2012р. № 280, пункту 17 наказу командира частини від 24.01.2013р. № 16 та пунктів 11,13 наказу командира частини від 19.02.2013р. №34, позивачу у період з 24.10.2012р. по 01.02.2013р. було виплачено щомісячну додаткову грошову винагороду, що не перевищує місячне грошове забезпечення, у загальному розмірі 11995,38 грн., у тому числі за жовтень 2012 року - 950,13 грн.; за листопад 2012 року - 3681,75 грн.; за грудень 2012 року - 3681,75 грн.; за січень 2013 року - 3681,75 грн. (а.с.7-9).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №165 від 09.08.2013р., а саме пунктом 25, скасовано вищезазначені накази в частині виплати позивачу щомісячної грошової винагороди (а.с.6).

На підставі вказаного наказу з позивача було утримано щомісячну додаткову грошову винагороду в загальній сумі 11995,38 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач займає посади, які входять до переліку, згідно з Додатком 1 до Інструкції про розміри і порядок виплати військовослужбовцям, які займають посади плаваючого та льотного складу Збройних сил України, затвердженої наказом МО України від 15.11.2010р. № 595, а тому він має право на отримання щомісячної додаткової грошової винагороди.

Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що право позивача на отримання вказаної винагороди підтверджене постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.08.2013р. у справі №816/4248/13-а, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013р. (а.с. 10-11, 29-31).

Суд першої інстанції також виходив з того, що позивачем строк звернення до суду не пропущено, оскільки предметом спору в даній справі є щомісячна грошова матеріальна допомога, що є частиною заробітної плати, а тому строки позовної давності на неї не поширюються.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи позовну заяву без розгляду, апеляційний суд не погодився з висновками суду першої інстанції в частині дотримання позивачем строку звернення до суду, оскільки оскаржуваний наказ прийнятий відповідачем 09.08.2013р., про порушення своїх прав позивачу стало відомо 14.08.2013р., а саме, під час підпису відомості про перерахунок та отримання коштів згідно оскаржуваного наказу (а.с. 40), а до суду звернувся 20.09.2013р., тобто з пропуском встановленого статтею 99 КАС України місячного строку звернення до суду. Доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду позивачем не надано.

Поряд з тим, відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010р. №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди визначаються у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 20.10.2015р. №21-2942а15, додаткова грошова винагорода військовослужбовця, яку він отримував під час проходження служби, з якої нараховані і сплачені страхові внески, має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії.

Таким чином, оскільки розмір грошової допомоги визначається з фонду грошового забезпечення, із спірної грошової винагороди підлягають сплаті страхові внески, а тому така грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо дотримання позивачем строку звернення до суду та наявністю у позивача права на отримання спірної допомоги.

Відповідно до статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі законного і обґрунтованого рішення суду першої інстанції, яке скасовано помилково.

Керуючись статтями 210, 220, 223, 226, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2014р. у даній справі скасувати, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2013р. залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.

Судді: О.П. Стародуб

А.Ф. Загородній

Ю.Й. Рецебуринський