№ 2016/2-а-4482/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2011 року м. Ізюм

Суддя Ізюмського міськрайонного суду Харківської області Бутенко В.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, зобов’язання вчинити перерахунок та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну доплату до пенсії дітям війни, -

встановив:

12 квітня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області (далі по тексту – ОСОБА_2) про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, зобов’язання вчинити перерахунок та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну доплату до пенсії дітям війни.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що він наділений правовим статусом дитини війни, а тому відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”користується правом на одержання щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Просить зобов’язати відповідача провести відповідні нарахування і виплати державної соціальної допомоги дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 1 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року.

В запереченні проти позову відповідач ОСОБА_2 адміністративний позов не визнали, пояснивши, що позивачеві як дитині війни правомірно підвищення до пенсії з 2006 року не нараховувалося та не виплачувалося. Виплата підвищення до пенсії дітям війни здійснюється не з коштів Пенсійного фонду України, а за рахунок коштів Державного бюджету України, в межах видатків, затверджених Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік, якими було передбачено виплату підвищення до пенсії позивачеві тільки з 1 січня 2008 року у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Враховуючи також і те, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду, відповідач просить суд у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Оскільки від всіх осіб, які беруть участь у справі, надійшло клопотання про розгляд справи за їх відсутності, ухвалою судді від 24 травня 2011 року постановлено розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені в адміністративному позові та в запереченні проти цього позову докази, суддя приходить до наступного висновку.

Суддею встановлені обставини і визначені відповідні до них правовідносини:

Згідно із статтею 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”№ 2195–IV від 18 листопада 2004 року, який набрав чинності з 1 січня 2006 року (далі по тексту –Закон № 2195–IV), дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Позивач ОСОБА_1 народився 27 грудня 1937 року, є громадянином України, знаходиться на обліку в ОСОБА_2, що підтверджується копією пенсійного посвідчення №119154, з проставленим в ньому штампом “Дитина війни”. Протягом 2006-2007 років йому нараховувалася та виплачувалася пенсія за віком без доплати як дитині війни, а з 2008 року йому нараховувалася та виплачувалася надбавка до пенсії як дитині війни у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. У квітні 2011 року позивач звертався до ОСОБА_2 з заявою про здійснення дій по нарахуванню та виплати в повному обсязі недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дитині війни з 2008 року згідно статті 6 Закону № 2195–IV. ОСОБА_2 надана відповідь позивачу, в якій роз'яснено, що здійснення дій по нарахуванню та виплати в повному обсязі щомісячну державну доплату до пенсії дитині війни з 2008 року обчислені з дотриманням вимог чинного законодавства.

Суд вважає, що вказана відмова ОСОБА_2 є протиправною частково з таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 8 Конституції України діє принцип верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з питань захисту прав людини.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Судом встановлено, що позивач відповідно до статті 1 Закону № 2195–IV має статус дитини війни.

Відповідно до статті 6 Закону № 2195–IV дітям війни пенсії, щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.

Суд частково відхиляє доводи відповідача про наявність підстав для відмови в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовом.

Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 18 серпня 2011 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку для звернення до суду в частині позовних вимог з 1.01.2008 року відмовлено. Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, зобов’язання вчинити перерахунок та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну доплату до пенсії дітям війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 1 січня 2008 року по 11 жовтня 2010 року залишено без розгляду.

Що стосується позовних вимог адміністративного позову за період з 12.10.2010 року:

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008р. від 22 травня 2008 року у справі №1-28/2008р. було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 41 розділу ІІ “Внесення змін до деяких законодавчих актів України”Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”. Положення пункту 41 розділу ІІ “Внесення змін до деяких законодавчих актів України”Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення.

Оскільки дія статті 6 Закону № 2195–IV в редакції, яка передбачає виплату дітям війни підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, була відновлена з 22 травня 2008 року, а позивачу з 01.01.2008 року і по теперішній час підвищення до пенсії виплачувалося у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то суддя приходить до висновку про задоволення позовних вимог про зобов’язання відповідача нарахувати та виплачувати позивачу щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 12 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року у розмірі, визначеному статтею 6 Закону № 2195–IV.

Згідно статті 7 Закону № 2195–IV, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення “Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”№ 1058 від 09.07.2003 року рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Отже, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена Законом № 2195–IV, покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади –Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

Щодо доводів відповідача стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, суддя зазначає наступне.

На час розгляду цієї справи розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише статтею 28 Закону України “Про загальнообов’язкове соціальне страхування”і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України “Про прожитковий мінімум”від 15 липня 1999 року № 966-14, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Крім того, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.

Статтею 22 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи гарантуються.

Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

Законом № 2195–IV реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус “дитина війни”, серед яких їм надано право на отримання 30% доплат до пенсії.

Відповідно до частини 2 статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена Законом № 2195–IV, покладено саме на органи ПФУ.

Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов’язань перед позивачем.

Крім того, відповідачем, в порушення частини 2 статті 71 КАС України, не доведено та не надано суду доказів, щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку, щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком за період з 12 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року.

З огляду на положення статей 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов’язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю. Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд визнає такі дії незаконними і зобов’язує відповідача діяти відповідно до закону, вказавши яким чином має бути здійснено перерахунок.

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до частини 3 статті 94 КАС України.

Керуючись статтями 6, 8, 19, 22, 46, 64, 124, 152 Конституції України, статтями 1, 3, 6, 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”від 18.11.2004 року № 2195–IV, Законом України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”від 28.12.2007 року №107-УІ, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за №10-рп/2008 року, Законом України “Про Державний бюджет України на 2010 рік”від 27.04.2010 року № 2154-VI, статтею 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”№ 1058 від 09.07.2003 року, Законом України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, статтями 2, 9, 11, 21, 71, 72, 94, 99, 105, 122, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя –

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, зобов’язання вчинити перерахунок та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну доплату до пенсії дітям війни задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”за період з 12 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”і провести відповідні виплати за період з 12 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року з урахуванням здійснених виплат.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 гривня 70 копійок (одна гривня 70 копійок).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Суддя: