КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2017 р. Справа№ 911/841/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Мальченко А.О.

Жук Г.А.

при секретарі Драчук Р.А.

за участю представників:

від прокуратури Моцик Л.М. - посвідчення № 042321 від 29.03.2016

від позивача не з'явились

від відповідача 1 Гончаренко Є.С. - дов. б/н від 12.04.2017

від відповідача 2 Повар О.М. - дов. б/н від 14.04.2017

Кудляк О.П. - дов. б/н від 12.6. 12.2016

від третьої особи Дзюбайло О.О. - дов. № 01-2217-139 від 29.03.2017

розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги

1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Рапекс 1»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай Фуд Сервісес»

на рішення Господарського суду Київської області

від 26.05.2017 (суддя Конюх О.В.)

у справі № 911/841/17

за позовом керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області

в інтересах держави в особі

Регіонального відділення Фонду державного майна України по

Київській області (далі - РВФДМУ по Київській області)

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Рапекс 1»

(далі - ТОВ «Рапекс 1»)

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай Фуд

Сервісес» (далі - ТОВ «Скай Фуд Сервісес»)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

про визнання недійсними договору оренди та договору суборенди

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 26.05.2017 у справі № 911/841/17 позов керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області задоволено повністю. Визнано недійсним укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та ТОВ «Рапекс 1» Договір оренди №1652 нерухомого майна, що належить до державної власності від 28.01.2015. Визнано недійсним укладений між ТОВ «Рапекс 1» та ТОВ «Скай Фуд Сервісес» Договір суборенди нерухомого майна, що належить до державної власності від 21.09.2015, посвідчений приватним нотаріусом Синицею Т.В. та зареєстрований в реєстрі за №4755. Стягнуто з ТОВ «Рапекс 1» на користь Прокуратури Київської області 1600,00 грн. судового збору. Стягнуто з ТОВ «Скай Фуд Сервісес» на користь Прокуратури Київської області 1 600,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, ТОВ «Рапекс 1» оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржуване рішення прийнято за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також необґрунтовано не застосовано практику Європейського суду з прав людини та Верховного Суду України у подібних правовідносинах. За твердженнями апелянта, на момент використання результатів незалежної оцінки для визначення розміру орендної плати (протокол конкурсної комісії № 4 від 26.11.2014), така була чинною, а після затвердження стартової орендної плати з врахуванням не проведення аукціону (відсутності підстав для надання претендентами більших цінових пропозицій), відповідна плата, як і інші встановлені 26.11.2014 умови конкурсу, були відображені в Договорі оренди без будь-яких змін. З огляду на те, що результати незалежної оцінки були використані за призначенням в період їх дії, саме в цей період (6-ти місячний строк з дати оцінки) були встановлені остаточні істотні умови Договору оренди, на думку апелянта, висновки суду першої інстанції про невідповідність Договору оренди чинному законодавству (визначення вартості об'єкта оренди та орендної плати на дату укладення Договору оренди (28.01.2015), поза межами строку дії оцінки) не відповідають фактичним обставинам справи тощо.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями, справу № 911/841/17 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Дикунської С.Я., суддів: Жук Г.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2017 апеляційну скаргу ТОВ «Рапекс 1» прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 15.08.2017.

23.06.2017 до Київського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ТОВ «Скай Фуд Сервісес» на рішення Господарського суду Київської області від 26.05.2017 у справі № 911/841/17. В обґрунтування своїх вимог відповідач-2 зазначив, що оскаржуване рішення прийнято за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Крім цього, місцевим судом необґрунтовано не застосовано практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої відповідач-2 не може відповідати за помилки державних органів при укладенні Договору оренди (якщо такі мали місце), а державні органи посилаючись на те, що припустилися помилки при укладенні Договору оренди, не можуть вимагати повернення в попередній стан. За твердженнями апелянта, на момент використання результатів незалежної оцінки для визначення розміру орендної плати згідно п. 2 Методики № 629, Звіт про незалежну оцінку майна був чинним, а після затвердження стартової орендної плати відповідна плата, як і інші встановлені 26.11.2014 умови конкурсу, були відображені в Договорі оренди без будь-яких змін. Відтак, на думку апелянта, істотні умови Договору оренди були погоджені сторонами ще 26.11.2014 й з моменту погодження залишалися незмінними. Оскільки результати незалежної оцінки були використані за призначенням в період їх дії, саме в цей період (6-ти місячний строк з дати оцінки) були встановлені остаточні істотні умови Договору оренди, на думку апелянта, висновки суду першої інстанції про невідповідність Договору оренди чинному законодавству (визначення вартості об'єкта оренди та орендної плати на дату укладення Договору оренди (28.01.2015), поза межами строку дії оцінки) не відповідають фактичним обставинам справи та свідчать про неправильне застосування судом положень Методики № 629 та Порядку № 906. Крім цього, апелянт стверджує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини щодо визначення базового місяця розрахунку орендної плати. Оскаржуване рішення, на думку апелянта, не містить належного правового обґрунтування визнання договору суборенди недійсним тощо.

