Справа № 355/17/17

Головуючий у І інстанції Єременко В. М.

Провадження № 22-ц/780/4459/17

Доповідач у 2 інстанції Сушко Л. П.

Категорія 40

06.09.2017

УХВАЛА

Іменем України

06 вересня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Ігнатченко Н.В., Мельника Я.С.

при секретарі: Тимошевській С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Баришівського районного суду Київської області від 01 серпня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про захист гідності, честі та відшкодування заподіяної моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2017 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з вищезазначеним позовом обґрунтовуючи його тим, що з відповідачами по справі ОСОБА_3 та її дочкою ОСОБА_4 ОСОБА_26 проживає в с. Семенівка Баришівського району Київської області і є сусідами. Протягом всього періоду проживання сторони систематично спілкувалися і підтримували добросусідські відносини. Але останніх півтора роки ОСОБА_3 та її дочка, ОСОБА_4 безпричинно створюють конфлікти, які ініціює ОСОБА_3, а ОСОБА_4 їй у цьому намагається надавати всіляку підтримку. Причини цих конфліктів є надуманими і безпідставними, у ході яких відповідачі вдавалися до нанесення образ на адресу позивача, на адресу її чоловіка ОСОБА_6 їх сина ОСОБА_7 та дружини сина в нецензурній формі, а також ображають позивача принизливими прізвиськами. Відповідачі навмисне поширюють в с. Семенівна та за її межами неправдиві чутки на адресу позивача, принижуючи її честь і гідність. Ними протягом останнього часу була поширена неправдива інформація серед жителів села Семенівка і за його межами, зокрема, і по телеканалу ІСТУ про те, що ОСОБА_2 украла у них 2 сотки городу та незаконно поставила паркан на земельній ділянці її брата - ОСОБА_8, який є глухонімим, а також ображає його в непристойній формі, ходить у нього на подвір'ї та краде його майно. Крім того, відповідачі поширюють неправдиву інформацію про те, що ОСОБА_2 вчиняла крадіжку на їх городі огірків та картоплі, вкрала майновий сертифікат батька ОСОБА_3, а також її рушник, вкрала в дитячому садку каструлі і сковороди, незаконно заволоділа нібито її дойчмарками, а в період роботи секретарем Семенівської сільської ради викрала в сільській раді магнітофон і комп'ютер та понищила погосподарські і земельно - шнурові книги сільської ради, а також підробляла, зловживаючи своїм службовим становищем, державні акти на приватизацію земельних ділянок та незаконно заволоділа земельними паями, які повинні бути наділені працівникам колишнього КСП ,,Семенівка". Крім того, ними поширюється неправдива інформація про те, що позивач по домовленості із лісниками Березанського лісництва організувала і проводила незаконну рубку дерев для особистих потреб. Відповідачка ОСОБА_3 в образливій і принизливій формі також поширювала інформацію про те, що нині покійний батько позивача при житті був глухонімим, що насправді не відповідає дійсності. На початку жовтня 2016 року вона поширила в с. Семенівка неправдиву інформацію про те, що нібито до ОСОБА_2 додому прибув спеціальний автомобіль і її з чоловіком - ОСОБА_6 у примусовому порядку забрали з дому та відвезли до психіатричної лікарні в м. Глеваха Київської області. Вищевказану неправдиву інформацію ОСОБА_4 також поширює у мережі Інтернет. Позивач - ОСОБА_2 неодноразово зверталася до відповідачів по справі із проханням припинити по відношенню до неї і членів її сім'ї таку протиправну поведінку та пропонувала підтримувати добросусідські відносини, але вони для себе ніяких позитивних висновків не зробили і продовжують поводитися таким же чином та порушувати її честь і гідність, як людини і громадянина. Із приводу протиправної поведінки відповідачів стосовно позивача та членів її сім'ї ОСОБА_2 зверталася за правовою допомогою до правоохоронних органів та в інші державні установи і організації, але це позитивних результатів не дало. У зв'язку із грубим порушенням відповідачами немайнових прав позивача, пов'язаними із поширенням ними стосовно неї негативної, недостовірної інформації, що ганьбить гідність та честь, як людини і громадянина, ОСОБА_2 звернулася до суду за їх захистом і вважає, що у судовому порядку відповідачів по справі слід зобов'язати спростувати поширену ними стосовно неї недостовірну інформацію у спосіб, яким відповідачі її поширили, а саме шляхом повідомлення по телебаченню, а також оголошення на зібранні громадян. Крім того, поширенням відповідачами по справі стосовно позивача негативної недостовірної інформації серед широкого кола громадян України, як вважає ОСОБА_2, їй заподіяно значну моральну ( немайнову ) шкоду, оскільки такі протиправні дії відповідачів викликали у неї сильні душевні страждання та хвилювання, негативно відобразилися на стані здоров'я, яке значно погіршилося, і вона змушена була звертатися до лікарів за медичною допомогою. Вона перенесла на серці складну хірургічну операцію у 2014 році і на даний час є інвалідом третьої групи. Такі протиправні дії відповідачів порушили її нормальні життєві зв'язки і все це потребує від неї додаткових зусиль для нормалізації свого життя. Заподіяна їй моральна шкода полягає у приниженні її честі і гідності. А тому заподіяну їй відповідачами по справі моральну шкоду вона оцінює у грошовій формі на загальну суму - 90 тис. грн. і вважає, що вона повинна бути стягнута з відповідачів на її користь по 45 тис. грн. з кожного.

