ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.09.2017

Справа № 904/11157/16

За позовом Прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради (м. Дніпро)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" (м. Дніпро)

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіонінвестгрупп" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області)

третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Ленінського району (м. Дніпро)

третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Тулс" (м. Київ)

третьої особи-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство з питань нотаріату та банкрутства" (м.Дніпро)

про витребування нежитлового приміщення № 70, що розташоване на І поверсі поз. 1-10 в будинку 44А (літ. А-5) по проспекту Мазепи Івана (раніше - проспект Петровського) в м.Дніпро, загальної площею 90,4 кв.м.

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники :

від прокуратури: ОСОБА_1 - прокурор відділу (посвідчення № 024234 від 24.01.2014);

від позивача: ОСОБА_2 - головний спеціаліст відділу (довіреність № 7/10-2561 від

28.12.2016);

від відповідача: не з'явився

від третьої особи-1: не з'явився

від третьої особи-2: не з'явився

від третьої особи-3: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

У листопаді 2016 року Прокуратура Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради (далі - позивач) звернулася до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою про витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" (далі - відповідач) нежитлового приміщення № 70, що розташоване на І поверсі поз. 1-10 в будинку 44А (літ. А-5) по проспекту Мазепи Івана (раніше - проспект Петровського) в м. Дніпро, загальної площею 90,4 кв.м.

В обґрунтування позовних вимог заступник прокурора зазначає таке.

В ході здійснення представницьких повноважень прокуратурою області встановлено факт безпідставного вибуття з комунальної власності територіальної громади м. Дніпро об'єктів нерухомого майна шляхом їх відчуження на користь приватних підприємств, в тому числі нежитлового приміщення № 70, що розташоване на І поверсі поз. 1-10 в будинку 44А (літ. А-5) по проспекту Мазепи Івана (раніше - проспект Петровського) в м. Дніпро, загальної площею 90,4 кв.м.

Зазначене нежитлове приміщення перебувало на балансі Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району. Рішенням Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 46 від 27.11.1991 "Про комунальну власність Дніпропетровської міської ради народних депутатів", яке доповнено рішенням Дніпропетровської міської ради № 26/23 від 26.09.2001, затверджено перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Дніпро.

Факт належності об'єктів, зазначених у переліках (розділи І - XIII), що додаються до рішення Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 46 від 27.11.1991, територіальній громаді м. Дніпропетровська встановлено рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 200/5829/13-ц від 14.05.2013 за заявою Дніпропетровської міської ради про встановлення факту.

На підставі зазначених рішень відділом Дніпропетровського міського управління юстиції 19.06.2013 проведено державну реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення № 70, що розташоване на І поверсі поз. 1-10 в будинку 44А (літ. А-5) по проспекту Мазепи Івана (раніше - проспект Петровського) в м. Дніпро, загальної площею 90,4 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 91060512101).

На виконання Програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства міста, рішенням Дніпропетровської міської ради № 16/9 від 02.03.2011, об'єкти нерухомого майна з балансу комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, зокрема, Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району передано на баланс Комунального підприємства "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю". Вказане обґрунтовувалось реорганізацією комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, необхідністю забезпечення ефективності управління комунальним майном та пов'язувалось з визначенням єдиного підприємства наділеного повноваженнями з управління комунальним майном та корпоративними правами територіальної громади міста в особі КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю".

Крім того, 07.07.2012 ухвалою господарського суду Дніпропетровської області відкрито провадження у справі № 38/5005/5752/2012 про банкрутство Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району. Однак, на час відкриття провадження у справі про банкрутство рішення сесії Дніпропетровської міської ради № 16/9 від 02.03.2011 Комунальним виробничим житлового ремонтно-експлуатаційним підприємством Ленінського району в повному обсязі виконано не було, внаслідок чого нерухоме майно обліковувалося на балансі підприємства.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2012 у справі № 38/5005/5752/2012 Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Ленінського району визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

На підставі вказаної постанови ліквідатором Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району призначено арбітражного керуючого ОСОБА_3, яким, всупереч нормам чинного законодавства та рішенням Дніпропетровської міської ради з питань управління об'єктами комунальної власності, нежитлове приміщення № 70, що розташоване на І поверсі поз. 1-10 в будинку 44А (літ. А-5) по проспекту Мазепи Івана (раніше - проспект Петровського) в м. Дніпро, загальної площею 90,4 кв.м., з метою продажу було включено до ліквідаційної маси підприємства-банкрута, а в подальшому реалізовано шляхом проведення Товарною біржею "Регіональна універсальна біржа" торгів з продажу нежитлового приміщення № 70, що розташоване на І поверсі поз. 1-10 в будинку 44А (літ. А-5) по проспекту Мазепи Івана (раніше - проспект Петровського) в м.Дніпро, загальної площею 90,4 кв.м., оформлених протоколом № 3 від 27.12.2012 та переможцем яких визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Тулс".