Відповідно до протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду, апеляційну скаргу ТОВ «Скай Фуд Сервісес» передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Дикунської С.Я., суддів: Жук Г.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2017 апеляційну скаргу ТОВ «Скай Фуд Сервісес» прийнято до провадження у визначеному складі суду. Апеляційні скарги ТОВ «Рапекс 1» та ТОВ «Скай Фуд Сервісес» на рішення Господарського суду Київської області від 26.05.2017 у справі № 911/841/17 об'єднано для розгляду в одне апеляційне провадження. Розгляд справи № 911/841/17 призначено на 15.08.2017.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 15.08.2017 оголошено перерву на 29.08.2017, ухвалою суду від 15.08.2017 продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

В судове засідання апеляційної інстанції 29.08.2017 з'явились представники прокуратури, відповідачів 1 та 2, третьої особи, представник позивача не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки апеляційний суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслав. Присутні в судовому засіданні представники прокуратури, відповідачів 1 та 2, третьої особи не заперечували проти розгляду справи у відсутності представника позивача.

Згідно абзацу 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 цієї ж постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011).

Оскільки Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області належним чином повідомлене про дату, час та місце розгляду справи, неявка його представника не перешкоджає вирішенню апеляційної скарги по суті, апеляційний суд вважав за необхідне апеляційну справу розглянути за відсутності цього представника за наявними у справі матеріалами.

Представники відповідачів 1 та 2 в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримали свої апеляційні скарги, просили їх задовольнити за наведених в них підстав, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Представник третьої особи в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав апеляційні скарги відповідачів 1 та 2, просив їх задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Прокурор в судовому засіданні апеляційної інстанції доводи апеляційних скарг заперечив, просив не брати їх до уваги, відтак оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін.

На підставі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників прокуратури, відповідачів 1 та 2, третьої особи, розглянувши доводи апеляційних скарг, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарги підлягають задоволенню.

Так, Керівник Бориспільської місцевої прокуратури Київської області звернувся до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області до ТОВ «Рапекс 1» (відповідача-1) та ТОВ «Скай Фуд Сервісес» (відповідача-2), в якому просив визнати недійсним укладений між РВФДМУ по Київській області та ТОВ «Рапекс 1» Договір оренди №1652 нерухомого майна від 28.01.2015, яке належить до державної власності та укладений між ТОВ «Рапекс 1» та ТОВ «Скай Фуд Сервісес» Договір суборенди нерухомого майна від 21.09.2015, яке належить до державної власності, посвідчений приватним нотаріусом Синицею Т.В. та зареєстрований в реєстрі за №4755.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що предметом оренди за оспорюваними договорами є державне майно - будівля цеху бортового харчування загальною площею 1658,6 кв.м. (реєстровий номер 20572069.7.НЛТНПД007) та тверде покриття (замощення) біля будівлі цеху площею 1 943,9 кв.м. (реєстровий номер 20572069.690.НЛТНПД1131), яке перебуває на балансі ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль». За твердженнями прокурора, договір оренди та розмір орендної плати, який є його істотною умовою, визначався на підставі Звіту про незалежну оцінку майна, був нечинним на момент укладення договору. Так, згідно п. 2 Методики оцінки об'єктів оренди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 №629, результати незалежної оцінки є чинними протягом шести місяців від дати оцінки, вищезгаданим Звітом вартість орендованого майна визначалася станом на 31.05.2014, відтак на момент укладення як договору оренди 28.01.2015, так і договору суборенди 21.09.2015, оцінка майна втратила чинність тощо.

Крім цього, згідно висновку експерта від 07.11.2016 №112/8 в кримінальному провадженні №42016111100000036 Звіт про оцінку, на підставі якого укладались спірні договори, не відповідає правовстановлюючим документам на майно, зокрема фактична площа замощення становить не 1943,9 кв.м., а 2 737,3 кв.м., у Звіті відсутні відомості стосовно огорожі, площа якої становить 353,4 кв.м., не надано оцінки тому, що загальна площа земельної ділянки більша площі, зайнятої замощенням, й разом з ним складає 3240.0 кв.м. Наведене призвело до заниження вартості орендованого майна, яка фактично становить 67 309 890 грн. з ПДВ, що в свою чергу призвело до заниження встановленої орендної плати та завдання державі збитків в особливо великих розмірах.

З огляду на наведене, на думку прокурора, орендар отримав в користування майно, відмінне від того майна, яке зазначено в договорі, фактично значно більшою площею та вартістю.

Таким чином, Договір оренди на момент укладення не відповідав вимогам чинного законодавства, відтак в порядку ст.ст. 203, 215 ЦК України підлягає визнанню недійсним. Оскільки за приписами ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, які пов'язані з його недійсністю, за відсутності права орендаря передавати орендоване майно в суборенду, договір суборенди також підлягає визнанню недійсним.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.03.2017 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль».

