Номер провадження 2/1522/2375/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2012 року Приморський районний суд міста Одеси, у складі:

головуючої судді - Шенцевої О.П.,

при секретарі –Соболевій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, Державної казначейської служби України за участю прокуратури Приморського району м. Одеси, про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і суду, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої йому незаконними діями оперуповноваженого розшуку. Вказані дії виразилися у проведенні оперуповноваженим 01.03.2011 року виїмки документів у ОСОБА_1

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, пояснивши, що 01.03.2011 року був затриманий та опрошений у кабінеті районного відділу міліції Київського району м. Одеси по заяві, що була написана ОСОБА_2 В ході затримання у ОСОБА_1 були вилучені документи (домова книга буд. 44 по вул. Петрашевського, копії заповіту договори на забудову, довідку КП «ОМБТІ та РОН», довіреність), отримані позивачем у звязку з виконанням його професійної діяльності, і які у відповідності до Закону України «Про адвокатуру»огляду не підлягають. У подальшому позивачу були повернені не всі вилучені документи. Внаслідок вилучення у ОСОБА_1 зазначених документів з ним у подальшому було розірвано договір про надання юридичних послуг, а тому він вважає що йому завдана матеріальна шкода у вигляді упущеної вигоди у розмірі 5000 гривень.

Крім того, позивач вважає, що йому заподіяна моральна шкода у вигляді 5000 гривень.

Представник позивача просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області позовні вимоги не визнала, з підстав викладений у запереченнях на позов. Просила у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник Головного управління МВС України в Одеській області в судове засідання не з’явився, повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив.

Представник прокуратури Приморського району м. Одеси у останнє судове засідання не з’явилася, у попередніх судових засіданнях позов не визнала, просила у його задоволенні відмовити.

Представник Державної казначейської служби України позовні вимоги не визнав, з підстав викладений у запереченнях на позов. Просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі

Заслухавши доводи та пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що у позовних вимогах ОСОБА_1 слід відмовити з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 23 лютого 2011 року ОСОБА_2 на ім’я начальника Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області була подана заява, у якій вона просить прийняти міри до невідомої їй особи, який незаконним шляхом незаконним шляхом заволодів паспортом її сина та домовою книгою буд. 44 по вул. Петрашевського, просить прийняти міри, передбачені законом.

На підставі цієї заяви була проведена перевірка, в ході якої у ОСОБА_1 були вилучені документи: домова книга буд. 44 по вул. Петрашевського, копії заповіту договори на забудову, довідку КП «ОМБТІ та РОН», довіреність та ін.

Всі документи відповідно до опису, крім домової книги, були повернені ОСОБА_1

Домова книга буд. 44 по вул. Петрашевського була повернена ОСОБА_2, що підтверджується її розпискою.

Позивач у своєму позові посилається на п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»професійні права, честь і гідність адвоката гарантуються та охороняються Конституцією України, цим Законом та іншими законами, зокрема забороняється проведення огляду, розголошення, витребування чи вилучення документів, пов’язаних із здійсненням адвокатської діяльності.

Але зазначена норма закону не може розповсюджуватися на позивача, так як дія Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»розповсюджується на осіб, що займаються адвокатською діяльністю. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Позивач не надав документів, що підтверджують здійснення ним на той адвокатської діяльності, що виключає можливість застосування Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Щодо завдання позивачу матеріальної шкоди у вигляді упущеної вигоди у розмірі 5 000 гривень, суд відмовляє у задоволенні цих вимог, так як відповідно до ч.ч. 1,3 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Частинами 2,3 статті 10 ЦПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частина 1 ст. 11 ЦПК України встановлює, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що позивачем не надано жодного доказу в обґрунтування своїх вимог.

За таких обставин, суд робить висновок, що представлені суду матеріали ні яким чином не доказують законність позовних вимог позивача, у вигляді стягнення з відповідача у пущеної вигоди у розмірі 5 000 гривень.

Відповідно до норм ч.1ст.58 ЦПК України: належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Вимоги ч.2 ст.59 ЦПК України зазначає, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тільки після визнання дій слідчих чи співробітників органу дізнання неправомірними (винесення виправдувального вироку, закриття справи за реабілітуючими обставинами), ОСОБА_1 набуде права на відшкодування йому моральної шкоди.

Статтею 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає лише у таких випадках:

1) постановлення виправдувального вироку суду;

1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду факту незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;

2) закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину;

3) відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи з підстав, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті;

4) закриття справи про адміністративне правопорушення.

Крім того, Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»статтею 1 закріплює вичерпний перелік випадків, в результаті яких виникає право на відшкодування шкоди:

1) незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;

2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;

3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.95 р. „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду № 5 від 25.05.01 р. (п.3) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Згідно п.5 цієї Постанови відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з’ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Вимоги про стягнення з відповідача завданої моральної шкоди, позивачем не були належним чином обґрунтовані, тому у цих вимогах суд має йому відмовити.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 –відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя 12.11.2012