У зв'язку з цим ОСОБА_2 просила постановити рішення, яким негативну інформацію, поширену відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про те, що позивач украла у них дві сотки городу та незаконно поставила паркан на земельній ділянці її брата, ОСОБА_8, який є глухонімим, а також ображає його в непристойній формі, ходить у нього на подвір'ї та краде його майно, що вчиняла крадіжку на їх городі огірків та картоплі, вкрала майновий сертифікат батька ОСОБА_3, а також її рушник, вкрала в дитячому садку каструлі і сковороди, незаконно заволоділа її дойчмарками, а в період роботи секретарем Семенівської сільської ради викрала в сільській раді магнітофон, комп'ютер та понищила погосподарські і земельно - шнурові книги сільської ради, а також підробляла, зловживаючи своїм службовим становищем, державні акти на приватизацію земельних ділянок та незаконно заволоділа земельними паями, які повинні бути наділені працівникам колишнього КСП „Семенівка", що по домовленості із лісниками Березанського лісництва організувала і проводила незаконну рубку дерев для особистих потреб, інформацію про те, що нині покійний батько позивапча при житті був глухонімим, інформацію про те, що до позивача додому на початку жовтня 2016 року прибув спеціальний автомобіль і її з чоловіком - ОСОБА_6 у примусовому порядку забрали з дому та відвезли до психіатричної лікарні в м. Глеваха Київської області - визнати недостовірною і такою, що ганьбить гідність і честь ОСОБА_2 та зобов'язати відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 спростувати поширену ними недостовірну інформацію стосовно позивача - ОСОБА_2, шляхом звернення до жителів с. Семенівка Баришівського району Київської області у приміщенні сільського будинку культури с. Семенівка, а також зобов'язати відповідачку ОСОБА_4 спростувати поширену нею неправдиву інформацію стосовно позивача, яка ганьбить її честь і гідність на телеканалі ІСТУ та у мережі,, Інтернет ", стягнути із відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 заподіяну моральну шкоду в грошовій формі на суму по 45 000 гривень з кожної та стягнути із відповідачів по справі на користь ОСОБА_2 витрати, пов'язані із оплатою судового збору за розгляд справи в суді.

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 01 серпня 2017 року у задоволені позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове по суті позовних вимог, посилаючись на його незаконність, несправедливість, необґрунтованість, порушення судом норм матеріального і процесуального права. Вважає, що суд безпідставно не взяв до уваги покази її свідків, чим допустився порушення ст. 57 ЦПК України.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що даючи оцінку скаргам, з якими сторони звертались до різних інстанцій, вважає, що між ними мали місце неприязні відносини, які переростали у сварки на ґрунті не урегульованого питання - межі, де кожна сторона по своєму доносить свою частину «правди», а тому на переконання суду відображені конфлікти, озвучені на відео, в письмових скаргах, носять оціночні твердження. Крім того суд першої інстанції зазначив, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів того, що саме відповідач ОСОБА_4 розповсюдила вказану ним інформацію в соціальній мережі.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Згідно ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та ( або ) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Відповідно до змісту ст.ст. 94, 277 ЦК України: фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Реалізація такого права і є основною метою звернення за захистом, хоча про можливість вимагати відшкодування завданої поширенням неправдивої інформації, шкоди також стоять ряд питань, які підлягають до з,ясування в судовому засіданні, а саме питання доказів для реалізації права захисту у судовому порядку саме фізичною особою, так як лише людині притаманні почуття, внутрішні переживання, породжені внаслідок приниження чи образи, несправедливих звинувачень або наклепу щодо неї.