В наданих суду першої інстанції поясненнях третя особа вказувала, що оспорюваний договір від 28.01.2015 №1652 оренди нерухомого майна, яке належить до державної власності, є укладеним у визначеному чинним законодавством порядку та з дотриманням приписів закону. Визначена договором площа переданого відповідачу-1 в оренду майна відповідає даним, внесеним до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. За приписами ст. 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та загальних положень Методики оцінки об'єктів оренди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 №629, оцінка майна обов'язково проводиться перед укладанням договору оренди та перед його продовженням (поновленням) у разі, коли на момент продовження остання оцінка була проведена більш як три роки тому. Відповідно до п. 4.5 Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 №906 розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку (стартова орендна плата) є обов'язковою умовою конкурсу на право оренди державного майна. За наведених підстав третя особа дійшла висновку, що оцінку майна було правомірно проведено до передання майна в оренду, звіт про оцінку станом на 31.05.2014 законно використано для формування умов конкурсу на право оренди цеху бортового харчування, які відображено у відповідному оголошенні РВФДМУ по Київській області. Законних підстав змінювати затверджені та оприлюднені умови конкурсу у орендодавця не було, тим більше, що жодною нормою закону не передбачено, що звіт про оцінку майна має бути чинним на момент укладення договору оренди за результатами проведеного конкурсу, відтак на момент укладення договору оренди порушень чинного законодавства не було.

Заперечуючи проти позову, відповідач-2 стверджував, що Звіт про незалежну оцінку майна станом на 31.05.2014 правомірно використано з метою формування умов конкурсу на право оренди державного майна, які остаточно затверджено протоколом засідання конкурсної комісії 26.11.2014 за взаємною згодою РВФДМУ по Київській області, ДП «МА «Бориспіль» та Міністерства інфраструктури України (протокол №4). При цьому на момент затвердження умов конкурсу оцінка майна виконана станом на 31.05.2014 була чинною. Оскільки законних підстав проводити повторну оцінку в подальшому та змінювати затверджені умови конкурсу не було, відповідач-2 не погоджується з позицією прокуратури щодо нечинності незалежної оцінки орендованого державного майна на дату укладення спірного договору та необхідність визнання його недійсним.

Щодо невідповідності фактичних площ об'єкту зазначеним в договорі площам відповідач-2 зазначав, що вказані в договорах площі об'єкту оренди відповідають даним Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а згідно ч.5 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості Державного реєстру вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у передбаченому Законом порядку. Крім цього, договір суборенди відповідачем-2 укладено з метою виготовлення та постачання бортового харчування, тому ним та ДП «МА «Бориспіль» було укладено «Генеральну угоду про комерційне виконання послуг із забезпечення бортовим харчуванням на пероні та місцях стоянок», відповідно до якої відповідачу-2 надано право використовувати інфраструктуру аеропорту, внутрішньо портові дороги, під'їзні шляхи, стоянки тощо при здійсненні технологічного процесу, відтак, користування іншими об'єктами інфраструктури аеропорту не є порушенням договорів оренди та суборенди, тим більше не свідчить про порушення закону на момент їх укладення.

Заперечуючи проти позову, відповідач-1 також наполягав на необґрунтованості та безпідставності заявлених позовних вимог з мотивів, які фактично збігаються з позицією відповідача-2. Крім цього, відповідач-1 посилався на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 24.06.2003 у справі «Стретч проти Об'єднаного Королівства»), згідно якого наявні порушення органу публічної влади при укладення договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення іншої особи цього майна, яка жодних порушень не вчинила. За твердженнями відповідача - 1, він не знав і не міг знати про те, що умови конкурсу орендодавцем - РВ ФДМУ по Київській області визначені з порушенням чинного законодавства (який є органом публічної влади в розумінні зазначеного рішення ЄСПЛ), на підставі Звіту про оцінку, який втратив чинність. ТОВ «Рапекс 1» сформувало та подало в установленому порядку свою конкурсну пропозицію відповідно до оприлюднених умов конкурсу на право оренди, і оскільки його пропозиція була єдиною, яка відповідала конкурсним умовам, саме з ТОВ «Рапекс 1» й було укладено договір оренди. На думку відповідача-1, основною метою ст.1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. В своїх рішеннях ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та фундаментальних прав окремої людини. Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Зокрема необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності. У справі «Стретч проти Об'єднаного Королівства» ЄСПЛ дійшов висновку, що оскільки особу позбавили права на її майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце «непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння майном та, відповідно, відбулось порушення ст.1 Першого протоколу Конвенції». З огляду на наведене, відповідач-1 акцентував увагу на тому, що він не може відповідати за помилки державних органів при укладенні договору оренди (якщо такі мали місце), а державні органи не можуть вимагати повернення в попередній стан, посилаючись на те, що вони при укладенні договору оренди припустилися помилки.

Положеннями ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання правочину недійсним.

За приписами ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 203 ЦК України загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За приписами п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» (далі постанова пленуму № 11) правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої-третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057-1 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України «Про приватизацію державного майна», частини другої статті 20 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», частини другої статті 15 Закону України «Про оренду землі», статті 12 Закону України «Про іпотеку», частини другої статті 29 Закону України «Про страхування», статті 78 Закону України «Про банки і банківську діяльність», статті 7-1 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» тощо.

Таким чином, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин за приписами ч. 3 ст. 215 ЦК України може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до постанови пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» під час розгляду справ про визнання угоди (правочину) недійсною, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договором на підставі ст. 626 ЦК України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як встановлено матеріалами справи, 28.01.2015 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (позивачем, орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РАПЕКС 1» (відповідачем-1, орендарем за договором) укладено договір оренди №1652 нерухомого майна, яке належить до державної власності, за умовами п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлове приміщення будівлі цеху бортового харчування загальною площею 1658,6 кв.м. та тверде покриття (замощення) біля будівлі площею 1943,9 кв.м. за адресою: 08307, Київська область м. Бориспіль ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» та перебуває на балансі Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», вартість якого визначена висновком про вартість майна на 31.05.2014 і становить за незалежною оцінкою 44 565 050,00 грн. без ПДВ.