На підставі протоколу № 3 проведення біржових торгів з купівлі-продажу нежитлового приміщення № 70, що розташоване на І поверсі поз. 1-10 в будинку 44А (літ. А-5) по проспекту Мазепи Івана (раніше - проспект Петровського) в м. Дніпро, загальної площею 90,4 кв.м., 11.07.2013 між Комунальним виробничим житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством Ленінського району та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тулс" укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна - нежитлового приміщення № 70, що розташоване на І поверсі поз. 1-10 в будинку 44А (літ. А-5) по проспекту Мазепи Івана (раніше - проспект Петровського) в м. Дніпро, загальної площею 90,4 кв.м. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за № 1118, про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 у справі № 38/5005/5752/2012 про банкрутство Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району скаргу прокуратури Дніпропетровської області на дії ліквідатора задоволено частково; визнано неправомірними дії ліквідатора Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району Дніпропетровської міської ради - арбітражного керуючого ОСОБА_5 щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута нерухомого майна, зокрема: нежитлового приміщення № 70, що розташоване на І поверсі поз. 1-10 в будинку 44А (літ. А-5) по проспекту Мазепи Івана (раніше - проспект Петровського) в м. Дніпро, загальної площею 90,4 кв.м. та продажу його з відкритих біржових торгів нерухомого майна; визнано недійсними результати біржових торгів, проведених 27.12.2012 товарною біржею "Регіональна універсальна біржа" з продажу нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення № 70, що розташоване на І поверсі поз. 1-10 в будинку 44А (літ. А-5) по проспекту Мазепи Івана (раніше - проспект Петровського) в м. Дніпро, загальної площею 90,4 кв.м., оформлених протоколом № 3 від 27.12.2012 та визнано недійсним договір купівлі-продажу № 1118 від 11.07.2013, зареєстрований приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, укладеного між ліквідатором-арбітражним керуючим ОСОБА_6 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тулс" з відчуження нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення № 70, що розташоване на І поверсі поз. 1-10 в будинку 44А (літ. А-5) по проспекту Мазепи Івана (раніше - проспект Петровського) в м. Дніпро, загальної площею 90,4 кв.м.

Пізніше, вказане нерухоме майно Товариством з обмеженою відповідальністю "Тулс" було відчужено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонінвестгрупп" за договором купівлі-продажу нерухомого майна № 1289 від 16.10.2013, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7

В подальшому, вказане нерухоме майно Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіонінвестгрупп" було відчужено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" за договором купівлі-продажу нежитлового приміщення № 1708 від 26.07.2016, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8

Прокурор вважає, що оскільки при реалізації спірного майна не було дотримано процедуру його відчуження та договір купівлі-продажу № 1118 від 11.07.2013, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Тулс" набуло на нього право власності, визнано недійсним, останнє вибуло від власника поза волею останнього, а тому підлягає поверненню у власність територіальної громади м. Дніпро.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2016 (суддя Ярошенко В.І.) порушено провадження у справі, справу призначено до розгляду в засіданні на 17.01.2017; залучено до участі у справі у якості: третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіонінвестгрупп"; третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Ленінського району; третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Тулс"; третьої особи-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство з питань нотаріату та банкрутства".

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" 22.12.2016 звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із зустрічним позовом, яким просило усунути перешкоди у користуванні нежитловим приміщенням № 70, що розташоване на І поверсі поз. 1-10 в будинку 44А (літ. А-5) по проспекту Мазепи Івана в м. Дніпро, загальною площею 90, 4 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 91060512101), що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб".

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2016 (суддя Ярошенко В.І.) на підставі пункту 4 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" повернуто судом без розгляду.

Відповідачем 28.12.2016 подано до суду апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2016, відповідно до якої зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" повернуто без розгляду.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2016 зупинено провадження у справі № 904/11157/16 до її повернення з Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.02.2017 ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2016 у справі №904/11157/16 залишено без змін; апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" - залишено без задоволення.

Справа № 904/11157/16 з Дніпропетровського апеляційного господарського суду 10.02.2017 надійшла до господарського суду Дніпропетровської області.

Враховуючи вказане, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2017 поновлено провадження у справі № 904/11157/16 та справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 06.03.2017.

Дніпропетровським апеляційним господарським судом 01.03.2017 надісланий запит на справу № 904/11157/16, у зв'язку з надходженням касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.02.2017 для подальшого направлення до Вищого господарського суду України.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2017 зупинено провадження у справі № 904/11157/16 до її повернення з Вищого господарського суду України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.04.2017 відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги та касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду та на ухвалу суду від 23.12.2016 у справі № 904/11157/16 повернуто скаржнику без розгляду.

Справа № 904/11157/16 з Вищого господарського суду України 04.05.2017 надійшла до господарського суду Дніпропетровської області.

Від прокуратури Дніпропетровської області надійшло клопотання (вх.суду 41106/17 від 24.07.2017), в якому прокуратура просить суд поновити провадження у справі № 904/11157/16, у зв'язку із усуненням обставин, які зумовили її зупинення.

У зв'язку із закінченням у судді Ярошенко В.І. терміну повноважень, на підставі пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду розпорядженням керівника апарату № 613 від 04.08.2017 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 904/11157/16.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2017, вказану справу передано на розгляд судді Фещенко Ю.В.

Ухвалою суду від 07.08.2018 справу № 904/11157/16прийнято до свого провадження, поновлено провадження у справі та її розгляд призначено у судовому засіданні на 11.09.2017.

Крім того, у прохальній частині позовної заяви містилася заява про забезпечення позову, у якій заступник прокурора просив суд:

- накласти арешт на нерухоме майно, що є предметом позову, а саме: нежитлове приміщення № 70, що розташоване на І поверсі поз. 1-10 в будинку 44А (літ. А-5) по проспекту Мазепи Івана (раніше - проспект Петровського) в м. Дніпро, загальної площею 90,4 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 91060512101);

- заборони відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацію речових прав на нежитлове приміщення № 70, що розташоване на І поверсі поз. 1-10 в будинку 44А (літ. А-5) по проспекту Мазепи Івана (раніше - проспект Петровського) в м. Дніпро, загальної площею 90,4 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 91060512101), у тому числі, посвідчення та державної реєстрації договорів купівлі-продажу, дарування, міни, передачі в оренду, задоволення вимог іпотекодержателя.

