ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2017 року м. Київ К/800/18314/17

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Калашнікової О. В., Мороза В. Ф.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до державного інспектора митного поста "Рава-Руська" Львівської митниці ДФС Флейшера Михайла Васильовича, Львівської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року,

у с т а н о в и л а :

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до державного інспектора митного поста "Рава-Руська" Львівської митниці ДФС Флейшера Михайла Васильовича (далі - державний інспектор) та Львівської митниці ДФС, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення державного інспектора від 10 вересня 2016 року № 209100002/2016/00150 про відмову в прийняті митної декларації, митному оформлені пропуску його транспортного засобу марки "Renault" реєстраційний номер НОМЕР_1, який ввозився позивачем з метою тимчасового ввезення;

зобов'язати Львівську митницю ДФС здійснити пропуск на митну територію України у режимі тимчасового ввезення належного транспортного засобу марки "Renault" реєстраційний номер НОМЕР_1, зі звільненням позивача від оподаткування митними платежами і без застосування засобів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що за результатами проведення митного контролю 10 вересня 2016 року на митному пості "Рава-Руська" Львівської митниці ДФС оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення № 209100002/2016/00150, згідно з якою позивачу як нерезиденту відмовлено в пропуску через митний кордон України транспортного засобу "Renault", реєстраційний номер НОМЕР_1.

Підставою для відмови у пропуску через кордон вищевказаного транспортного засобу слугувало невиконання вимог пункту 60 статті 4, пункту 3 статті 380 Митного кодексу України, які полягають у тимчасовому ввезенні громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов'язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

Вважаючи, що такі дії та рішення відповідача не відповідають чинному законодавству, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх прав та інтересів.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10 вересня 2016 року в зону митного контролю митного поста "Рава-Руська" Львівської митниці ДФС, прямуючи з Польщі в Україну, в'їхав транспортний засіб "Renault", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням громадянина України ОСОБА_1, яким подано митну декларацію для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних зі здійсненням підприємницької діяльності.

Відповідно до митної декларації позивачем заявлено до митного оформлення вищенаведений транспортний засіб в режим тимчасового ввезення, однак під час проведення митних формальностей внаслідок перетину позивачем державного кордону, посадовою особою митного поста "Рава-Руська" Львівської митниці ДФС Флейшером Михайлом Васильовичем було відмовлено у пропуску через митний кордон України та оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення № 209100002/2016/00150, згідно з якою позивачу як резиденту відмовлено в пропуску через митний кордон України транспортного засобу "Renault", реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок невиконання ОСОБА_1 пункту 60 статті 4, пункту 3 статті 380 Митного кодексу України.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є громадянином України і проживає на території України. Транспортний засіб, що ввозиться позивачем, зареєстрований у Республіці Польща на його ім'я, а тому при ввезенні автомобіля позивач не може користуватися пільгами, оскільки країна постійного проживання відрізняється від країни реєстрації транспортного засобу. Додатком С до Конвенції про тимчасове ввезення встановлено, що транспортні засоби приватного використання можуть використовуватися третіми особами, які мають належний дозвіл користувача на тимчасове ввезення. Кожна договірна сторона може дозволити таке використання особою, яка постійно проживає на її території, зокрема, якщо вона використовує його від імені і згідно з інструкціями користувача права на тимчасове ввезення. Проте, законодавець не використав свого права та не дозволяв використання права на тимчасове ввезення особою, яка постійно проживає на території України. Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що на спірні правовідносини не поширюються норми Конвенції щодо пільг і у даному випадку підлягає застосуванню стаття 380 Митного кодексу України.

Зазначена позиція була підтримана і Львівським апеляційним адміністративним судом, який переглянув постанову суду першої інстанції та залишив її без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначені висновки судів вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права.

За приписами частини першої статті 318 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Пунктом першим статті 320 Митного кодексу України встановлено, що форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками. Не допускаються визначення форм та обсягів митного контролю іншими органами державної влади, а також участь їх посадових осіб у здійсненні митного контролю.