В подальшому, Товариством з обмеженою відповідальністю «Рапекс 1» спірне нерухоме майно (приміщення будівлі цеху бортового харчування загальною площею 1658,6 кв.м. та тверде покриття (замощення) біля будівлі площею 1943,9 кв.м., вартість якого станом на 31.05.2014 становить 44 565 050,00 грн. без ПДВ) було передано в суборенду Товариству з обмеженою відповідальністю «Скай Фуд Сервісес» за договором суборенди державного нерухомого майна, який посвідчений нотаріально та зареєстрований в реєстрі за №4755 від 01.09.2015.

Право орендаря ТОВ «Рапекс 1» передавати орендоване державне майно в суборенду за згодою орендодавця передбачено п. 6.5 Договору оренди від 28.01.2015.

Задовольняючи позов, місцевий суд виходив з того, що як на момент призначення конкурсу, публікації оголошення, на дату, на яку конкурс було призначено, так і на момент укладення спірного договору результати оцінки вже були нечинними, а отже зміст договору оренди по суті суперечив Закону України «Про оренду державного і комунального майна», Методиці № 786 та Методиці № 629, адже був укладений за відсутності чинної на момент укладення договору незалежної оцінки вартості майна, в договорі вказані результати оцінки, яка вже протягом двох місяців втратила чинність, розмір орендної плати було визначено на підставі нечинної оцінки вартості майна, базовий місяць розрахунку орендної плати було визначено невірно, а отже, по суті правочин було укладено з порушенням чинного законодавства.

Оскільки на підставі ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, договір суборенди з ТОВ «Скай Фуд Сервісес» також підлягає визнанню недійсним. Визначення орендної плати за базовий місяць (квітень 2014) за ставкою 15%, виходячи з вартості майна 44 565 050,00 грн., визначеної на підставі нечинної незалежної оцінки станом на 30.04.2014, є окремою підставою для визнання договору суборенди недійсним.

Апеляційний господарський суд не погоджується з такими висновками місцевого суду.

Як встановлено судом, будівля цеху бортового харчування інв. №2511 за адресою Київська обл. Бориспільський район Бориспіль-7 Міжнародний державний аеропорт, яка складається з будівлі цеху бортового харчування загальною площею 1658,6 кв.м. (інв. №2511, А-ІІ) та замощення (N-I) загальною площею 1943,9 кв.м. знаходиться в державній власності в особі ДП «МА «Бориспіль», що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.06.2015 №39837757.

За приписами абз. 2 ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» належним орендодавцем щодо зазначеного нерухомого майна, яке є державною власністю, є Регіональне відділення Фонду Державного майна України у Київській області.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» оцінка об'єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди. У разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об'єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка об'єкта оренди.

Відповідно до ч.5 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» датою оцінки є дата, станом на яку здійснюються процедури оцінки майна та визначається вартість майна.

Так, оцінка майна державних підприємств, установ та організацій, іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, що передається в оренду, здійснюється у порядку, передбаченому Методикою оцінки об'єктів оренди, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 р. № 629 (далі - Методика № 629).

Згідно п. 2 Методики № 629 (в редакцій, чинній на момент виникнення спірних відносин) результати незалежної оцінки є чинними протягом шести місяців від дати оцінки, якщо інший строк не передбачений у звіті щодо незалежної оцінки. Оцінка об'єктів оренди проводиться з метою визначення вартості таких об'єктів згідно з положеннями (національними стандартами) оцінки майна та цією Методикою з урахуванням положень (стандартів) бухгалтерського обліку для відображення її в договорі оренди та використання під час розрахунку орендної плати.

Методикою розрахунку орендної плати за державне майно та пропорціями розподілу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (далі - Методика № 786) встановлено, що у разі оренди нерухомого майна розмір річної орендної плати визначається за формулою: Ошг=Вп х Сор/100, де Вп - вартість орендованого майна, визначена шляхом проведення незалежної оцінки. Результати незалежної оцінки є чинними протягом 6 місяців від дати оцінки, якщо інший термін не передбачено у звіті з незалежної оцінки (п. 8 Методики № 786).

У разі визначення орендаря на конкурсних засадах орендна плата, розрахована за цією Методикою, застосовується як стартова (п. 2 Методики № 786).

За матеріалами справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтинг Центр» на замовлення РВ ФДМУ по Київській області станом на 31.05.2014 здійснено незалежну оцінку для подальшого розрахунку орендної плати об'єкту оцінки: будівлі цеху бортового харчування загальною площею 1 658,6 кв.м. (вартість без ПДВ41 953 850,00 грн., відповідно 50 344 620,00 грн. з ПДВ) та твердого покриття (замощення) біля будівлі цеху бортового харчування загальною площею 1943,9 кв.м. (2 611 200,00 грн. вартість без ПДВ, відповідно 3 133 440,00 грн. з ПДВ). Загальна вартість всього об'єкту оцінки визначена в сумі 44 565 050,00 грн. без ПДВ (53 478 060,00 грн. з ПДВ).

