ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 серпня 2017 року № 826/14228/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

ОСОБА_1

до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

Головного управління ДФС у м. Києві, В.о. заступника начальника Головного управління ДФС у м. Києві Мірвелової Ірини Михайлівни Українсько - американського страхового товариства з обмеженою відповідальністю «Росток»

про

визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання недійсною та скасування податкової консультації, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 (надалі - позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач-1) та В.о. заступника начальника Головного управління ДФС у м. Києві Мірвелової Ірини Михайлівни (надалі - відповідач-2), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Українсько-американського страхового товариства з обмеженою відповідальністю «Росток», в яму, з урахування збільшених позовних вимог, просить :

- визнання протиправними дії та бездіяльність відповідача - 2 з винесення податкової консультації в листі №18722/10/26-15-12-05-11 від 19.08.2016р. і ненадання податкової консультації;

- визнання недійсною та скасування податкової консультації ГУ ДФС у м. Києві, викладеної в листі №18722/10/26-15-12-05-11 від 19.08.2016р.;

- зобов'язання відповідача - 1 надати позивачу податкові консультації у відповідь на заяви №07-23 (вх. від 25.07.2016р. №30638/10), №07-15 (вх. від 25.07.2016р. №30637/10), №07-13 (вх. від 25.07.2016р. №30639/10), №07-16 (вх. від 25.07.2016р. №30623/10), №07-17 (вх. від 25.07.2016р. №30636/10) від 19.07.2016р.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправними діями та бездіяльністю відповідача - 2 щодо винесення податкової консультації.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.09.2016 відкрито провадження у справі.

В порядку, встановленому статтею 151 Кодексу адміністративного судочинства України та Положенням про автоматизовану систему суду, затвердженого рішенням ради суддів України № 30 від 26.11.2010 року у зв'язку з припиненням повноважень судді, в провадженні якого перебувала адміністративна справа 826/14228/16, справу розподілено між суддями повторно.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.05.2017 року справу прийнято до провадження суддею Клименчук Н.М. та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

В судових засіданнях представником позивача позовні вимоги підтримано у повному обсязі.

Представниками відповідачів щодо задоволення позовних вимог заперечено з підстав правомірності прийняття податкової консультації, яку викладено в листі №18722/10/26-15-12-05-11 від 19.08.2016р.

Представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору позовні вимоги підтримано.

В судовому засіданні 19.06.2017 року, у зв'язку із неявкою в судове представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору та керуючись ч. 6 ст. 128 КАС України судом ухвалено продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1, як акціонер Українсько - американського страхового товариства з обмеженою відповідальністю «Росток» звернувся з заявами до Головного управління ДФС у м. Києві про надання податкової консультації:

- від 19 липня 2016 року вх. №07-23, в якій просив надати податкову консультацію з питання: Чи правомірно у податковому періоді другого кварталу 1995 року з податку на прибуток підприємство користувалось пільгою за ч. 3 ст. 32 Закону України «Про іноземні інвестиції», а саме, підприємства з іноземними інвестиціями за участю українського капіталу, за винятком підприємств, створених в галузі оптово-роздрібної торгівлі та посередницької діяльності, звільняються від сплати податків на доходи протягом п'яти років з моменту оголошення наявності першого прибутку, а в подальшому сплачують зазначені податки в розмірі 50 відсотків від ставок, встановлених законами України;

- від 19 липня 2016 року вх. №07-15, в якій просив надати податкову консультацію з питання: За укладеними договорами формування грошових фондів сформованих шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та отриманими доходами від розміщення коштів цих фондів відповідно до Основ цивільного законодавства Союзу РСР і союзних республік, від 08.12.1961р., після проведення державної реєстрації 10.10.1990р., яку ставку податку на прибуток повинно було використовувати підприємство у третьому кварталі 1991 року;

- від 19 липня 2016 року вх. №07-13, в якій просив надати податкову консультацію з питання: За укладеними договорами формування грошових фондів сформованих шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та отриманими доходами від розміщення коштів цих фондів відповідно до Основ цивільного законодавства Союзу РСР і союзних республік, від 08.12.1961р., після проведення державної реєстрації 10.10.1990р., яку ставку податку на прибуток повинно було використовувати підприємство у четвертому кварталі 1990 року;