Відповідно до положеннь ст. 277 ЦК України та ст. 10 ЦПК України обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, однак позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а суд в свою чергу дає оцінку цим доводам.

Формування доказової бази при поданні позову про захист немайнового права, а саме щодо захисту честі та гідності, ділової репутації шляхом, як правило, спростування недостовірної інформації залежить від способу, форми, в якій виражено посягання на охоронювані законом права та свободи.

Суд не вправі зобов'язувати відповідача вибачатися перед позивачем у тій чи іншій формі, оскільки примусове вибачення як спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення, недостовірної інформації не передбачено у статтях 16, 277 ЦК України.

Відповідно до постанови № 1 від 27.02.2009 року Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи». Так, належним відповідачем у разі поширення оскаржуваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місце розташування) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщенозазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Автора недостовірної, неправдивої чи неповної інформації не завжди можна притягнути до відповідальності, але особа, яка звертається за захистом порушених прав, має можливість вимагати спростування негативної інформації у спосіб, в який таку інформацію було оприлюднено.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ст. 31 Закону України „ Про інформацію " передбачено, що якщо порушенням права на свободу інформації особі завдано матеріальної чи моральної шкоди, вона має право на її відшкодування за рішенням суду.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Відповідно до ч. ст. 64 Закону України „ Про телебачення і радіомовлення " громадяни або юридична особа мають право вимагати від телерадіоорганізації спростування поширених у її програмі чи передачі відомостей, які не відповідають дійсності та/або принижують честь і гідність особи.

Згідно ст. 66 Закону України „ Про телебачення і радіомовлення " моральна ( немайнова ) шкода відшкодовується відповідно до вимог Цивільного кодексу України.

У доктрині цивільного права поняття честь і гідність - це важливі духовні нематеріальні блага, втілені у самій особі громадянина або юридичної особи.

Честь - це певна соціальна оцінка громадянина або юридичної особи, яка визначається вчинками, виробничою діяльністю та поглядами конкретної особи в контексті норм суспільного життя.

Гідність - це самооцінка особою своїх ділових, моральних та інших соціальних якостей. Існують певні об'єктивні критерії при визначенні честі і гідності, які підлягають оцінці на предмет и порушення чи не порушення.

Право на недоторканність гідності та честі полягає у забороні здійснювати будь-які дії, якими можуть бути порушені ці особисті немайнові права. Здебільшого честь та гідність можуть порушуватися шляхом поширення недостовірної інформації. При цьому неважливо, яким способом здійснюється поширення інформації (усним, письмовим, за допомогою творів мистецтва, міміки, жестів та інших усталених дій, за допомогою ЗМІ, електронних комунікацій тощо). Основним є те, щоб ця інформація стосувалася певної особи, була викладена недостовірно та порушувала її особисті немайнові права.

Ділова репутація - суспільна категорія, дуже близька до честі і гідності. Право на недоторканність ділової репутації означає повноваження вимагати недоторканності ділової репутації, яке полягає у забороні здійснювати будь-які дії, якими може бути порушене це особисте немайнове благо. Здебільшого право на недоторканність ділової репутації фізичної особи може порушуватися шляхом поширення недостовірної інформації, наприклад шляхом недобросовісної реклами, порушенням вимог про законодавства про захист економічної конкуренції тощо.

Як і у випадку недоторканності гідності та честі, основною вимогою до цієї інформації є те, щоб вона стосувалася певної особи, була викладена недостовірно та порушувала право на ділову репутацію фізичної особи.