Рецензентом ОСОБА_10 на підставі листа РВ ФДМУ по Київській області від 10.07.2014 №10-09-3454 проведено рецензію на Звіт про незалежну оцінку будівлі цеху бортового харчування, виконаного ТОВ «Консалтинг-центр», зроблено висновок, що Звіт в цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, має незначні недоліки, які не вплинули на достовірність оцінки.

Наказом РВ ФДМУ по Київській області від 14.08.2014 №06-1/129 було затверджено Висновок суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Консалтинг-центр» про вартість майна - будівлі цеху бортового харчування загальною площею 1658,6 кв.м. та твердого покриття (замощення) площею 1943,9 кв.м. Вирішено, що ринкова вартість майна, визначена для подальшого розрахунку орендної плати без ПДВ станом на 31.05.2014 становить 44 565 050,00 грн.

26.11.2014 відбулось засідання конкурсної комісії щодо затвердження змін до умов конкурсу на право оренди державного майна (протокол №4), на якому прийнято рішення про включення до умов конкурсу наступних умов:

- наявність укладених попередніх договорів, термін яких не менше 3 років з авіакомпаніями, які здійснюють рейси з/до аеропорту «Бориспіль» на постачання бортового харчування в обсязі не менш як 5000 порцій на добу (з документальним підтвердженням);

- відсутність у компанії-учасника конкурсу заборгованості перед Державним бюджетом України, в тому числі з орендної плати (з документальним підтвердженням).

Однією з умов, які були затверджені на вищезгаданому засіданні конкурсної комісії, була умова щодо вартості об'єкта оренди, яка визначена згідно звіту про незалежну оцінку майна ТОВ «Консалтинг-центр», на його підставі розраховано розмір орендної плати за базовий місяць, який також був включений до істотних умов майбутнього Договору оренди.

Відповідно до п. 3 Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна, затвердженого Постановою КМУ від 31.08.2011 № 906 (далі - Порядок №906) (у чинній на момент проведення конкурсу редакції) конкурс проводить конкурсна комісія, яка утворюється орендодавцем (Фондом).

Комісія утворюється в кількості від п'яти до семи осіб. Склад комісії затверджується наказом орендодавця (п. 9 Порядку № 906).

Основними завданнями комісії згідно п. 10 Порядку № 906 є: визначення умов та строку проведення конкурсу; розгляд поданих претендентами документів та підготовка і подання орендодавцю списку претендентів, допущених до участі в конкурсі; проведення конкурсу з використанням відкритості пропонування розміру орендної плати за принципом аукціону; складення протоколів та подання їх для затвердження орендодавцю.

Положеннями п.16 Порядку № 906 передбачено, що конкурс проводиться з використанням відкритості пропонування розміру орендної плати за принципом аукціону. У разі коли пропозиція тільки одного претендента відповідає умовам конкурсу, аукціон з визначення розміру орендної плати не проводиться і з таким претендентом укладається договір оренди (п. 18 Порядку № 906).

За приписами п. 30 Порядку № 906 умови договору оренди повинні враховувати істотні умови, які визначені ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», та включати орендну плату, запропоновану переможцем конкурсу, а також пропозиції переможця конкурсу, подані ним для участі в конкурсі.

З аналізу вимог чинного на момент укладення Договору оренди законодавства вбачається, що у випадку проведення конкурсу за принципом аукціону, договір оренди повинен включати орендну плату, запропоновану переможцем конкурсу (найбільша орендна плата). Якщо ж умовам конкурсу відповідає тільки пропозиція одного претендента, аукціон не проводиться і з таким претендентом укладається договір оренди.

Крім цього, визначення претендентів, які відповідають умовам конкурсу та допущені до аукціону, здійснюється конкурсною комісією до подання конкурсних пропозицій щодо орендної плати (п. 18 Порядку № 906).

Таким чином, допущення до конкурсу тільки одного претендента унеможливлює проведення аукціону та позбавляє претендента необхідності подавати комісії конкурсну пропозицію щодо орендної плати. Укладення договору оренди з таким претендентом здійснюється на умовах, визначених протоколом конкурсної комісії, яким затверджено фінальні умови конкурсу, та з претендентом не погоджуються.

Однією з умов конкурсу згідно п. 5 Порядку № 906 є стартовий розмір орендної плати.

Стартовий розмір орендної плати розраховується згідно з Методикою розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (далі - Методика № 786).

Положеннями п. 4 Методики № 786 (у чинній на момент укладення Договору оренди редакції) передбачено, що орендна плата за цією Методикою розраховується у такій послідовності: визначається розмір річної орендної плати. На основі розміру річної орендної плати встановлюється розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку орендної плати - останній місяць, за який визначено індекс інфляції, яка фіксується у договорі оренди. З урахуванням розміру орендної плати за базовий місяць оренди розраховується розмір орендної плати за перший та наступні місяці оренди.

Згідно п. 2 Методики № 786 у разі визначення орендаря на конкурсних засадах орендна плата, розрахована за цією Методикою, застосовується як стартова, а її розмір може бути збільшено за результатами такого визначення.

