ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2017 року м. Київ К/9991/28649/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бившевої Л.І. (головуючого), Борисенко І.В., Шипуліної Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Горбатюка В.С.,

представників позивача Гаврилюка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року

у справі № 2а-4632/11/1070

за позовом Приватного акціонерного товариства "Сільпо Рітейл"

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне акціонерне товариство "Сільпо Рітейл" (далі - ПАТ "Сільпо Рітейл", позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області (далі - ДПІ, відповідач), в якому просить: скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ від 20 червня 2011 року № 0000203500, яким товариству збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 890674,11 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції - 222668,53 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається, зокрема на те, що протягом 2010 року товариство здійснювало господарську діяльність у формі закритого акціонерного товариства, а датою виникнення у акціонерного товариства обов'язку щодо сплати авансових внесків з податку на прибуток є дата прийняття рішення про виплату дивідендів, яке товариством не приймалось з огляду на збитковий баланс за 2009 рік.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 07 листопада 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року, позов ПАТ "Сільпо Рітейл" задовольнив: скасував податкове повідомлення-рішення ДПІ від 20 червня 2011 року № 0000203500; присудив на користь ПАТ "Сільпо Рітейл" із Державного бюджету України витрати щодо сплати судового збору у сумі 3,40 грн.

У касаційній скарзі Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного встановлення обставин у справі та вирішення спору, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що фактичною підставою для визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 890674,11 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій, встановлених п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у сумі 222668,53 грн згідно з податковим повідомленням-рішенням від 20 червня 2011 року № 0000203500 слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті від 31 травня 2011 року № 676/23-2/33870708 про результати документальної планової виїзної перевірки ПАТ "Сільпо Рітейл" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2009 року по 31 грудня 2010 року. Згідно з висновками цього акту позивач, крім іншого, порушив норми п. 7.8 ст. 7, п. 10.1 ст. 10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94 ВР та ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства" від 17 вересня 2008 року № 514-VI внаслідок того, що не здійснив нарахування та внесення до бюджету авансового внеску з податку на прибуток у І кварталі 2010 року, нарахованого на суму нерозподіленого пибутку за підсумками 2009 року. Такий висновок податкового органу вмотивований тим, що згідно з протоколом загальних зборів акціонерів від 28 березня 2010 року № 1-2010/1 позивач прийняв рішення не розподіляти прибуток на не нараховувати і не виплачувати дивіденди за 2009 рік у зв'язку з тим, що баланс товариства за 2009 рік збитковий. На думку податкового органу, позивач, незважаючи на отримані на кінець 2009 року збитки у сумі 46779560,63 грн, згідно з вимогами ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства" від 17 вересня 2008 року № 514-VI та п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94 ВР повинен був у строк до 30 червня 2010 року здійснити нарахування і виплату дивідендів в розмірі не менше 30 % нерозподіленого прибутку (11875654,73 грн), який обліковувався станом на 01 січня 2010 року по рахунку 441 "Нерозподілені прибутки", та внести до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток за ставкою, встановленою п. 10.1 ст. 10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР, в розмірі 25% суми дивідендів, що складає 890674,00 грн.

Задовольняючи позовні, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що для обліку нерозподілених прибутків чи непокритих збитків поточного та минулих років, а також використаного у поточному році прибутку призначено балансовий рахунок № 44 "Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)", тоді як субрахунки № 441 "Прибуток нерозподілений" та № 442 "Непокриті збитки" призначені для узагальнення інформації про наявність та рух нерозподіленого прибутку та для узагальнення інформації про непокриті збитки. У зв'язку з тим, що за результатами господарської діяльності у 2009 році товариство не сформувало нерозподіленого прибутку, заявивши про наявність непокритого збитку у сумі 34903905,90 грн (11875654,73 грн - 46779560,63 грн), що підтверджено даними балансового рахунку № 44 "Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)" станом на 01 січня 2010 року, суд дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення, з приводу правомірності якого виник спір.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.9 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (втратив чинність з 01 квітня 2011 року за винятком деяких статей у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України; далі - Закон № 334/94-ВР) дивідендом є платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Згідно з пп. 7.8.1 п. 7.8. ст. 7 Закону № 334/94-ВР у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, провадить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав пропорційно частці його в статутному фонді підприємства-емітента таких корпоративних прав незалежно від того, чи була діяльність такого підприємства-емітента прибутковою протягом звітного періоду при наявності інших власних джерел для виплати дивідендів, а також від того, чи є наявним прибуток, розрахований за правилами податкового обліку, чи ні.