Загальні положення щодо митних режимів містяться у Митному кодексі України, відповідно до частин першої та другої статті 71 якого вказано, що декларант має право обрати митний режим, у який він бажає помістити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначені цим Кодексом. Поміщення товарів у митний режим здійснюється шляхом їх декларування та виконання митних формальностей, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, 10 вересня 2016 року у митному режимі "тимчасового ввезення" в зону митного контролю пункту пропуску митного поста "Рава-Руська" Львівської митниці ДФС, з Польщі до України в'їхав автомобіль марки "Renault", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням позивача.

Визначення митного режиму "тимчасового ввезення" міститься у статті 103 Митного кодексу України та означає митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

З картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення № 209100002/2016/00150 вбачається, що транспортний засіб "Renault", реєстраційний номер НОМЕР_1, який ввозиться громадянином України ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_2 від 25 вересня 2015 року з метою тимчасового ввезення не підлягає пропуску відповідно до пункту 60 статті 4, пункту 3 статті 380 Митного кодексу України, якими передбачено, що тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов'язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

При цьому, ОСОБА_1 у митній декларації зазначив Республіку Польщу, як місце свого проживання. Також з матеріалів справи вбачається, що позивач вправі тимчасово перебувати на території Республіки Польща у період з 12 серпня 2016 року по 03 серпня 2017 року.

Приписами частини першої статті 105 Митного кодексу України обумовлено, що у митний режим тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами поміщуються виключно товари, транспортні засоби комерційного призначення, зазначені у статті 189 цього Кодексу та в Додатках B.1 - B.9, C, D до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), на умовах, визначених цими Додатками, а також повітряні судна, які ввозяться на митну територію України українськими авіакомпаніями за договорами оперативного лізингу.

Згідно з пунктом (а) статті 2 Додатка С до Конвенції, користуються правом на тимчасове ввезення відповідно до статті 2 цієї Конвенції транспортні засоби комерційного чи приватного використання.

Пунктом (b) ст. 5 Додатка С до Конвенції передбачено, що для того, щоб можна було скористатись правами на пільги, що надаються цим Додатком, транспортні засоби приватного використання повинні бути зареєстрованими на території, яка не є територією тимчасового ввезення, на ім'я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами території тимчасового ввезення, і ввозитись та використовуватись особами, які постійно проживають на такій території.

Крім цього, в силу частини третьої статті 380 Митного кодексу України тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов'язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів. Тобто, при ввезенні транспортного засобу, особа повинна надати письмове зобов'язання про його зворотне виведення, митну декларацію та сплатити митні платежі, які підлягали б сплаті при імпорті такого транспортного засобу.

За змістом частини першої статті 377 Митного кодексу України товари за товарними позиціями 8701 - 8707, 8711, 8716 згідно з УКТ ЗЕД, які підлягають державній реєстрації, при ввезенні громадянами на митну територію України або надходженні на митну територію України на адресу громадян у несупроводжуваному багажі або вантажних відправленнях для вільного обігу, незалежно від їх вартості, підлягають письмовому декларуванню та митному оформленню в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, з оподаткуванням ввізним митом за повними ставками Митного тарифу України, акцизним податком і податком на додану вартість за ставками, встановленими Податковим кодексом України.

Згідно з частиною п'ятою статті 255 Митного кодексу України митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Відповідно до статті 256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження. Рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення. Неприйняття такого рішення протягом зазначеного строку є бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу.

За такого правового врегулювання, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що позивач є особою, яка, відповідно до вимог Додатка С до Конвенції про тимчасове ввезення, не може користуватися відповідними пільгами при ввезенні та використанні транспортного засобу, у зв'язку з тим, що країна постійного проживання позивача відрізняється від країни реєстрації такого транспортного засобу, оскільки позивач є громадянином України та проживає на території України, а транспортний засіб, що ввозиться позивачем, зареєстрований в Республіці Польща на його ім'я.

Враховуючи, що законодавством України не визначено права на тимчасове ввезення транспортного засобу особою, яка постійно проживає на території України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку про застосування в даному випадку частини третьої статті 380 Митного кодексу України, яка передбачає окрім подання декларації та відповідного письмового зобов'язання, також і сплату ввізного мита за повними ставками Митного тарифу України, акцизний податок та податок на додану вартість за ставками, встановленими Податковим кодексом України.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 222-224, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Калашнікова

В. Ф. Мороз