Враховуючи, що стартова орендна плата є обов'язковою умовою конкурсу на підставі п. 5 Порядку № 906, розмір такої плати мав бути затверджений конкурсною комісією та наказом орендодавця (Фонду).

Як встановлено матеріалами справи, зокрема Протоколом № 4 засідання конкурсної комісії щодо затвердження змін до умов конкурсу на право оренди державного майна від 26.11.2014, в межах 6-ти місячного строку з дати оцінки майна (31.05.2014), були встановлені остаточні умови конкурсу (у тому числі стартова орендна плата) щодо передачі майна в оренду, а саме будівлі цеху бортового харчування загальною площею 1658,6 кв.м. та твердого покриття (замощення) біля будівлі цеху бортового харчування площею 1943,9 кв.м., що перебуває на балансі ДП «МА «Бориспіль».

В подальшому, протоколом № 6 (частина II) засідання конкурсної комісії від 16.01.2015 р., затвердженим наказом Фонду від 16.01.2015 № 04-04/8, вирішено не проводити аукціон, оскільки умовам конкурсу відповідає пропозиція лише одного учасника (ТОВ «Рапекс1»), якого і було оголошено переможцем конкурсу та якому надіслано проект договору оренди для підписання.

Враховуючи, що аукціон на право оренди майна не проводився та учасники не надавали цінових пропозицій щодо об'єкта оренди, для підписання відповідачу-1 був надісланий проект договору, істотні умови якого, в тому числі визначені на підставі Звіту, вартість майна та орендна плата, були затверджені конкурсною комісією та Фондом ще а листопаді 2014, тобто в період дії Звіту, та після цього змін не зазнавали.

Отже, на момент використання результатів незалежної оцінки для визначення розміру орендної плати згідно п. 2 Методики № 629 (протокол конкурсної комісії № 4 від 26.11.2014), оцінка була чинною. Після затвердження стартової орендної плати та з огляду на не проведення аукціону (а отже й відсутність підстав для надання претендентами більших цінових пропозицій), відповідна плата, як і інші встановлені 26.11.2014 умови конкурсу, були відображені в Договорі оренди без будь-яких змін. Відтак істотні умови Договору оренди були погоджені сторонами ще 26.11.2014 та з моменту погодження залишались незмінними.

З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що результати незалежної оцінки були використані за призначенням в період їх дії, та саме в цей період (шестимісячний строк з дати оцінки) були встановлені остаточні істотні умови Договору оренди, відтак доводи прокурора щодо невідповідності Договору оренди чинному законодавству не відповідають фактичним обставинам справи та спростовується зібраними по справі доказами.

Положеннями п. 3.1 Договору оренди сторони погодили, що орендна палата визначається на підставі Методики № 786 і становить за базовий місяць розрахунку - травень 2014 року 557 063, 13 грн. згідно розрахунку орендної плати, який додається.

Відповідно до п. 4 Методики № 786 (у чинній на момент виникнення спірних відносин редакції) орендна плата за цією Методикою розраховується у такій послідовності: визначається розмір річної орендної плати. На основі розміру річної орендної плати встановлюється розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку орендної плати - останній місяць, за який визначено індекс інфляції, яка фіксується у договорі оренди. З урахуванням розміру орендної плати за базовий місяць оренди розраховується розмір орендної плати за перший та наступні місяці оренди. Розрахунок орендної плати за базовий місяць затверджується орендодавцем.

Розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку визначається згідно п. 12 Методики № 786 за такою формулою:

О пл. міс. = О пл./12 х І д.о. х І м,

де О пл. - розмір річної орендної плати, визначений за цією Методикою, гривень; І д.о. - індекс інфляції за період з дати проведення незалежної або стандартизованої оцінки до базового місяця розрахунку орендної плати; І м - індекс інфляції за базовий місяць розрахунку орендної плати.

Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяцем до останнього числа першого місяця оренди.

У разі визначення орендаря на конкурсних засадах орендна плата, розрахована за цією Методикою, застосовується як стартова, а її розмір може бути збільшено за результатами такого визначення (п. 2 Методики № 786).

Зі змісту пунктів 2, 4, 12 Методики № 786 вбачається, що затвердженню орендодавцем підлягає не базовий місяць розрахунку орендної плати, а орендна плата за базовий місяць розрахунку, яка у випадку проведення конкурсу на право оренди державного майна є стартовою орендною платою. При цьому, незалежно від базового місяця, орендна плата за перший місяць оренди визначається з урахуванням індексу інфляції від базового місяця розрахунку до першого місяця оренди.

Так, базовим місяцем розрахунку орендної плати за Договором оренди є травень 2014 з огляду на те, що ринкова вартість майна, яка необхідна для розрахунку річної орендної плати, а відтак і орендної плати за базовий місяць/стартової орендної плати (пункти 8, 12 Методики № 786), визначена станом на останній календарний день травня 2014 року- 31.05.2014, відповідно розрахунок орендної плати у найближчий до оцінки майна місяць якомога точніше відображає дійсний стан речей та дає найоптимальніші результати для орендодавця.