Абзацом 1 пп. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону № 334/94-ВР визначено, що емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

Відповідно до п. 10.1 ст. 10 Закону № 334/94-ВР прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування.

Таким чином, Законом № 334/94-ВР визначено, що на суму дивідендів, призначених за рішенням емітента корпоративних прав для виплати власнику корпоративних прав, нараховується авансовий внесок з податку на прибуток за встановленою законом ставкою в розмірі 25%, який має бути сплачений до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів. При цьому закон наявність обов'язку з виплати дивідендів, нарахування та внесення до бюджету авансового внеску з податку на прибуток з суми таких дивідендів ставить залежно від факту прийняття емітентом корпоративних прав відповідного рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам).

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства" від 17 вересня 2008 року № 514-VI (із змінами та доповненнями, передбаченими Законом від 27 квітня 2010 року № 2154-VI, що набрав чинності 30 квітня 2010 року; далі - Закон № 514-VI) виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку в обсязі, встановленому рішенням загальних зборів акціонерного товариства, у строк не пізніше шести місяців після закінчення звітного року. Виплата дивідендів здійснюється господарським товариством з чистого прибутку у звітному році та/або нерозподіленого прибутку в розмірі не менше 30 відсотків.

Отже, починаючи з 30 квітня 2010 року, законодавством встановлено, що у разі прийняття рішення загальних зборів про виплату дивідендів акціонерам розмір таких виплат повинен складати не менше, ніж 30% від чистого прибутку у звітному році та/або нерозподіленого прибутку. При цьому із суми таких виплат товариство повинне нарахувати авансовий внесок з податку на прибуток за ставкою в розмірі 25%, який має бути сплачений до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

Згідно з частинами 1 та 2 розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 514-VI цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування, тобто з 30 квітня 2009 року, крім другого речення частини другої статті 20, яке набирає чинності через тридцять місяців з дня опублікування цього Закону. Через два роки з дня набрання чинності цим Законом (тобто з 01 травня 2011 року) втрачають чинність статті 1-49 Закону України "Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 року № 1576-XII у частині, що стосується акціонерних товариств.

Відповідно до ч. 5 розділу XVIІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 514-VI статути та внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із нормами цього Закону не пізніше, ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом. Акціонер акціонерного товариства, статут якого не приведено у відповідність з нормами цього Закону, має право після закінчення зазначеного у цьому пункті строку звернутися до суду з позовом про приведення статуту товариства у відповідність із цим Законом.

Таким чином, статути та внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із нормами Закону № 514-VI протягом двох років після набрання вказаним Законом чинності, тобто до 30 квітня 2011 року включно. При цьому невиконання такого обов'язку в установлений строк породжує право акціонера на звернення до суду з позовом про приведення статуту товариства у відповідність із цим Законом та не тягне будь-яких інших наслідків.

Отже, до акціонерних товариств, створених до набрання чинності Законом України "Про акціонерні товариства" (Закон № 514-VI), застосовуються положення статей 1-49 Закону України "Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 року № 1576-XII до втрати ними чинності або до моменту приведення статутів акціонерних товариств у відповідність до Закону № 514-VI.

З огляду на наведене та враховуючи встановлені судами обставини про те, що 29 квітня 2011 року державним реєстратором до ЄДРПОУ були внесені зміни щодо зміни типу Акціонерного товариства "Сільпо Рітейл" з Закритого акціонерного товариства на Приватне акціонерне товариство, тобто у період, охоплений перевіркою (з 01 липня 2009 року по 31 грудня 2010 року), діяльність позивача не була приведена у відповідність до вимог Закону України "Про акціонерні товариства", позивач мав нараховувати та виплачувати дивіденди за результатами діяльності 2009 року виключно на підставі рішення загальних зборів акціонерів та у порядку, визначеному таким рішенням. А оскільки позивачем рішення про виплату дивідендів не приймалося, то підстав для здійснення виплат акціонерам з нерозподіленого прибутку 2009 року не вбачається, об'єкт оподаткування за такими виплатами відсутній.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильність цього висновку.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року у справі № 2а-4632/11/1070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239¹ Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: ____________ Л.І. Бившева

Судді : ____________ І.В. Борисенко

____________ Т.М. Шипуліна