Заява мотивована тим, що відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, на час звернення прокурора до суду, власником спірного нерухомого майна є Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб". Таким чином, у випадку невжиття заходів забезпечення позову виконання рішення у справі № 904/11157/16 буде унеможливлено, оскільки титульний володілець вказаного спірного нерухомого майна має реальні можливості реалізувати вказане майно.

Від відповідача надійшла заява про залишення позову без розгляду (вх.суду 13527/17 від 06.03.2017), яка мотивована недотриманням прокурором вимог закону в частині, яка передбачає обов'язок обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді.

Від відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності (вх.суду 13530/17 від 06.03.2017), в якій відповідач зазначав, що перебіг строку, в межах якого власник мав право звернутися із позовом про витребування майна, слід обраховувати з моменту вибуття спірного майна з володіння, тобто, з дати укладення договору купівлі-продажу від 11.07.2013. Отже, у заяві відповідач наголошує, що строк позовної давності за вимогами у даній справі сплинув 12.07.2016, а прокурор звернувся із позовною заявою поза межами встановленого строку позовної давності для звернення за захистом порушеного права, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.суду 13531/17 від 06.03.2017), яке мотивоване необхідністю надання додаткових доказів по справі.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.суду 13534/17 від 06.03.2017), в якому він проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" є добросовісним набувачем спірного майна, яке придбане ним за відплатним договором, при цьому, відповідач зазначив, що спірне майно вибуло з володіння Дніпропетровської міської ради та Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району за їх волею. У відзиві відповідач також зауважує, що спірне майно на час включення до ліквідаційної маси було таким, що правомірно продовжувало перебувати на балансі Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району та залишалося закріпленим за ним на праві господарського відання, оскільки на цей час воно перебувало під обтяженням, що мало наслідком неможливість розпорядження ним. Крім того, заперечуючи проти вимог про витребування майна на підставі статті 388 Цивільного кодексу України, відповідач зазначив про неможливість їх задоволення, через встановлені в частині 2 статті 388 Цивільного кодексу України обмеження, відповідно до яких, майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судового рішення. Обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач також стверджував, що факт визнання недійсним договору купівлі-продажу, за яким спірне майно вибуло з володіння позивача, не свідчить про його вибуття із володіння особи, яка передала це майно, не з її волі.

Від відповідача надійшло клопотання про здійснення фіксування судового процесу технічними засобами (вх.суду 13532/17 від 06.03.2017).

Від прокуратури Дніпропетровської області надійшли додаткові письмові пояснення (вх.суду 49539/17 від 11.09.2017), в яких вона вказала, що: ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 у справі № 38/5005/5752/2012 на теперішній час залишена в силі вищими судовими інстанціями; вибуття спірного майна із власності територіальної громади відбулося поза волею власника, що підтверджується також долученим прокуратурою вироком суду від 22.04.2016; прокуратура правомірно звернулася із даним позовом до суду в інтересах Дніпровської міської ради; у спірних правовідносинах строк для звернення до суду не було пропущено, оскільки положення про позовну давність до заявлених позовних вимог про витребування майна в порядку статі 388 Цивільного кодексу України не застосовуються.

У судове засідання 11.09.2017 з'явилися представники прокуратури та позивача. Представники відповідача та третіх осіб у судове засідання 11.09.2017 не з'явилися, причин нез'явлення треті особи суду не повідомили, витребуваних судом документів не надали. Судом було зауважено про наявність клопотання відповідача щодо відкладення розгляду справи, у задоволенні якого судом було відмовлено, оскільки відповідачем було надано суду відзив на позовну заяву із доказами, на підтвердження викладених у ньому обставин, а також заяву про застосування строку позовної давності, до якої долучені всі документи, які підтверджують викладені в ній обставини, позиція відповідача є зрозумілою та в матеріалах справи наявні всі необхідні докази, які дозволяють надати оцінку викладеним у відзиві та заявах відповідача обставинам; більше того, представник відповідача не з'явився у судове засідання для підтвердження актуальності клопотання, поданого ним більше ніж 6 місяців тому (06.03.2017).

Про день час та місце розгляду справи відповідач та треті особи були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а саме:

- відповідач: поштовим повідомлення № 4903809460996 (4900505467553) про отримання ухвали суду - 22.08.2017, отже завчасно;

- третя особа-1: поштовим повідомлення № 4903809464860 (5008901458374) про отримання ухвали суду - 01.09.2017, отже завчасно;

- третя особа-2: поштовим повідомлення № 4903809460988 (4901804463692) про отримання ухвали суду - 10.08.2017, отже завчасно;

- третя особа-3: поштовим повідомлення № 4903809464851 (0311008666399) про отримання ухвали суду - 15.08.2017, отже завчасно;

- третя особа-4: поштовим повідомлення № 4903809460970 (4905109267276) про отримання ухвали суду - 16.08.2017, отже завчасно.