Оскільки орендна плата за перший місяць оренди у будь-якому разі коригується на індекс інфляції починаючи з базового місяця, та зазнає подальших коригувань у наступних місяцях, то імовірне неправильне визначення базового місяця для розрахунку орендної плати прав орендодавця за Договором оренди не порушує та не свідчить про невідповідність Договору оренди в цій частині чинному законодавству.

Більше того, відомості про базовий місяць розрахунку орендної плати не є істотною умовою Договору оренди згідно ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», відтак визначення базового місяця травнем 2014 року не є підставою для визнання недійсними як договору оренди, так і договору суборенди.

Доводи прокурора про те, що відповідачу-1 в оренду, а відповідачу-2 в суборенду фактично передано майно значно більшою площею та значно більшою вартістю, що призвело до заниження орендної плати та завдання збитків державному бюджету, не заслуговують на увагу як безпідставні та необґрунтовані. Відповідно висновки суду першої інстанції в цій частині незаконними.

За приписами ч. 1 ст. 795 ЦК України передання наймачеві будівлі оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Як встановлено матеріалами справи, згідно акту приймання-передачі державного майна № 1 від 19.02.2015 №1, орендодавець РВФДМУ по Київській області передав, а орендар ТОВ «Рапекс1» прийняв об'єкт оренди: приміщення будівлі цеху бортового харчування загальною площею 1658,6 кв.м. та тверде покриття (замощення) біля будівлі площею 1943,9 кв.м. за адресою: Київська обл. м. Бориспіль ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль».

За актом приймання-передачі державного майна від 21.09.2015 ТОВ «Рапекс1» як суборендодавець передало, а ТОВ «Скай Фуд Сервісес» як суборендар прийняло об'єкт суборенди: приміщення будівлі цеху бортового харчування загальною площею 1658,6 кв.м. та тверде покриття (замощення) біля будівлі площею 1943,9 кв.м. за адресою: Київська обл. м. Бориспіль ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль».

Вказані в цих актах площі об'єкту оренди відповідають опису нерухомого майна згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.06.2015 №39837757, внесені відомості до якого згідно ч. 5 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у передбаченому цим Законом порядку.

Крім цього, доказів передачі в оренду об'єкту іншої площі, ніж та, що зазначена в договорах та в актах приймання-передачі, прокурором не надано.

Посилання прокурора на невідповідність вартості майна, визначеної ТОВ «Консалтинг-Центр» у Звіті про незалежну оцінку від 02.07.2014, дійсній вартості об'єкта оренди станом на 31.05.2014, спростовуються матеріалами справи. Згідно Звіту про незалежну оцінку від 02.07.2014 суб'єкт оціночної діяльності здійснював оцінку об'єкта оренди - приміщення будівлі цеху бортового харчування загальною площею 1658,6 кв.м. та твердого покриття (замощення) біля будівлі площею 1943,9 кв.м., а стверджуючи про значне заниження вартості, прокурор посилався на висновок експерта №112/8 від 07.11.2016, яким встановлено, що фактична вартість вищезгаданого майна становила 56 299 840,00 грн. без ПДВ або 67 309 890,00 грн. з ПДВ.

При цьому, судовим експертом оцінувався не об'єкт, який фактично був переданий в оренду, а будівля цеху бортового харчування у складі комплексу будівлі літ «А-ІІ» та земельної ділянки площею 0,3240 га з поліпшеннями (вимощенням та огорожею), а за спірними договорами в оренду відповідачу-1 та в суборенду відповідачу-2 передавалось нерухоме майно, визначене у договорі (іншою площею та без огорожі), а не земельна ділянка.

За приписами п. 2.10 постанови пленуму № 11 в силу ст. 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (прокурора - в разі подання ним відповідного позову).

Проте прокурором не доведено обставин, з якими положення статей 203, 215 Цивільного кодексу України пов'язують можливість визнання договорів оренди та суборенди недійсними.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст. 6 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства ( ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що укладаючи Договір оренди від 28.01.2015 №1652 нерухомого майна, яке належить до державної власності та Договір суборенди від 21.09.2015 нерухомого майна, що належить до державної власності, сторони дійшли згоди щодо усіх істотних умов для договору даного виду, погодили взаємні права та обов'язки, а отже умови спірних договорів не суперечать вимогам чинного законодавства.

В свою чергу, прокурор не надав до суду жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України, які б підтверджували той факт, що спірні договори не містять всіх істотних умов господарського договору, суперечать чинному законодавству України.

З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що правові підстави для визнання недійсними Договору оренди №1652 нерухомого майна, що належить до державної власності від 28.01.2015 та Договору суборенди нерухомого майна, що належить до державної власності від 21.09.2015, з підстав викладених в позові відсутні, відтак в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Крім цього, апеляційними судом взято до уваги положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 (далі -Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо неможливості обмеження/позбавлення особи права користуватись державною/комунальною власністю, набутою з порушенням правил процедури, якщо таке порушення здійснено виключно органом публічної влади.

Так, у рішенні від 24 червня 2003 року у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ вказав, що наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила.