Право на захист гідності, честі та ділової репутації здійснюється відповідно до вимог Гл. 3 та статей 275-280 ЦК України. Основним способом захисту при цьому законодавець визначає судовий.

Зміст цивільно-правового захисту честі, гідності та ділової репутації становлять правовідносини, за яких морально потерпіла сторона наділяється правом вимагати через суд спростування відомостей, які порочать її честь, гідність та ділову репутацію, а друга сторона, яка такі відомості поширила, зобов'язана дати спростування, якщо не доведе, що відомості відповідають дійсності.

Засобом захисту честі і гідності та ділової репутації фізичної або юридичної особи є спростування відомостей, які їх порочать, або відповідь на них. Розгляд справ про захист честі й гідності надає широкі можливості для підвищення культури спілкування між людьми та глибшого з'ясування причин, за яких відбувається часте поширення недостовірної інформації та приниження людської гідності.

Під поняттям «спростування» розуміється доведення неправильності, помилковості, хибності будь-чиїх тверджень, переконань або їх заперечення. Відповідно до норм Цивільного кодексу України, спростування має відбуватись, як правило, у формі, ідентичній поширенню інформації, а коли це неможливо чи недоцільно, - в адекватній чи іншій формі, з урахуванням того, що воно повинно бути ефективним.

Негативною є інформація, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Згідно з ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від №1 від 27.02.2009 року, належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини другої статті 119 ЦПК).

Встановлено, що зафіксувати факт розміщення в мережі інформації про особу та зміст такої інформації можливо шляхом збереження на електронному носії відповідної копії Інтернет-сторінки. Позивач ОСОБА_2 повинна була залучити свідків, які в подальшому своїми показами підтвердили б автентичність тексту наданої в якості доказу роздруківки Інтернет-сторінки змісту сторінки, який вони бачили у мережі. Однак ОСОБА_2 належним чином не з'ясувала питання наявності свідків, які бачили цю інформацію в мережі Інтернет, що було б особливо актуальним у разі, коли інформація про особу, що стала приводом для звернення за захистом порушеного права, на момент розгляду справи у суді була їм доступна і не видалена.

Позивач ОСОБА_2 та її представник не ставили питання щодо проведення ІТ експертизи, не подавались запити власнику веб-сайту, не заявлялись клопотання до суду про витребування доказів для підтвердження її позовних вимог, тощо.

Стосовно розповсюдження відомостей в мережі інтернет відповідачем ОСОБА_4 то вона заперечує факт розповсюдження нею такої інформації щодо позивача в соціальній мережі «ВКонтакті» та пояснила, що в соціальних мережах може зареєструватися будь-яка людина і під будь-яким іменем. ОСОБА_4 вважає, що створення сторінки та розміщення на ній різного роду публікацій, фотографій від її імені може робити хто завгодно.

Суд зазначає, що показання свідка в цивільному процесі є одним з найважливіших джерел доказів, із якого суд одержує відомості про наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Аналізуючи судову практику стосовно захисту немайнових прав, спостерігається використання показів свідків в якості основного доказу факту усного поширення інформації про особу. Свідок зобов'язаний дати правдиві показання щодо відомих йому обставин та попереджається судом про відповідальність за неправдиві покази. Свідки, залучені позивачем до справи є її близькими родичами, або родичами не першої черги, чи товаришами і відповідно зацікавлені на боці ОСОБА_2

Суд також звертає увагу, що при розгляді справ про захист честі, гідності, ділової репутації судом на підставі доказів, поряд з іншим, повинно бути перевірено, чи не містить поширена інформація оціночних суджень. Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 30 Закону України "Про інформацію" - ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Право висловлювати судження, оцінку, думки закріплено також у ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною законодавства України.

Свідок ОСОБА_9 28.02.2017 року пояснив суду, що він являється членом виконкому Семенівської сільської, є приватним підприємцем та перебуває у родинних відносинах з сім'єю позивача. Зазначив суду, що конфлікт сторін виник біля 2-х років тому із-за дерева, яке нависло з боку земельної ділянки ОСОБА_8 на земельну ділянку ОСОБА_2 Свідок вважає, що канал ІСТВ висвітлив тільки ту інформацію, яку надавала ОСОБА_4 На сьогодні в Інтернеті він нічого негативного щодо ОСОБА_2 не бачить з боку відповідачів.