В той же час, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвала суду від 07.08.2017 була надіслана учасникам судового процесу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Отже, судом здійснені всі можливі заходи щодо належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що треті особи-1,2,3,4 були обізнані про розгляд даної справи судом, але протягом декількох тижнів не надали своїх пояснень з приводу позовних вимог прокурора, будь-яких клопотань протягом розгляду справи не заявляли; у судове засідання їх представники не з'явилися.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач та треті особи-1,2,3,4 були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи.

Крім того, будь-яких клопотань чи заперечень треті особи-1,2,3,4 не подали.

При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті і розгляд справи можливий без присутності представників відповідача та третіх осіб-1,2,3,4.

Так, у судовому засіданні 11.09.2017 представником прокуратури було викладено зміст позовних вимог та додаткових письмових пояснень, наведено доводи в їх обґрунтування.

Представник позивача у судовому засіданні 11.09.2017 підтримав позовні вимоги прокурора у повному обсязі, просив суд їх задовольнити, з підстав, що наведені у позовній заяві.

У судовому засіданні 11.09.2017 представником прокуратури також було підтримано клопотання про забезпечення позову.

Представник позивача у судовому засіданні 11.09.2017 просив суд задовольнити подане прокуратурою клопотання про забезпечення позову.

Так, ухвалою суду від 11.09.2017 в порядку статей 66, 67, 68 Господарського процесуального кодексу України заяву заступника прокурора Дніпропетровської області про вжиття заходів до забезпечення позову було задоволено частково; накладено арешт на нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб", а саме: нежитлове приміщення № 70, що розташоване на І поверсі поз. 1-10 в будинку 44А (літ. А-5) по проспекту Мазепи Івана (раніше - проспект Петровського) в м. Дніпро, загальної площею 90,4 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 91060512101); в решті вимог, наведених в заяві про забезпечення позову, - відмовлено.

Судом відзначено, що в матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву та відповідні клопотання відповідача, з приводу яких висловилися представники прокуратури та позивача.

Судом враховано, що сторонами у судовому процесі висловлена своя правова позиція у даному спорі, а також представниками прокурора та позивача у судовому засіданні 11.09.2017 наголошено на тому, що ними долучені до матеріалів справи всі докази, необхідні для правильного вирішення спору.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду).

Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Суд відзначає, що в процесі розгляду справи судом Дніпропетровська міська рада змінила своє найменування на Дніпровську міську раду, у зв'язку з чим після вказаної зміни по тексту рішення суду застосовується нове найменування позивача - Дніпровська міська рада.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представників прокуратури та позивача, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з абзацом 4 частини 1, частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, передбачених частиною 3 статті 25 Закону України "Про прокуратуру". Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви в порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 29 Господарського процесуального кодексу України, прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України, про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб. При цьому прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру". Для представництва інтересів громадянина в господарському суді прокурор також повинен надати документи, що підтверджують недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність відповідного громадянина, та письмову згоду законного представника або органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси відповідної особи, на здійснення представництва. Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви (заяви, скарги) у порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу.

У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача. З метою вирішення питання щодо наявності підстав для ініціювання перегляду судових рішень у справі, розглянутій без участі прокурора, вступу в розгляд справи за позовом іншої особи прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі.

Згідно з частинами 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора України або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Господарський суд зазначає, що заява відповідача про залишення позову без розгляду задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України "Про прокуратуру" право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

Прокурор у позовній заяві зазначив, що в ході здійснення представницьких повноважень прокуратурою Дніпропетровської області встановлено факт безпідставного вибуття з комунальної власності територіальної громади м. Дніпро об'єктів нерухомого майна шляхом їх відчуження на користь приватних підприємств, в тому числі нежитлового приміщення № 70, що розташоване на І поверсі поз. 1-10 в будинку 44А (літ. А-5) по проспекту Мазепи Івана (раніше - проспект Петровського) в м. Дніпро, загальної площею 90,4 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 91060512101).

Так, з матеріалів справи вбачається, що Дніпровською міською радою не було вжито заходів для запобігання вибуттю комунального майна із власності територіальної громади, а також не вжито заходів для повернення такого майна територіальній громаді. Отже, листом № 05/1-881вих-16 від 08.11.2016 Прокуратурою Дніпропетровської області було повідомлено Дніпропетровську міську раду про те, що прокуратурою було прийнято рішення про звернення до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою про витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" нежитлового приміщення № 70, що розташоване на І поверсі поз. 1-10 в будинку 44А (літ. А-5) по проспекту Мазепи Івана (раніше - проспект Петровського) в м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 91060512101) (а.с.101 том 1).

Отже, прокурор звернувся із даним позовом до суду, здійснюючи надані законом функції, реалізуючи покладені на нього повноваження, визначені статтею 29 Господарського процесуального кодексу України, статтею 23 Закону України "Про прокуратуру". Підставою для представництва в суді інтересів держави стали факти порушень чинного законодавства при використанні майна територіальної громади міста Дніпро.

Дана позовна заява, як захід прокурорського реагування, вжита на захист порушених економічних інтересів держави в особі Дніпровської міської ради, яка виступає уповноваженим органом щодо даного спору, однак заходів щодо усунення порушень при використанні комунального майна належним чином не здійснює.

Враховуючи те, що Дніпровською міською радою після винесення господарським судом Дніпропетровської області ухвали від 29.08.2016 у справі № 38/5005/5752/2012 не вжито належних заходів цивільно-правового характеру, направлених на повернення до комунальної власності міста спірного нерухомого майна, що свідчить про неналежне здійснення останньою своїх повноважень, прокурор обґрунтовано звернувся з даним позовом відповідно до вимог частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Позовна заява підписана заступником прокурора області в межах повноважень, визначених частиною 1 статті 24 Закону України "Про прокуратуру".