- від 19 липня 2016 року вх. №07-16, в якій просив надати податкову консультацію з питання: За укладеними договорами формування грошових фондів сформованих шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та отриманими доходами від розміщення коштів цих фондів, яку ставку податку на прибуток повинно було використовувати підприємство у першому кварталі 1992 року відповідно до Закону України «Про оподаткування доходів підприємств і організацій» від 21.02.1992р. №2146-ХІІ?;

- від 19 липня 2016 року вх. №07-17, в якій просив надати податкову консультацію з питання: За укладеними договорами формування грошових фондів сформованих шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та отриманими доходами від розміщення коштів цих фондів, яку ставку податку на прибуток повинно було використовувати підприємство у першому кварталі 1994 року відповідно до Закону України «Про оподаткування доходів підприємств і організацій» від 21.02.1992р. №2146-ХІІ.

Листом від 19.08.2016р. №18722/10/26-15-12-05-11 ГУ ДФС у м. Києві за підписом в.о. заступника начальника І.М. Мірвелової «Про розгляд звернення» повідомлено, що питання заявника не можна розглядати як запит на надання податкової консультації в розумінні статті 52 ПК України у зв'язку з неможливістю практичного застосування норм законодавства, що діяли у 1991 - 1995 роках.

Не погоджуючись із наданою податковою консультацією та у зв'язку із цим про зобов'язання вчинити певні дії, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з п.п. 21.1.1., 21.1.2., 21.1.4. п. 21.1. ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані, крім іншого: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумління виконання покладених на контролюючі органи функцій; не допускати порушень прав та охоронюваний законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Як встановлено пп. 191.1.28 п. 191.ст. 191 Податкового кодексу України, контролюючі органи надають консультації відповідно до цього Кодексу, законодавства з питань сплати єдиного внеску та інформаційно-довідкові послуги з питань оподаткування й іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи. Згідно пп. 191.1.31 п. 191.1 ст. 191 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи узагальнюють практику застосування законодавства з питань оподаткування, законодавства з питань сплати єдиного внеску, розробляють проекти нормативно-правових актів.

Відповідно до пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 Кодексу зазначено, що податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Згідно з пп. 14.1.173 п.14.1 ст.14 Кодексу узагальнююча письмова податкова консультація - оприлюднення позиції контролюючого органу, що склалася за результатами узагальнення податкових консультацій, наданих платникам податків.

Згідно з п. 52.4 ст. 52 Кодексу консультації надаються контролюючими органами. У відповідності до п. 52.6 ст. 52 Кодексу Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, проводить періодичне узагальнення податкових консультацій, які стосуються значної кількості платників податків або значної суми податкових зобов'язань, та затверджує наказом узагальнюючі податкові консультації, які підлягають оприлюдненню, у тому числі за допомогою Інтернет-ресурсів. Як вбачається з податкової консультації ГУ ДФС у м. Києві, викладеної в листі №18722/10/26-15-12-05-11 від 19.08.2016р. контролюючим органом повідомлено, що з огляду на неможливість практичного застосування норм законодавства, що діяли у 1991 - 1995 роках, питання заявника не можна розглядати як запит на надання податкової консультації в розумінні статті 52 ПК України.

Відповідно до п. 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Згідно з п. 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Разом з тим, податкова консультація носить виключно практичний характер застосування норм законодавства.

Суд зазначає, що оскільки питання викладено позивачем у заявах від 19.07.2016р. №07-23, №07-15, №07-13, №07-16, №07-17 стосуються порядку оподаткування за законодавством 1990 - 1995 років, що втратило чинність, то практичне застосування консультації неможливо, за таких обставин відповідачем правомірно винесено податкову консультацію в листі №18722/10/26-15-12-05-11 від 19.08.2016р.

Таким чином, судом не встановлено протиправних дій та бездіяльності відповідача - 2 з винесення податкової консультації в листі №18722/10/26-15-12-05-11 від 19.08.2016р.

У зв'язку з тим, що судом визнано правомірною податкову консультацію, яка викладена в листі №18722/10/26-15-12-05-11 від 19.08.2016р., позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача - 1 надати позивачу податкові консультації у відповідь на заяви №07-23 (вх. від 25.07.2016р. №30638/10), №07-15 (вх. від 25.07.2016р. №30637/10), №07-13 (вх. від 25.07.2016р. №30639/10), №07-16 (вх. від 25.07.2016р. №30623/10), №07-17 (вх. від 25.07.2016р. №30636/10) від 19.07.2016р. задоволеними бути не можуть.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 128, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя Н.М. Клименчук