Свідок ОСОБА_7 пояснив суду, що він являється сином позивача по справі. Спір між сторонами розпочався із-за дерева. 06.10.2016 року він був присутній, коли обміряли межу. Відеозйомка проводилась обома сторонами конфлікту. Він не є активним користувачем Інтернету. Вважає, що відповідачі ображали його маму.

Свідок ОСОБА_10 пояснив суду, що він не має нарікань ні до однієї ні до другої сторони. З чого почався у них конфлікт йому не відомо. Безпосередньо від ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про образи ними ОСОБА_2 він не чув.

Свідок ОСОБА_6 пояснив суду, що позивачка по справі його дружина. Більше сорока років він знає ОСОБА_3, а її дочку ОСОБА_4 значно менше. Останні два роки їх сім'я свариться з відповідачами через гілки на дереві.

Свідок ОСОБА_11 пояснив суду, що йому не відомі обставини розповсюдження ОСОБА_4 негативної інформації відносно ОСОБА_2

ОСОБА_12 пояснила суду, що вона працює вчителем Семенівської ЗОШ 1-111 ступенів і своєї сторінки в мережі Інтернет не має. Відповідачку по справі ОСОБА_4 вона навчала у школі і характеризує її тільки з позитивного боку. Свідок не чула, щоб відповідачі розповсюджували негативну інформацію щодо позивача. ОСОБА_28 працює разом у школі з батьком відповідачки і про нього також відзивається позитивно. Сюжет по телеканалу ІСТВ вона бачила.

Свідок ОСОБА_13 пояснила суду, що працює директором Семенівської ЗОШ 1-111 ступенів, знає сторони по справі. ОСОБА_14 працює вчителем фізики у школі, добрий, порядний чоловік. Свідок не бачила з боку відповідачів, щоб вони щось говорили на адресу ОСОБА_2 Ті образи, які написані в позові, свідок від відповідачів жодного разу не чула на рахунок ОСОБА_2 Окрім того ОСОБА_13 є депутатом сільської ради і володіє інформацією та знає, що в основі конфлікту лежить земельний спір. ОСОБА_2 приходила у школу звинувачувала її, як директора в корупції, потім писала листа на неї в районний відділ освіти. На виконкомах, на сесіях сільської ради озвучувалась інформація про вигрібну яму, запахи від якої відчуваються на дорозі.

Свідок ОСОБА_15 пояснила суду, що сім,ю ОСОБА_3 знає з найкращого боку і бажає сторонам помиритись, так як вони між собою «куми» - ОСОБА_4 є хрещеницею ОСОБА_2 Восени 2016 року, коли свідок отримувала зерно за пай, то була свідком того, як ОСОБА_2 ображала сім,ю ОСОБА_3. ОСОБА_15 не чула, щоб ОСОБА_3 з дочкою ОСОБА_4 коли-небудь ображали ОСОБА_2 та розповсюджували відносно неї неправдиву інформацію. ОСОБА_4 нічого ніколи не казала поганого на ОСОБА_2 За ті речі, що в Інтернеті, свідко не знає, і не знає хто їх писав, але бачила психологічний стан ОСОБА_4 і те, як її тіло «тіпало» та вона плакала.

Свідок ОСОБА_16 пояснив суду, що із сторонами він перебуває в нормальних відносинах. Все почалося з вигрібної ями, а потім з земельної ділянки. Свідок є депутатом Семенівської сільської ради та членом виконкому сільської ради. Він не чув щоб ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розповсюджували погану інформацію на ОСОБА_17 Брат ОСОБА_3 - ОСОБА_8 є інвалідом дитинства, глухонімий та порядний чоловік. ОСОБА_18 порядні люди, працюють в освіті. На тій землі із-за якої розгорівся конфлікт, жили предки ОСОБА_18, а сім,я ОСОБА_17 появилась там значно пізніше. Все, що написано в позовній заяві, ОСОБА_16 вважає неправдою.