У статті 29 Господарського процесуального кодексу України визначено повноваження прокурора як учасника судового процесу у позовному провадження.

Так, прокурор, який бере участь у справі, несе обов’язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

В даному випадку позиція прокурора і позивача стосовно заявлених позовних вимог є одностайна - розглядати справу по суті. Позивач у повному обсязі підтримує заявлені прокурором позовні вимоги, тобто має місце безумовне волевиявлення позивача задовольнити матеріально-правові вимоги прокурора в тому вигляді, в якому вони містяться у позовній заяві.

З приводу позовних вимог прокурора суд вважає за необхідне зазначити слідуюче.

Рішенням Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 46 від 27.11.1991 "Про комунальну власність Дніпропетровської міської ради народних депутатів", яке доповнено рішенням Дніпропетровської міської ради № 26/23 від 26.09.2001, затверджено перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Дніпро (а.с.22-26 том 1).

Факт належності об'єктів, зазначених у переліках (розділи І - XIII), що додаються до рішення Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 46 від 27.11.1991, територіальній громаді м. Дніпропетровська встановлено рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 200/5829/13-ц від 14.05.2013 за заявою Дніпропетровської міської ради про встановлення факту (а.с.29-30 том 1).

На підставі зазначених рішень відділом Дніпропетровського міського управління юстиції 19.06.2013 проведено державну реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення № 70, що розташоване на І поверсі поз. 1-10 в будинку 44А (літ. А-5) по проспекту Мазепи Івана (раніше - проспект Петровського) в м. Дніпро, загальної площею 90,4 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 91060512101) (а.с.31-33 том 1).

На виконання Програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства міста, рішенням Дніпропетровської міської ради № 16/9 від 02.03.2011, об'єкти нерухомого майна з балансу комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, зокрема, Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району передано на баланс Комунального підприємства "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю". Вказане обґрунтовувалось реорганізацією комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, необхідністю забезпечення ефективності управління комунальним майном та пов'язувалось з визначенням єдиного підприємства наділеного повноваженнями з управління комунальним майном та корпоративними правами територіальної громади міста в особі КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" (а.с.27-28 том 1).

Пунктом 7 зазначеного рішення зобов'язано робочу групу у двомісячний термін визначити шляхи та терміни реорганізації комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, підпорядкованих департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради (здійснення заходів щодо скорочення кількості комунальних житлово-експлуатаційних підприємств-боржників тощо) та першочергово розробити план заходів щодо припинення юридичних осіб, зокрема і Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району.

У зв'язку зі збитковістю комунальних житлово-експлуатаційних підприємств та неможливістю продовження ними подальшої діяльності Дніпропетровською міською радою 29.07.2011 за № 40/14 прийнято рішення "Про припинення юридичних осіб - деяких комунальних житлово-експлуатаційних підприємств Дніпропетровської міської ради", яким було вирішено припинити юридичні особи шляхом ліквідації, зокрема, і Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Ленінського району (пункт 1).

Пунктом 4 цього рішення зобов'язано комісію з питань припинення юридичних осіб здійснити всі дії з припинення юридичних осіб та надати на затвердження міській раді ліквідаційний баланс.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 28.03.2012 № 41/22 "Про затвердження проміжних ліквідаційних балансів юридичних осіб деяких комунальних житлово-експлуатаційних підприємств Дніпропетровської міської ради" затверджено проміжний ліквідаційний баланс Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району станом на 01.02.2012.

За заявою голови ліквідаційної комісії Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району 07.07.2012 ухвалою господарського суду Дніпропетровської області відкрито провадження у справі № 38/5005/5752/2012 про банкрутство Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району. Однак, на час відкриття провадження у справі про банкрутство рішення сесії Дніпропетровської міської ради № 16/9 від 02.03.2011 Комунальним виробничим житлового ремонтно-експлуатаційним підприємством Ленінського району в повному обсязі виконано не було, внаслідок чого нерухоме майно обліковувалося на балансі підприємства.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2012 у справі № 38/5005/5752/2012 Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Ленінського району визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

На підставі вказаної постанови ліквідатором Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району призначено арбітражного керуючого ОСОБА_3, яким, всупереч нормам чинного законодавства та рішенням Дніпропетровської міської ради з питань управління об'єктами комунальної власності, нежитлове приміщення № 70, що розташоване на І поверсі поз. 1-10 в будинку 44А (літ. А-5) по проспекту Мазепи Івана (раніше - проспект Петровського) в м. Дніпро, загальної площею 90,4 кв.м., з метою продажу було включено до ліквідаційної маси підприємства-банкрута, а в подальшому реалізовано шляхом проведення Товарною біржею "Регіональна універсальна біржа" торгів з продажу нежитлового приміщення № 70, що розташоване на І поверсі поз. 1-10 в будинку 44А (літ. А-5) по проспекту Мазепи Івана (раніше - проспект Петровського) в м. Дніпро, загальної площею 90,4 кв.м., оформлених протоколом № 3 від 27.12.2012 та переможцем яких визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Тулс".

На підставі протоколу № 3 проведення біржових торгів з купівлі-продажу нежитлового приміщення № 70, що розташоване на І поверсі поз. 1-10 в будинку 44А (літ. А-5) по проспекту Мазепи Івана (раніше - проспект Петровського) в м. Дніпро, загальної площею 90,4 кв.м., 11.07.2013 між Комунальним виробничим житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством Ленінського району та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тулс" укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна - нежитлового приміщення № 70, що розташоване на І поверсі поз. 1-10 в будинку 44А (літ. А-5) по проспекту Мазепи Івана (раніше - проспект Петровського) в м. Дніпро, загальної площею 90,4 кв.м. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за № 1118 (а.с.34-37 том 1), про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 38-40 том 1).

Пізніше, вказане нерухоме майно Товариством з обмеженою відповідальністю "Тулс" було відчужено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонінвестгрупп" за договором купівлі-продажу нерухомого майна № 1289 від 16.10.2013, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 (а.с.41-44 том 1).

В подальшому, вказане нерухоме майно Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіонінвестгрупп" було відчужено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" за договором купівлі-продажу нежитлового приміщення № 1708 від 26.07.2016, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8 (а.с.45-47 том 1).

В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" передало спірне нерухоме майно в іпотеку Товариству з обмеженою відповідальністю "Агентство з питань нотаріату та банкрутства" на підставі іпотечного договору від 08.07.2016, що вбачається з іпотечного договору від 08.07.2016 та з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (а.с.48-55 том 1).

В той же час, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 у справі № 38/5005/5752/2012 про банкрутство Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району, зокрема:

- скаргу прокуратури Дніпропетровської області на дії ліквідатора задоволено частково;

- визнано неправомірними дії ліквідатора Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району Дніпропетровської міської ради - арбітражного керуючого ОСОБА_5 щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута нерухомого майна, зокрема: нежитлового приміщення № 70 по проспекту Мазепи Івана (раніше - проспект Петровського), 44А в м. Дніпро (раніше - м.Дніпропетровська), загальної площею 90,4 кв.м. та продажу його з відкритих біржових торгів нерухомого майна;

- визнано недійсними результати біржових торгів, проведених 27.12.2012 товарною біржею "Регіональна універсальна біржа" з продажу нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення № 70 по проспекту Мазепи Івана (раніше - проспект Петровського), 44А в м.Дніпро (раніше - м. Дніпропетровська), загальної площею 90,4 кв.м., оформлених протоколом 27.12.2012;

- визнано недійсним договір купівлі-продажу № 1118 від 11.07.2013, зареєстрований приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, укладеного між ліквідатором-арбітражним керуючим ОСОБА_6 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тулс" з відчуження нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення № 70 по проспекту Мазепи Івана (раніше - проспект Петровського), 44А в м.Дніпро (раніше - м. Дніпропетровська), загальної площею 90,4 кв.м. (а.с.87-99 том 1).

Ухвала суду обґрунтована тими обставинами, що на час включення майна банкрута до ліквідаційної маси та його продажу з торгів рішення Дніпропетровської міської ради від 02.03.2011 № 16/9 щодо передачі спірного комунального майна на баланс КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради в повному обсязі виконано не було, нерухоме майно обліковувалось на балансі Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району за відсутності правових підстав.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.12.2016: апеляційну скаргу арбітражного керуючого ОСОБА_3 на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 у справі № 38/5005/5752/2012 залишено без задоволення; ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 у справі № 38/5005/5752/2012 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.03.2017 ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 у справі №38/5005/5752/2012 залишено без змін.

Отже, зазначеними вище судовими рішеннями встановлено, що спірне майно не належало Комунальному виробничому житловому ремонтно-експлуатаційному підприємству Ленінського району, у зв'язку з чим, дії ліквідатора щодо включення цього майна до ліквідаційної маси підприємства-боржника, та подальша його реалізація визнані неправомірними, а договір купівлі-продажу, за яким відбулося відчуження майна, визнано недійсним.

З урахуванням, положень частини 4 статті 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 у справі № 38/5005/5752/2012 є такою, що набрала законної сили (довідка, а.с.100).

Окрім того, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2011 у справі № 9/5005/15290/2011 задоволено позов Дніпропетровської міської ради до Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району про зобов'язання вчинити певні дії та зобов'язано Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Ленінського району передати шляхом підписання ліквідаційною комісією Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району в особі голови ліквідаційної комісії ОСОБА_9 авізо та актів приймання-передачі зі свого балансу на баланс Комунального підприємства "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради об'єкти нерухомого майна (із відповідною технічною та іншою документацією), розташовані у м. Дніпропетровську (зокрема, і спірне нежитлове приміщення).

Вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22.04.2016 у справі №201/17998/15-к встановлено факт протиправного невиконання вимог рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2011 у справі № 9/5005/15290/2011, вчиненого головою ліквідаційної комісії Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району ОСОБА_9 всупереч інтересам територіальної громади м. Дніпропетровська, як власника спірного нерухомого майна.

В той же час, норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення.

При цьому, згідно зі статтею 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

З урахуванням того, що у справі № 38/5005/5752/2012 було встановлено факт недійсності договору купівлі-продажу, зареєстрованого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, укладеного між ліквідатором-арбітражним керуючим ОСОБА_6 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тулс" з відчуження нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення № 70, що розташоване на І поверсі поз. 1-10 в будинку 44А (літ. А-5) по проспекту Мазепи Івана (раніше - проспект Петровського) в м. Дніпро, загальної площею 90,4 кв.м., що свідчить про вибуття спірного майна з володіння законного власника - територіальної громади міста з порушенням вимог чинного законодавства, та поза його волею, судом під час розгляду даної справи вказані обставини не встановлюються та не доводяться з огляду на таке.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Суд враховує, що рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", яке є в силу статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" джерелом права, визначено, що "право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів ("Брумареску проти Румунії", § 61)".

В силу частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.

Таким чином, судове рішення у справі № 38/5005/5752/2012 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення не можуть йому суперечити.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, господарський суд виходив також із слідуючого.

Відповідно до статті 318 Цивільного кодексу України одним з суб'єктів права власності є територіальна громада міста, яка реалізує свої повноваження власника через відповідну міську раду (стаття 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Згідно з частиною 7 статті 319 Цивільного кодексу України діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 321 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 8 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

При цьому, згідно з пунктом 30 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна.

Отже, лише за наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування, оформленого рішенням, прийнятим виключно на пленарному засіданні Дніпропетровської міської ради, можливе розпорядження спірним нерухомим майном.

Відповідно до вимог чинного законодавства України, норма частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, який в постановах № 916/2129/15 від 05.10.2016, № 916/2131/15 від 25.01.2017 дійшов висновку, що витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів.

Аналогічні висновки щодо можливості витребування нерухомого майна, що вибуло поза волею власника, викладені в постановах Верховного Суду України від 30.09.2014 у справі № 3-122гс14, від 11.06.2014у справі №6-52цс14, від 08.06.2016 у справі № 6-3089ц15.

Так, у відповідності до статті 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно з нормами статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Пунктом 3 частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, у випадку якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційним позовом).

Норма частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України (пункт 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", пункт 21 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав ").

Таким чином, суд погоджується з твердженням прокурора про те, що спірне нерухоме майно вибуло з комунальної власності з порушенням чинного законодавства поза волею Дніпровської міської ради і отже, позивач має право на його витребування у відповідача на підставі статті 388 Цивільного кодексу України (аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду України від 25.01.2017 у справі № 3-1533гс16(1)).

Слід зазначити, оскільки судовим рішенням у справі № 38/5005/5752/2012 включення спірного майна до ліквідаційної маси боржника та його продаж з відкритих торгів визнано неправомірним, а безпосередньо договір купівлі-продажу майна визнано недійсним, особа, яка придбала це майно, не є добросовісним набувачем, у якого майно не може бути витребувано відповідно до частини 2 статті 388 Цивільного кодексу України (постанова Верховного Суду України від 03.10.2011, у справі № 3-98гс11).

На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи відповідача відносно вибуття спірного майна з володіння позивача за його волею, суд вважає безпідставними та такими, що спростовуються наявними у справі доказами, які свідчать про відсутність волевиявлення позивач на відчуження спірного майна в рамках процедури банкрутства Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району. Так, щодо рішення Дніпропетровської міської ради "Про затвердження проміжних ліквідаційних балансів юридичних осіб деяких комунальних житлово-експлуатаційних підприємств Дніпропетровської міської ради" №41/22 від 28.03.2012 та рішення Дніпропетровської міської ради "Про вирішення питання комунальної власності територіальної громади міста" № 29/37 від 24.07.2013, в частинах, які стосуються спірного нерухомого майна, такі ненормативні акти (акти індивідуальної дії) не можуть вважатися згодою на відчуження означеного майна для погашення вимог кредиторів в процедурі припинення Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району, оскільки приймались саме за наслідками неправомірних дій голови ліквідаційної комісії Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району ОСОБА_9 та арбітражного керуючого ОСОБА_6

Відтак доводи відповідача відносно вибуття спірного майна з володіння позивача за його волею господарський суд вважає безпідставними та такими, що спростовуються наявними у справі доказами, які свідчать про відсутність волевиявлення позивача на відчуження спірного майна у процедурі банкрутства Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району, оскільки рішення про відчуження майна радою не приймалося.

Доводи відповідача на неврахування тієї обставини, що спірне нерухоме майно вибуло на виконання судового рішення, господарський суд також відхиляє з тих міркувань, що постанову суду першої інстанції у справі № 38/5005/5752/2012 про введення ліквідаційної процедури у справі про банкрутство не можна вважати судовим рішенням, на виконання якого безумовно здійснюється реалізація майна боржника, оскільки даним судовим актом вводиться особлива процедура банкрутства боржника, а сама реалізація майна боржника або передача майна, яке перебувало у нього на праві власності чи господарського відання, іншим юридичним особам здійснюється з врахуванням положень законодавства, що регулює хід ліквідаційної процедури та інших особливостей правового статусу майна боржника, визначених спеціальними законами щодо різних категорій боржників (комунальне майно, майно, що може завдати шкоди, довкіллю, майно мобілізаційного резерву).

Щодо необхідності встановлення у даній справі особи, яка винна в недійсності договору купівлі-продажу спірного майна, та вирішення питання стягнення на користь добросовісного набувача понесених ним витрат на придбання майна, господарський суд відзначає, що вирішення вказаних питань не є предметом спору у даній справі, окрім того, відповідач не позбавлений права звернутися до суду з позовом до продавця витребуваного майна в порядку статті 661 Цивільного кодексу України з вимогою про відшкодування збитків, завданих вилученням у нього товару за рішенням суду з підстав, що виникли до моменту його продажу.

При розгляді даної справи господарським судом враховано також, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з частиною 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Враховуючи усталену практику Європейського Суду з прав людини, в якій напрацьовано певні критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у даному спорі також підлягає з’ясуванню: чи мало місце втручання держави у право мирного володіння майном, чи відповідає таке втручання критерію законності, чи здійснене втручання в інтересах суспільства, чи відповідає втручання принципу правової визначеності, чи дотримано справедливий баланс між суспільним інтересом та правом особи на мирне володіння майном?