Аналізуючи дане рішення ЄСПЛ, Верховний Суд України (постанова від 18.09.2013 справі № 6-92цс13) зазначив, що відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 1 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

За обставинами справи «Стретч проти Сполученого Королівства», заявник в 1969 році уклав договір оренди земельної ділянки строком на 22 роки. Відповідно до умов цього договору він за власні кошти побудував на цій земельній ділянці кілька будівель для легкої промисловості, які здав в суборенду. Договір оренди також надавав йому право в подальшому продовжити оренду ще на 21 рік. У 1990 році заявник повідомив місцеву владу про намір продовжити договір оренди, в процесі переговорів він погодився на збільшення орендної плати. Однак, орган місцевої влади повідомив заявника, що продовження договору оренди відбутися не може, оскільки, погодившись з умовою договору про можливість його пролонгації орган місцевої влади перевищив свої повноваження.

Застосовуючи положення ст.1 Першого протоколу до Конвенції до обставин цієї справи Європейський суд з прав людини вказав, що заявник погодився з умовами договору оренди з огляду на те, що надалі він зможе продовжити термін його дії, і жодна із сторін не знала, що існувала якась юридична перешкода цій умові. У ситуації, яка склалася, заявник мав право, принаймні, очікувати на законних підставах, що він зможе продовжити термін дії договору, і таке очікування можна вважати - в цілях застосування положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції - складовою частиною його права власності, наданого йому за договором оренди.

Дії місцевої влади Європейський суд з прав людини розцінив як порушення права заявника на законне очікування виконання певних умов і, таким чином, вони утворювали акт втручання у реалізацію його права власності.

Вирішуючи питання про те, чи був дотриманий сторонами справедливий баланс між інтересами суспільства та правами заявника Європейський суд з прав людини відзначив, що місцева влада отримала узгоджену з заявником орендну плату і не стояло питання про те, що дії органу влади були спрямовані проти інтересів суспільства чи порушувалися інтереси якоїсь третьої сторони, або продовження терміну оренди могло бути всупереч з якою-небудь передбаченою законом функцією органу влади. Оскільки сама місцева влада при укладенні договору вважала, що вона має право продовжити термін його дії, то заявник міг на розумних підставах сподіватися на виконання цих умов. Він не тільки мав право законного очікування отримання майбутніх доходів від зроблених ним капіталовкладень, але можливість продовження терміну дії договору оренди була важливим елементом його підприємницької діяльності з огляду на зобов'язання, взяті ним на себе у зв'язку з експлуатацією побудованих будівель, і взагалі періоду часу, що скоротився, за який він міг розраховувати на відшкодування своїх витрат.

У цій справі ЄСПЛ дійшов висновку, що оскільки особу позбавили права на її майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце «непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції».

Як встановлено судом в даній справі, результати незалежної оцінки майна були своєчасно використані з метою розрахунку орендної плати за Договором оренди та жодних порушень в цій частині не відбулося.

Разом з тим, навіть якщо припустити імовірне визначення орендної плати на підставі нечинного Звіту, вини відповідача-1 у цьому немає, адже майно в оренду йому було надано за конкурсними процедурами та рішеннями органів державної влади, що наразі є чинними та ніким не оскарженими.

Більше того, в подальшому за згоди Фонду державного майна України та Міністерства інфраструктури України Договір оренди було викладено в новій редакції (договір про внесення змін від 30.06.2015) та орендоване майно передане в суборенду відповідачу-2 на підставі договору суборенди нерухомого майна від 21.09.2015, що укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2.

З огляду на вищевикладене та практику ЄСПЛ в цій частині, відповідач-1 не може відповідати за помилки державних органів при укладанні Договору оренди (якщо такі мали місце), а державні органи не можуть вимагати повернення в попередній стан, посилаючись на те, що вони при укладанні Договору оренди припустилися помилки.

За таких обставин, апеляційний господарський суд не погоджується із висновками місцевого суду про задоволення позову, оскаржене рішення вважає незаконним й таким, що підлягає скасуванню з прийняттям нового - про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. Тому доводи апелянтів по суті апеляційних скарг заслуговують на увагу, а їх скарги підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 49 ГПК України в зв'язку із задоволенням апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Рапекс 1» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай Фуд Сервісес», з Прокуратури Київської області підлягають стягненню: 3 520, 00 грн. судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рапекс 1» та 3 520, 00 грн. судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай Фуд Сервісес» за подання апеляційних скарг.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рапекс 1» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай Фуд Сервісес» задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 26.05.2017 у справі № 911/841/17 скасувати та прийняти нове:

В задоволенні позову керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рапекс 1» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай Фуд Сервісес» про визнання недійсними договору оренди та договору суборенди відмовити в повному обсязі.

Стягнути з Прокуратури Київської області (01601, м. Київ, б-р Лесі Українки, будинок 27/2, ідентифікаційний код 02909996) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рапекс 1» (08300, Київська обл., Бориспільський район, Бориспіль-7, будівля технічних бригад №260, МА «Бориспіль», ідентифікаційний код 36134776) 3 520, 00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Прокуратури Київської області (01601, м. Київ, б-р Лесі Українки, будинок 27/2, ідентифікаційний код 02909996) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Скай Фуд Сервісес» (08307, Київська обл., Бориспільський район, Бориспіль-7, МА «Бориспіль», ідентифікаційний код 39939183) 3 520, 00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити Господарському суду Київської області.

Матеріали справи № 911/841/17 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді А.О. Мальченко

Г.А. Жук