Свідок ОСОБА_19 пояснила суду, що вона працює викладачем в коледжі в м.Києві. ОСОБА_3 є її мама. Конфлікт з сім,єю ОСОБА_17 розпочався із-за землі. Сім,я ОСОБА_3 - освітяни і те, що коїться, їх вибиває з колії, так як постійно паплюжать її батьків, сестру, які є вчителями, де пишуться позивачем заяви на місця роботи її близьких родичів. ОСОБА_2 та її чоловік ОСОБА_20 постійно провокують її глухонімого дядька і вона це сама бачила. Вони спочатку крутять дулі, показують палець до голови, а потім знімають на мобільний телефон. А сільський голова своєю поведінкою всіляко підтримує позивача.

Свідок ОСОБА_14 пояснив суду, що він є чоловіком ОСОБА_3 та батьком ОСОБА_4 Більше року з ОСОБА_2 у їх сім,ї склались погані стосунки. ОСОБА_2 поширює відносно нього неправдиву інформацію, писала на нього заяви. Ні він, ні члени його родини не ображали ОСОБА_2 і не розповсюджували проти неї неправдиву інформацію. В основу позову покладені гроші, які ОСОБА_21 хоче отримати. Глухонімий ОСОБА_8 не конфліктна людина, але коли його спровокувати, то у відповідь може теж показати дулю.

Свідок ОСОБА_29 пояснив суду, що він в селі Семенівка очолює Сільськогосподарське фермерське господарство та знає сторони конфлікту. В селі проживає 30 років. Честь вчителя він захищав і буде захищати, так як вчителя принижувати безпідставно - це аморально і грош ціна тій людині, яка хоче виразити це в грошовому еквіваленті. Свідок радив ОСОБА_2 вирішити конфлікт мирним шляхом, але вона не бажає. ОСОБА_4 та її маму ОСОБА_3 він може поставити у приклад, так як у цій сім,ї було правильне виховання і порочать їх неправильно. Те, що перелічено в позові щодо образ з боку відповідачів на адресу позивача, він вперше почув в судовому засіданні.

Свідок ОСОБА_23 пояснила суду, що знає сторони. З ОСОБА_2 товаришує з дитинства. Відповідачі до неї не приходили і щось неправдиве на позивачку їй не говорили. Чи говорили жителі села, що ОСОБА_24 знаходиться на лікуванні в смт. Глеваха свідку невідомо.

Свідок ОСОБА_25 пояснив суду, що викладені в позовній заяві факти щодо образ відповідачами позивача - є бредовими. ОСОБА_25 вважає, що ОСОБА_2 хоче отримати гроші. Сім,ю ОСОБА_4 - ОСОБА_3 він знає, як порядну сім,ю, якби всі такі були в Україні. З 03.03.1985 року по 2015 рік він працівав сільським головою села Семенівка. Він не чув і не бачив щоб відповідачі ображали позивачку ОСОБА_2 Навіть немає поводу, щоб через суд вирішувати це питання. Свідку не відомі факти розповсюдження ОСОБА_4 якоїсь негативної інформації щодо ОСОБА_2 в мережі Інтернет - це видумки позивача. Чоловік позивачки просто попав під її вплив. Глухонімий брат відповідачки ОСОБА_8 - чесний чоловік. Причиною конфлікту є земельний спір.

Судом встановлено і це не заперечує позивач ОСОБА_2, що причиною сварок між сторонами є земельний спір, який почався півтора роки тому, а саме за межу, яка розділяє дві суміжні земельні ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_8, який є глухонімим. ОСОБА_8 являється рідним дядьком відповідачки по справі ОСОБА_4, яка не може змиритися з тими знущаннями, як вона зазначає, які чинить родина позивача по відношенню до нього, так як він обмежений в своїх правах довільно спілкуватися з оточуючими його людьми в зв'язку з наявною у нього вадою та не може таким чином дати словесну відповідь тим нападкам сусідів, що глузують з нього, застосовують фізичну силу (душать за горло), а потім фотографують мову його жестів, яку він намагається їм висловити у відповідь. ОСОБА_4 переконана в тому, що ОСОБА_26 незаконно, безпідставно провокує із своїм чоловіком ОСОБА_6 її глухонімого дядька - ОСОБА_8, та маючи родинні зв'язки з головою Семенівської сільської ради, заволоділи частиною земельної ділянки її дядька вподовж спільної межі. Окрім того ними була побудована вигрібна яма на межі суміжних земельних ділянок з отвором на поверхні, який направлений в бік домоволодіння її дядька.