Матеріли даної справи свідчать, що критерій законності - дотримано, оскільки позивач, як орган місцевого самоврядування, вчинив дії, спрямовані на витребування майна у добросовісного набувача у відповідності до прямих норм національного законодавства, а саме - Цивільного кодексу України, який є доступним для заінтересованих у даному спорі осіб, а його норми є чіткими та передбачуваними у питаннях їх застосування та наслідків дії таких норм. При цьому, вилучення майна у відповідача державою ще не відбулося, оскільки для досягнення цих цілей позивач звернувся до компетентного суду, виключно за рішенням якого, може отримати таку можливість за своїм віндикаційним позовом до відповідача, тобто у судовому порядку, який також визначено відповідними процесуальними законами.

З урахуванням встановлених у даному спорі обставин, господарський суд вважає виправданими втручання позивача (особа якого ототожнюється відповідачем з державою в силу того, що позивач є органом місцевого самоврядування), в право власності відповідача, оскільки воно здійснюється насамперед з метою захисту позивачем, як власником комунального майна, свого порушеного права, а не з метою "суспільного, публічного інтересу". У даному випадку наявність суспільного, публічного інтересу підтверджена у відповідному обґрунтуванні, яке наведене прокурором та підтверджене матеріалами справи, зокрема полягає в тому, що право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівні з правами власності інших суб'єктів, а об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом. При цьому, фактично звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільнозначимого питання набуття у власність об'єктів нерухомості комунальної власності та дотримання конституційного принципу рівності усіх перед законом.

Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаним з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

Означені норми статей 386, 387 та частини 3 статті 388 Цивільного кодексу України - прямо не покладають на власника майна, який витребує майно у добросовісного набувача обов'язку будь-якої компенсації для досягнення "справедливої рівноваги інтересів". Разом із цим, норми частин 3 та 4 статті 390 Цивільного кодексу України наділяють добросовісного набувача (володільця) вимагати від власника відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів; а також правом залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди, а якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, також правом на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість. За загальним приписом, який міститься в частині 1 статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

У даному спорі відповідачем не заявлялись зустрічні вимоги до позивача щодо відшкодування йому будь-яких витрат, як і вимоги про відшкодування збитків до особи, від якої було набуте спірне нерухоме майно (ТОВ "Регіонінвестгрупп").

Відтак гарантії непорушності права власності насамперед розповсюджуються на позивача, а відповідач може отримати тільки захист своїх майнових інтересів, на яке вплине вилучення спірного майна з його володіння. При цьому, в даному випадку суд застосовує вилучення у відповідача на користь позивача спірного майна, як виняток, передбачений законом (Цивільним кодексом України), та єдиний можливий спосіб захисту права власності на майно первісного власника, який призведе до реального відновлення його порушеного права.

Пунктом 10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" визначено, що результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67, 68 Господарського процесуального кодексу України), відстрочку або розстрочку виконання рішення (стаття 121 Господарського процесуального кодексу України).

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника. Законодавчою підставою для втрати особою права власності у часі є положення Цивільного кодексу України про набувальну давність (стаття 344 Цивільного кодексу України). А тому, положення про позовну давність до заявлених позовних вимог про витребування майна у порядку статті388 Цивільного кодексу України не застосовуються (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду України від 05.10.2016 №3-604гс16 (господарська справа 916/2129/15), Вищого господарського суду України від 08.11.2016 № 916/1624/15).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, недійсність правочину купівлі-продажу, за яким спірне майно вибуло з володіння позивача, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду, була встановлена господарським судом Дніпропетровської області ухвалою від 29.08.2016 по справі № 38/5005/5752/2012.

Щодо клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд зазначає таке.

Провадження у даній справі було порушено господарським судом 05.12.2016, а отже, відповідач протягом більше восьми місяців мав достатньо часу для надання додаткових доказів на підтвердження своєї правової позиції. При цьому, нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України"). Судом враховано, що перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету. Отже, у задоволенні вказаного клопотання судом було відмовлено, оскільки відповідачем було надано суду відзив на позовну заяву із доказами, на підтвердження викладених у ньому обставин, а також заяву про застосування строку позовної давності, до якої долучені всі документи, які підтверджують викладені в ній обставини, позиція відповідача є зрозумілою та в матеріалах справи наявні всі необхідні докази, які дозволяють надати оцінку викладеним у відзиві та заявах відповідача обставинам.

Враховуючи все викладене, позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в сумі 2 067 грн. 00 коп. покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 2, 4-5, 12, 29, 33, 34, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" (49000, м. Дніпро, Лоцьманський узвіз, будинок 3-Б, кімната 35; ідентифікаційний код 24439634) на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 75, ідентифікаційний код 26510514) нежитлове приміщення № 70, що розташоване на І поверсі поз. 1-10 в будинку 44А (літ. А-5) по проспекту Мазепи Івана (раніше - проспект Петровського) в м. Дніпро, загальної площею 90,4 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 91060512101).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" (49000, м.Дніпро, Лоцьманський узвіз, будинок 3-Б, кімната 35; ідентифікаційний код 24439634) на користь прокуратури Дніпропетровської області (49000, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 38; ідентифікаційний код 02909938) 2 067 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.09.2017.

Суддя

ОСОБА_10