Судом досліджені заяви, з якими позивач ОСОБА_2 зверталася до директора Березанської ЗОШ 1-111 степенів, де працює вчителем відповідач ОСОБА_3, та начальнику відділу освіти Баришівської РДА щодо чоловіка відповідачки ОСОБА_14 який працює вчителя Семенівської ЗОШ 1-111 ступенів, до директора коледжу, в якому працює викладачем ОСОБА_4 та до Баришівського відділення поліції Переяслав-Хмельницького ВП НП в Київській області, де по численним заявам позивача, відповідачів не було притягнуто до кримінальної відповідальності. Не залишились поза увагою суду та досліджені судом і заяви самих відповідачів в різні інстанції, де за неналежно збудовану «вигрібну яму» з порушенням вимог ДБН був притягнутий до адміністративної відповідальності чоловік позивача ОСОБА_6. Відповідачем ОСОБА_4 суду надані ксерокопії матеріалів з кримінального провадження № 12016110070000800 за ч. 1 ст. 125 КК України про те, що по її заяві внесені відомості до ЄРДР та проводиться досудове розслідування за фактом її побиття ОСОБА_6. Окрім того надала суду фотографію на якій ОСОБА_6 тримає за горло своєю правою рукою глухонімого ОСОБА_8

Судом були переглянуті відеоматеріали, що знімалися кількома камерами з боку позивача та камерою ОСОБА_4, які монтувалися обома сторонами для суду, де кожна із сторін намагалася довести свою правову позиції у даному спорі. Із переглянутих відеоматеріалів, що надала ОСОБА_2 чітко прослідковується, як глухонімий інвалід - ОСОБА_8, перебуваючи на своїй земельній ділянці, будучи збудженим, мовою жестів руками щось намагається пояснити людині, та на пальцях показує дулі людині, яка через сітку на межі знімає його на камеру. Що послужило причиною такої поведінки глухонімого інваліда, позивач суду такі відеокадри не надав. Як одна так і інша сторона надали суду відеоматеріали свого бачення встановлення «нової» межі за ініціативою позивача та її родичів між землекористувачами глухонімим ОСОБА_8 та ОСОБА_27 під звук земельного бензинового бура, де на відео окрім уривків фраз, метушні важко щось зрозуміти.

Встановлено ОСОБА_4 заперечує факт розміщення нею в мережі Інтернет недостовірної інформації і якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. З'ясувавши в судовому засіданні такі обставини, позивач повинен був скористатись положеннями ст. 33 ЦПК України. ОСОБА_2 не заявлялось жодних клопотань про проведення експертних досліджень з метою встановлення автора повідомлень розташованих в соціальній мережі «ВКонтакті» та клопотань про залучення до участі в справі в якості належного відповідача адміністрації соціальної мережі «ВКонтакті».

Встановлено, що на адресу Vkontakte.ru, яка не належить до адресного простору українського сегмента існуючої мережі Інтернет, де адміністрування цих доменних імен в державі Україна не здійснюється.

Відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року сайт соціальної мережі Vkontakte.ru було внесено до списку санкцій разом з іншими відомими Інтернет сервісами, як Mail.Ru, Однокласники, Яндекс. Зазначені в рішенні санкції передбачають блокування доступу до відповідних соціальних мереж.

З урахуванням наведеного, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки даючи оцінку скаргам, з якими сторони звертались до різних інстанцій, суд вважає, що між ними мали місце неприязні відносини, які переростали у сварки на ґрунті не урегульованого питання - межі, де кожна сторона по своєму доносить свою частину «правди», а тому на переконання суду відображені конфлікти, озвучені на відео, в письмових скаргах, носять оціночні твердження. Крім того суд першої інстанції зазначив, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів того, що саме відповідач ОСОБА_4 розповсюдила вказану ним інформацію в соціальній мережі.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції невірно оцінив докази, не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки вирази, які просить спростувати позивач відносяться до оціночних суджень.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції викладених в рішенні не спростовують.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Баришівського районного суду Київської області від 01 серпня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: